Рішення № 82301781, 20.05.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8384/15-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В.,

за участю секретаря судового засідання- Ковальчук О. М.,

учасники процесу:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідача-2 - Козаченко Олена Дмитрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2015 рік, зобов`язати здійснити дії на майбутнє, прийняття окремої постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Подільського районного суду м. Києва до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив суд, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог:

визнати дії відповідачів щодо відмови позивачу в здійсненні нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, як інваліду ІІІ групи, постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за 2015 рік, передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити позивачу перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік, виходячи з урахування інфляційних процесів у державі на момент виплати;

зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу суму допомоги на оздоровлення за 2015 рік;

зобов`язати відповідачів проводити подальше нарахування та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат позивачу;

прийняти окрему постанову суду про звернення до правоохоронних органів з окремою ухвалою щодо реагування на ознаки злочинів в діях посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, що підпадають під дію ст.ст. 356, 382 Карного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було нараховано та надіслано до виплати поштовим переказом 90 грн. соціальної допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи, постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за 2015 рік.

Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними, вбачає в них порушення законодавства та ознаки кримінально караних діянь, з огляду на те, що позивач вважає, що сума такої соціальної виплати має бути в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Нараховану допомогу позивач не отримав у знак протесту, а в свою чергу звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

В судовому засіданні позивач підтримав поданий позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проти задоволення позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні з огляду на безпідставність.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації свого права на участь у судовому засіданні не використав, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином. До суду звернувся із запереченнями, в яких також просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджено відповідним посвідченням серія НОМЕР_1 . (а.с. 3)

Відповідно до Довідки Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з 01.10.2003 року, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. (а.с. 4)

Згідно Інформаційної довідки № 4 Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.01.2016 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.12.2001 року як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Йому щорічно здійснюються виплати, в тому числі щорічні допомоги на оздоровлення. Щорічну допомогу на оздоровлення призначено за 2015 рік у розмірі 90,00 грн. (а.с. 9, 10)

В своїх запереченнях на позовну заяву Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зазначає, що він не є компетентним органом щодо визначення суми щорічної допомоги на оздоровлення, а виконує функцію виплати вже визначеної грошової суми. Також зазначає, що ним строків виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік позивач не було порушено, документи до банківської установи передано належним чином. (а.с. 12)

Крім того, зазначив, що, зокрема, щорічна допомога на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» грошова допомога позивачу була виплачена у розмірах встановлених Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно вказаної Постанови установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

Відтак, як зазначило Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у поданих запереченнях, вийти за мені встановлених Кабінетом міністрів України розмірів грошової допомоги на оздоровлення, відповідач не міг, та діяв виключно в межах повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за, зокрема, пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стаття 19 вказаного Закону передбачає, що компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.

Відповідно до ст. 20 Закону визначаються компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1.

Частини 2,3 ст. 48 визначає, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що відповідачами було нараховано та виплачено ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 90 грн. Цей факт не заперечується позивачем та викладається ним у поданому позові.

Разом з тим, згідно позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідачів здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, як інваліду ІІІ групи, постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за 2015 рік, передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, в матеріалах справи не міститься жодного доказу звернення позивача до відповідачів за здійсненням визначення та виплати грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, адже оскаржується позивачем саме відмова відповідачів, а не їхня бездіяльність. Такої відмови позивачем не було надано.

Відтак, суд вбачає відсутність правових підстав вважати, що відповідачами було саме відмовлено позивачу у здійсненні нарахування та виплати відповідної допомоги.

Крім того, позивач також просить суд зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік та зобов`язати її виплатити з розрахунку мінімальної заробітної плати.

Проте, в матеріалах справи також відсутні будь-які докази звернення до відповідачів з цими вимогами та допущення з боку відповідачів бездіяльності та/або відмови у здійснення таких дій.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідачів проводити подальше подальше нарахування та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат позивачу також не підлягають задоволенню, адже чинне законодавство не передбачає права позивача на звернення з позовними вимогами на майбутнє.

Стосовно прийняття судом окремої постанови про звернення до правоохоронних органів з окремою ухвалою щодо реагування на ознаки злочинів в діях посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, що

Дана вимога взагалі не може вважатись позовною, адже звернута до суду, що не передбачено законодавством.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право на звернення до правоохоронних органів у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України у разі, якщо позивач вважає, що сталось кримінальне правопорушення відносно нього та/або іншої особи. В межах цивільного судочинства така вимога вирішенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, з огляду на його недоведеність та безпідставність.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 72-79, 242, 246, 251, 255, 293, 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2015 рік, зобов`язати здійснити дії на майбутнє, прийняття окремої постанови, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя О. В. Васильченко