Рішення № 82040247, 08.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

08 травня 2019 р. Справа № 120/728/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови, ОСОБА_1 , з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії у розрахунку, перерахунку та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії та здійснити ОСОБА_1 , з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії розрахунок, перерахунок та виплату однією сумою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Ухвалою суду від 07.03.2019 відкрито провадження у даній справи та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

06.05.2019 позивач подав до суду заяву про доповнення позовних вимог, якою фактично зазначив, що просить суд стягнути на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Зазначено, що лише 06.02.2018 року на виконання постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 16.11.2017 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі №132/3075/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено розрахунок, перерахунок пенсії позивача у розмірі 70% замість встановлених 76% відповідних сум грошового забезпечення та виплачено доплату до пенсії, про що Пенсійним фондом за вихідним номером №983/09-47/07 від 07.02.2018 року до суду надано звіт про виконання судового рішення.

Повторний перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 70% замість встановлених 76% відповідних сум грошового забезпечення відповідачем здійснено 20.04.2018 року згідно нової довідки №10787 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, направленої Ліквідаційною комісією УМВС України в Вінницькій області на його адресу 21.03.2018 року за вихідним номером №122/22-2018, у якій розмір премії, який фактично виплачувався поліцейським станом на 01.01.2016 року за посадою, прирівняною до посади поліцейських, яку я займав перед звільненням на пенсію, складає 11,84%, а не 6,15%, як було вказано в попередній довідці. Про перерахунок пенсії позивача повідомлено листом від 06.06.2018 року №1426/Б-12.

Позивач зазначає, що втретє Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області проведено перерахунок пенсії 24.09.2019 року на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року у справі №0240/2178/18а, але доплату до пенсії виплачено частково, про що позивача повідомлено листом від 12.10.2018 року №2175/Б-12.

Таким чином, як зазначає позивач, більше чим на два роки відповідач безпідставно затримав та порушив строки перерахунку та виплати належного позивачу розміру пенсії і лише на виконання рішень суду в примусовому порядку провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 При цьому, відповідачем не була здійснена виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, що прямо передбачено чинним законодавством України, а саме: ч. 2 ст. 46 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1V (надалі закон №1058-1V), ч. 2 ст. 55 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІ1 від 09.04.1992 року (надалі закон № 2262-ХІІ), Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-І1І (надалі закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат (надалі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

З приводу цього позивач двічі 30.03.2018 року та 09.01.2019 року звертався до відповідача з заявами, в яких просив у добровільному порядку здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої за рішенням суду частини пенсії.

У відповідях на звернення позивача, листами від 12.04.2018 року №1174/Б-12 та від 01.02.2019 року №56/Б-12, відмовлено у виплаті компенсації частини втраченого доходу, оскільки в позовній заяві не містилися вимоги щодо розрахунку та виплати позивачу компенсації, а тому при розгляді справи по суті судом не досліджувалось дане питання. З огляду на викладені обставини позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 8 Закону № 2262). Оскільки, Закон №2262 регулює питання виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету України, то саме Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України заборонено використання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України, за що передбачено відповідальність згідно ст. 121 цього Кодексу. З врахуванням принципу цільового використання, бюджетні кошти використовуються тільки на потреби, визначені бюджетним призначенням та бюджетним асигнуванням. Без рішення Кабінету Міністрів України та виділення коштів з державного бюджету в головного управління відсутні законні підстави проводити перерахунок пенсії.

Бюджет головного управління затверджується Головою правління Пенсійного фонду України. Так, Державним бюджетом України, відповідно і бюджетом Пенсійного фонду України на 2016-2017 роки видатки на проведення перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачені не були.

Статтями 1, 2 Закону №2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Оскільки, пенсія в новому розмірі (з урахуванням Постанови КМУ №988) за кожен місяць позивачу не була нарахована, а обрахована на виконання рішення суду одноразово та виплачена в тому ж місяці, ця сума не є недоотриманою пенсією та не підпадає під визначення Закону №2050. З таких умов, зазначені кошти не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають стягненню в порядку, встановленому статтею 55 Закону України №2262. Також зазначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідач вказує на те, що із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характер. Нарахування та виплата сум компенсації на доходи, які будуть виплачені за рішенням суду, вищезазначеними нормативно-правовими актами не передбачено. Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат встановлюються державою з урахуванням фінансових можливостей.

А відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій та відсутність фінансових ресурсів на їх виплату не надавало правових підстав та законного способу дій для реалізації головним управлінням своїх повноважень. Тому, здійснення перерахунку пенсії позивача згідно постанови КМУ № 988 за рішенням суду не може свідчити про бездіяльність головного управління та наявність підстав для задоволення даного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність відмови пенсійного органу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії;

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 цього Порядку відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Зокрема, з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 15.04.2019 ( справа № 727/7818/16-а ).

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).

На переконання суду, зміст і правова природа спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача про те, що виплачена позивачу сума донарахованої пенсії на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.

Окрім того, при вирішені цього спору суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума донарахованої та виплачено пенсії ОСОБА_1 , на виконання рішення суду, має ознаки "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу", а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення Закону №2050-ІІІ, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. ( сімсот шістдесят вісім гривень, 40 коп. ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403 )

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (15.05.2019 )

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар