Рішення № 82221025, 04.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Справа № 160/4256/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 10.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року.

2. Ухвалою суду від 13.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4256/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 04.06.2019 року в порядку положень ст. 262 КАС України.

3. Ухвалою суду від 13.05.2019 року також було витребувано у відповідача, належним чином засвідчені, докази по справі, а саме:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року;

- заяву позивача від 13.04.2017 року про не нарахування ЄСВ з 01.04.2017 року;

- звіт №9308987868 від 29.01.2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми № Д5 (річна) за 2018 рік;

- клопотання позивача від 06.02.2019 року про скасування звіту № 9308987868 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 (річна) за 2018 рік, як помилково направленого.

4. 30.05.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.

5. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

6. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

7. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

8. Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.06.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

9. Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 27.05.2014 року. У зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності, позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

10. 13.04.2017 року ним було подано заяву до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпропетровська про не нарахування ЄСВ з 01.04.2017 року, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ.

11. У січні 2019 року позивач помилково направив до Державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звіт №9308987868 від 29.01.2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5 (річна) за 2018 рік.

12. 06.02.2019 року позивач звернувся до начальника Новокодацької державної податкової інспекції Правобережного управління ДФС у Дніпропетровській області із клопотанням вх. №1 від 06.02.2019 року про скасування звіту № 9308987868 від 29.01.2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5 (річна) за 2018 рік, як помилково направленого.

13. Однак, 06.05.2019 року позивачем було отримано вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року, яка на думку позивача є протиправною та підлягає скасуванню.

14. Зазначив, що відповідно до вищезазначеної Вимоги за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 9548,08 гривень. Спірна податкова вимога винесена за наслідками несплати самостійно визначеної позивачем суми єдиного внеску, згідно з помилково направленим звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік №9308987868 від 29.01.2019 року, про неврахування якого ФОП ОСОБА_1 попередньо звертався до відповідача.

15. Отже, з урахуванням вищевикладеного, прийнята відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

16. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Разом з тим, відповідач зазначив, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та, які є пенсіонерами за віком та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, оскільки самостійно визначили розмір бази нарахування.

17. Також, зазначили про те, що у зв`язку з тим, що згідно з даними КОР станом на 28.02.2019 року за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 548,08 грн. за самостійно поданим звітом № 9308987880 від 29.01.2019 року, у зв`язку із чим, на думку відповідача, останніми правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 20385-50 від 12.03.2019 року, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку 25.04.2019 року.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

18. Позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 27.05.2014 року (а.с.11).

19. 13.04.2017 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпропетровська із заявою про не нарахування ЄСВ починаючи з 01.04.2017 року, у зв`язку із виходом останнього на пенсію за віком, згідно з положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ (а.с. 12).

20. У січні 2019 року позивачем було подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, згідно з яким визначено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 9 828,72 гривень.

21. 06.02.2019 року позивач звернувся до начальника Новокодацької державної податкової інспекції Правобережного управління ДФС у Дніпропетровській області із клопотанням вх. №1 від 06.02.2019 року про скасування звіту № 9308987868 від 29.01.2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5 (річна) за 2018 рік, як помилково направленого (а.с. 15).

22. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, на підставі поданого позивачем звіту «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2018 рік, виставлено позивачу, ФОП ОСОБА_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 року № Ф-20385-50/67 в сумі 9548,08 грн., (9828,72-280,64 (переплата)), яка і є предметом розгляду у цій справі.

23. Так, не погодившись із вищевказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 року № Ф-20385-50/67, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

24. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)

25. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

26. Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI).

27. Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та п.п.3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

28. Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

29. Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції №449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

30. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

31. Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

32. При цьому, суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

33. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

34. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені у заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

35. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

36. Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.

37. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

38. У той же час, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

39. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 27.05.2014 року, а тому, у силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати.

40. Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

41. Матеріали справи цього договору також не містять.

42. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем у квітні 2017 року було подано заяву до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпропетровська про не нарахування ЄСВ з 01.04.2017 року, відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VІ, у зв`язку із виходом останнього на пенсію.

43. Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

44. Зазначене також узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 20.03.2018 року у справі №805/2195/17-а.

45. При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

46. Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково вказав суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску за 2018 рік, а тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9 548,08 грн. відповідно до оскаржуваної вимоги.

47. Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

48. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

49. Таким чином, з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, у зв`язку із чим позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

50. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

51. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

52. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

53. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

54. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

55. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

56. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

57. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

58. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

59. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, у зв`язку із чим він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

60. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 20.03.2018 року у справі №805/2195/17-а.

61. Відтак, з урахуванням вищевикладеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого останнім оскаржуваного рішення.

62. Отже, з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року, підлягають задоволенню, та визнанню протиправною, а також скасуванню вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року.

63. Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

64. Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

65. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року – задовольнити.

66. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-20385-50/67 від 12.03.2019 року.

67. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

68. Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

69. Відповідач: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856).

70. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

71. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

72. Повне рішення складено 04.06.2019 року.

Суддя В.В Ільков