Рішення № 8230474, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р.                     Справа № 4/5                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Чабелець О.М. – довіреність від 04.12.2009р.,

від відповідача – не явився,

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Старт” м. Київ

до відповідача - Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк

про стягнення 68953,91грн. заборгованості -

в с т а н о в и в :

          Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 68953,91грн. заборгованості.

          В підтвердження позову позивач посилається на товарно-транспортні накладні №ФС-001824 від 16.07.2009р. на суму 60374,90грн., №ФС-001825 від 16.07.2009р. на суму 8992,80грн., №ФС-001889 від 23.07.2009р. на суму 23119,40грн., №ФС-001890 від 23.07.2009р. на суму 2860,20грн., №ФС-001891 від 23.07.2009р. на суму 1470,00грн., №ФС-001894 від 23.07.2009р. на суму 4977,37грн., №ФС-002047 від 11.08.2009р. на суму 4803,95грн., №ФС-002048 від 11.08.2009р. на суму 2965,30грн. та довіреності №071 від 16.07.2009р., №079 від 27.07.2009р., №122 від 11.08.2009р., по яких отриманий товар відповідачу, накладну на повернення №63 від 08.10.2009р. на суму 40610,01грн., по якій повернутий товар позивачу, претензію, яка направлена відповідачу з вимогою оплати та докази її отримання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10000,00грн. витрат на послуги адвоката.

В підтвердження надав договір про надання юридичних послуг від 01.10.2009р. з додатковою угодою №1 від 01.12.2009р., рахунок-фактуру №40-19 від 14.12.2009р. на суму 10000,00грн., платіжне доручення №3455 від 24.12.2009р. на суму 10000,00грн.

          Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був належним чином повідомлений, про що є підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

          Господарський суд не позбавлений права вирішити спір без відзиву на позов та відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, вважаючи їх достатніми для вирішення спору по суті на підставі ст. 75 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами укладена угода про поставку відповідачу товару.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям “угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договори можуть укладатись в усній або в письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити інший стороні продукцію за умови її оплати. Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

Посилання позивача на договір №DonFarm2009-UKR від 16.07.2009р., який на його думку укладений між ним та відповідачем по справі, є незаконними та необґрунтованими, оскільки діючим законодавством передбачений певний (конкретний) порядок укладання договорів.

2

Сторонами цей порядок не дотриманий, про що свідчить відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на примірник договору, що наданий суду для огляду, а тому договір вважається неукладеним.

З огляду на надані документи позивачем, суд дійшов висновку, що зобов’язання, відповідно до якого одна сторона (відповідач) пропонувала іншій стороні (позивачу) поставити товар за його завданням, а відповідач зобов’язався виплатити певну ціну цього товару між сторонами існували господарські правовідносини.

Позивачем поставлений, а відповідачем на підставі довіреностей №071 від 16.07.2009р., №079 від 27.07.2009р., №122 від 11.08.2009р. отриманий товар по товарно-транспортним накладним №ФС-001824 від 16.07.2009р. на суму 60374,90грн., №ФС-001825 від 16.07.2009р. на суму 8992,80грн., №ФС-001889 від 23.07.2009р. на суму 23119,40грн., №ФС-001890 від 23.07.2009р. на суму 2860,20грн., №ФС-001891 від 23.07.2009р. на суму 1470,00грн., №ФС-001894 від 23.07.2009р. на суму 4977,37грн., №ФС-002047 від 11.08.2009р. на суму 4803,95грн., №ФС-002048 від 11.08.2009р. на суму 2965,30грн. Всього на загальну суму 109563,92грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Позивачем в товарно-транспортних накладних визначений конкретний термін оплати товару.

Відповідач повернув позивачу частину товару по накладній на повернення №63 від 08.10.2009р. на загальну суму 40610,01грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на загальну суму 68953,91грн.

Позивач направив відповідачу претензії з вимогами про оплату заборгованості, які останнім залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки, позивачем доведений факт поставки товару, наявності заборгованості по його оплаті, господарський суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 68953,91грн. заборгованості за товар в повному обсязі. Факт заборгованості підтверджений і підписаним актом звіряння від 04.12.2009р. №342, підписаним від імені відповідача головним бухгалтером.

Позивач в позовної заяві не обґрунтував свої вимоги з посиланням на норми діючого законодавства щодо вимог про стягнення з відповідача 10000,00грн. за юридичні послуги.

В підтвердження вимоги позивач надав договір про надання юридичних послуг від 01.10.2009р. з додатковою угодою №1 від 01.12.2009р., рахунок-фактуру №40-19 від 14.12.2009р. на суму 10000,00грн., платіжне доручення №3455 від 24.12.2009р. на суму 10000,00грн.

Вирішуючи це питання, суд виходить з наступного:

Конституційний Суд України від 16.11.2000року надав офіційне тлумачення положення статті 59 Конституції України, в якому встановлено, що обмеження вибору захисника прав адвокатом в цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві представляє собою порушення вимог статті 59 Конституції України про право на вільний вибір захисника. Рішення Конституційного Суду України у відповідності з Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України" являється обов’язковим для виконання, за цим, у особи, яка вважає, що його права порушені, вправі звернутися за захистом своїх порушених прав з урахуванням вірно визначивши правові підстави для захисту своїх порушених прав і інтересів.

          Позивач вибрав захисника своїх прав і інтересів в особі суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи – Чебелець Вікторії Вікторовни, яка не являється адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

3

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем не надано доказів, що договір про надання юридичних послуг від 01.10.2009р. з додатковою угодою №1 від 01.12.2009р. укладений між ним та саме адвокатом, оскільки з преамбули цього договору вбачається, що він укладений з суб’єктом підприємницької діяльності, а не адвокатом.

Таким чином, 10000,00грн., які просить стягнути позивач з відповідача не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, а тому ці вимоги позивача не задовольняються.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати.

На підставі ст.ст. 202,530 Цивільного кодексу України, ст. 193,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,44,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Старт” м. Київ до Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк про стягнення 68953,91грн. заборгованості в повному обсязі.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк-83085, вул. Баумана, 5а, ЄДРПОУ 01976625 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Старт” м. Київ-03124, бульвар І. Лепсе, 8, ЄДРПОУ 30117001 заборгованість в сумі 68953,91грн., державне мито в сумі 689,54грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 18.02.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1-позивачу,

1-відповідачу