Рішення № 8230534, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 9/6                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Леони”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м.Маріуполь

про стягнення 26151грн.80коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Доценко В.В. – представник (за довіреністю б/н від 11.01.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Леони”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 26151грн.80коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 20300грн.00коп., пені в розмірі 1990грн.00коп., штрафу в розмірі 2030грн.00коп., 3% річних в розмірі 492грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 1339грн.80коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №10/09/08 від 10.10.2008р., видаткову накладну №РН-1102-1 від 11.02.2009р., рахунок-фактуру №СФ-1102-1 від 11.02.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПМ №013449 від 11.02.2009р., претензію №1109 від 11.09.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 04.01.2010р., 25.01.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4904285 Товариство з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м.Маріуполь станом на 18.01.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

09.02.2010р. позивачем надана заява про зміну підстави позову б/н та дати, відповідно з якою останній зазначає, що між сторонами виникли господарсько-майнові відносини на підставі видаткової накладної №РН-1102-1 від 11.02.2009р., тобто правовідносини сторін є позадоговірними. У зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22131грн.80коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 20300грн.00коп., 3% річних в розмірі 492грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 1339грн.80коп. Стосовно вимог щодо стягнення пені в розмірі 1990грн.00коп. та штрафу в розмірі 2030грн.00коп. позивач відмовляється.

Суд розглядає змінені позовні вимоги з урахуванням вищевказаної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Приватним підприємством „Леони”, м.Київ, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м.Маріуполь досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (пакетів п/е (майка).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 20300грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-1102-1 від 11.02.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 04.01.2010р., 25.01.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису та печатки на видатковій накладній №РН-1102-1 від 11.02.2009р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПМ №013449 від 11.02.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №РН-1102-1 від 11.02.2009р. підтверджується підписом представника відповідача, печаткою підприємства на вищезазначеній накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПМ №013449 від 11.02.2009р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної видаткової накладної відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату отриманої за видатковою накладною №РН-1102-1 від 11.02.2009р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №СФ-1102-1 від 11.02.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунок-фактура №СФ-1102-1 від 11.02.2009р. наданий відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткової накладної №РН-1102-1 від 11.02.2009р., оскільки зазначена видаткова накладна містить посилання на відповідний рахунок-фактуру та вона підписана уповноваженим представником відповідача без заперечень.

Наразі, у рахунку-фактурі №СФ-1102-1 від 11.02.2009р. визначено термін оплати – до 16.02.2009р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 20300грн.00коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача направлена претензія №1109 від 11.09.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 20300грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 20300грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Леони”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20300грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 492грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 1339грн.80коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 492грн.00коп. та інфляційні витрати - 1339грн.80коп. за період прострочення з 12.03.2009р. по 31.12.2009р.

Розглянувши зазначену позивачем суму інфляційних витрат, суд встановив, що останнім допущено арифметичну помилку, в результаті чого розмір інфляційних витрат за період прострочення оплати товару з 12.03.2009р. по 31.12.2009р. становить 1075грн.00коп.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1339грн.80коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1075грн.00коп.

Одночасно, перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 492грн.00коп. за період з 12.03.2009р. по 31.12.2009р. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім вказаного, позивач заявляв про стягнення з відповідача пені в розмірі 1990грн.00коп. та штрафу в розмірі 2030грн.00коп. Одночасно, як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н та дати про зміну підстави позову позивач відмовився від стягнення вказаних сум.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №9/6 в частині стягнення пені в розмірі 1990грн.00коп. та штрафу в розмірі 2030грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватне підприємство „Леони”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 22131грн.80коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 20300грн.00коп., 3% річних в розмірі 492грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 1339грн.80коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс” (за адресою: вул. Артема, 134, м.Маріуполь, Донецька область, 87549, р/р26006215245262 в МВ ДОФ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 34372707) на користь Приватного підприємства „Леони” (за адресою: вул.Бережанська, 6А, м.Київ, 04074, р/р 26007501055050 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 33544206) суму основного боргу в розмірі 20300грн.00коп., 3% річних в розмірі 492грн.00коп. та інфляційні витрати в розмірі 1075грн.00коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 218грн.67коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197грн.33коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 1990грн.00коп. та штрафу в розмірі 2030грн.00коп. припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 00грн.48коп., перерахованого згідно платіжного доручення №408 від 23.12.2009р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 09.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя