Постанова № 8203131, 18.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-46647/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Шевякова І.С.,

при секретарі –Мушук В.В.,

за участю:

представника позивача - Бабаларов С.Ю.,

представника відповідача - Столович В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Юсківське хлібоприймальне підприємство"до Полтавського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринкупро визнання постанови нечинною, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2009 року позивач, Відкрите акціонерне товариство "Юсківське хлібоприймальне підприємство",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку(надалі по тексту - ДКЦПФР) про визнання постанови № 91-ПО від 14 липня 2009 року та розпорядження № 50-ПО від 14.07.2009 року нечинними.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач 14 липня 2009 року прийняв постанову № 91-ПО про накладення штрафу у розмірі 17000 гривень за невиконання розпорядження уповноваженої особи ДКЦПФР щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів № 4-ПО від 10 березня 2009 року, а саме, невідповідності статуту ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" вимогам Закону України "Про господарські товариства". Після накладення санкції відповідач знову виніс розпорядження № 50-ПО від 14 липня 2009 року про усунення вищезазначених порушень законодавства про цінні папери у термін до 24 листопада 2009 року. Вважає, що положення статуту товариства, які відповідач визнав такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, не впливають на правовідносини щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів між ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство", як емітента цінних паперів та його акціонерами, як інвесторів в цінні папери, а тому відсутнє правопорушення саме на ринку цінних паперів. Товариство не порушувало і не порушує прав акціонерів і жодного разу не застосовувало у правовідносинах зі своїми акціонерами положень статуту, які на думку позивача, не відповідають вимогам законодавства. Прийнявши вищезазначені розпорядження, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, застосовуючи спосіб правового впливу, не передбачений діючим законодавством у разі невідповідності статуту товариства вимогам законодавства. Під час винесення розпорядження № 4-ПО відповідачем не враховано, що 31 квітня 2009 року набирає чинності "Закон України "Про акціонерні товариства", відповідно до п. 4 Розділу ХVII якого, до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону. Норми, у відповідність до яких необхідно було привести статут товариства, суперечать Закону України "Про акціонерні товариства", тобто виконати розпорядження № 4-ПО до набрання чинності вказаним законом ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" не могло, не порушуючи вимоги ст. 41 "Закону України "Про господарські товариства" щодо повідомлення акціонерів товариства про скликання загальних зборів не пізніше, ніж за 45 днів до дня проведення зборів. Таким чином вказане розпорядження було завідомо таким, що неможливо виконати. ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" направило відповідачу лист з проханням продовжити строк виконання розпорядження, але відповідач це прохання не задовольнив.

Окрім того, вважає, що відповідальність за зміст статуту мають нести засновники юридичної особи, а не сама юридична особа, оскільки саме засновниками розроблялися та затверджувалися положення Статуту підприємства, які, як на думку відповідача, не відповідають законодавству. Виходячи із викладеного, також вважає необґрунтованим та безпідставним винесення постанови № 91-ПО від 14.07.2009 року про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Вважає оскаржувані постанову та розпорядження такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та просив їх визнати нечинними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що Полтавське територіальне управління ДКЦПФР, відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", з метою запобігання та припинення правопорушень видало розпорядження № 4-ПО про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів. Протягом терміну виконання розпорядження позивач не звертався до Полтавського територіального управління ДКЦПФР щодо перегляду або скасування винесеного розпорядження, хоча воно є обов”язковим для виконання. 14 липня 2009 року винесена постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 91-ПО та накладена на позивача штрафна санкція у розмірі 17000 гривень. Оскільки територіальне управління ДКЦПФР не має інших заходів впливу на порушників, окрім застосування санкції, то на підставі п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" було повторно винесено розпорядження № 50-ПО від 14 липня 2009 року про усунення порушень законодавства про цінні папери. Інструктивним листом "Щодо дій уповноважених осіб Комісії при виявлені невідповідності положень статуту юридичної особи вимогам, встановленим законодавством", затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1404 від 02.12.2008 року, встановлено, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", основним завданням ДКЦПФР є захист інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Статут позивача не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Закону України „Про господарські товариства", "Положенню про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", затвердженому рішенням ДКЦПФР № 1000 від 17.10.2006 року. Вимоги спірних розпоряджень про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів передбачені законом України "Про акціонерні товариства” та не суперечать йому. Статут ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" містить положення, які не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права акціонерів, а тому спірні розпорядження та постанова були прийняті об'єктивно та правомірно, згідно чинного законодавства.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено що відкрите акціонерне товариство "Юсківське хлібоприймальне підприємство" зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 00955526 та є емітентом цінних паперів в розумінні статті 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діючи таким чином у спосіб, що приписаний законодавством, 10 березня 2009 року уповноваженою особою Полтавського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено розпорядження № 4-ПО про усунення порушень законодавства про цінні папери, адресований позивачу, оскільки було встановлено, що ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" здійснює свою діяльність на ринку цінних паперів з порушенням вимог чинного законодавства, а саме діючий Статут вказаного підприємства не відповідає пункту 2, 4 статті 159 Цивільного кодексу України, статтям 4, 41-43 Закону України "Про господарські товариства", пункту 3 Розділу ХІІ "Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", затвердженого рішенням ДКЦПФР № 1000 від 17.10.2006 року. Цим приписом позивачу було надано строк для усунення виявлених порушень до 08 червня 2009 року.

Відповідно до пункту 10 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери є обов'язковим для виконання.

ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" протягом наданого терміну для усунення порушень, зазначених у розпорядженні 4-ПО від 10 березня 2009 року, не зверталося до відповідача з клопотанням щодо оскарження вказаного розпорядження, хоча таке оскарження можливе відповідно до пункту 14.8 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених наказом ДКЦПФР № 2 від 09 січня 2007 року. Також позивач не оскаржував його у й судовому порядку. При цьому суд відкидає твердження представника позивача, висловлене у ході судового розгляду, що про дане розпорядження підприємство довідалося запізно, так як тільки 04 червня 2009 року до ВАТ факсимільним зв’язком надійшло розпорядження № 4-ПО від 10.03.2009 року. До матеріалів справи долучено представником відповідача копію зазначеного розпорядження № 4-ПО, з якої вбачається, що отримав розпорядження № 4-ПО від 10.03.2009 року особисто голова правління ВАТ „Юсківське хлібоприймальне підприємство” Харченко М.Г. 10 березня 2009 року.

Позивач тільки 05 червня 2009 року звернувся до Полтавського територіального управління ДКЦПФР з листом № 865, в якому просив продовжити строк, наданий ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" для виправлення виявлених порушень на ринку цінних паперів.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено у судовому засіданні, що позивач вимоги розпорядження № 4-ПО у встановлений термін не виконав.

14 липня 2009 року відповідачем винесена спірна постанова № 91-ПО про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою за невиконання розпорядження уповноваженої особи ДКЦПФР на ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" накладено штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

14 липня 2009 року уповноваженою особою Полтавського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено розпорядження № 50-ПО про усунення раніше допущених порушень законодавства про цінні папери та надано строк для їх усунення до 24 листопада 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку розпорядженням № 4-ПО від 10 березня 2009 року, № 50-ПО від 14 липня 2009 року та постанові № 91-ПО від 14 липня 2009 року про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів, суд приходить до наступних висновків.

Однією з форм державного регулювання ринку цінних паперів є створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів, що чітко передбачено статтею 3 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Державне регулювання ринку цінних паперів, відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; захисту прав учасників фондового ринку; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства та інше.

          Пунктом 8 ч. 1 ст.11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          При цьому накладення штрафних санкцій відповідачем суд вважає обгрунтованим, оскільки позивачем дійсно було допущено невиконання вимог розпорядження, яке є обов”язковим до виконання. Твердження позивача про те, що невідповідність Статуту підприємства окремим вимогам законодавства не призвела до порушення прав акціонерів суд не приймає до уваги, оскільки це не є підставою для незастосування санкцій , так само як порушення чи не порушення прав акціонерів не є підставою для невиконання розпорядження ДКЦПФР.

          Суд бере до уваги той факт, що позивач фактично визнав те, що виявлені та зафіксовані в розпорядженні № 4-ПО порушення були допущені ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство", направивши до Полтавського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку лист з проханням продовжити строк для усунення зазначених порушень законодавства на ринку цінних паперів. Окрім того, з тверджень представника позивача та з матеріалів справи вбачається, що позивач, визнаючи наявність невідповідностей діючого Статуту підприємства ряду вимог чинного законодавства, намагався їх усунути та питання приведення Статуту підприємству до відповідності із законодавством було включено до порядку денного загальних зборів акціонерів, що мали місце 24.04.2009 року. Однак, зборами позитивне рішення з даного питання не прийняте, хоча збори акціонерів є вищим органом управління відкритого акціонерного товариства.

Суд вважає за необхідне вказати, що зазначені факти спростовують твердження позивача про неможливість виконати вимоги розпорядження територіального управління ДКЦПФР № 4-ПО від 10.03.2009 року.

Твердження представника позивача відносно того, що відповідальність за відповідність установчих документів підприємства несуть його засновники, а тому юридична особа не може бути притягнута до відповідальності, є безпідставним, оскільки згідно передбачених законом повноважень ДКЦПФР, остання вправі вимагати від акціонерного товариства, як емітента цінних паперів, приведення його статуту у відповідність до вимог чинного законодавства, за умови, що ці порушення пов’язані зі сферою обігу цінних паперів та її похідних.

Твердження позивача про те, що невідповідаючі закону положення Статуту підприємства не порушують прав та інтересів акціонерів, суд відкидає, як необґрунтоване, оскільки вивченням відповідних положень Статуту встановлено, що вони пов’язані із правами акціонерів щодо повноважень їх зборів, порядку повідомлення про скликання зборів, порядку зміни розміру акціонерного капіталу, що також може вплинути й на правовідносини щодо цінних паперів, емітованих товариством.

Також суд не може погодитися із поясненнями представника позивача про те, що санкції стосовно суб’єкта господарювання застосовані за межами відповідних строків, встановлених ГК України, оскільки внесення до Статуту підприємства положень, що не відповідають вимогам окремих норм законів, відбулося під час його реєстрації, а саме у 2004 році. Суд зауважує, що такі санкції застосовані не за невідповідність окремих положень Статуту нормам закону, а за невиконання розпорядження, обов’язкового для виконання.

Фактично, станом на час судового розгляду справи вимоги територіального управління ДКЦПФР позивачем залишилися невиконаними, а Статут підприємства так і не був приведений до відповідності із законодавством, тому суд не вбачає підстав для скасування розпорядження № 50-ПО від 14.07.2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно прийнято розпорядження № 4-ПО від 10 березня 2009 року, № 50-ПО від 14 липня 2009 року про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів та постанові № 91-ПО від 14 липня 2009 року про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів та в цілому оскаржувані рішення відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Ч.2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних постанов покладено на відповідача, який довів суду правомірність винесених ним розпоряджень про усунення порушень вимог законодавства на ринку цінних паперів та постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                І.С. Шевяков