Рішення № 8230093, 15.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.10 р.                     Справа № 7/270                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію – 1371483, 98 грн., пені – 54450, 62 грн., 3% річних – 7957, 49 грн., інфляційних – 26081, 43 грн.

За участю представників:

Від позивача: Цацуліна Т.О.– дов.

Від відповідача: Козігон С.В. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 1371483, 98 грн., пені – 54450, 62 грн., 3% річних – 7957, 49 грн., інфляційних – 26081, 43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №34 від 28.07.2006р. з додатковими угодами та додатками; рахунки за серпень – жовтень 2009р.

За клопотанням позивача від 02.02.2010р. до матеріалів справи залучені додаткові документи.

Відповідач суму основного боргу визнав, заявив клопотання про зменшення суми пені на 80% та про відстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Позивач заперечує проти зменшення пені та надання відстрочки виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та Красно армійським РУ ДВП ЗЦВ „Укрпромводчермет”, правонаступником якого є відповідач по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №34 від 28.07.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, протоколом погодження розбіжностей, додатками та додатковими угодами, а також з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2007р. №15/372пд, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2007р. №15/372пд, рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2007р. №15/372пд.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію для забезпечення потреб споживача (відповідача) з приєднаною потужністю 9380 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.10 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох установ, розрахунки за активну електричну енергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у серпні - жовтні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передачі за вказаний період, а також відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1371483, 98 грн. боргу за активну електроенергію.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за активну електроенергію у розмірі 1371483, 98 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 09.09.2009р. по 23.12.2009р. 3% річних в сумі 7957, 49 грн. та за період вересень – листопад 2009р. інфляційні в сумі 26081, 43грн.

Інфляційні та 3% річних нараховані позивачем арифметично вірно, відповідно до діючого законодавства та підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з протоколом розбіжностей від 11.08.2006р. до Договору, пункт 4.2.1 Договору має наступну редакцію: за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату виникнення заборгованості.

Згідно рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2007р. №15/372пд по справі між тими ж сторонами, що й у справі №7/270, яке набуло чинності, Договір №34 від 28.07.2006р. вважається прийнятим сторонами з протоколом розбіжностей, у тому числі пункт Договору 4.2.1.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 54450, 62 грн. за період з 09.09.2009р. по 23.12.2009р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства.

Пеня нарахована позивачем арифметично вірно, у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 80%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу” є єдиним постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання. Також відповідач посилається на те, що підприємство є збиточним згідно балансу та звіту про фінансові результати, а також на той факт, що постановами Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Донецькій області від 05.10.2009р. та від 03.11.2009р. накладено арешт на все рухоме майно КП „Компанія „Вода Донбасу” та всі рахунки КП „Компанія „Вода Донбасу”, відповідно.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 43 560,50 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв’язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Також, в судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві, те, що підприємство є збиточним згідно балансу та звіту про фінансові результати, а також на той факт, що постановами Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Донецькій області від 05.10.2009р. та від 03.11.2009р. накладено арешт на все рухоме майно КП „Компанія „Вода Донбасу” та всі рахунки КП „Компанія „Вода Донбасу”, відповідно.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити і надати відстрочку виконання рішення на шість місяців.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 1371483, 98 грн., пені – 54450, 62 грн., 3% річних – 7957, 49 грн., інфляційних – 26081, 43 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, на р/р зі спеціальним режимом використання 260353061293 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131179 – заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 1371483, 98 грн.; на р/р 26008301520003 в Ясинуватському відділенні АК ПІБ, МФО 334420, ЄДРПОУ 00131179 – пеню в сумі 43560,50 грн., 3% річних в сумі 7957, 49 грн., інфляційні в сумі 26081, 43 грн.; на р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 – державне мито в сумі 14560, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Відстрочити виконання рішення на шість місяців.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя