
_____________________ справа № 520/7285/19
провадження № 2-а/520/228/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2019 року м. Одеса
Київський районний суд міста Одеси в одноособовому складі:
суддя Літвінова І.А. - головуючий,
учасник судового процесу - секретар судового засідання Молодов В.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до капітана поліції інспектора 1 роти 4 батальйону УПП в Одеській області (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), третя особа - Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5) про скасування постанови серії ДП18 № 029405 про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси в порядку адміністративного судочинства з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
На виконання ухвали суду від 12.04.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши уточнену позовну заяву, у якій за уточненими позовними вимогами просив скасувати постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 № 029405, складену відносно позивача.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що 26.03.2019 року, на вулиці Святослава Ріхтера в місті Одеса , інспектором 1 роти 4 батальйону УПП в Одеській області, капітаном поліції Носуленко Т.М., було складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 № 029405 на позивача ОСОБА_1 , за порушення пункту 8.7.3 ПДР України, стягнення за яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зупинку автомобілю здійснив інспектор поліції, з підстав того, що ОСОБА_1 , повертаючи по вулиці С. Ріхтера зробив це на мигаючий зелений колір світлофору. Яшник В .С . пояснював, що мав право кінчити маневр (закінчити поворот) на мигаючий зелений колір світлофору, проте інспектор на такі пояснення ніяким чином не зреагував. Перевіривши документи, інспектор почав розглядати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, при цьому порушуючи встановлену процедуру. Позивач вважає, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП він не здійснював, тому притягнення його до адміністративної відповідальності вважає незаконним.
За уточненою позовною заявою ОСОБА_1 суд відкрив провадження у справі, встановив позивачу та третій особі строк для надання відзиву та пояснень щодо позову, справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, постанову просив скасувати, пояснивши суду, що вимушений був закінчити перетин перехрестя вулиць Святослава Ріхтера - Гастелло при повороті ліворуч по вулиці Святослава Ріхтера, оскільки до вимикання «зеленої стрілки» (додаткової секції на світлофорі, що вказує рух ліворуч), вже пересік стоп-лінію та перешкоджав руху транспорту, що рухався по вулиці Гастелло в напрямку вулиці Святослава Ріхтера.
В судове засідання відповідач та представник третьої особи не з`явилися, про час, дату та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не надавали.
Відповідач відзив не надав. Проте, 23 травня 2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.
У поясненнях зазначено, що 26.03.2019 року в ході виконання службових обов`язків інспектор патрульної поліції роти № 1 батальйону № 4 УПП в Одеській області ДПП капітан поліції Носуленко Т.М ., виявила транспортний засіб Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням, як пізніше стало відомо, гр. ОСОБА_1 , що рухався по вул. Святослава Ріхтера та проїхав перехрестя на вимкнену додаткову секцію світлофору у напрямку, вказаному її стрілкою, повернувши ліворуч, чим порушив п.п.8.7.3 (з) ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Внаслідок чого, на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», після безпосереднього переслідування, не втрачаючи зорового контакту, вищезазначений автомобіль був зупинений для з`ясування причин порушення водієм Правил дорожнього руху. Водієві було повідомлено про причину зупинки та надано для огляду відеозапис скоєного ним правопорушення. Під час розгляду справи позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 268 КУпАП на власний розсуд та не надав письмових пояснень по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5, ст. 278 КУпАП - не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор Носуленко Т .М. винесла постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Негайно, після закінчення розгляду справи, відповідно до ст. 285 КУпАП постанову було оголошено, а її копію вручено позивачу, про що свідчить особистий підпис гр. ОСОБА_1 у відповідній графі. Факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований службовим відеореєстратором, що закріплений в поліцейському автомобілі. На відеозапису видно, що водій транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 здійснив поворот ліворуч на вимкнену додаткову секцію світлофору, що вказує такий напрямок, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Таким чином, в діях позивача є склад адміністративного правопорушення. Зазначаючи, що постанову серії ДП18 №29405 від 26.03.2019 року у справі про адміністративне правопорушення винесеною на підставі та у порядку передбаченому законодавством, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції просило залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
До пояснень третьої особи додані копія оскаржуваної постанови та відеофіксація з місця події.
У судовому засіданні за участю позивача суд дослідив відеозапис та з урахуванням пояснень позивача, зважаючи на письмові пояснення третьої особи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Позивач помилково вважає, що покладена на нього адміністративна відповідальність за порушення правил п.п. 8.7.3 (з) ПДР України є безпідставною.
У відповідності до п. 2.3.6 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станам транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п.п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.7.3 (з) ПДР України, встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення: «...з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою».
Згідно ПДР України, п.п.8.10): «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою
розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 , якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.».
Так, при детальному досліджені відеофіксації з місця події, встановлено, що після вимкнення додаткової секції на світлофорі, що вказує рух ліворуч («зеленої стрілки») (1 хв. 46 сек. відеозапису) поворот ліворуч здійснили три транспортних засоби. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був останнім, і позивач це не заперечував. Але пояснив, що вимушений був покинути перехрестя, оскільки перешкоджав руху зустрічному транспорту.
Проте, оцінивши дорожню обстановку, роботу світлофору, рух та розташування всіх транспортних засобів і пішоходів, суд дійшов висновку, що в разі зупинки після вимкнення додаткової секції на світлофорі, автомобіль ОСОБА_1 не створював би перешкод іншим учасникам дорожнього руху, включаючи і транспортні засоби, що рухались по вулиці Гастелло в напрямку Святослава Ріхтера. Навпроти, з відеозапису вбачається, що проїзд автомобілю позивача після вимкнення додаткової секції на світлофорі призвів до проїзду перехрестя в той момент, коли очікуючій групі транспортних засобів по вулиці Гастелло вже було подано зелене світло.
Згідно з п. 16.10 ПДР на перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, водій, який перебуває на смузі, з якої робиться поворот, повинен продовжувати рух у напрямку, що вказує стрілка, ввімкнута в додатковій секції, якщо його зупинка на заборонний сигнал світлофора створить перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій самій смузі.
Суд зазначає, що автомобіль ОСОБА_1 в разі зупинки після вимкнення стрілки також не створював перешкод також і транспортним засобам, що були за ним на тій самій смузі.
Безпеку дорожнього руху можна визначити як структурний елемент громадської безпеки, що являє собою врегульований нормами адміністративного права стан захищеності суспільства від дорожньо-транспортних пригод та їх негативних наслідків, зокрема загибелі чи поранення людей або заподіяння матеріального збитку при переміщенні транспортних засобів у межах доріг.
Слід розуміти, що про наявність небезпеки дорожнього руху свідчать не тільки факти дорожньо-транспортних пригод, що відбулися, але й загроза, тобто потенційна можливість їх настання.
Частиною третьою статті 41 Закону України «Про дорожній рух встановлено», що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та на час складення постанови у відношенні ОСОБА_1 діяли в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 46 від 23.01.2019.
П. 1.5 Правил встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Отже, безпеку дорожнього руху також можна характеризувати, як комплекс та систему правил, заходів і засобів, що забезпечують умови безпечного дорожнього руху, які спрямовані на захист і збереження життя і здоров`я активним та пасивним учасникам дорожнього руху, а також, захист і збереження довкілля та майна.
Суд, оцінивши всі встановлені обставини, дійшов висновку, що з боку ОСОБА_1 мало місце порушення п.п. 8.7.3 (з) Правил дорожнього руху, відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП засвідчується відеофіксацією правопорушення. Позивач в судовому засіданні також підтвердив, що транспортний засіб під його керуванням здійснив поворот ліворуч після вимкнення на світлофорі дозволяючого це сигналу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стосовно порядку та процедури складення постанови, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.
У пункті 2.4 Рішення Конституційний Суд констатує, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв`язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Разом з тим, зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкцією № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.
Отже, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною другою статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Інспектор патрульної поліції 1-ої роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Носуленко Тетяна Миколаївнає працівником Національної поліції, який має спеціальне звання «капітан поліції», а тому вона уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За фактом вчиненого ОСОБА_1 правопорушення інспектором патрульної поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 029405.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
За правилами ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення» від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.
При розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд встановив, що адміністративне стягнення накладено правомочним органом; в діях ОСОБА_1 містяться всі ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доказана; строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не сплив; висновки інспектора патрульної поліції 1-ої роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Носуленко Тетяни Миколаївни, як посадової особи, яка винесла постанову є правильними.
Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6 Конституції).
Відповідно до вимог ст. ст. 8, 7, 18 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів адміністративної справи не вбачається, що інспектором патрульної поліції 1-ої роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Носуленко Т.М. були недотримані вимоги закону при розгляді справи ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до капітана поліції інспектора 1 роти 4 батальйону УПП в Одеській області (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), третя особа - Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5) про скасування постанови серії ДП18 № 029405 про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Копію рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня одержання його копії до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Літвінова І. А.
Судове рішення № 82307932, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 07.06.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 520/7285/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: