Постанова № 8215451, 03.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

03 березня 2010 р. № Б14/468-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

розглянувши касаційне подання Заступника прокурора Київської області, м. Київ

На постанову

та ухвалувід 20.11.2007 р. господарського суду Київської області

від 25.12.2007 р. господарського суду Київської області

у справі№ Б14/468-07 господарського суду Київської області

За заявою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі, м. Вишгород Київської області

Доприватного підприємства "Тім сервіс", м. Вишгород Київської області

провизнання банкрутом

ліквідаторДПІ у Вишгородському районі в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури УкраїниГромадський С.О., посвідчення,

ДПІ у Вишгородському районі Колодій О.М., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2007 року було порушено провадження у справі № Б14/468-07 про банкрутство приватного підприємства "Тім сервіс" (далі –Боржник, Товариство) за заявою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі (далі –Кредитор, ДПІ, Інспекція) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 20.11.2007 року Боржника визнано банкрутом, а ліквідатором призначено Інспекцію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2007 року (суддя –О.Є. Короткевич) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою суду першої інстанції, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову від 20.11.2007 року та ухвалу від 25.12.2007 року господарського суду Київської області, а провадження у справі припинити.

Касаційне подання мотивоване порушенням судом першої інстанції ст.ст. 19, 121, 129 Конституції України, норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців", ст.ст. 1, 7, 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 2, 111, 19, 20 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість Боржника перед ДПІ підтверджується наявною у справі постановою господарського суду, а відсутність Товариства за юридичною адресою –актом тематичної перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою, складеного працівниками ДПІ. При цьому, судом були викладені норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство та зроблений висновок про визнання Товариства банкрутом в порядку означеної статті.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже положення п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють альтернативу підстав для визначення, зокрема, юридичної особи, як відсутнього боржника. Для визнання ж боржника відсутнім у розумінні вказаної норми достатньо підтвердженої належними доказами відповідно до вимог ст. 34 ГПК України однієї із підстав, встановлених в п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство. При цьому, залишаться обов'язковим дотримання умов щодо безспірності заявлених кредиторських вимог.

Щодо особливих підстав порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону про банкрутство слід зазначити про таке.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до положень п. 8 ст. 19 вказаного закону підставою та належним доказом на підтвердження відсутності юридичної особи за місцем знаходження є внесений до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, який вноситься у порядку та на підставах, визначених в п. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Між тим, пославшись на акт тематичної перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою, складеного працівниками ДПІ 23.01.2007 року, судом першої інстанції не враховані та не застосовані викладені положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", оскільки відповідні докази (довідка з ЄДРПОУ із відповідними відомостями про Боржника) кредитором надані не були, а господарським судом в порушення ст. 38 ГПК України не витребовувались - це по-перше. По-друге, вказуючи в постанові на цю обставину (незнаходження за юридичною адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1) суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про те, що ПП "Тім сервіс" зареєстровано саме за цією юридичною адресою (статут, довідка ЄДРПОУ тощо). По-третє, посилаючись на те, що Боржник не знаходиться за юридичною адресою, суд не врахував, що норма ст. 52 Закону про банкрутство передбачає інші положення –якщо особа відсутня за її місцезнаходженням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в постанові від 20.11.2007 року не надана належна правова оцінка наявній у справі довідці ДПІ № 15672 від 09.10.2007 року щодо дати подання Боржником останнього звіту до органів державної податкової служби (а.с. 49), на яку, доречи, міститься посилання в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства. Нормами ж ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлено, що однією із підстав порушення справи про банкрутство може бути ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає про необґрунтованість та неправомірність висновку суду першої інстанції про визнання Товариства банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, відкриття та подальше здійснення щодо нього ліквідаційної процедури, та неправомірність у зв'язку з тим прийняття оскаржуваної постанови та ухвали за результатами проведення ліквідаційної процедури - про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При цьому, щодо оскаржуваної ухвали від 25.12.2007 року суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи ліквідаційна процедура у справі тривала двадцять днів, після спливу яких суду був наданий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Відповідно ж до вимог ст. 52 Закону про банкрутство передбачений щонайменше місячний строк для здійснення ліквідаційної процедури щодо відсутнього боржника, який обумовлений, зокрема вимогами ч. 5 вказаної статті. Відповідно до цих положень встановлюється право кредиторів відсутнього боржника направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Поряд з цим, приймаючи ухвалу від 25.12.2007 року суд врахував клопотання ДПІ від 25.12.2007 року (а.с. 93) та ухвалив ліквідувати ПП "Тім сервіс" з кодом ЄДРПОУ –32731210, однак у постанову про визнання Боржника банкрутом від 20.11.2007 року змін не вніс, тим самим зафіксувавши факт визнання банкрутом підприємства "Тім сервіс" з кодом - 32947250.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані постанова та ухвала суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно усунути вищезгадані порушення норм права з урахуванням наявних доказів у справі з моменту її порушення та врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім цього, місцевому господарському суду при новому розгляді справи слід, поряд із вищезазначеним, вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців запису щодо юридичної особи –Товариства.

Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної інстанції констатує, що вимоги Прокурора щодо припинення провадження у справі залишаються без задоволення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 7, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" та ст.ст. 22, 33, 34, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційне подання Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду Київської області від 20.11.2007 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2007 р. у справі № Б14/468-07 скасувати.

3.          Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді А.О. Заріцька                                         

В.М. Коваленко