Постанова № 8213234, 25.02.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 р. № 23/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Жукової Л.В.,

Черкащенка М.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПП "Торговий дім "Галпідшипник" на постанову

та

на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року

господарського суду Донецької області від 10.03.2009 року у справі господарського судуДонецької області за позовомПП "Торговий дім "Галпідшипник" доВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"

простягнення 101897,86 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_1

- відповідача:Маєвська В.М., ВСТАНОВИВ:

В січні 2009 року ПП "Торговий дім "Галпідшипник" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 101897,86 грн. заборгованості за отриманий по договору №460002751/601 від 12.03.2008 року товар, 6011,97 грн. інфляційних втрат та 1541,00 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року рішення місцевого господарського суду від 10.03.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні суди дійшли до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП "Торговий дім "Галпідшипник" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року № 11, обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.03.2008 року між ПП "Торговий дім "Галпідшипник" (постачальник) та ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №4600032751/601, відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, кількість, найменування, асортимент якого визначається у специфікації, на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.6.3 договору, оплата товару здійснюється в порядку, визначеному в специфікаціях.

Судами було встановлено, що на виконання умов договору, сторонами була підписана Специфікація №2 від 01.04.2008 року, з додатковою угодою №2 від 29.05.2008 року до неї, згідно якої, відповідач зобов'язаний здійснити 100% оплату вартості отриманого товару протягом 10 банківських діб, послідуючих за днем поставки останньої партії товару та отримання відповідачем документів, вказаних в п.7.1 договору.

Відмовляючи в задоволенні основної суми боргу, суд першої інстанції,з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з виникнення обов'язку відповідача оплатити вартість товару після отримання документів, зазначених в п. 7.1 договору, яким сторони визначили, що позивач зобов'язаний передати відповідачу транспортні та супровідні документи, сертифікат якості, технічний паспорт, рахунок фактуру, упаковочний сертифікат на товар, що поставляється,.

Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За переконанням колегії суддів, ненадання визначених п.7.1 договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий, що було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 530 ЦК України, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості в розмірі 101 897,86 грн. та скасування судових рішень в цій частині.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками попередніх судів щодо відхилення заяви про збільшення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відмовляючи в прийнятті заяви про додаткове нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Водночас, суди не звернули уваги на те, що, якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК. Тобто, вирішуючи питання про задоволення клопотання про збільшення позовних вимог, суди повинні були виходити з характеру підстав заявлених вимог.

Як вбачається з поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.27) позивач просив додатково стягнути 6011,97 грн. інфляційних втрат та 1541,00грн. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, яка є предметом спору, а тому, за переконанням судової колегії, такі вимоги є пов'язаними з основною вимогою про стягнення боргу, і мали б бути прийняті та розглянуті судом, оскільки зміна предмета спору стягнення заборгованості, не відбулась.

Колегія суддів звертає увагу суду на те, що відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав і інтересів, відповідне право позивачів кореспондується обов'язком суду розглянути заявлені вимоги в передбаченому процесуальним законом порядку та захистити порушене право чи інтерес заявника.

Судова колегія приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2009 року підлягають скасуванню частково в частині відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, звернути увагу на взаємопов'язаність та однорідність заявлених вимог позивачем в частині стягнення сум основного боргу та суми санкцій, які прямо встановлені в законі, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та обєктивно дослідити всі обставини справи, встановити порядок отримання відповідачем документів, передбачених ст.7.1 договору та строк порушення зобов'язання, дати належну юридичну оцінку доводам сторін та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2009 року у справі №23/9 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191158) на користь ПП "Торговий дім "Галпідшипник" (79005, м.Львів, код ЄДРПОУ 19170443) 101897,86 грн. основної суми боргу, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1019,00 грн. державного мита за подання позову, 509,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 509,50 грн. державного мита за подання касаційної скарги.

В частині відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог справу направити на новий розгляд.

Головуючий Н.О.Кочерова

СуддіЛ.В.Жукова

М.М.Черкащенко