Вирок № 82084881, 30.05.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3238/18

Номер провадження 1-кп/629/126/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – судді: Каращука Т.О., за участю: секретаря – Котяй А.Ю., прокурора Тіхонової Д.О., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника – Малунова В.Р., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої – адвоката Здєльника С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12018220380000183 від 24.01.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водяне, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, невійськовозобов`язаного, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, -

в с т а н о в и в:

23 січня 2018 року, близько 10-00 години, ОСОБА_1 прийшов до приміщення Панютинської селищної ради, яке розташоване за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1 Панютине, вул. Заводська, буд. 11, де зайшов до приміщення службового кабінету №3, для вирішення питання, пов`язаного із водопостачанням. В цей час у вказаному приміщенні знаходились секретар селищної ради Удовіченко І ОСОБА_3 та спеціаліст ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 пояснила ОСОБА_1 , що даним питанням займається не вона та попрохала почекати селищного голову ОСОБА_5 для остаточного вирішення питання. Після цього, ОСОБА_1 почав вимагати вирішення питання зараз. ОСОБА_2 ще раз пояснила, що його проблемою займуться відразу коли повернеться селищний голова. ОСОБА_1 продовжував вимагати вирішення питання почав вести себе агресивно. ОСОБА_4 зробила ОСОБА_1 зауваження і попрохала його почекати в коридорі, бо він заважає працювати. В цей час ОСОБА_6 підійшла до сейфу, щоб покласти до нього документи.

ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з особливою зухвалістю до існуючого громадського порядку та авторитету органів державної влади, вчинив хуліганські дії. ОСОБА_1 продовжуючи пред`являти ОСОБА_2 претензії необґрунтованого характеру, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, схопив ОСОБА_2 за груди, поваливши її на підлогу, почав наносити їй удари ногою в область голови.

В цей час ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які знаходились в приміщенні кабінету, намагались припинити дії ОСОБА_1 , але він не зважаючи на зауваження та спроби його заспокоїти, чинив їм активний опір та продовжував наносити ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Його дії були припинені лише коли його скрутили ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за допомогою дроту.

В результаті вищевказаних умисних хуліганських дій ОСОБА_1 , що тривали протягом 5 хвилин, потерпілій ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та синців в області лоба в центрі, справа, в правій скроневій області, синці в області верхнього та нижнього внутрішніх квадрантів лівої молочної залози, по розгинальній поверхні правого попредпліччя у середній третині, по внутрішній поверхні правого стегна у нижній третині, по внутрішній поверхні в області проекції правого колінного суглобу, садно по передній поверхні в області проекції лівого колінного суглобу, які згідно висновку експерта № 25-ЛЗ/18 є легкими тілесними ушкодженнями, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав, заявлені цивільні позови прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоров`я «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 1877,61 та потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої злочином на суму 11135 гривень також не визнав.

В судовому засіданні пояснив, що 23.01.2018 року, близько 10-00 години він зайшов до кабінету №3 Панютинської селищної ради, а саме до секретаря селищної ради ОСОБА_2 зі скаргою на місцевого депутата та його сусіда ОСОБА_11 про те, що він забороняє йому набирати воду з колонки. Попросив, щоб йому дали представника з селищної ради з яким він піде по воду. ОСОБА_2 сказала, що їй ніколи розбиратися цим питанням, необхідно розчищати територію селищної ради від снігу, а також сказала, що він вже за сьогодні четверта людина, яка скаржиться на ОСОБА_12 Потім вона сказала, щоб він залишив кабінет і не заважав їм з колегами працювати. В кабінеті також були ОСОБА_13 та ОСОБА_4 Але залишати кабінет він відмовився, сів на стілець і став чекати вирішення його питання. При цьому ОСОБА_2 йому сказала, якщо він самостійно не залишить кабінет, то його винесуть разом зі стільцем. Коли ОСОБА_2 і її колеги зрозуміли, що з кабінету він не вийде, вони почали гукати інших своїх колег на допомогу. На крики дійсно прийшли працівники селищної ради та обступили його, при цьому він сидів на стільці та руками міцно тримався за нього. Коли його тримали працівники селищної ради, в цей час підійшла ОСОБА_2 і зненацька вдарила його кулаком, в якому була зв`язка ключів, в праве око. Після такого удару він перестав бачити, так як око стало кров`яним та слизилося. В цей час, як пояснив обвинувачений, у нього спрацював інстинкт самозбереження, він встав зі стільця і почав з силою всіх розштовхувати руками та направлятися у бік дверей, які були відчинені. Зауважив, що коли він розмахував руками то відчув, що ліктем зачепив когось із жінок по грудям, можливо це була ОСОБА_2 , але він це зробив механічно, ненавмисно. Біля дверей він зустрів чоловіка, який кричав, що хтось тут вбиває ОСОБА_14 , і зненацька наніс йому удар правою рукою у висок з лівої сторони. Так як люди, які його тримали були агресивно налаштовані і вихід з приміщення був заблокований співробітниками селищної ради ОСОБА_1 вирішив заскочити в одні із дверей кабінету та закритися. Як тільки він схопився за ручку дверей кабінету №4, його хтось ззаду відтягнув, ручка обірвалася і повалили на підлогу. Йому почали наносити удари по різним частинам тіла, заламали руки за спину та зв`язали. Потім приїхала поліція. ОСОБА_1 визнав, що дійсно своїми діями порушував робочий процес працівників Панютинської селищної ради.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому правопорушенні підтверджується повністю зібраними по справі доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 даними нею в судовому засіданні, яка пояснила, що працює секретарем Панютинської селищної ради. 23.01.2018 року вона знаходилась на своєму робочому місці в кабінеті №3. Близько 09 години 55 хвилин їй зателефонувала завідувач дошкільного навчального закладу№2 ОСОБА_15 , та під час розмови вона почула, що її колега ОСОБА_4 , яка працює з нею в одному кабінеті, на когось реагує. Повернувшись вона побачила, що це був ОСОБА_1 , на що ОСОБА_4 сказала, що ОСОБА_2 зайнята і попросила зачекати. Закінчивши розмову вона вийшла з кабінету, оскільки необхідно було вирішити організаційні питання по розчищенню території Панютинської селищної ради від снігу. В цей час ОСОБА_1 сидів на стільці біля кабінету. Вона підійшла до нього та запитала, що у нього трапилось. Він сказав, що його матері сорок днів як померла і йому треба набрати води, а депутат Хмара не дає цього зробити. В цей час їй знову зателефонували по роботі. Після телефонної розмови вона продовжила розмову з ОСОБА_1 , але він вимагав викликати поліцію, депутатів, телебачення. Вона йому відповіла, що не може виконати його вимоги, оскільки напередодні в селищній раді відбулася сесія, тому його питання вона за пише до книги звернення громадян і доповість голові селищної ради як тільки він з`явиться на роботі, але ОСОБА_1 наполягав на своєму. Потім вона для вирішення робочих питань пішла до кабінету №2. Повертаючись назад вона застала як ОСОБА_13 говорила ОСОБА_1 , що його питання буде розглянуте, але на даний час немає такої можливості і запропонувала йому взяти дві пляшки води, які знаходяться в кабінеті. Підійшовши вона теж запропонувала йому взяти пляшки з водою з їхнього кабінету, але він категорично відмовився. Вона зайшла до кабінету та ОСОБА_1 також зайшов з нею, сів на стілець, та вимагав виконати його прохання. Вона ще раз роз`яснила йому, що не може виконати його прохання. Потім вона пройшла повз нього до сейфу, поклала печатки, закрила сейф ключами, та поклала ключі до карману. В цей час до кабінету зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . Вона повернулася до ОСОБА_1 та попросила його залишити кабінет, так як всі вони будуть виходити на вулицю розчищати сніг. ОСОБА_1 відмовився та схопив її за груди і почав тягнути за кофту. Вона намагалася руками його відштовхнути, але він її не відпускав і вона впала на підлогу. ОСОБА_1 вскочив зі стільця і почав наносити їй удари ногами по голові. Її колеги за одежу почали його відтягувати, але в них не виходило. ОСОБА_1 постійно виривався та продовжував її бити кулаками по голові. Розуміючи, що колегам не вдається його відтягнути вона почала голосно кричати та кликати на допомогу. Коли їм вдалося його трішки відтягнути, то вона ногами відштовхнула ОСОБА_1 і піднялася. Проте колеги не змогли його втримати і він знову її схопив і кинув так, що при падінні вона вдарилася обличчям об стіл та продовжив її бити. На крики ОСОБА_13 , до кабінету підійшли інші колеги і в цей час ОСОБА_1 її відпустив та схопив ОСОБА_13 , яку почав тягнути до дверей в коридор. При цьому вона кричала щоб закривали двері в інших кабінетах, щоб ОСОБА_1 не завдав їм шкоди, оскільки в них працюють жінки. ОСОБА_1 затримали в коридорі її колеги. Зауважила, що сам конфлікт тривав 10-15 хвилин. Під час якого ОСОБА_1 постійно робили зауваження, але він не реагував. Діями ОСОБА_1 діяльність Панютинської селищної ради була порушена. Також пояснила, що ОСОБА_1 намагався потрапити і до інших кабінетів, з кабінету №4 зірвав ручку. Крім того пояснила, що під час конфлікту з ОСОБА_1 у неї в руках нічого не було і жодних ударів вона йому не наносила;

- показаннями свідка ОСОБА_9 даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що 23.01.2018 року він біля будівлі Панютинської селищної ради розчищав сніг. В цей час до нього підійшов ОСОБА_1 та сказав, що він ображений на владу та селищну раду за те, що влітку йому не купили дві бензопили, та пішов до приміщення селищної ради. Через 15-20 хвилин вийшла його колега ОСОБА_16 зі словами, що на їхню колегу напали, хто саме напав вона не сказала. Він кинув лопату та забіг до приміщення селищної ради. В цей час ОСОБА_1 біг по холу приміщення від кабінету секретаря у бік виходу, а він стояв на проході. У колег він запитав: «чи це він напав, чи ні?». Відповіли, що він. При цьому ОСОБА_1 вів себе неадекватно, кричав, що його вбивають, бігав з одного кутка в інший, виражався нецензурною лексикою. Він попросив ОСОБА_1 зупинитися, але він на його зауваження не відреагував, потім він спробував його зупинити, при цьому схопив його за руку, але обвинувачений вдарив його, відмахнувся і побіг у протилежному напрямку. Підбіг до кабінету №4, де відірвав ручку. Потім, щоб присікти протиправні дії ОСОБА_17 він пригнув йому на спину, обвинувачений присів на коліна, в цей момент він завернув йому руки за спину і зв`язав їх дротом, який йому подав хтось із колег, які стояли поруч. В цей час обвинувачений кричав, виривався. Разом з ним був ОСОБА_7 та ОСОБА_18 . Через 5 хвилин приїхала поліція. Як пояснив свідок, таке рішення ним було прийнято з метою зупинення протиправних дій ОСОБА_1 та заради безпеки своїх колег. Також зауважив, що обвинувачений перебував в такому стані, що ніс загрозу для всього населення смт. Панютине. Також пояснив, що самого конфлікту він не бачив, але зі слів колег йому відомо, що ОСОБА_1 зайшов до кабінету потерпілої ОСОБА_2 з питанням, що депутат селищної ради не дає йому дозвіл на те, щоб він з водорозбірної колонки набирав воду. ОСОБА_2 пообіцяла розібратися з даним питанням, але обвинувачений на неї напав, повалив на підлогу і почав наносити удари. При цьому було декілька свідків, тому не вірити своїм колегам підстав у нього не було. Зауважив, що ОСОБА_1 завжди веде себе неадекватно, любить вчиняти провокації, він неодноразово робив йому зауваження, але останній на них не реагує, навіть викликав поліцію, коли в зоні відпочинку він спиляв дерева. Також пояснив, що з моменту коли він зайшов до приміщення селищної ради і до приїзду поліції пройшло 5-10 хвилин, а коли зайшов ОСОБА_1 і його покликали колеги – 15 хвилин. Крім того пояснив, що коли приїхала поліція, то у ОСОБА_1 на щоці була незначна подряпина, яку він міг отримати під час його затримання;

- показаннями свідка ОСОБА_7 даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що 23.01.2018 року, близько 10-00 години, для вирішення робочих питань, він зайшов в кабінет №3 адміністративної будівлі Панютинської селищної ради, який займала, на той час, ОСОБА_2 . секретар селищної ради. Також в цьому кабінеті знаходилися спеціаліст 1 категорії ОСОБА_4 і діловод ОСОБА_13 . Окрім вказаних осіб в кабінеті знаходився ОСОБА_1 , який дуже голосно розмовляв, вимагаючи від ОСОБА_2 вчинити якість певні дії. Коли він зайшов, ОСОБА_2 знаходилась біля металевого сейфу, ОСОБА_1 сидів на стільці біля столу. В якусь мить ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 за груди і підтягнув до себе, вона почала вириватися. Потім він кинув її так, що вона впала на лівий бік, спиною до металевого сейфу. При цьому ОСОБА_1 підвівся, стілець впав, і він почав ногами бити ОСОБА_2 Він разом з ОСОБА_13 намагалися за руки відтягнути обвинуваченого від потерпілої, але ОСОБА_1 виявився сильнішим, звільнивши руки останній почав далі ОСОБА_2 наносити руками та ногами удари по голові та тулубу. Потім піднялася ОСОБА_4 і вони вже утрьох намагалися ОСОБА_1 відтягнути від ОСОБА_2 Коли вони його відтягнули ОСОБА_2 вдалося піднятися з підлоги, але обвинувачений знову від них вирвався і кинув ОСОБА_2 . При цьому остання падаючи вдарилася об кут столу, обвинувачений продовжив наносити їй удари в область шиї, тулубу, голови. Вони намагалися за одяг його відтягнути, при цьому ОСОБА_13 дуже голосно кричала. В якийсь момент їм вдалося його відтягнути та виштовхати за двері. Потім двері кабінету вони зачинили на замок, також ОСОБА_13 кричала всім співробітникам, щоб зачиняли двері і не впускали ОСОБА_1 . Через 2-3 секунди вони почули крики. Коли він відчинив двері та вийшов з кабінету, то побачив, що кричала ОСОБА_16 , ОСОБА_1 біг зі сторони коридору у бік його кабінету №4, а за ним біг ОСОБА_9 . Вони забігли в наступний коридор, де розташовані кабінети №№ 4,5,6, а потім звідти вискочив ОСОБА_1 , який спіткнувся і впав. За допомогою ОСОБА_9 , ОСОБА_18 вони його зв`язали і чекали поліцію, яку викликала ОСОБА_16 . Зауважив, що дівчата голосно кричали, можливо і робили зауваження обвинуваченому коли він наносив удари ОСОБА_2 , особисто він намагався відтягнути обвинуваченого від потерпілої, що саме він йому при цьому говорив, не пам`ятає. Потерпіла також голосно кричала та просила обвинуваченого зупинитися. Також пояснив, що коли вони намагалися затримати ОСОБА_1 то при цьому він кричав, що він попросив води, а йому не дали, просив відпустити його. На думку свідка обвинувачений діяв з метою перешкодити діяльності органу місцевого самоврядування в смт. Панютине, оскільки діями ОСОБА_1 на 3-4 години була порушена діяльність селищної ради. Крім того зауважив, що за його присутності ОСОБА_2 не наносила ОСОБА_1 жодних ударів, тим паче кулаком в обличчя. Вважав, що обвинувачений при спробі його затримати чинив опір ОСОБА_9 , оскільки у останнього була розірвана куртка, яка до цього була без пошкоджень. Обвинуваченого ніхто не бив;

- показаннями свідка ОСОБА_4 даними нею в судовому засіданні, яка пояснила, що 23.01.2018 року, близько 10-00 години до кабінету №3 Панютинської селищної ради заглянув ОСОБА_1 і сказав, що йому потрібна ОСОБА_2 ОСОБА_2 в цей час розмовляла по телефону, організовувала роботу з приводу розчищення снігу, тому вона попросила його зачекати. Потім ОСОБА_2 вийшла з кабінету. До ОСОБА_1 вийшла ОСОБА_13 і запитала, що йому потрібно. ОСОБА_1 розповів, що гр. Хмара не дає йому води, тому вимагає щоб відбулася сесія, на яку потрібно запросити депутатів, гр.Хмару та телебачення. ОСОБА_13 намагалась його заспокоїти, та запропонувала набрати йому води з їхніх пляшок, які стоять у них в кабінеті, якщо у нього немає доступу до води, або він з інших причин не може її набрати. В цей час до ОСОБА_1 та ОСОБА_13 підійшла ОСОБА_2 і теж запропонувала набрати воду з кабінету, але ОСОБА_1 на таку пропозицію не погодився. ОСОБА_2 зайшла до кабінету і ОСОБА_1 також зайшов за нею і сів на вільний стілець. ОСОБА_2 декілька разів виходила з кабінету, а ОСОБА_1 наполягав на своєму. Вона зробила йому зауваження, щоб він не заважав їй працювати і попросила його зачекати ОСОБА_2 в коридорі, але він не погодився. Потім до кабінету зайшли ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , а також згодом і ОСОБА_7 ОСОБА_2 ще раз попросила ОСОБА_1 вийти з кабінету, однак останній не відреагував. Потім ОСОБА_2 попросила всіх вийти з кабінету та допомогти розчистити від снігу територію біля селищної ради. ОСОБА_2 підійшла до сейфу і в цей час ОСОБА_1 несподівано накинувся на неї, повалив на підлогу та почав швидко та жорстко наносити удари ногою та руками в область голови та тулубу. Вона схопила телефон, щоб викликати поліцію, а ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . намагалися відтягнути за одежу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 . Коли вони намагалися його відтягнути у неї з рук випав телефон і вони вже втрьох почали його відтягувати. Потім ОСОБА_2 встала на ноги, але ОСОБА_1 знову напав на неї, крутонув та кинув на край столу, притиснув руками та знову почав наносити удари. Вони втрьох почали його відтягувати, при цьому ОСОБА_13 голосно кричала, щоб він відпустив ОСОБА_2 , але Понедзельський взяв ОСОБА_13 за жакет та відштовхнув і вибіг на коридор. ОСОБА_2 закричала, що там теж співробітники жінки, і він може щось зробити. ОСОБА_7 вибіг на коридор, а вона зачинила двері. Через 30 секунд вона відчинила двері і підійшла до колег, які намагалися втримати ОСОБА_1 , який намагався вирватися. На їх прохання вона принесла з кабінету дріт, яким вони зв`язали руки ОСОБА_1 Зауважила, що жодних ударів ні ОСОБА_2 ні її колеги ОСОБА_1 не наносили. У ОСОБА_1 була подряпина на щоці, але крові не було. Також пояснила, що обвинуваченого ніхто до кабінету №3 не запрошував. Пояснила, якщо б її співробітники не зупинили протиправні дії ОСОБА_1 то він би міг вийти за межі селищної ради і не відомо які б були потім наслідки. Також зауважила, що протиправними діями ОСОБА_1 діяльність селищної ради була порушена;

- показаннями свідка ОСОБА_13 даними нею в судовому засіданні, яка пояснила, що в день подій вона знаходилася на своєму робочому місці в Панютинській селищній раді. Потім вийшла з кабінету до іншого, а коли поверталася то в коридорі почула, що хтось голосно та агресивно розмовляє. Коли зайшла в коридор, де знаходиться її кабінет, то помітила, що на стільці сидить ОСОБА_1 Вона у нього поцікавилася, що трапилося і чи може вона йому допомогти. На що він відповів, що його сусід гр. Хмара не дає йому воду з колонки, оскільки до неї не розчищена від снігу дорога. Вона запропонувала йому дві пляшки води, які стояли в кабінеті, але він відмовився. Вона залишила його та пішла до кабінету. Через деякий час їй по роботі необхідно було зайти до кабінету секретаря селищної ради ОСОБА_2 Зайшовши до кабінету вона помітила, що з лівої сторони від дверей на стільці сидить ОСОБА_1 , який голосно кричав, вимагав депутатів та виражався погрозами. ОСОБА_2 попросила його залишити кабінет і почекати голову селищної ради, на що ОСОБА_1 сказав, що без депутатів та голови селищної ради з кабінету не вийде. Потім ОСОБА_2 встала, підійшла до сейфу, поклала печатку та знову попросила ОСОБА_1 вийти з кабінету, але останній відмовився. В цей час ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 за груди, а остання щоб себе захистити, почала відштовхувати його руками, але він почав наносити удари рукою їй по голові. Вона та ОСОБА_7 , який зайшов до кабінету по роботі, почали відтягувати ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , але він на них не реагував та продовжував наносити удари. Все це відбувалося дуже швидко. Потім ОСОБА_1 збив ОСОБА_2 з ніг і вона впала на підлогу, а обвинувачений продовжував наносити їй удари ногами і руками. Коли вони його трішки відтягнули ОСОБА_2 вдалося піднятися, але ОСОБА_1 знову її схопив та кинув на край столу та почав наносити удари рукою по голові. Весь час, скільки тривали сутички, вони намагалися ОСОБА_1 відтягувати від ОСОБА_2 . Потім ОСОБА_1 схопив її за пальто і витягнув в коридор. В цей час ОСОБА_2 крикнула співробітникам, щоб ті закрили двері, так як ОСОБА_1 вів себе неадекватно. Під час криків ОСОБА_2 їй вдалося від нього вирватися і вони зачинилися в кабінеті. Коли вони вийшли то помітили, що ОСОБА_1 сидів на підлозі, в сусідньому кабінеті була вирвана ручка. Також пояснила, що жодних ударів під час конфлікту ОСОБА_2 ОСОБА_1 не наносила. Зауважила, що коли вони були в кабінеті у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не було, а коли він сидів вже в коридорі та у нього під правим оком трішки виступала кров;

- рапортом старшого інспектора- чергового СРПП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області Полешко О.В. від 23.01.2018 року, в якому зазначено, що 23.01.2018 року надійшло повідомлення від ОСОБА_16 , про скоєння злочину. При виїзді ГРПП на місці події було встановлено, що 23.01.2018 року о 10-12 за адресою: АДРЕСА_1 Заводська АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 в ході раптово виниклої сварки ОСОБА_1 завдав тілесні ушкодження, стан здоров`я задовільний за медичною допомогою не зверталась (а.с.92);

- заявою потерпілої ОСОБА_2 від 23.01.2018 року, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 23.01.2018 року приблизно о 09-50 год. прийшовши до неї на роботу (каб.№3) без будь-яких на те причин схопив її за одяг, завалив на підлогу та почав бити як руками так і ногами по всьому тілу, чим завдав їй тілесні ушкодження (а.с.98);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2018 року та диском CD-R з його відеозаписом за участю потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Здєльника С.І., в ході проведення якого вона підтвердила свої свідчення та показала механізм завдання їй ударів ОСОБА_1 (а.с. 146-148,149)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2018 року та диском CD-R з його відеозаписом за участю свідка ОСОБА_7 , в ході проведення якого він підтвердив свої свідчення та показав механізм нанесення потерпілій ОСОБА_2 ударів ОСОБА_1 , та свої дії щодо припинення хуліганських дій обвинуваченим .

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2018 року та диском CD-R з його відеозаписом за участю свідка ОСОБА_13 , в ході проведення якого вона підтвердила свої свідчення та показала механізм нанесення потерпілій ОСОБА_2 ударів ОСОБА_1 , та свої дії щодо припинення хуліганських дій обвинуваченим.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2018 року та диском CD-R з його відеозаписом за участю свідка ОСОБА_4 , в ході проведення якого вона підтвердила свої свідчення та показала механізм нанесення потерпілій ОСОБА_2 ударів ОСОБА_1 , та свої дії щодо припинення хуліганських дій обвинуваченим.

- судово-медичною експертизою №25-ЛЗ/18 від 24.01.2018 року, згідно висновку якої у ОСОБА_2 за фактом спричинення тілесних ушкоджень з урахуванням даних з наданої медичної документації мали місце такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та синців в області лоба в центрі, справа, в правій скроневій області, синці в області верхнього та нижнього внутрішніх квадратів лівої молочної залози, по розгинальній поверхні правого передпліччя у середній третині, по внутрішній поверхні правого стегна у нижній третині, по внутрішній поверхні в області проекції правого колінного суглобу, садно по передній поверхні в області проекції лівого колінного суглобу, які утворилося від ударної дії тупих предметів що не відобразили в пошкодженнях своїх індивідуальних особливостей та яким могли бути як руки так і взуті ноги, можливо в строк вказаних в настановній частині постанови та потерпілою.

Маловірогідне утворення комплексу вищевказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти зростання.

Виходячи із областей локалізації тілесних ушкоджень, потерпілій було нанесено не менше семи травматичних впливів тупими предметами.

За ступенем тяжкості вищевказана черепно-мозкова травма це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, згідно пункту 2.3.3. правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., синці та садно це легкі тілесні ушкодження, згідно пункту 2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України віл 17.01.1995 р. (а.с.100);

- судово-медичною експертизою №118-ЛЗ/18 від 23.04.2018 року, згідно висновку якої показання дані потерпілою ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту 17.03.2018 року в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення у потерпілої тілесних ушкоджень (а.с.114).

Також в судовому засіданні був досліджений протокол проведення слідчого експерименту від 17.03.2018 року та диск CD-R з його відеозаписом за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Малунова В.Р., в ході проведення якого він підтвердив свої свідчення та показав механізм завдання йому удару ОСОБА_2 (а.с. 142-144,145).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в їх сукупності, визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

В судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_19 прохав ухвалити відносно його підзахисного ОСОБА_1 виправдувальний вирок, оскільки в його діях відсутній склад злочину. Зазначив, що суб`єктивно ОСОБА_1 сприйняв дії потерпілої ОСОБА_2 та інших, такі як загрожують його життю і здоров`ю. В силу вад зору ним заволоділа паніка і в такому панічному стані він мав намір втекти з місця події, тобто мав на меті врятуватися втечею. Оточуючі люди можливо суб`єктивно сприйняли його дії, як хуліганські, але з його точки зору вони такими не були. Тому, на його думку, відсутність суб`єктивної сторони злочину виключає весь злочин ст. 296 ч. 3 КК України. Також пояснив, що під час конфлікту ОСОБА_1 діяв хаотично, тому спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 , але спричинив їх ненавмисно з необережності.

Суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні та під час слідчого експерименту за його участі та до позиції захисника обвинуваченого щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, оскільки вони суперечать іншим доказам, які були досліджені при розгляді кримінального провадження, а саме показам потерпілої, свідків та висновкам експерта, тому не бере їх до уваги при ухваленні вироку.

Покази потерпілої та свідків є логічними та послідовними, не суперечать один одному, збігаються із дослідженими письмовими доказами. Натомість ні обвинуваченим ні його захисником суду не надано належних доказів на підтвердження нанесення обвинуваченому з боку ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень.

Така позиція ОСОБА_1 пояснюється його наміром любими шляхами приховати або перекрутити справжні обставини справи, змінити їх у вигідному для себе сенсі і таким чином зменшити ступінь своєї винуватості, пом`якшити свою участь.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він громадянин України, з середньою спеціальною освітою, невійськовозобов`язаний, не працює, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря – нарколога не перебуває, за місцем реєстрації та проживання характеризується незадовільно, раніше не судимий. Згідно висновку судово – психіатричного експерта №456 від 07.06.2018 року, ОСОБА_1 на теперішній час хронічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував поза хронічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.115-117, 118, 119, 120, 121,122, 126-128).

Згідно досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 08.10.2018 року, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є середній, ризик небезпеки для суспільства – середній.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 296 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.75, 76 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Підстав до застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. ст. 69, 69-1 КК України у суду немає, так як суд застосовує до нього покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Заявлений по кримінальному провадженню стороною обвинувачення в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоров`я «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 від кримінального правопорушення на суму 1877,61 грн суд задовольняє в повному обсязі.

Також, підлягає задоволенню заявлений позов потерпілої ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1135 гривень та моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, оскільки суд вважає, що на вищезазначені суми протиправними діями обвинуваченого потерпілій було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи, що потерпілій ОСОБА_2 внаслідок неправомірних дій обвинуваченого були завдані душевні страждання, суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого їй була завдана моральна шкода, у розмірі, зазначеної потерпілою у поданій нею цивільному позові.

Суд вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинуваченому ОСОБА_1 обвинувального вироку та призначенням останньому покарання за вчинений злочин буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілої.

Судові витрати на залучення експертів та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 3 ст. 296 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Водяне, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального закладу охорони здоров`я «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області на р/р НОМЕР_2 в УДК Лозівського управління державної казначейської служби в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 40199749, грошові кошти у сумі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Водяне, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС в Харківській області 10 червня 1999 року, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином у розмірі 11135 грн., з яких матеріальна шкода – 1135 грн; моральна шкода – 10000 грн.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Каращук Т.О.