Рішення № 82014238, 20.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.05.2019 р. справа №520/2591/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Білокінь С.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень- рішень,-

встановив:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою від 20.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод», у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області № 00000271414 від 10.10.2018р., яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму у розмірі 101 227,11 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25 306,78 грн. та № 00000281414 від 10.10.2018р. щодо застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 510 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані доводами про відсутність обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за оскарженими рішеннями контролюючого органу, оскільки належні йому об`єкти нерухомого майна відносяться до будівель промисловості, які відповідно до положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування вказаним податком. Податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 510 грн. є неправомірним, оскільки він не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому у останнього не було обов`язку подавати декларації з цього податку за 2015-2017 роки.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідають закону та фактичним обставинам об`єктивної дійсності, а доводи позивача щодо належності його об`єктів нерухомого майна до будівель промисловості є безпідставними та помилковими, оскільки нежитлова будівля заводоуправління літ. «А-2», яка входить до складу цілісного майнового комплексу не є будівлею промисловості, а відтак позивач зобов`язаний сплачувати за цю будівлю податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

Результати перевірки оформлені актом від 28.08.2018 р. №3612/20-40-14-14- 09/05404268.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: порушення п.п.266.2.1 п.266.2, п.п.266.3.3, п.п. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, яке полягає у допущенні заниження податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 101.227,11 грн., допущено неподання до контролюючого органу декларацій з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки у термін до 20.02.2015 р., 20.02.2016 та 20.02.2017 рік відповідно.

З посиланням на названий акт владним суб`єктом - Головним управлінням ДФС у Харківській області були винесені податкове повідомлення-рішення №00000271414 від 10.10.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 126.533,89 грн. (основний платіж 101.227,11 грн., штраф 25.306,78 грн.), податкове повідомлення рішення №00000281414 від 10.10.2018 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 510,00 грн.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб`єкта, суд відзначає, що правовідносини зі справляння в Україні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовані, насамперед, приписами ст. 266 Податкового кодексу України та деталізовані положеннями відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з п. 266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2.1. ст. 266 об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилом п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У спірних правовідносинах таким рішеннями органу місцевого самоврядування є 1) рішення Харківської міської ради від 21.01.2015р. №1793/5р «Про внесення змін до рішення 4 сессії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яким визначено ставки податку на 2015 – 2016рр., 2) рішення Харківської міської ради Харківської області 11 сесія 7 скликання від 22.02.2017р. №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», яким визначені ставки податку на 2017рік.

Між тим, як податковий обов`язок за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки був запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, суд зазначає, що застосування до позивача податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015р. є необгрунтваним, оскільки рішення Харківської міської ради від 21.01.2015р. №1793/5р «Про внесення змін до рішення 4 сессії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яким було встановлено ставки податку, прийняте 21.01.2015р, тобто після 15 липня 2014 року. Відтак застосування владним суб`єктом вказаного рішення згідно положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що у владного суб`єкта були відсутні правові підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення та визначення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в частині його нарахування за 2015 рік.

Продовжуючи розгляд спір по суті, суд зазначає, що підпунктом "є" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ «Харківський експерементальний ремонтно-механічний завод» є юридичною особою, на обліку знаходиться в ГУ ДФС у Харківській області.

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності позивача належить: виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (28.92), виробництво машин та устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну (28.93), виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у (25.99), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99), вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.03.2004 року, позивач є власником нежитлових будівель літ. «А-2» площею 1738,7 кв.м., літ. «Б-1» площею 217,3 кв.м., літ. «В-1» пл. 214,6 кв.м., літ. «Г-1» площею 2360,8 кв.м., літ.«Д-1» пл.1804,4 кв.м. за адресою: м.Харків, пр.Ілліча (нині-Ново АДРЕСА_1 , 120-А. (а.с.40).

Спір у даному випадку склався з приводу оподаткування саме нежитлової будівлі літ. «А-2» площею 1738,7 кв.м.

З пояснень представника позивача, судом встановлено, що об`єкт нерухомості: нежитлової будівлі літ. «А-2» площею 1738,7 кв.м. – є нежитловим приміщенням, що входить до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовується для забезпечення промислового виробництва.

Натомість як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом, обчислено за дану нежитлову будівлю податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки як за будівлі офісні, а саме: у 2015р. – 1.218грн.*0,7%, у 2016р. – 1378*1,4, з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. – 3200*14%*0,5, з 01.03.2017р. – 3200*1,0%, тобто на думку владного органу, встановлено заниження АТ «ХЕРМЗ» податку на загальну суму 101.227,11 грн., у зв`язку із його не нарахуванням за 2015р. – 14.831,11 грн., за 2016р. – 33.539,52 грн., за 2017р. – 52.856,48 грн.

Суд зазначає, що згідно технічного паспорту на нежитлове приміщення заводоуправління літ «А-2» заг. площею 1738,7 кв.м. дане нежитлове приміщення значиться як – виробничий будинок

Відповідачем у порядку ч.2 ст.77 КАС України доказів недостовірності відомостей технічного паспорту до суду не надано. Доказів розміщення у виробничій будівлі офісних приміщень у ході перевірки не виявлено і в акті перевірки не відображено, до суду не надано.

Обставини розміщення у виробничій будівлі структурних підрозділів суб`єкта господарювання, які призначені для забезпечення виробничого процесу не можуть бути кваліфіковані як використання офісних приміщень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є промисловим підприємством, а нежитлова будівля заводоуправління літ «А-2» заг. площею 1738,7 кв.м. відповідно до наданих документів відносяться до виробничих будівель, метою яких є провадження промислового виробництва, а саме виробництва готових металевих виробів, відтак дані будівлі необхідно віднести саме до будівель промисловості.

Отже, в розумінні п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України дані об`єкти не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відтак, у суб`єкта господарювання були відсутні підстави для неподання до контролюючого органу декларацій з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8,19,124,129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243,255,263,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 10.10.2018р. № 00000271414, від 10.10.2018р. № 00000281414.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод» (місце знаходження - 61019, м. Харків, пр-т Ново-Баварський, 120-А, код 05404268) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна 00 коп.).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 28.05.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева