Рішення № 82183995, 27.05.2019, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/3400/18

Провадження № 2/419/187/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Іванової О. М.,

при секретарі – Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, третя особа – Новоайдарська селищна рада, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з даним позовом в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, третя особа – Новоайдарська селищна рада. В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрований у вищевказаному будинку, проте тривалий час, а саме з 1995 року у ньому не проживає, участі у приватизації будинку не приймав, з вказаного часу відповідач фактично проживає в АДРЕСА_2 . Між сторонами існувала усна домовленість, відповідно до якої відповідач зобов`язався знятися з реєстрації у житловому приміщенні за вищевказаною адресою, однак у добровільному порядку відповідач до цього часу не виконав зобов`язання та не знявся з реєстрації з належної позивачам на праві приватної власності квартири, внаслідок чого позивачі позбавлені можливості в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

На підставі вищенаведеного, представник позивачів просив суд визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивачів – адвокат Циба В.М. (а.с.20), який діє в нітересах позивачів на підставі договору – доручення (а.с.19), у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, проти вирішення справи при заочному розгляді заперечень не надав (а.с.27).

Відповідач – ОСОБА_5 відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Новоайдарського районного суду Луганської області офіційного веб-сайту Судової влади України (https://na.lg.court.gov.ua/sud1218/inshe/adv/708566/).

Представник третьої особи Новоайдарська селищна рада - Шопін І. у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Положеннями ст. ст. 319 ЦК України, 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 383 ЦК України будинок використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім`ї.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Новоайдарською районною радою 27.09.2003 року (а.с.11) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1609694 від 30.09.2003 року (а.с.14).

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрований у вищевказаній квартирі, що підтверджується довідкою №7770, виданою 30.11.2018 року виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що до складу сім`ї зареєстрованих входять: син – ОСОБА_6 , донька – ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.17).

Разом з тим, згідно акту, складеного 30.11.2018 року депутатом Новоайдарської селищної ради Байовою Л.В. в присутності громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 фактично не мешкає з 1995 року. Виїхав до м АДРЕСА_2 та фактично там проживає (а.с.16).

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїх майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 2, 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Судом достовірно встановлено, що відповідач не користується житлом за місцем реєстрації без поважних причин з 1995 року, що дає суду законні підстави для задоволення позову та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 319, 355, 369, 383 ЦК України, ст. ст. 71, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, третя особа – Новоайдарська селищна рада – задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням – квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова