Рішення № 82137973, 27.05.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1920/17

Провадження № 2/553/43/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.05.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді -Новака Ю.Д.,

при секретарі- Каленіченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.09.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач вказує, що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку»,складає між сторонами Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання Відповідачем умов кредитного договору, №б/н від 19 вересня 2011 року, виникла заборгованість станом на 30.06.2017 року у розмірі 54755,32 грн. та прохає її стягнути.

Ухвалою від 02.08.2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 12.10.2017 року витребувано в Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» докази, а саме:

1) належним чином завірену виписку про рух грошових коштів зняття, погашення кредиту, за кредитним договором №б/н від 19.09.2011 укладеним зі ОСОБА_1 ;

2) належним чином завірену повну україномовну копію «Умов та правил надання банківських послуг» в редакції, яка діяла станом на 19.09.2011 року. з доказами про ознайомлення ОСОБА_1 з її редакцією;

3) довідку про граничний строк дії картки, яка була видана ОСОБА_1 відповідно до заяви від 19.09.2011 року;

4) докази повідомлення ОСОБА_1 про зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

З 15 грудня 2017 року Цивільний процесуальний кодекс України діє в редакції, затвердженій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Згідно з п.9 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому норми ст.ст.178-181 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачають визначення та встановлення судом конкретних строків учасникам справи для реалізації своїх процесуальних прав з дотриманням порядку та форми їх реалізації в частині подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та пояснень третьої особи.

Представником Відповідача було подано відзив на позовну заяву, який за своїм змістом був ідентичним запереченням викладеним раніше. Зокрема, представник Відповідача заперечував проти задоволення позовної заяви у зв`язку з її необґрунтованістю та невідповідністю обставин викладених в позовній заяві фактичним обставинам справи, звертав увагу на неналежність розрахунку заборгованості за кредитним договором в розрізі загального строку позовної давності. Прохав у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем було надіслано відповідь на відзив в якій наголошував на безпідставності доводів Відповідача та прохав задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 01.06.2018 року витребувано повторно у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» докази, а саме:

1) докази повідомлення ОСОБА_1 про зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами;

2) належним чином завірену повну україномовну копію «Умов та правил надання банківських послуг» в редакції, яка діяла станом на 19.09.2011 року. з доказами про ознайомлення Шмідта О .Ф. з її редакцією.

В судове засідання належним чином повідомлений представник Позивача не з`явився, але від нього до суду надійшла заява в якій він просив слухати справу без його участі.

Від представника відповідача до суду надійшла заява в якій він просив відмовити в задоволенні даного позову через його безпідставність та необгрунтованість, а справу слухати без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до долученої до позовної заяви «Справки об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная, 30 дней льотного периода» по договору SAMDN50000050277674 Шмидт Олег Фридрихович» базова процентна ставка в місяць складає 3%.

Таким чином суд приходить до висновку, що річна відсоткова ставка за кредитним договором дійсно складає 36%.

На виконання вимог ухвал про витребування додаткових доказів, Позивачем було надіслано, зокрема, виписки по рахунку, довідку про видачу кредитних карток, витяг з програми про надіслання повідомлень (а.с. 96-106).

Додатково були надіслані копії наказів про зміну відсоткової ставки (а.с. 169-183).

Згідно із Довідкою про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 19.09.2011 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/15 (а.с. 105).

Надаючи оцінку доводам Позивача, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До позовної заяви ПАТ КБ «Приват Банк» долучив розрахунок заборгованості за договором №б/н від 19.09.2011 року.

Згідно із розрахунком, ПАТ КБ «Приват Банк» прохає стягнути із ОСОБА_1 54755,32 грн. що складаються із наступних сум:

заборгованість за кредитом - 4886,09 грн.;

заборгованість за процентами - 43500,08 грн. (несплачені проценти на поточну заборгованість - 255,64 грн., несплачені проценти на прострочену заборгованість - 43244,44 грн.);

сума комісії та пені накопичувальним підсумком - 3285,56 грн.;

судові штрафи - 3083,59 грн.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 637/992/16-ц (провадження № 61-2067св18).

Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, він здійснений за період з 19.09.2011 року по 30.06.2017 року.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що протягом вказаного періоду Позивач змінював розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а саме:

-з 19.09.2011 року по 31.12.2012 року діяла відсоткова ставка у розмірі 36% річних;

-з 01.01.2013 року по 29.08.2014 року діяла відсоткова ставка у розмірі 30% річних;

-з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року діяла відсоткова ставка у розмірі 34,8% річних;

-з 01.04.2015 року по 30.06.2017 року діяла відсоткова ставка у розмірі 43,2% річних.

Обгрунтовуючи зміну відсоткової ставки ПАТ КБ «Приват Банк» посилався на положення статті 1056-1 ЦК України та відповідні накази банку про зміну відсоткової ставки (а.с. 167-168).

Для правильного застосування відповідних норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 квітня 2019 року по справі №335/5731/16-ц (провадження 61-28562св18), в якій, зокрема, позивачем був ПАТ КБ «Приват Банк».

У постанові від 17.04.2019 року Верховний Суд вказав, що «Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг та підтверджує укладення відповідного договору з банком.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

При цьому, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Зазначену правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Так, відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Таким чином, вищезазначені норми визначають правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставки за кредитом, яким є недійсність такого правочину.»

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, (в редакції чинній на 19.09.2011 року), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд приходить до висновку, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів зміни відсоткової ставки за кредитним договором, оскільки витяг з програми надіслання повідомлень у виді роздруківки із невстановленої електронної програми не може свідчити про дотримання кредитором встановленої законодавством процедури.

Крім того, суд вважає безпідставним нарахування відсотків за користування кредитними коштами після встановленого законом строку кредитування, який відповідає строку дії картки, а саме 05/2015.

Надаючи оцінку контррозрахунку заборгованості Відповідача, який було викладено у відзиві на позовну заяву, суд звертає увагу на суттєві розбіжності в нарахованих сумах відсотків за користування кредитними коштами з розрахунком ПАТ КБ «Приват Банк».

У відповіді на відзив ПАТ КБ «Приват Банк» наводив порядок розрахунків за відсотковою ставкою, які також змінювалися Позивачем (а.с. 192).

Зокрема, до 04.2014 року діяли наступні формули нарахування процентів:

На поточну заборгованість N*M/365*Y=Z

N- поточне тіло кредиту;

M- процентна ставка;

360/365- кількість днів у році;

Y- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z- сума нарахованих процентів.

На прострочену заборгованість N*M/365*2*Y=Z

N- заборгованість за кредитом( прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця);

M- процентна ставка;

360/365- кількість днів у році;

2- коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості;

Y- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z- сума нарахованих процентів.

Діючі з 04/2014 року формули нарахування процентів:

N*M/365*(2або1)*Y=Z

N- заборгованість за кредитом( поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці);

M- процентна ставка;

360/365- кількість днів у році;

2 або 1- коефіцієнт процентної ставки за своєчасне та несвоєчасне погашення кредитної заборгованості;

Y- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z- сума нарахованих процентів.

Враховуючи, що на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів ПАТ КБ «Приват Банк» не надав належним чином завірену повну копію «Умов та правил надання банківських послуг» в редакції, яка діяла станом на 19.09.2011 року. з доказами про ознайомлення ОСОБА_1 з її редакцією.

При цьому в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач згідно Умов.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 315/353/17 (провадження № 61-394св17).

Таким чином, суд вважає безпідставними та необгрунтованими посилання Позивача на зміну порядку (формули) обрахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами та нарахування відсотків на загальну суму заборгованості включаючи штрафні санкції.

Нарахування відсотків на штрафні санкції не передбачена чинним законодавством.

Водночас, суд вбачає також розбіжності і розмірах нарахованих відсотків у Розрахунку заборгованості за кредитом ПАТ КБ «Приват Банк» та Виписках із рахунку ОСОБА_1 , що дає підстави для сумніву в достовірності даних наданих Позивачем.

Надаючи оцінку доводам ПАТ КБ «Приват Банк» в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 753/18485/16-ц (провадження № 61-36248св18)

Крім того, у Розрахунку заборгованості наданого Позивачем сума комісії та пені нарахована накопичувальним підсумком, що позбавляє можливості суд визначити їх дійсні окремі складові.

Щодо посилання представника Відповідача на пропуск позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Строк дії картки було встановлено до 05/15 року таким чином, загальний строк позовної давності у три роки відносно вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ПАТ КБ «Приват Банк» не пропущено.

Таким чином, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказах, враховую той факт, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи істотні розбіжності між Розрахунком заборгованості ПАТ КБ «Приват Банк» та виписками по рахунку, суд приходить до висновку, що Позивачем не обґрунтовано та не надано достовірних та достатніх доказів, розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, пені, штрафам.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вище викладеного, та керуючись, ст.ст. 10-13, 19, 81, 89, 263-268, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.09.2011 року у розмірі 4886,09 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак