Рішення № 82104105, 29.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3901/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.07.2008 року ОСОБА_1 30.07.2008 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/704 складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України

Вказує, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2018 року має заборгованість у розмірі 116836,78 грн., яка складається з наступного: 7574,94 грн. – заборгованість за кредитом; 109261,84 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.

Враховуючи викладене просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.07.2008 року в розмірі 116836,78 грн. станом на 28.02.2018 року, яка складається з наступного: 7574,94 грн. – заборгованість за кредитом; 109261,84 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.05.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Товт М.М. до суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить повністю відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог. Зазначив, що позов, пред`явлений банком, не визнає та вважає, що в його задоволенні слід відмовити в зв`язку з недоведеністю позовних вимог та їх некоректним викладенням. Відповідно до укладеного договору б/н від 30.07.2008 року відповідачем дійсно отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (фотокопія картки додає), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Обставини, наведені банком у позові, вважає недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки ОСОБА_1 , як видно з представленої банком копії заяви, остання була заповнена та підписана 30.07.2008 року і містить рядок про те, що клієнт банку ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Однак, як вбачається з відміток з сайту Приватбанку, наявних на заяві, роздрукування такої відбулося тільки 20.08.2008 року. В заяві, яку позивач розцінює, як договір приєднання, не вказаний термін дії кредитної картки. В розділі «відмітки банку» зазначеної заяви вказано номер картки НОМЕР_1 і дату її видачі – 06.08.2008 року, в той час, як ОСОБА_1 користувався кредитною карткою банку з № 4149625301417992 і здійснював щомісячні платежі за кредитом саме шляхом поповнення цієї картки. Вказує, що з цього слідує, що банком до суду подано доказ, який не може вважатися достовірним, оскільки заповнення та підписання ОСОБА_1 заяви відбулося 30.07.2008 року, отримання кредитної картки і підпис про це – 06.08.2008 року, а роздрукування заяви працівником банку – 20.08.2008 року. Крім того, у вказаній заяві відсутні всі необхідні для укладення договору кредиту відомості, а саме відсутній термін дії кредитної картки, а вказаний номер кредитної картки, не збігається з номером кредитної картки, якою в дійсності користувався відповідач. Все це ставить під сумнів справжність та достовірність відомостей, які містяться в копії заяви позичальника, наданій кредитором суду, і не дає можливості з достовірністю ствердити, що саме цю заяву було підписано позичальником 30.07.2008 року. Вважає, що банком не доведено суму боргу за кредитним договором та розмір позовних вимог. Розрахунок і довідка про зміну умов кредитування, надані банком не відповідають вимогам ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити скільки, коли та на які цільові рахунки банку позичальником було сплачено грошових коштів з моменту укладення ним кредитного договору, куди було спрямовано кредитором ці кошти (на погашення тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені чи прострочених платежів тощо). Звертає увагу, що з кредитної картки, якою користувався відповідач вбачається, що строк дії договору (кінцевий термін повернення кредитних коштів) припинено 31 липня 2014 року, що відповідає строку дії картки. З розрахунку заборгованості, який наданий банком вбачається, що кредитором здійснювалося нарахування позичальнику підвищених відсотків вже після спливу строку дії договору, тобто з 01.08.2014 року по 28.02.2018 року. Сумнівність наданих банком копій Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів Банку не дають можливості з достовірністю з`ясувати порядку нарахування процентів за кредитом і за простроченим кредитом, і чи було передбачено діючою редакцією цих документів (на момент звернення позичальника до кредитора) нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору, що є необхідним для правильного застосування ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Також зауважує, що зазначена в розрахунку заборгованості відсоткова ставка (після закінчення строку дії договору), значно перевищує облікову ставку НБУ, яка діяла у відповідний період.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив з долученими до неї матеріалами, згідно з яким просить задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. Вказав, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Представником позивача надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Банком надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань. Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Звертає увагу, що позовна заява та додатки до неї засвідчені представником позивача належним чином відповідно до повноважень згідно з довіреністю. Зауважує, що згідно з довідкою про видачу кредитних карт клієнт отримав кредитні карти № НОМЕР_1 , № 4149625301417992, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 07.2014 року. Стосовно строку дії договору та кредитної картки вказує, що кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу, а тому представником позивача надано виписку по рахунку, з якої вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами відповідачу були відомі та зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Також зауважує, що згідно з випискою по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором, а тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України не надійшло.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.07.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України), який складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 (картрахунок 4149625301089999 від 30.07.08) підтверджується факт отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту, зокрема старт карткового рахунку 30.07.2008 року (SAMDN34000022911771, НОМЕР_1 , CLG5 GOLD 55+), послідуючі зміни кредитного ліміту.

Довідкою від 19.06.2018 року № 30.1.0.0/2-20180412/459, виданою АТ КБ «Приватбанк», стверджується, що клієнт ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 30.07.2008 року отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 07.2014 року.

З доданої представником відповідача до відзиву на позов фотокопії картки № НОМЕР_2 вбачається, що строком її дії – 07/14.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 28.02.2018 року допустив перед банком заборгованість у розмірі 116836,78 грн., з яких: 7574,94 грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 109261,84 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно з п. 3.3 Розділу 1 Умов та правил надання банківських послуг підписання даного договору являється прямим та безумовним погодженням держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 5.3 Розділу 1 Умов та правил надання банківських послуг право на зміну розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку і без попереднього повідомлення клієнта.

Пунктом 9.12 Розділу 1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на тіні самий строк.

Підпунктом 3.1.3 Розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмове повідомлення держателя про закриття картрахунку, а також про умові наявності грошових засобів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при виконанні інших умов продовження, передбачених договором.

За змістом п. 5.5. Розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом банк начисляє проценти в розмірі, встановленому Тарифами банка, із розрахунку 360 календарних днів в році.

Відповідно до п. п. 5.5.1. Розділу 2 вищезазначених Умов та правил, за несвоєчасне виконання боргових зобов`язань держатель сплачує проценти по завищеній процентній ставці або додаткову комісію, розміри якої визначаються Тарифами.

Згідно з п. 5.7. Розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання держателем і/чи довіреною особою держателя своїх боргових та інших обов`язків по цьому договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту (7574,94 грн.) з відповідача на користь банку відповідно до умов кредитного договору та положень ст. 526 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає до стягнення сума нарахованих процентів станом на 31.07.2014 року (дати спливу визначеного кредитним договором строку кредитування), тобто до закінчення строку дії кредитної картки (07/14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Однак, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 711/6227/14-ц.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що проценти на поточну та прострочену заборгованості нараховано за період з 06.08.2008 року по 29.03.2013 року у розмірі 30 %, що обумовлено договором між сторонами, а з 01.04.2013 року по 31.07.2014 року ставку зменшено до 27,60 %.

Заборгованість за процентами розраховується судом за наступною формулою: (А1 * 20,40 % * А2) / 360 днів = Х, де А1 – тіло кредиту, А2 – кількість днів прострочення.

Згідно з наданим банком розрахунку наявні __ день прострочення за період з 06.08.2008 року до 29.03.2013 року з відсотковою ставкою 30 % річних та за період з 01.04.2013 року до 31.07.2014 року з відсотковою ставкою 27,60 % річних.

Розмір процентів за період з 06.08.2008 року до 29.03.2013 року становитиме 10705,92 грн. (7574,94 грн. * 30 % * 1696 днів / 360 днів = 10705,92 грн.).

Розмір процентів за період з 01.04.2013 року по 31.07.2014 року становитиме 2822,42 грн. (7574,94 грн. * 27,60 % * 486 днів / 360 днів = 2822,42 грн.).

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 13528,34 грн. (10705,92 грн. + 2822,42 грн. = 13528,34 грн.), яка розрахована станом на 31.07.2014 року.

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, тобто за період з 01.08.2014 року по 28.02.2018 року, суд вважає неправомірним, оскільки вони нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відтак, нараховані банком проценти поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві, суд констатує наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 202 ЦК України договір є дво- чи багатостороннім правочином.

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, 30.07.2008 року ОСОБА_1 особисто підписав заяву та підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що він згідний з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, з умовами якого він попередньо ознайомився. Своїм підписом він підтвердив, що зобов`язується виконувати Умови та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.

Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надала.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами.

Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав відповідач не заявляла.

З матеріалів справи вбачається, що позичальнику видано кредитну картку «Універсальна», строк дії перевиданої картки встановлено до липня 2014 року. При цьому, сторонами не заперечується, що строк повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Свобода договору полягає у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і має відповідати їхній волі. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Відтак, з огляду на викладені обставини, суд вважає, що наведені у заяві посилання відповідача є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становитиме 21103,28 грн., з яких: 7574,94 грн. – заборгованість за кредитом; 13528,34 грн. – заборгованість за процентами, яку з нього слід стягнути на користь банку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивач при поданні даного позову сплатив судовий збір у розмірі 1762 грн.

Відтак, оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 317,16 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.07.2008 року в розмірі 21103 (двадцять одна тисяча сто три) гривні 28 коп., з яких:

7574,94 грн. – заборгованість за кредитом;

13528,34 грн. – заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 317 (триста сімнадцять) гривень 16 коп.

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 29 травня 2019 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо