Рішення № 82104096, 21.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13865/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача АТ «ОТП Банк» - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до державного реєстратора Горщар Михайла Васильовича Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, акціонерного товариства «ОТП Банк» про скасування рішення державного реєстратора, реєстраційного запису та витребування з незаконного володіння нерухомого майно-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до державного реєстратора Горщар Михайла Васильовича Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, акціонерного товариства «ОТП Банк» про скасування рішення державного реєстратора, реєстраційного запису та витребування з незаконного володіння нерухомого майно.

Свій позов мотивує тим, що вона є власником кафе та магазину після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке було оформлено згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 07.04.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.03.2008 р. за номером 131.

Зазначає, що вказане нерухоме майно нею було передано в іпотеку Банку, а саме:

04 червня 2005 року між нею, як іпотекодавцем, та УКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є AT «ОТП Банк» укладено договір іпотеки (другої черги) № РСМ-800/014/2005, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. та зареєстрованим за номером 4502.

05 травня 2008 року між нею, як іпотекодавцем, та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є AT «ОТП Банк», укладено договір наступної іпотеки № РМ- SME800/055/2008, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. та зареєстрований за номером 2037. В той же час їй стало відомо, що 18 вересня 2018 року державним реєстратором Горщар Михайлом Васильовичем Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43130801 від 21 вересня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності № 28035048 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м. за AT «ОТП Банк», котре є іпотекодержателем згідно договору іпотеки-1 та договору іпотеки-2.

Вважає зазначене рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконним та такими, що підлягає скасуванню з огляду на таке.

По-перше, зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

На її думку, з наведеної норми вбачається, що спочатку державним реєстратором приймається рішення про державну реєстрацію права, а потім на підставі такого рішення здійснюється безпосередньо державна реєстрація права.

В даному ж випадку, вказує, що із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав речових прав на нерухоме майно № 147332222 від 29.11.2018 р. вбачається, що мало місце грубе порушення вимог ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, адже оскаржувана державна реєстрація права власності (номер запису про право власності: 28035048) було здійснено відповідачем-1 18 вересня 2018 року, в той час як рішення про державну реєстрацію такого права (індексний номер 43130801) було прийнято пізніше - 21 вересня 2018 року.

По-друге, зазначає, що на момент прийняття державним реєстратором Горщар ОСОБА_4 . оскаржуваного рішення нерухоме майно ОСОБА_3 (в т.ч. кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м.) перебувало під арештом, накладеним органами державної виконавчої служби.

Вказує, що відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Однак, зазначає, що в даному випадку державний реєстратор Горщар М.В. державну реєстрацію права власності за AT «ОТП Банк» на спірне майно здійснив всупереч вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на момент вчинення ним вказаної дії були наявні обтяження на іпотечне майно - кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м., а саме:

- постановою Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 11 лютого 2014 року накладено арешт в межах виконавчого провадження № 41993665 на нерухоме майно позивача (в т.ч. спірне майно), що підтверджується відомостями про державну реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про обтяження 20121156, дата реєстрації 24 квітня 2017 року, та номером запису про обтяження 4633936, дата реєстрації 11 лютого 2014 року;

- постановою Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 21 жовтня 2015 року накладено арешт в межах виконавчого провадження № 48628828 на все нерухоме майно позивача (в т.ч. спірне майно), що підтверджується відомостями про державну реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про обтяження 11716129, дата реєстрації 22 жовтня 2015 ролу;

- постановою Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального правління юстиції у Закарпатській області від 19 вересня 2017 року накладено арешт в межах виконавчого провадження № 51443132 безпосередньо на кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м.;

- постановою Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 27 червня 2018 року накладено арешт в межах виконавчого провадження № 56655110 на все нерухоме майно позивача, в т.ч. спірне майно.

Також ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року по справі № 308/10966/17 вжито заходи забезпечення позову: зупинено продаж арештованого майна кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м., заборонено Ужгородському міському відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та іншим уповноваженим органам вчиняти будь-які дії щодо реалізації цього нерухомого майна.

З викладеного вбачається, що всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор Горщар М.В., не перевіривши наявності обтяжень на спірне іпотечне майно - кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м., здійснив реєстрацію права власності за відповідачем-2 на нерухоме майно, яке належить позивачу ОСОБА_3 на праві власності, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Вважає, що вказані обставини є самостійною підставою для задоволення позову.

По-третє, вказує, що ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим., області, міст Києва та Севастополя) закріплено принцип територіальності проведення державної реєстрації права, згідно якої державну реєстрацію права на певне нерухоме майно можна здійснити виключно у державного реєстратора в межах області, де знаходиться відповідне майно.

В порушення вказаної матеріальної норми державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно, місцезнаходженням якого є місто Ужгород Закарпатської АДРЕСА_2 , за відповідачем-2 здійснено державним реєстратором Горщар М.В., який є реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, місцезнаходження якого є село Коровинці Недригайлівського району Сумської області.

По-четверте, вказує, що в порушення законодавчих приписів ст. ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку», ч. 1, ч. 2 ст. 18 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також умов підпункту 6.4.2 п. 6.4 договору іпотеки-1 та підпункту 6.4.2 п. 6.4 договору іпотеки-2 нею письмова вимога про усунення порушень, як містила стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, не отримувалася, що є підставою для скасування у судовому порядку рішень відповідача-1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно за AT «ОТП Банк».

По-п`яте, зазначає, що із змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 147332222 від 29.11.2018 р. вбачається, що одним із документів, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності на іпотечне майно за відповідачем-2 є вимога кредитора про усунення порушення (іпотечне повідомлення) № 12-4-5/96 від 03 квітня 2017 р.

Однак, пояснює, що на дату оформлення зазначеного іпотечного повідомлення, тобто станом на квітень 2017 року, діяла норма ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 01.01.2017 р.) згідно якої: якщо кредитодавець у в позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов`язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється, зокрема, вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Зазначає, що в даному випадку із змісту договору іпотеки-2 вбачається, що він укладений з метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № CM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 року, згідно пункту 2 частини № 1 якого: цільове використання кредиту - споживчі цілі. Тобто відповідний кредит є споживчим, а тому на дату оформлення вищевказаного іпотечного повідомлення підлягала застосування норма ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 01.01.2017 р.) щодо заборони кредитору вимагати повернення споживчого кредиту строк якого минув.

В свою чергу, у відповідності до вимог п. 1.10.1. Кредитного договору № CM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 р., ч. ч. 1 та 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, банком було направлено їй своє право на вимагання дострокового повернення позивачем кредиту, шляхом направлення їй письмової вимоги вих. № А00-12-4-5/161 від 20.02.2012 р. про дострокове виконання зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі. Дана вимога була отримана позивачем 28 лютого 2012 року.

Стверджує, що пред`явивши вимогу про дострокове стягнення заборгованості банк змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором № CM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 року. При цьому, строк повного виконання зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням вимог п. 1.10.1. цього договору, настав ще 29 березня 2012 року (30 календарних днів з дати отримання нею відповідної вимоги). Саме з вказаної дати у AT «ОТП Банк» виникло право на позов (в т.ч. про звернення стягнення на предмет іпотеки), а тому строк давності в силу вимог статей 253 та 261 ЦК України слід відраховувати із 29 квітня 2012 року.

На її думку, вказане безумовно свідчить, що трирічний строк даності вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором CM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 р. скінчився ще 29 березня 2015 року. Відповідно, вимога кредитора про усунення порушення (іпотечне повідомлення) № 12-4-5/96 від 03 квітня 2017 р., яка слугувала підставою для здійснення державним реєстратором Горщар М.В. реєстрації права власності за відповідачем-2, була AT «ОТП Банк» оформлена з порушенням ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 01.01.2017 р.), а тому така вимога про усунення порушень не може бути підставою для здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

Ввважає за необхідне підмітити, що наступне внесення змін до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», які були внесені згідно із Законом 1734-VIII від 15.11.2016 р./набрав чинності 10.06.2017 року/ та якими знято заборону на вимагання кредитором повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не спростовують незаконність оформлення Банком вимоги про усунення порушення (іпотечного повідомлення) № 12-4-5/96 від 03 квітня 2017 р.

Сам факт складання кредитором іпотечного повідомлення з порушення чинного, на дату його оформлення, законодавства (тобто з порушенням ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону від 01.01.2017 р.) вказує на неможливість використання такого іпотечного повідомлення при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Натомість нова вимога про усунення порушень, після зняття заборони на вимагання повернення споживчого кредиту строк давності якого минув, іпотекодержателем AT «ОТП Банк» не оформлялася, їй не надсилалася та нею не отримувалася.

Вважає, що вказане додатково свідчить про незаконність рішення державного реєстратора Горщар М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер -43130801 від 21 вересня 2018 року.

На підставі вищевикладеного просить суд:

1. Скасувати рішення державного реєстратора Горщар Михайла Васильовича Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43130801 від 21 вересня 2018 року на нерухоме майно - кафе та магазину після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за акціонерним товариством «ОТП Банк» (номер запису про право власності - 28035048).

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис № 28035048.

3. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

21.12.2018 року представник відповідач-2 АТ «ОТП Банк» - адвокат Коссей О.М. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовну заяву позивача вважає безпідставною з огляду на наступне.

По-перше, вказує, що посилання позивача на ч. 1 ст. 26 Закону «Про державну реєстрацію» за якою записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію - є безпідставними, адже згідно п.28. Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ №1141 від 26.10.2011 р. дата і час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації відповідної заяви.

За ст.19 Закону про держану реєстрацію державна реєстрація права власності та інших прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що інформація про «дату і час державної рації» встановлюється автоматично і відповідає даті і часу отримання реєстратором заяви про державну реєстрацію - в даному випадку 18.09.2018 р. В свою чергу сама реєстрація права власності відбулась в межах п`яти робочих днів - 21.09.2018 р. Дані дії державного реєстратора повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Це підтверджується і інформаційною довідкою з Державного реєстру, наданою державним виконавцем Ужгородського MB ДВС п. Губаль О.З, який на виконання ухвали суду про забезпечення позову у даній справі 05.12.2018 р. зареєстрував арешт. Так, на стор.4 даної інформаційної довідки Державного реєстру вказана дата і час державної реєстрації: 05.12.2018р. 16:57:36 год., в той час як рішення про таку реєстрацію прийняте пізніше: 05.12.2018 р. о 17:00:39год.

По-друге, зазначає, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на спірне майно були накладені 5 арештів, наявність яких мало бути перешкодою для набуття банком права власності за іпотечним застереженням. Дані доводи є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведених позивачем 5-ти арештів три арешти відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: арешт згідно Постанови Ужгородського MB ДВС від 19.09.2017р. у ВП № 51443132; арешт згідно Постанови Ужгородського MB ДВС від 27.06.2018 року у ВП № 56655110 та арешт згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 02.05.2018 року у справі №308/10966/17.

Таким чином, вказує, що вищевикладені арешті в зв`язку з тим, що не пройшли державну реєстрацію, не можуть бути підставою для доводів позивача про неможливість набуття банком права власності, як то стверджує позивач.

Стосовно арештів, які були зареєстровані в Державному реєстрі на момент набуття банком права власності повідомляє наступне.

Як вбачається з позовних вимог, однією з підстав відмови у здійсненні державної реєстрації є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно (п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію»).

Разом з тим вказує, що ч. 4 ст. 24 Закону про державну реєстрацію встановлює умови, за наявності яких не застосовується відмова у державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 цієї статті, зокрема, відповідно до п.2 ч.4 ст. 24 цього Закону відмова не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

Крім того зазначає, що згідно п. 5 ч. 4 ст. 24 Закону про державну реєстрацію відмова не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотеко держателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава.

Окрім того, згідно п.61 Постанови КМУ №1127 від 25.12.2015р. «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З наведеного, а також з наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру вбачається, що у випадку реєстрації права власності AT «ОТП Банк» на предмет іпотеки, наявні були дві умови за наявності яких не застосовується відмова у державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону про державну реєстрацію.

Тобто, вважає, що дана вимога позивача є теж безпідставною, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати не загальні норми закону про порядок державної реєстрації права власності, а положення спеціальних норм ч.4 ст. 24 Закону про державну реєстрацію, адже в даному випадку мова йде про реєстрацію права власності за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

По-третє, стосовно доводів позивача про порушення державним реєстратором територіального принципу державної реєстрації права повідомляє, що такі доводи є помилковими з огляду на наступне.

З наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру вбачається, що державним реєстратором виступив Горщар Михайло Васильович, Закарпатська філія Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

З долученої до позову виписки з ЄДР вбачається, що Закарпатська філія вказаного комунального підприємства є його відокремленим підрозділом.

Відповідно, порушення принципу проведення реєстраційних дій в межах однієї області не був порушений, як то стверджує позивач.

По-четверте, стверджує, що доводи позивача про те, що нею не отримано вимогу банку з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки спростовуються копією вимог про усунення порушення (іпотечні повідомлення) з доказом відправки та копією поштових повідомлень про вручення з особистим підписом про отримання.

По-п`яте, пояснює, що вимоги щодо незаконності надісланого банком іпотечного повідомлення є безпідставними виходячи з декількох причин.

Зазначає, що позивачем наведено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а саме її норму ч.11 ст. 11 у редакції від 01.01.2017 р. (яка на сьогодні вже не діє).

Стверджує, що невірність позиції позивача полягає в тому, що вказана норма права передбачає умови щодо вимоги про повернення споживчого кредиту. Натомість питання щодо форми і змісту іпотечного повідомлення регулюється спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку». АТ «ОТП Банк» в своїх іпотечних повідомленнях не вимагав повернення споживчого кредиту, а вимагав погашення боргу за кредитами з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Такі вимоги передбачені ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, помилковим є твердження позивача про те, що банк вимагав повернення кредиту за кредитним договором №CM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 р. строк давності по якому минув. Зазначає, що позивач не наводить строк якої саме давності минув за його твердженням.

Натомість за ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пояснює, що надіславши досудову вимогу у березні 2012 року, AT «ОТП Банк» 19.06.2012 р. подало позов до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором. На сьогоднішній день набуло законної сили рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2014 р у справі № 308/17114/13-ц змінене в частині стягнення пені рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 р. про примусове стягнення з позивача на користь AT «ОТП Банк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення було відкрито 04.09.2015 р. З урахуванням проведених виправлень описки у судовому рішенні, виконавчий лист після виправлених описок був виданий 20.05.2016 р. та пред`явлений до виконання 14.06.2016 р. та наступного дня відкрито виконавче провадження по ньому.

Пояснює, що з наведеного вбачається, що доводи позивача про те, що банк заявив вимогу, строк давності якого минув - є безпідставними.

Водночас, на його думку, незрозумілим є посилання позивача на положення позовної давності, адже АТ «ОТП Банк» не звертався до суду для набуття права власності на предмет іпотеки, а застосував позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов не містить аргументів щодо поширення правил позовної давності на випадок позасудового набуття права власності на предмет іпотеки, тому дані доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки відбулось не тільки по договору іпотеки PM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008р, але й по договору іпотеки РСМ-800/014/2005 від 04.08.2005 р. Даний договір іпотеки укладений на забезпечення виконання зобов`язань з ОСОБА_3 перед AT «ОТП Банк» за кредитним договором CM 800/014/2005 від 04.08.2005 р, який укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є AT «ОТП Банк») та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, доводи позовної заяви щодо змісту вимоги банку, яка повинна, на думку позивача, надсилатись позичальнику - не може бути застосована до правовідносин за кредитним договором №СМ 800/014/2005 від 04.08.2005р та договором іпотеки РСМ- 800/014//2005 від 04.08.2005р, так як вони укладені для потреб позивача, які пов`язані з її підприємницькою діяльністю.

Іпотечні повідомлення по вказаним іпотечним договорам надсилались окремо.

Стверджує, що з наведеного вбачається повна безпідставність позовних вимог, в зв`язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

05.03.2019 року представник позивач ОСОБА_3 – адвокат Ігнатенко С.С. подав відповідь на відзив АТ «ОТП Банк» у якій зазначає, що у відзиві AT «ОТП Банк» вказує, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п.6 ч. 1 ст. 24, не могла бути застосовано в силу вимог п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Однак, вважає, що відповідачем помилково не було враховано, що виняток визначений п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності інших підстав визначених ч. 4 ст. 24 цього Закону, застосовується тільки в тому випадку, якщо право власності реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу без зміни власника майна, а саме у випадку: або відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна, право власності на який було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або у випадку реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, утвореного внаслідок поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Натомість, у даному випадку Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно було проведено із одночасною зміною із ОСОБА_3 . на AT «ОТП Банк», а тому норма п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до спірних правовідносин застосуванню не підлягала.

Окрім того, вважає неправильним посилання банку на норму п. 5 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно наведеної матеріальної норми не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно виключно такі два обтяження як «заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору» або «податкова застава».

Однак в даному випадку у Державному реєстрі речових прав були зареєстровані зовсім інші види обтяжень, а саме обтяження у вигляді «арешту нерухомого майна», які виникли не на підставі договору, а на підставі судових рішень про стягнення боргу та постанов органу ДВС про арешт майна боржника. Вказане, на її думку, безумовно свідчить про те, що норма п. 5 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також до спірних правовідносин застосуванню не підлягала.

Щодо посилання банку на п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (згідно якого наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем) взагалі є недоречним, оскільки підставами позову є не наявність інших речових прав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (як-то іпотеки), а наявність обтяження у вигляді «арешту нерухомого майна» у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону.

З огляду на вищенаведене та з підстав викладених у позовній заяві від 03.12.2018 р., просить суд позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

05.03.2019 року представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Ігнатенко С.С. подав до суду заяву про зміну предмету позову, а саме збільшив позовні вимоги, так як окрім попередніх двох вимог також просить суд витребувати з незаконного володіння АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 нерухоме майно – кафе та магазин після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

25.03.2019 року представник відповідача-2 АТ «ОТП Банк» - адвокат Коссей О.М. подав до суду відзиви на заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив, що підтримуючи свої заперечення у відзиві на позовну заяву, АТ «ОТП Банк» не погоджується із заявою про зміну предмету позову з огляду на її безпідставність з огляду на наступне.

Вказує, що позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову посилаючись на ст. 387 ЦК України, яка передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначає, що посилаючись на дану норму права позивач не наводить доводів стосовно того, що він є власником цього майна. Позовні вимоги ОСОБА_3 зводяться до оспорювання факту набуття банком права власності на дане майно, однак позивачем не спростовується той факт, що на сьогодні власником даного майна є саме банк, а не позивач. Правом витребування майна з чужого незаконного володіння за ст. 387 ЦК України володіє виключно власник, а не будь-яка особа, яка оспорює власність іншої особи на дане майно. Таким чином, вважає, що позивач не довів, що має право витребовувати дане майно в порядку ст. 387 ЦК України, оскільки він не є власником даного майна.

Крім того, ст. 387 ЦК України надає можливість витребувати майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивач не наводить аргументів стосовно незаконності заволодіння даним майном банком. Так само не наведено аргументів щодо відсутності правових підстав у банку для заволодіння даним майном.

В порушення наведених вимог вважає, що позивач не довела правомірність своїх вимог щодо витребування майна від AT «ОТП Банк» у порядку ст. 387 ЦК України, в зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

04.12.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович, до державно реєстратора Горщак Михайла Васильовича Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, акціонерного товариства «ОТП Банк», про скасування рішення державного реєстратора та реєстраційного запису. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

04.12.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С.С., про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно - кафе та магазин після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за Акціонерним товариством «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166);

- заборони Акціонерному товариству «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166) вчиняти правочини щодо відчуження, передання у користування або іпотеку майна кафе та магазин після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також укладення (переукладення) та розірвання щодо цього майна договорів на споживання електричної енергії, користування водо-, газопостачанням та опаленням.

06.02.2019 року представник позивача – адвокат Ігнатенко С.С. подав до суду заяву в якій просить вважати правильним прізвище державного реєстратора Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області – «Горщар» замість помилково вказаного при зверненні з позовом « ОСОБА_5 ».

Представник позивача – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-2 АТ «ОТП Банк» - Коссей О.М. в судовому засіданні просив відмовити у позові з підстав викладених у відзиві до позовної заяви та відзиві до заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач -1 - державний реєстратор Горщар Михайло Васильович Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 червня 2005 року між ОСОБА_3 , як іпотекодавцем, та УКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є AT «ОТП Банк» укладено договір іпотеки (другої черги) № РСМ-800/014/2005, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. та зареєстрованим за номером 4502.

Відповідно до п. 3.1 даного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме вбудоване приміщення площею 240,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення за № НОМЕР_1 , виданим Управлінням майнової політики міста 19.08.2004 року на підставі договору купівлі-продажу № 495, посвідченого 26.07.2004 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. за реєстровим № 2150 та зареєстрованих в Реєстрі права власності на нерухоме майно (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4552432 від 26.08.2004, виданий КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», право власності на предмет іпотеки зареєстровано Іпотекодавцем в книзі 1, номер запису 57, реєстраційний номер 6548810.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № РСМ-800/014/2005 (другої черги) від 04.06.2005 року, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: кафе та магазин після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 07.04.2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.03.2008 р. за номером 131. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване 09.04.2008 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області за реєстраційним номером 22808196, про що зроблено запис за № 1663 в книзі 9, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 18431149, який виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області 09 квітня 2004 року.

Судом також встановлено, що 05 травня 2008 року між позивачем, як іпотекодавцем, та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є AT «ОТП Банк», укладено договір наступної іпотеки № РМ- SME800/055/2008, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. та зареєстрований за номером 2037.

Також, 05.05.2008 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням цього договору наступної іпотеки накладається заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, а саме: кафе та магазину після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_3 на праві власності, до припинення договору наступної іпотеки, що підтверджується копією договору наступної іпотеки № РМ-SME800/055/2008 від 05 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у редакції чинній на час укладення між сторонами договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з п. 6.4. ст. 6 договору іпотеки (другої черги) № РСМ-800/014/2005 від 04.06.2005 року та договору наступної іпотеки № РМ- SME800/055/2008 від 05.05.2008 року сторони досягли згоди що іпотеко держатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання:

- п. 6.4.1. Іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.4.2. договору іпотеки (другої черги) № РСМ-800/014/2005 від 04.06.2005 року та договору наступної іпотеки № РМ- SME800/055/2008 від 05.05.2008 року при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя, в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом одного року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших фактичних вимог.

Із Застереження під п. 6.4.2 вбачається, що сторони встановлюють, що положення пункту 6.4 з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою повний укладений договір між Сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні договору іпотеки (другої черги) № РСМ-800/014/2005 від 04.06.2005 року та договору наступної іпотеки № РМ-SME800/055/2008 від 05.05.2008 року було досягнуто згоди щодо можливого способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі письмового застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в договорі іпотеки, про що згода власником/іпотекодавцем була надана при підписанні договору іпотеки та є способом його волевиявлення в розумінні ст.ст. 205, 207, 628 ЦК України щодо визначення можливого позасудового звернення стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2018 року державним реєстратором Горщар Михайлом Васильовичем Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43130801 від 21 вересня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності № 28035048 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - кафе та магазин загальною площею 345,6 кв.м за AT «ОТП Банк», котре є іпотекодержателем згідно договору іпотеки-1 та договору іпотеки-2.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визначає, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, станом на час вчинення реєстраційної дії, врегульований положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

З вищенаведеного слідує, що інформація про «дату і час державної рації» встановлюється автоматично і відповідає даті і часу отримання реєстратором заяви про державну реєстрацію - в даному випадку 18.09.2018 р. В свою чергу сама реєстрація права власності відбулась в межах п`яти робочих днів - 21.09.2018 р. Дані дії державного реєстратора повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується п`яти арештів накладених на майно, суд констатує наступне.

Згідно з ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» арешт нерухомого майна підлягає реєстрації.

Так, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведених позивачем 5-ти арештів три арешти відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: арешт згідно Постанови Ужгородського MB ДВС від 19.09.2017р. у ВП № 51443132; арешт згідно Постанови Ужгородського MB ДВС від 27.06.2018 року у ВП № 56655110 та арешт згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 02.05.2018 року у справі №308/10966/17.

Таким чином, вищевикладені арешти в зв`язку з тим, що не пройшли державну реєстрацію, не можуть бути підставою для доводів позивача про неможливість набуття банком права власності.

Стосовно арештів, які були зареєстровані в Державному реєстрі на момент набуття банком права власності суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовних вимог, однією з підстав відмови у здійсненні державної реєстрації є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно (п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однак, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює умови, за наявності яких не застосовується відмова у державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 цієї статті.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 24 цього Закону відмова не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

Крім того згідно з п. 5 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава.

Окрім того, згідно з п. 61 Постанови КМУ №1127 від 25.12.2015 р. «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто, суд вважає, що дана вимога позивача є теж безпідставною, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати не загальні норми закону про порядок державної реєстрації права власності, а положення спеціальних норм ч.4 ст. 24 Закону про державну реєстрацію, адже в даному випадку мова йде про реєстрацію права власності за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру прав, а саме розділом «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» «Актуальна інформація зі спеціального розділу» відносно наступних обтяжень:

- постановою Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 11 лютого 2014 року накладено арешт в межах виконавчого провадження № 41993665 на нерухоме майно позивача (в т.ч. спірне майно), що підтверджується відомостями про державну реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про обтяження 20121156 (спеціальний розділ), дата реєстрації 24 квітня 2017 року, та номером запису про обтяження 4633936 (спеціальний розділ), дата реєстрації 11 лютого 2014 року;

- постановою Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 21 жовтня 2015 року накладено арешт в межах виконавчого провадження № 48628828 на все нерухоме майно позивача (в т.ч. спірне майно), що підтверджується відомостями про державну реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про обтяження 11716129 (спеціальний розділ), дата реєстрації 22 жовтня 2015 року.

Що стосується доводів позивача про порушення державним реєстратором територіального принципу державної реєстрації права повідомляє, суд констатує наступне.

З наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру вбачається, що державним реєстратором виступив Горщар Михайло Васильович, Закарпатська філія Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. З долученої до позову виписки з ЄДР вбачається, що Закарпатська філія вказаного комунального підприємства є його відокремленим підрозділом.

А отже, принцип проведення реєстраційних дій в межах однієї області не був порушений.

З приводу доводів позивача про те, що нею не отримано вимогу банку з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки судом встановлено, що приватним нотаріусом Єгер Н.Д. із супровідним листом № 91/02-24 від 11.04.2017 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано вимогу про усунення порушення (іпотечне повідомлення) відповідача-2 – ПАТ «ОТП Банк» за вихідним № 12-4-5/97 від 03.04.2017 року, а також вимогу про усунення порушення (іпотечне повідомлення) за вихідним № 12-4-5/96 від 03.04.2017 року з вимогою погасити всю заборгованість за кредитним договором протягом 30 днів з моменту направлення даної вимоги. Факт направлення такої вимоги підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та фіскальним чеком, а також копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу штрих кодовий ідентифікатор 88000 2037596 0/88014 0045638 2, з відміткою про вручення ОСОБА_3 14.04.2017 року з її особистим підписом про отримання.

Щодо незаконності надісланого банком іпотечного повідомлення суд констатує наступне. Позивачем наведено вимоги ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме її норму у редакції від 01.01.2017 р., яка передбачає умови щодо вимоги про повернення споживчого кредиту. Натомість питання щодо форми і змісту іпотечного повідомлення регулюється спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».

Як вбачається з вимоги про усунення порушення (іпотечного повідомлення) АТ «ОТП Банк» в своїх іпотечних повідомленнях не вимагав повернення споживчого кредиту, а вимагав погашення боргу за кредитами з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Такі вимоги передбачені ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Крім того, помилковим є твердження позивача про те, що банк вимагав повернення кредиту за кредитним договором №CM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 р. строк давності по якому минув.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом встановлено, що AT «ОТП Банк» 19.06.2012 р. подало позов до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами № CNL 800/035/2007 від 06.04.2007 року, № CNL 800/089/2007 від 30.07.2007 року, CRL-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на сьогоднішній день набуло законної сили рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2014 р у справі № 308/17114/13-ц змінене в частині стягнення пені рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 р. про примусове стягнення з позивача на користь AT «ОТП Банк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення було відкрито 04.09.2015 р. З урахуванням проведених виправлень описки у судовому рішенні, виконавчий лист після виправлених описок був виданий 20.05.2016 р. та пред`явлений до виконання 14.06.2016 р. та наступного дня відкрито виконавче провадження по ньому, а саме 15.06.2016 року ВП № 51443132.

З наведеного вбачається, що доводи позивача про те, що банк заявив вимогу, строк давності якого минув є безпідставними.

Що стосується посилання позивача на положення позовної давності, то таке є безпідставним, так як АТ «ОТП Банк» не звертався до суду для набуття права власності на предмет іпотеки, а застосував позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки відбулось не тільки по договору іпотеки PM-SME 800/055/2008 від 05.05.2008 р, але й по договору іпотеки РСМ-800/014/2005 від 04.08.2005 р. Даний договір іпотеки укладений на забезпечення виконання зобов`язань з ОСОБА_3 перед AT «ОТП Банк» за кредитним договором CM 800/014/2005 від 04.08.2005 р, який укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є AT «ОТП Банк») та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 .

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З огляду на наведене, доводи позовної заяви щодо змісту вимоги банку, яка повинна, на думку позивача, надсилатись позичальнику - не може бути застосована до правовідносин за кредитним договором № РСМ 800/014/2005 від 04.08.2005р та договором іпотеки РСМ- 800/014/2005 від 04.08.2005р., так як вони укладені для потреб позивача, які пов`язані з її підприємницькою діяльністю.

Що стосується вимоги представник позивача ОСОБА_3 – адвоката Ігнатенко С.С. про збільшення позовних вимог, а саме вимоги про витребування з незаконного володіння АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 нерухомого майно – кафе та магазину після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , то така є безпідставною з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З аналізу норм ст. 387 ЦК України вбачається, що правом витребування майна з чужого незаконного володіння володіє виключно власник, а не будь-яка особа, яка оспорює власність іншої особи на дане майно. Однак, позивач не довів, що має право витребовувати дане майно в порядку ст. 387 ЦК України, оскільки він не є власником даного майна. Позовні вимоги ОСОБА_3 зводяться до оспорювання факту набуття банком права власності на дане майно, однак позивачем не спростовується той факт, що на сьогодні власником даного майна є саме банк, а не позивач.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 77, ст. 79 ч. 1 ст. 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, на які посилається позивач ОСОБА_3 в обґрунтування порушення своїх прав, як іпотекодавця, при реєстрації права власності на належне йому майно за іпотекодержателем АТ «ОТП Банк» не знайшли свого належного підтвердження при розгляді справи, а отже, позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати по цій справі по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 6, 18, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 15, 16, 182, 202, 204, 256, 264, 387, 628 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до державного реєстратора Горщар Михайла Васильовича Закарпатської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, акціонерного товариства «ОТП Банк», про скасування рішення державного реєстратора, реєстраційного запису та витребування з незаконного володіння нерухомого майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О.В. Лемак