Рішення № 8230532, 08.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.10 р.                     Справа № 9/22                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар

про стягнення 23710грн.73коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Костюк С.В. – представник (за довіреністю вих. №б/н від 12.01.2010р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в розмірі 23710грн.73коп., яка складається з пені в розмірі 11782грн.40коп., 3% річних в розмірі 2734грн.06коп. та інфляційних витрат в розмірі 9194грн.27коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №ПР107 від 21.10.2008р., специфікацію до даного договору, рахунок №103153 від 31.10.2008р., акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 31.10.2008р., накладну №103153 від 31.10.2008р., податкову накладну №103153 від 31.10.2008р., угоду про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги від 31.12.2009р.

Відповідач надав заяву №273 від 05.02.2010р., відповідно з якою останній проти позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11782грн.40коп., 3% річних в розмірі 2734грн.06коп. та інфляційних витрат в розмірі 9194грн.27коп. не заперечує.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4971472 Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар станом на 27.01.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

21.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк та Державним підприємством „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар укладений договір купівлі-продажу №ПР107 від 21.10.2008р., відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати та умови поставки продукції вказані у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.9.2 договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. Сплив строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яка мало місце під час дії договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №ПР107 від 21.10.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється на умовах та в строки, вказані у специфікаціях до даного договору.

Так, сторонами підписана специфікація від 21.10.2008р. до договору купівлі-продажу №ПР107 від 21.10.2008р., якою визначено найменування, кількість, ціну та загальну суму продукції, що підлягає поставці.

Крім того, п.п.1, 2 вказаної специфікації визначено умови та строки поставки, а саме: поставка продукції здійснюється на умовах СРТ за адресою 85670 м.Вугледар, Донецька область, ДП „Ш/у „Південнодонбаське №1” у жовтні 2008р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 99000грн.00коп., що підтверджується накладною №103153 від 31.10.2008р. та податковою накладною №103153 від 31.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність зазначених накладних до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „принял”.

Крім того, сторонами підписано акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 31.10.2008р., з якого вбачається, що відповідач без заперечень отримав продукцію вартістю 99000грн.00коп. (копія акту додана до матеріалів справи).

На сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок №103153 від 31.10.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця у строк, визначений у специфікаціях до даного договору.

В свою чергу, п.3 специфікації визначено, що оплата здійснюється протягом 90 днів за фактом поставки продукції.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару є 29.01.2009р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору, відповідач не здійснював своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим станом на 31.12.2009р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 99000грн.00коп.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено угоду про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги від 31.12.2009р., згідно якої сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на загальну суму 2603243грн.80коп., в тому числі на суму 99000грн.00коп. за договором купівлі-продажу №ПР107 від 21.10.2008р.

Зазначена угода підписана представниками сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств. Крім того, у судовому порядку вказана угода недійсною не визнана.

За приписом ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічно, відповідно до ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, зобов`язання відповідача щодо оплати товару, отриманого за договором купівлі-продажу №ПР107 від 21.10.2008р. припинено 31.12.2009р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції. Всупереч вимогам договору, відповідач несвоєчасно здійснив розрахунок, у зв’язку з чим має місце прострочення оплати продукції.

Так, згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що в разі порушення строків оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 11782грн.40коп. за період прострочення з 30.01.2009р. по 31.12.2009р.

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 11782грн.40коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв”язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2734грн.06коп. та інфляційних витрат в розмірі 9194грн.27коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 9194грн.27коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 2734грн.06коп. за період прострочення з 30.01.2009р. по 31.12.2009р.

Як зазначено вище, у заяві №273 від 05.02.2010р. відповідач визнав пеню в розмірі 11782грн.40коп., 3% річних в розмірі 2734грн.06коп. та суму інфляційних витрат в розмірі 9194грн.27коп.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині стягнення суми пені, інфляційних витрат та 3% річних, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Враховуючи вказане, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 9194грн.27коп. та 3% річних в розмірі 2734грн.06коп. обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 601, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в розмірі 23710грн.73коп., яка складається з пені в розмірі 11782грн.40коп., 3% річних в розмірі 2734грн.06коп. та інфляційних витрат в розмірі 9194грн.27коп. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (за адресою: проспект Леніна, 11, м.Вугледар, Донецька область, 85670, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” (за адресою: вул.Майська, 66, м. Донецьк, 83028, код ЄДРПОУ 34828746) пеню в розмірі 11782грн.40коп., 3% річних в розмірі 2734грн.06коп., інфляційні витрати в розмірі 9194грн.27коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 237грн.11коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 08.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя