Рішення № 8230090, 04.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.10 р.                     Справа № 9/51                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МІТЕК”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк

про стягнення 2415грн.16коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Брожик С.В. – представник (за довіреністю б/н від 02.11.2009р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „МІТЕК”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 2415грн.16коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2271грн.32коп., пені в розмірі 127грн.86коп. та 3% річних в розмірі 15грн.98коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №975 від 11.11.2008р., рахунки-накладні №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №18 від 03.02.2009р., №51 від 15.01.2009р., податкові накладні №04687 від 03.02.2009р., №05046 від 06.03.2009р., претензію №38 від 07.04.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №01/146 від 28.07.2009р., відповідно з яким проти позову заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість.

09.09.2009р. через канцелярію господарського суду відповідач надав клопотання №01/161 від 28.08.2009р. з проханням призначити по справі судову експертизу з метою встановлення дійсності підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” Байбороди Я.В. на рахунку-накладні №М-00622 від 06.03.2009р. та довіреності №51 від 15.01.2009р. та дійсності відбитку печатки підприємства на спірних документах.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2009р. по справі №9/51 призначено судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів. Проведення експертиз доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83102 м.Донецьк вул.Лівенка,4). У зв`язку з зазначеним суд зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

06.11.2009р. на адресу суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли повідомлення про неможливість надання висновку №4817/02 від 23.10.2009р. та лист №4818/03 від 26.10.2009р., відповідно до яких зазначено, що грошові кошти за проведення судової експертизи та додаткові документи до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз не надійшли.

Виходячи з чого, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз повернув на адресу господарського суду Донецької області матеріали справи №9/51 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МІТЕК”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк про стягнення 2415грн.16коп. без виконання.

Ухвалою від 20.01.2010р. провадження по справі було поновлено у зв’язку з закінченням проведення експертизи та справу призначено до розгляду.

В процесі розгляду справи позивачем надавались письмові пояснення, згідно яких останній наполягає на задоволенні позову.

03.02.2010р. відповідачем надані письмові пояснення №01/251 від 03.02.2010р., в яких останній визнає факт отримання товару за накладними №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р. та видачу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними. Одночасно проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ненастання строку оплати за вказаними накладними.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

11.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „МІТЕК”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу №975, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується постачати і передавати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах і на протязі терміну дії цього договору (п.1.1 договору).

Загальна сума даного договору визначається вартістю видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.1.5 договору). Пунктом 9.1 договору визначено термін дії даного договору – протягом 2-х років.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №975 від 11.11.2008р.

Пунктом 2.1, 2.2 договору передбачено, що продавець забезпечує відвантаження товару в обсязі попередньо оформлених накладних. Датою виконання обов`язків по договору вважається дата передачі уповноваженому представнику покупця замовленого або сплаченого товару.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 2271грн.32коп., що підтверджується рахунками-накладними №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р. та податковими накладними №04687 від 03.02.2009р., №05046 від 06.03.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв`язку із суперечливістю факту отримання відповідачем товару за вказаними вище накладними, господарський суд для всебічного та об`єктивного розгляду справи своїми ухвалами зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на рахунках–накладних №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р. та наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №51 від 15.01.2009р., №18 від 03.02.2009р.

Як зазначалось вище, на виконання вимоги суду відповідачем надані письмові пояснення №01/251 від 03.02.2010р., в яких останній визнає факт отримання товару за накладними №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р. та видачу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання зазначеного товару підтверджується відповідачем, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №51 від 15.01.2009р., №18 від 03.02.2009р (копії довіреностей наявні в матеріалах справи) та прийнята відповідачем без заперечень.

Пунктом 4.3.1 договору сторони передбачили, що відпуск товару проводиться на умовах відстрочення оплати, при цьому термін між відпуском товару і його оплатою не повинен перевищувати 30 календарних днів. Одночасно, як зазначено вище, відповідно 1.4 договору кожна поставка товару в рамках дії цього договору узгоджується сторонами шляхом оформлення видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

В свою чергу, у рахунках-накладних №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р. визначено термін оплати – до 03.02.2009р. та до 06.03.2009р. відповідно.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на думку позивача, строком оплати товару, отриманого відповідачем за рахунками-накладними №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р. є 04.03.2009р. та 06.04.2009р. відповідно. Суд вважає, що визначений позивачем момент виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наразі, заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати за вказаними вище накладними суд не приймає, оскільки встановлений у накладних термін оплати співпадає з датою поставки товару та не змінює встановлений п.4.3.1 договору порядок оплати – відстрочення платежу не більше 30 календарних днів. За таких обставин, кінцевим строком оплати є сплив 30-ти денного терміну з моменту поставки товару за рахунками-накладними №М-00280 від 03.02.2009р., №М-00622 від 06.03.2009р.

У зв’язку з несплатою боргу, позивачем на адресу відповідача направлена претензія №38 від 07.04.2009р. з вимогою оплатити товар, отриманий за договором купівлі-продажу №975 від 11.11.2008р. в сумі 2271грн.32коп. (докази направлення претензії та її отримання відповідачем наявні в матеріалах справи). Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2271грн.32коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписом ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 2271грн.32коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи вищевикладені висновки, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МІТЕК”, м.Київ в частині стягнення заборгованості в розмірі 2271грн.32коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 127грн.86коп., посилаючись при цьому на п.6.1 договору, згідно якого покупець у випадку прострочення узгоджених сторонами термінів оплати сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 127грн.86коп. за прострочення оплати товару з 04.03.2009р. по 16.06.2009р. (з урахуванням кожною накладної).

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 127грн.86коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв”язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 15грн.98коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних становить 15грн.98коп. за період прострочення з 04.03.2009р. по 16.06.2009р. (з урахуванням кожною накладної).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 15грн.98коп. обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 547, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „МІТЕК”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 2415грн.16коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2271грн.32коп., пені в розмірі 127грн.86коп. та 3% річних в розмірі 15грн.98коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” (за адресою: вул. Поліграфічна, 1, м. Донецьк, 83054; поштова адреса: вул.Разєнкова,4, м. Донецьк, 83059; р/р 26006301004425 в Донецькій філії ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571, код ЄДРПОУ 36010928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МІТЕК” (за адресою: пров. Очаківський, 3, м. Київ, 03151, р/р 26000162868001 в КРУ КБ „Приватбанк”, м. Київ, МФО 321842, код ЄДРПОУ 23153491) суму основного боргу в розмірі 2271грн.32коп., пеню в розмірі 127грн.86коп. та 3% річних в розмірі 15грн.98коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 04.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя