Рішення № 82050358, 29.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4059/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участю секретаря Сіренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №755/4059/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» про розірвання договору та стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить розірвати договір купівлі-продажу №20/06 паркетної продукції і комплектуючих до неї, укладений 20.06.2018р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» в особі директора ОСОБА_2, стягнути з відповідача авансовий внесок за товар у розмірі 193 798,56 грн, пеню у розмірі 77 519,42 грн, інфляційні втрати за час прострочення у розмірі 17 054,22 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 468,93 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.06.2018 року між ним та ТОВ «ЛАСЕРТА» було укладено договір купівлі-продажу №20/06, за умовами якого та Специфікації Товару, що наведена у Додатку №1, який є невід`ємною складовою частиною Договору, продавець зобов`язався передати у власність покупця товар - паркетну продукцію та комплектуючі, що виготовляються як індивідуальне замовлення, вартістю 193 798,56 грн, загальний термін виробництва та поставки товару складає 90 календарних днів з дати попередньої 100% оплати товару покупцем.

На виконання умов Договору позивачем 21.06.2018р. було передано директору ТОВ «ЛАСЕРТА» ОСОБА_2 під письмову розписку 100% вартості товару у розмірі 193 798,56 грн, а відтак обов`язок щодо виробництва та поставки товару мав бути виконаний відповідачем до 18.09.2018 року. Однак в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідачем попередньо оплачена продукція не була виготовлена та не передана позивачу за адресою, визначеною у договорі: АДРЕСА_2; розмір авансового платежу позивачу за товар не повернуто.

Станом на 20.02.2019. термін порушення продавцем строків поставки товару за Договором становить 155 днів. Вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору не дали позитивного результату.

Ухвалою суду від 19.03.2019 р. було відкрите провадження у даній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання (а.с. 28-30). Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с.31-32).

Ухвалою суду від 12.04.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 39-40).

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була вручена уповноваженій особі відповідача ТОВ «ЛАСЕРТА», що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення (а.с. 34).

Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 20.06.2018р. між ТОВ «ЛАСЕРТА» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №20/06, відповідно до п.п. 2.1, 2.2. та Специфікації Товару (додаток № 1 до Договору) продавець зобов`язався передати у власність покупця товар - паркетну дошку Standart, у загальній кількості 98 м.кв.. загальною вартістю 193 798,56 грн. Термін виробництва та передачі товару у сукупності становить 90 днів з дати попередньої оплати (п.2.3 договору та п.5 специфікації товару). Адреса доставки та монтажу виробів: АДРЕСА_2 (п. 2.5 Договору) (а.с. 6-9, 10-15).

Відповідно п. 3.2, 4.2 Специфікації товару, сума попередньої оплати товару становить 6 284 євро, що еквівалентно 193 798,56 грн.

Згідно п. 6.2 Договору №20/06 від 20.06.2018р. загальна вартість товару визначається у специфікації товару (Додаток № 1 до Договору) в національній валюті України - гривні. Додатково вказується еквівалентна вартість товару в іноземній валюті згідно з курсом продажу, визначеним ПриватБанком м. Києва на дату підписання специфікації Товару.

Хчояном Б.Ж. 21.06.2018р., за умовами Договору № 20/06 від 20.06.2018р. та Специфікації Товару , передано директору ТОВ «ЛАСЕРТА» ОСОБА_2 оплату вартості товару в сумі 193 798,56 грн., що підтверджується власноручною розпискою останнього (а.с.15 зворотній бік).

За повідомленням позивача, з метою врегулювання спору позивачем здійснено дзвінки директору відповідача щодо отримання товару, а також останнього запрошено на адресу доставки товару з вимогою привезти зразки продукції; 12.12.2018р. позивачем здійснено виїзд на адресу доставки за Договором, де товару отримано не було.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

За нормою ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. (ч. 1 ст. 656 ЦК України)

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

За нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов`язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання.

За своєю юридичною природою дії по виконанню зобов`язання є нічим іншим, як правочином, оскільки вони спрямовані на припинення зобов`язань. Саме тому до цих дій по виконанню застосовуються ті самі правила, що регулюють вчинення правочинів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання за положенням ст. 611 ЦК України є серед іншого відшкодування збитків.

Згідно ст. 614, ч. 2 ст. 615 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Предметом спору у цій справі є розірвання Договору купівлі-продажу №20/06, укладеного 20.06.2018р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ЛАСЕРТА», у зв`язку із невиконанням відповідачем договірного зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, а також позивач просить стягнути з відповідача ТОВ «ЛАСЕРТА» суму здійсненої попередньої оплати, яка становить 193 798,56 грн, неустойку у розмірі 1% від загальної вартості товару за кожен день прострочення в сумі 77 519,42 грн, яка не перевищує 40% від загальної вартості товару, та розрахована за 155 дні порушення строку поставки товару, інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 17 054,22 грн, та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 2 468,93 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Аналізуючи зібрані по справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу №20/06, укладеного 20.06.2018р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ЛАСЕРТА», в частині передачі у власність позивача предмету договору, а саме: паркетної дошки Standart, у кількості 98,00 м.кв., загальною вартістю 193 798,56 грн., у строк не пізніше 90 днів з дати попередньої оплати (п.2.3 Договору та п.5 Специфікації товару), ураховуючи виконання позивачем обов`язку щодо внесення оплати коштів у розмірі 193 798,56 грн, що підтверджено представником відповідача - директором ОСОБА_2 відповідно до власноручно ним написаної розписки від 21.06.2018р., та матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за вказаним Договором та розпискою, що, відповідно, свідчить про невиконання відповідачем умов укладеного правочину та завдання позивачу матеріальної шкоди у сумі вартості оплаченого товару, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 193 798,56 грн., сплачених позивачем в якості попередньої оплати товару, що є підставою для задоволення позову у цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача за умовами п. 7 Договору суми неустойки, яка визначена позивачем у розмірі 77 519,42 грн., то суд не може погодитись із таким розміром неустойки виходячи із наступного.

За умовами п. 7.2 Договору за порушення терміну виготовлення і передачі товару з вини продавця, продавець сплачує покупцеві неустойку у розмірі 1% від загальної вартості товару (без ПДВ) за кожен день прострочення, але не більше 40% від загальної вартості товару (без ПДВ).

Із Специфікації товару-кошторису № 20/06-2 від 20.06.2018р. убачається, що сума попередньої оплати становить 85 858,56 грн, в тому числі ПДВ: 14 309,76 грн. За даними специфікації товару-кошторису № 20/06-2А від 20.06.2018р. убачається, що сума попередньої оплати становить 107,940 грн, в тому числі ПДВ: 17 990,00 грн. Таким чином загальна вартість товару (без ПДВ) складає 161 498,80 грн. При цьому, 40% від загальної вартості товару (без ПДВ) становить суму у розмірі 64 599,52 грн.

Враховуючи той факт, що попередня оплата за товар була здійснена позивачем 21.06.2018р., то останнім днем строку передачі покупцю товару, відповідно до п. 2.3 Договору та п. 5 Специфікації товару, є 19.09.2018р. Таким чином загальна кількість днів прострочення виконання зобов`язання становить 154 дні.

З огляду на викладене, судом встановлено, що загальний розмір неустойки за кожен день прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором складає 248 708,15 грн (161 498,80 грн*1%*154 дні), однак з урахуванням положень п. 7.2 оспорюваного Договору № 20/06 від 20.06.2018р., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки у розмірі 64 599,52 грн, що не перевищує 40% від загальної вартості товару (без ПДВ).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 17 054,22 грн, а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2 468,93 грн на підставі ст. 625 ЦК України, то суд приходить наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України і частина друга передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

У даному випадку предметом доказування у спорі є невиконання з боку відповідача саме договору купівлі-продажу, що тягне за собою відповідні правові наслідки у подальшому.

У зв`язку з цим у ТОВ «ЛАСЕРТА» виникло грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 за цим судовим рішенням, яким розірвано договір купівлі-продажу № 20/6 від 20.06.2018р., за умовами якого позивач сплатив на користь товариства 193 798,56 грн., тобто у ТОВ «ЛАСЕРТА» виникло грошове зобов`язання перед позивачем по поверненню на його користь цих грошових коштів після розірвання правочину.

За нормами ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття та виконання виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

При дослідженні предмету позову в частині застосування ст. 625 ЦК України в розрізі саме цих спірних правовідносин суд керується правовими висновками, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, зокрема: «Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

З огляду на те, що зобов`язання товариства із повернення позивачу ОСОБА_4 коштів у розмірі 193 798,56 грн., сплачених ним за правочином, який розірвано за цим судовим рішенням, то наразі відсутні правові підстави на застосування стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто заявлена відповідна вимога є передчасною через відсутність прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач судовий збір не сплачував з посиланням на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

За нормою ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної норми закону дозволяє стверджувати, що оскільки на час ухвалення рішення Кабінетом Міністрів України не визначений порядок компенсації судових витрат, тому під час розгляду даної категорії справи щодо захисту прав споживачів судові витрати по сплаті судового збору відносяться за рахунок держави.

За наведених обставин питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 509, 517, 526, 599, 610, 614, 615, 625, 626, 627, 638, 651, 655, 656, 662, 693 ЦК України, ст. ст. 5, 9, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 282, 284, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» про розірвання договору та стягнення заборгованості задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу №20/06 від 20.06.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» в особі директора ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором купівлі-продажу № 20/06 від 20.06.2018 року у розмірі 193 798,56 грн. та неустойку у розмірі 64 599,52 грн., а всього суму 258 398 (двісті п`ятдесят вісім тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 08 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА», місце знаходження: 01042, м. Київ, бульвар М. Приймаченко, 6-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31992124.

Судове рішення складене 29 травня 2019 року.

Суддя Л.М. Виниченко