
Справа № 420/6225/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Музика І.О.
За участю сторін:
Представника позивача: Стефанова О.Ф.
Представника відповідача: Маринова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» до головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0036561407 від 28.08.2018 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 236 163,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 157 442,00 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 78 721,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки головного управління ДФС в Одеській області, зроблені в акті перевірки від 01.08.2018 року №1685/15-32-14-07/38437584 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Інтексо» за травень 2017 року» та прийняте на підставі цих висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, безпідставними, необґрунтованими, необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, первинним документам позивача і вимогам діючого законодавства України.
Ухвалою суду від 04.12.2018 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
04.02.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
01.03.2019 року, 04.04.2019 року, 08.05.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с. 104-107) та додаткові письмові докази (т. 1 а.с. 109-127, 130-173, 188-195, 197-219, 227-260, т. 2 а.с. 1-36, 38-48 ).
Ухвалою суду від 08.05.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.
В судовому засідання 21.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник головного управління ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 1 а.с. 104-107), та наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0036561407 від 28.08.2018 року є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підтвердження своєї позиції, щодо вчинення позивачем правопорушень податкового законодавства відповідач посилається на зібрану та використану податкову інформацію щодо діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтексо». Так відповідно до вказаної інформації оперативними заходами у відношенні цього підприємства відповідач встановив відсутність його знаходження за податковою адресою, та відсутність у нього можливості надання послуг наявними трудовими ресурсами з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.
Крім того представник відповідача зазначив про відсутність в актах приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року дати їх підписання сторонами.
Судом у справі було встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Панстрой» зареєстроване юридичними департаментом Одеської міської ради 23.10.2012 року за №15561020000044723 та знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 15-16).
Згідно статуту підприємства та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ «Панстрой» за КВЕД є: будівництво інших споруд, н. в. і. у.; знесення; підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; штукатурні роботи; установлення столярних виробів; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; інші роботи із завершення будівництва; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи; надання в оренду будівельних машин і устаткування; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; організація будівництва будівель; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); будівництво доріг і автострад (т. 1 а.с. 44-57).
ТОВ «Панстрой» також має ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17 травня 2017 року №21-Л на проведення господарської діяльності з будівництва об`єктів 4 та 5 категорії складності (т. 1 а.с. 58-59).
В період з 19.07.2018 року по 25.07.2018 року на підставі наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області від 17.07.2018 року №5060 (т. 1 а.с. 109) та направлень на перевірку від 19.07.2018 року №6115/14-07 та №6114/14-01 (т.1 а.с.110-111), головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Алескеровим А.А. та Кордон Н.А. була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Панстрой» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Інтексо» за травень 2017 року.
За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 01.08.2018 року №1685/15-32-14-07/38437584 (т. 1 а.с. 14-29), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2 , п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 157 442, 00 грн., у тому числі по періодам: за травень 2017 року - 157 442, 00 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеними висновками акту та вважаючи їх необґрунтованими та протиправними товариство з обмеженою відповідальністю «Панстрой» 16.08.2018 року подало на адресу ГУ ДФС в Одеській області відповідні заперечення.
За результатами розгляду таких заперечень рішенням ГУ ДФС в Одеській області №12301/10/15-32-14-07-08 від 23.08.2018 року (т.1 а.с. 31-38) висновки акту позапланової виїзної документальної перевірки були залишені без змін, а заперечення ТОВ «Панстрой» без задоволення.
На підставі акту перевірки головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0036561407 від 28.08.2018 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 236 163,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 157 442,00 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 78 721,00 грн. (т. 1 а.с. 30).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.
Рішеннями ДФС України №36995/6/99-99-11-0102-25 від 14.11.2018 року (т.1 а.с.39-43) скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та протиправним, товариство з обмеженою відповідальністю «Панстрой» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктами 201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Положеннями п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Під час офіційного з`ясування обставин у справі встановлено, що до складу податкового кредиту позивача з ПДВ за травень 2017 року увійшли суми коштів, сплачених позивачем по контрагенту-субпідряднику ТОВ «Інтексо». Зазначені обставини підтверджуються податковою звітністю позивача з податку на додану вартість за травень 2017 року (т. 1 а.с. 189-195), яка була прийнята податковим органом.
Як було встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Панстрой» є підрядним підприємством, що здійснює будівельні роботи різних ступенів складності.
У зв`язку із великим обсягом замовлень та завантаженістю підприємства, товариство з обмеженою відповідальністю «Панстрой» (як замовник) з метою здійснення власної господарської діяльності 03.04.2017 року уклало з ТОВ «Інтексо» (як виконавцем) договір субпідряду №03/04/17 на виконання будівельних робіт по влаштування зерносховища з можливістю залучення до роботи субпідрядників на об`єкті, який знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Новодмитрівка (т.1 а.с. 68-69).
Згідно п. 3.1-3.2 Договору вартість робіт складає 786 018,00 грн. в т.ч. ПДВ 131 003,00 грн. Замовник забезпечує безперервне та своєчасне фінансування будівництва об`єкту шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до наданих виконавцем та погоджених сторонами актів приймання виконаних робіт за формою КБ-3.
Також 05.04.2017 року між ТОВ «Панстрой» (як замовником) та ТОВ «Інтексо» (як виконавцем) було укладено, ще один договір субпідряду №05/0417 на виконання будівельних робіт, а саме випробування паль та комплексу робіт по їх забиванню з проведенням необхідних підготовчих дій з можливістю залучення до роботи субпідрядників на об`єкті, який знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Маяки, вул. Преображенська, 69А (т. 1 а.с. 70-71).
Згідно п. 3.1-3.2 Договору вартість робіт складає 805 050,00 грн. в т.ч. ПДВ 134 176,00 грн. Замовник забезпечує безперервне та своєчасне фінансування будівництва об`єкту шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до наданих виконавцем та погоджених сторонами актів приймання виконаних робіт за формою КБ-3.
Виконання зобов`язань сторонами за вищезазначеними договорами підтверджується належними чином оформленими та підписаними сторонами первинними документами щодо надання контрагентом відповідних робіт (послуг) та сплати позивачем на його адресу коштів за них, а саме: платіжними дорученнями, податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року, підсумковою відомістю ресурсів, виписками з банківських рахунків позивача, погодженням з фірмами замовниками залучення до виконання робіт субпідрядних фірм (т. 1 а.с. 72-84, 87-94, 194-195).
Також судом було встановлено, що ТОВ «Інтексо» 31.05.2018 року за замовленням ТОВ «Панстрой» виконало роботи з демонтажу баштового крану КБ-408 з базової висоти на загальну суму 35 040,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунком на оплату, платіжним дорученням, та податковою накладною (т.1 а.с. 85-86, 87-94, 193).
Суми податку на додану вартість, сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Панстрой» за вищезазначеними господарськими операціями, було включено ТОВ «Інтексо» до своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
Як вбачається з акту перевірки, згідно детальної інформації електронного журналу «Детальна інформація по платнику податку ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», за травень 2017 року у позивача відсутні розбіжності з його контрагентом.
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, Головне управління ДФС в Одеській області вищезазначені операції вважає нереальним та такими, що здійсненні з метою формування штучного кредиту з огляду на узагальнену податкову інформацію щодо контрагента позивача.
Так, відповідач зазначає, що у контрагента позивача ТОВ «Інтексо» були відсутні необхідні трудові ресурси, які були б достатніми для самостійного виконання ним будівельно-монтажних та ремонтних робіт зазначених у актах приймання таких робіт, що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаним суб`єктом.
Як зазначив з даного приводу в судовому засіданні представник позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Панстрой» є великою підрядною організацією, яка виконує великий обсяг будівельних робіт по всій території України. При виникненні великих обсягів замовлення робіт, позивач вимушений заключати договори субпідряду з іншими організаціями та підприємствами, що обумовлено браком власних сил та потужностей при виконанні великих обсягів замовлень з проведення будівельних робіт. При цьому контрагентів з надання субпідрядних робіт, позивач обирає з достатньою мірою обачності та обережності, перевіряє всю інформацію щодо контрагентів, що є у відкритому доступі (як-то наявність певної репутації на ринку підрядних послуг, реєстрація підприємства платником податку на додану вартість, у разі виконання будівельних робіт - наявність ліцензії на здійснення таких робіт). Контрагент ТОВ «Інтексо» виконував свої зобов`язання за договорами якісно та в оговорені у договорах терміни, будь-яких зауважень у позивача, як замовника таких послуг, до підприємства-контрагента не виникало. Первинні документи за результатами господарських операції складались своєчасно та у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також за твердженням представника позивача, в обов`язок ТОВ «Панстрой» при здійсненні власної господарської діяльності не входить проведення перевірки штатного розпису підприємств-контрагентів, а також наявності у них певної кількості складських приміщень та інших потужностей для ведення господарської діяльності, але всі зобов`язання за вищенаведеними договорами підряду ТОВ «Інтексо» були виконані.
При цьому позивачем було надано до суду первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ «Панстрой» у власній господарській діяльності отриманих від контрагента-субпідрядника послуг, а саме фактичне виконання позивачем будівельних робіт для підприємств-замовників, а саме для ТОВ «Южспецмонтаж», ТОВ «Главстрой проект», ТОВ «Агровітокс». Зазначені обставини представником відповідача не заперечувались.
Суд зазначає, що листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва в Україні від 09.03.2010 року № 12/19-2-9-21-2368 було роз`яснено, що типові форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма №КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року №554, приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (із змінами), не підлягають державній реєстрації форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші. По об`єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.
Згідно ст.838 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.
Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що у вищезазначених договорах про виконання підрядних робіт, укладених між ТОВ «Панстрой» та ТОВ ««Інтексо», містяться пункти, які надають право підряднику залучати до виконання будівельних та монтажних робіт субпідрядників. Вказане право підрядника також не звужується Законом, а за умови того, що будівництво ведеться не державними підприємствами, за небюджетні кошти, законодавець не ставить перед суб`єктами господарювання обов`язку у відображенні участі субпідрядників у типовій формі № КБ-2в, № КБ-3 по виконанню вказаних робіт.
При цьому представниками відповідача не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг), а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Також чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у відзиві на адміністративний позов, ні у запереченнях, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення господарських операцій.
Крім того, судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача фактичність поставки послуг, отриманих ТОВ «Панстрой» від ТОВ «Інтексо» головним управлінням ДФС в Одеській області не перевірялась.
При цьому, як було зазначено у судовому засіданні представником позивача, ТОВ «Панстрой» мав взаємовідносини з вищезазначеним контрагентом і в інші періоди, ніж ті що були зазначені в акті перевірки, однак у податкового органу не виникло сумнівів щодо реальності здійснення даних операцій та порушень з боку позивача з приводу цих операцій не встановлювалось.
Посилання відповідача лише на відсутність у ТОВ «Інтексо» трудових ресурсів, суд в якості належного обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення не приймає, з огляду на надані до суду первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товарів та послуг позивачу.
Також суд також зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ «Панстрой», а також про відсутність у позивача, як покупця послуги, права на формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про податок на додану вартість» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представником відповідача до суду не надано. Ним також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентом недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб`єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.
Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагент позивача ТОВ «Інтексо» був зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Панстрой» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, перебув на обліку в податковому органі та був платником податку на додану вартість.
Крім того, відповідно до видів його господарської діяльності за КВЕД ТОВ «Інтексо» мало змогу надавати будівельні послуги ТОВ «Панстрой», що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.
Посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на відсутність ТОВ «Інтексо» за податковою адресою, суд також в якості доказу здійснення позивачем безтоварних операцій із зазначеним підприємством не приймає, оскільки дане посилання не підтверджується інформацією з ЄДРПОУ.
Також в акті перевірки відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку із ухиленням ним від сплати податків та зборів, відомості про винесення вироків посадовим особам ТОВ «Інтексо» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Щодо посилання відповідача в акті перевірки на окремі недоліки первинних документів, зокрема на відсутність в актах приймання виконаних робіт дати їх підписання, суд зазначає наступне.
Документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №826/21425/15.
На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участі контрагента ТОВ «Інтексо» та підтверджують їх реальне вчинення і досягнення позивачем законної мети здійснення господарської діяльності - придбання робіт, послуг, направлених на отримання прибутку, суд доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарської операції з контрагентом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Панстрой» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №5584 від 26.11.2018 року, про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 3 542,45 грн.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» (65082, м. Одеса, Сабанєєв міст, 5/7, кв. 4) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС у Одеській області №0036561407 від 28.08.2018 року.
Стягнути з головного управління ДФС у Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Панстрой» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 542,45 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 31 травня 2018 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.
Судове рішення № 82104751, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 31.05.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/6225/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: