Рішення № 82283703, 03.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 160/9169/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", в якій просить:

- визнати протиправною дію Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по відмові у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років за період з 04 грудня 1998 року по 25 вересня 2017 року в розрахунку один місяць за сорок днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, вислугу у пільговому обрахунку, за період з 04 грудня 1998 року по 25 вересня 2017 року в розрахунку один місяць за сорок днів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області безпідставно не враховано пільгову вислугу років (один місяць за сорок днів) до його календарної вислуги років, що суперечить вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

У встановлений строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, та вказав про необґрунтованість позовних вимог.

08 лютого 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими оскільки у відповідності до чинного законодавства у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відсутні правові підстави для зарахування вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що останній на час звільнення зі служби в поліції не мав вислуги 23 календарних роки і більше, як це передбачено п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ.

Крім того, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 . або в його інтересах Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» не звертались до ГУНП із заявою про зарахування пільгової вислуги років останнього до його календарної вислуги.

Лист-відповідь ГУНП від 06.11.2018 № 7501/103/05-2018 є відповіддю на звернення Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 29.10.2018 № 721, в якому остання просила повідомити чому ОСОБА_1 не був зарахований час проходження служби на посадах міліціонер, начальник конвою до вислуги років па пільгових умовах.

Таким чином, твердження позивача про відмову ГУНП у зарахуванні пільгової вислуги років до його календарної вислуги, що стали підставою для його звернення з позовом до суду, є такими, що не відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Збройних силах України в період з 10.12.1996 р. по 11.06.1998 р., в органах внутрішніх справ України в період з 04.12.1998 р. по 06.11.2015 р. У зв`язку із ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України та набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" з листопада 2015 року по день звільнення, тобто 25.09.2017 р., позивач проходив службу в підрозділах Національній поліції України.

Згідно довідки від 20.09.2018 р. про проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції позивач перебував на наступник посадах:

- з 04.12.1998 р. по 17.06.2000 р. міліціонер окремої конвойної роти Дніпропетровського міського управління Управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 17.06.2000 р. по 12.07.2007 р. міліціонер приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво Дніпропетровського міського управління Управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 12.07.2007 р. по 26.09.2007 р. міліціонер окремої роти конвойної служби міліції Дніпропетровського міського управління Управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 26.09.2007 р. по 30.09.2008 р. міліціонер роти конвойної служби міліції Дніпропетровського міського управління Управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 30.09.2008 р. по 15.07.2011 р. міліціонер роти конвойної служби міліції Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 15.07.2011 р. по 01.06.2013 р. начальник конвою роти конвойної служби міліції Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 01.06.2013 р. по 06.11.2015 р. начальник конвою відділення №2 взводу №3 роти конвойної служби міліції Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області;

- з 07.11.2015 р. по 01.08.2016 р. командир відділення Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- з 01.08.2016 р. по 09.12.2016 р. командир відділення Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- з 09.12.2016 р. по 15.05.2017 р. командир відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби ізолятору тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- з 15.05.2017 р. по 25.09.2017 р. командир відділення №1 взводу №2 роти №1 батальйону конвойної служби Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про національну поліцію" з 25.09.2017 року на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 25.09.2017 року.

Також позивач є членом Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», у зв`язку з чим на підставі його особистого звернення до неї, Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» звернулась із запитом від 12.09.2018р. за № 587 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила надати інформацію щодо розміру грошового забезпечення позивача та кількість вислуги років в календарному та у пільговому обчисленні.

Листом від 20.09.2018 р. за № 18/12-4835 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надало довідку про проходження служби ОСОБА_1 та інформацію стосовно вислуги років. Окремо листом від 21.09.2018 р. №19/1315 відповідач надав довідку про стаж роботи та грошове утримання позивача за період роботи в ГУНП та розрахунок вислуги років.

29.10.2018 р. Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» листом за № 721 звернулась до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із запитом, в якому просила повідомити чому ОСОБА_1 не був зарахований час проходження служби на посадах міліціонер, начальник конвою до вислуги років на пільгових умовах (один місяць за сорок днів).

Листом від 06.11.2018 р. № 7501/103/05-2018 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомило запитувачів про те, що на день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 не мав вислуги років 23 календарних роки і більше, а тому правових підстав для зарахування позивачу вислуги років на пільгових умовах не має.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями п. 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі по тексту Закон №2262).

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону №2262-XII.

Так, статтею 12 Закону №2262-XII (в редакції до внесення змін Законом № 3668-VI від 08.07.2011) було визначено, зокрема, пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років мали особи, які на день звільнення зі служби мали вислугу 20 років і більше. Тобто, таке право виникало у особи у разі її звільнення зі служби та за наявності вислуги 20 років і більше.

Законом № 3668-VI від 08.07.2011 внесено зміни до ст. 12 Закону №2262-XII, пункт «а» якої, зокрема, викладено в наступній редакції:

пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Вказана редакція п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII набула чинності з 01.10.2011р.

Таким чином, з 01.10.2011 р. законодавцем змінено умови призначення пенсії за вислугу років, оскільки обов`язковою умовою, зокрема, для осіб які звільнялися з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (період звільнення позивача) є те, що така особа, на день звільнення, повинна мати вислугу 23 календарних роки і більше.

Тобто, на відміну від редакції ст.12 Закону до 01.10.2011 р., нова редакція ст. 12 Закону №2262-XII передбачає необхідність наявності вислуги років, яка визначається саме у календарних роках.

Законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років".

Так, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).

В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується окрім випадків отримання права на призначення пенсії для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту "а" статті 12 Закону № 2622, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період навчання, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.03.2018р. (справа №295/6301/17), від 19.09.2018р. (справа №725/1959/17), від 22.11.2018р. (справа №161/4876/17), від 31.01.2019р. (справа №295/15121/16-а), від 27.02.2019р. (справа №295/6454/17).

Як встановлено судом, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 03 місяці 21 день.

Таким чином, оскільки позивач на час звільнення не мав вислугу 23 календарних років, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування вислуги років на пільгових умовах та, як наслідок, відсутності у нього права на призначення пенсії за вислугу років на підставі положень п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII.

Посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 суд вважає безпідставними, оскільки умови призначення пенсії за вислугу років визначаються саме Законом №2262-XII та оскільки вказаний Закон не передбачає можливості того, що пенсію за вислугу років можливо призначати особам при наявності 23 календарних роки вислуги, обчисленої на пільгових умовах, то така можливість не може бути встановлена постановою Кабінету Міністрів України, яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд, досліджуючи докази, наявні в матеріалах справи, окремо хоче зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача саме із заявою про зарахування йому пільгової вислуги років до календарної вислуги, так як і не містять доказів того, що відповідач відмовив позивачу в такому зарахуванні, а Лист Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06.11.2018 р. №7501/103/05-2018 є лише відповіддю на звернення Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 29.10.2018 р. №721, розглянутого в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки позивач станом на час звільнення не мав 23 календарних років, як-то передбачено п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII, то в нього не виникло право на призначення пенсії за вислугу років, що в свою чергу підтверджує те, що відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

03 квітня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник