Рішення № 8217655, 16.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2010 р.           Справа 11/255-09

за позовом прокурора Чечельницького району в інтересах держави в особі

Чечельницької районної державної адміністрації, смт. Чечельник

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О»,

с. Каташин Чечельницького району

про стягнення 13154,29 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

прокурор - І. Жовмір;          

від позивача - не з'явився;

від відповідача - О. Добровольський за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О» на користь державного бюджету Чечельницького району шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 13 154,29 грн. та суму вартості робіт із обстеження земельних ділянок в розмірі 461,31 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч вимогам ч.2 ст. 116, ст.125 Земельного кодексу, без укладання договору оренди, самовільно зайняв та використовує земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення на території Каташинської сільської ради загальною площею 9,0 га. в урочищі «Ковальова»та 5,0 га в урочищі «Круча».

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на те, що розпорядженням Чечельницької районної державної адміністрації № 669 від 29.12.2007р. товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О» було надано в користування (на умовах оренди) земельні ділянки на території Каташинської сільської ради , а саме: в урочищі «Ковальова»площею 22,60 га. та в урочищі «Круча»площею 5,0 га. Таким чином, використання відповідачем вказаних земельних ділянок не є самовільним зайняттям.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

25.02.2008р. управлінням з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О»за результатами якої складено акти № 346/209 та 348/203.

Даною перевіркою встановлено використання товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О»земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на території Каташинської сільської ради загальною площею 9,0 га. в урочищі «Ковальова»та 5,0 га в урочищі «Круча».

07.05.2008р. товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О»направлено повідомлення № 1326 від 22.04.2008р. та № 1325 від 22.04.2208р. про відшкодування шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, розмір шкоди відповідачем не сплачено. Відповідно до пояснень керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О»від 24.07.2009р., що містяться в матеріалах справи, в лютому та березні 2008 року товариством дійсно використовувалась земельна ділянка в урочищі «Ковальова»площею 22,60 га. та в урочищі «Круча»площею 5,0 га. Вказана земельна ділянка використовувалась по необхідності. Після отримання інформації, про те що земельна ділянка не входять в орендовані, товариство перестало їх використовувати.

В судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що земельна ділянка використовується на підставі розпорядження Чечельницької районної державної адміністрації та договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Чечельницької районної державної адміністрації від 29.12.2007 р. №669 «Про надання земельних ділянок площею 28, 60 га із земель запасу сільськогосподарського призначення Каташинської сільської ради товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна-О»у користування (на умовах оренди) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»земельні ділянки в урочищі «Ковальова»та урочищі «Круча»Каташинської сільської ради надані у користування (на умовах оренди) товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди на вказані земельні ділянки укладено між Чечельницькою районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна - О»20.05.2008р..

Наведене свідчить, що в період до 20.05.2008р. відповідачем використовувались земельні ділянки без правовстановлюючих документів.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода ( збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу ( далі - Методика), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).

Відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень до розрахунку розміру шкоди не надано.

Дослідивши вказаний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак вимога про стягнення шкоди в сумі 13 154,29 грн. підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 461,31 грн. витрат, пов’язаних із обстеженням земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема кошторисів № 223 та № 225, вказані витрати понесені Управлінням з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області. Разом з тим, управління з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області не є позивачем у справі, а відтак стягнення витрат на користь позивача - Чечельницької районної державної адміністрації є неправомірним. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення 461,31 грн. витрат, пов’язаних із обстеженням земельних ділянок.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна –О»(Вінницька область, Чечельницький район, с. Каташин, вул. Леніна, 1-а, код 32225737) на користь державного бюджету Чечельницького району (21080600, р/р 31116102700670 ГДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, код 34701078) 13154 (тринадцять тисяч сто п’ятдесят чотири) грн. 29 коп. - шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна –О»(Вінницька область, Чечельницький район, с. Каташин, вул. Леніна, 1-а, код 32225737) до Державного бюджету України 131 (сто тридцять одну) грн. 54 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В позові в частині стягнення 461,31 грн. витрат, пов’язаних із обстеженням земельних ділянок відмовити.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          Копію рішення направити сторонам та прокурору.

Рішення оформлено та підписано 17.02.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратура (24800, Вінницька область, смт. Чечельник, вул. К. Маркса, 50)

3 - позивачу (24800, Вінницька область, смт. Чечельник, вул. Леніна, 35)

4 - відповідачу (Вінницька область, Чечельницький район, с. Каташин, вул. Леніна, 1-а)