Постанова № 8200818, 26.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.02.10Справа №2а-1965/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді

Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт»

до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим

про скасування рішення та припису

за участю представників:

позивача - Ресницький В.У., довіреність від 20.11.2008 року;

відповідача – Окул Н.Л., доручення від 17.11.2008 №2911;

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 105 від 18.12.2008 року, а також припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 105 від 18.12.2008 року, як таких, що суперечать чинному законодавству

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у запереченні на позов від 16.03.2009 року № 01/07-07/829.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» 28.07.2004 року зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим як юридична особа (ЕДРПОУ 33006418), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №445001 від 28.07.2004 року (а.с.10).

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим № 01.60-4.21/449 від 25.06.2007 року видами діяльності ТОВ «Аеросвіт Курорт» за КВЕД є надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; діяльність готелів; медична практика; діяльність кафе; інші види рекреаційної діяльності (а.с11).

Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим в період з 25.11.2008 року по 12.12.2008 року проведено планову перевірку ТОВ «Аеросвіт Курорт»з питань дотримання вимог законодавства про ціни та ціноутворення за період з 01.01.2007 року по 01.11.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 0457 від 12.12.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем в період з 01.11.2007 року по 01.06.208 року п. 2 рішення Фороської селищної ради від 26.12.2006 року № 134 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення», в частині необґрунтованої зміни тарифу на послуги водопостачання для інших споживачів; порушення в період з 01.06.2008 року по 01.07.2008 року вимог п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині введення тарифів для інших споживачів раніше 30-денного строку з моменту опублікування; порушення в період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року вимог п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів та послуг по централізованому водопостачанню та водовідведенню», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме перевищення рівня рентабельності (а.с.14-18).

За висновками перевірки у зв’язку з порушенням позивачем вимог чинного законодавства щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги ним було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 93227,16 грн.

18.12.2008 року відповідачем винесено припис № 105, яким від ТОВ «Аеросвіт Курорт» вимагається усунути недоліки, встановлені в акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року, а саме: в місячний строк усунути порушення п. 2 рішення Фороської селищної ради від 26.12.2006 року № 134 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення», ст. 31, п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом перерахунків з споживачами на необґрунтовано нараховану суму, у період з 01.01.2007 року по 01.11.2008 року, в розмірі 203598,66 грн.(а.с.13)

          Рішенням № 105 від 18.12.2008 року до позивача застосовані адміністративно-господарські санкції за порушення державної дисципліни цін, вирішено стягнути з ТОВ «Аеросвіт-Курорт»до Державного бюджету 93227,00 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 186454,00 грн. штрафу (а.с.12).

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України «Про економічну самостійність України» самостійно здійснює політику цін. Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки визначені Законом України «Про ціни та ціноутворення» № 507- XII від 03.12.1990 року (далі – Закон).

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами № 9 від 29.03.2001 року є територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України і підпорядковується їй.

Таким чином, судом встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є органом виконавчої влади та, відповідно, суб’єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Закону Згідно зі ст. 13 Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 6 Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ст. 8 Закону).

          Відповідно до ст. 9 Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

          Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

          Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

          Згідно зі ст. 12 зазначеного житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та за порядком затвердження цін/тарифів.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення за своїм функціональним призначенням відноситься до комунальних послуг.

          Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

При цьому відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів (п.5 ст.32 вказаного Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно до ч.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

В ході розгляду справи судом встановлено, що тарифи на водопостачання та водовідведення на території Фороської селищної ради затверджені Рішенням № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики у сфері централізованого водопостачання і водовідведення».

Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для інших споживачів на 2007 року залишені на рівні 2006 року в розмірі: водопостачання – 7,20 грн. за 1 м3, водовідведення – 8,45 грн. за 1 м3.

В акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року зазначено про те, що позивач в порушення п. 2 рішення Фороської селищної ради № 134 від 26.12.2006 року необґрунтовано завищив тарифи на водопостачання в період з березня 2007 року по червень 2008 року на 3,90 грн. за 1 м3, тобто тариф на послугу водопостачання застосовувався у розмірі 11,10 грн. за 1 м3.

За розрахунками Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим у зв’язку з завищенням тарифу на водопостачання в період з березня 2007 року по червень 2008 року позивач необґрунтовано отримав виручку у розмірі 101032,82 грн.

Проте, у зв’язку з тим, що перевірку було проведено в листопаді 2008 року, відповідачем при розрахунку адміністративно-господарських санкцій були застосовані норми ст. 250 Господарсько-процесуального Кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб’єкту господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше року з дня порушення.

На підставі зазначеного вище, відповідачем був зроблений остаточний розрахунок безпідставно отриманої виручки за період з листопада 2007 року по червень 2008 року у розмірі 47912, 21 грн.

З метою з’ясування питання щодо нормативного обґрунтування ТОВ «Аеросвіт Курорт» тарифів на водопостачання судом було призначено по справі судово-економічну експертизу.

           У висновку експерта № 729 від 08.09.2009 року Міліціної Е.О. Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України зазначено про те, що ТОВ «Аеросвіт Курорт» у період з березня 2007 року по червень 2009 року мало право на зміну тарифів на водопостачання та встановлення їх у розмірі 11,10 грн. за 1 м3, що на 3,90 грн. за 1 м3 перевищує розмір тарифу, встановленого Рішенням № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради, з наступних підстав.

          В ході дослідження експертом були досліджені документи бухгалтерської звітності ТОВ «Аеросвіт Курорт», у тому числі, договори із контрагентами про водопостачання, оборотно-сальдова відомість по рахунку 364 «Услуги по ВиК (юрлицам)» за період з листопада 2007 року по червень 2008 року, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Аеросвіт Курорт» за вказаний період.

          За результатами вивчення зазначених документів та співставлення їх з нормами чинного законодавства, експерт дійшов висновку, що за зазначеними договорами про водопостачання контрагентами позивача є юридичні особи – споживачі третьої групи у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким ТОВ «Аеросвіт Курорт» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону було запропоновано при укладенні договору тарифи на житлово-комунальні послуги.

          Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов’язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд не погоджується з висновком експерта про те, що позивачем правомірно в період з листопада 2007 року по червень 2008 року було підвищено тарифи на водопостачання, тому суму у розмірі 47912, 21 грн., отриману позивачем внаслідок підвищення тарифів, слід віднести до необґрунтовано отриманої виручки. Незгода суду з висновком експерта в зазначеній частині вмотивована наступним.

Як було зазначено вище, тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для інших споживачів на 2007 року залишені на рівні 2006 року відповідно до рішення № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради на рівні водопостачання – 7,20 грн. за 1 м3, водовідведення – 8,45 грн. за 1 м3, що не заперечується сторонами.

Суд наголошує, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення затверджені та встановлені саме рішенням Фороської селищної ради.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. .

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

В даному випадку, тарифи, визначені у договорі про водопостачання контрагентам не можуть суперечити тарифам, встановленим рішенням Фороської селищної ради, такі договори повинні укладатися лише з метою конкретизації правовідносин, що виникають між виконавцем та споживачем, та ні в якому разі не можуть суперечити нормам, встановленим нормативними актами, зокрема, рішенню селищної ради.

Що стосується посилання позивача на те, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення були встановлені на рівні, нижчому економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, то суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в такому випадку позивач мав право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) послуг водопостачання та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів, право ж самостійно змінювати тарифи, що вже були затверджені органом місцевого самоврядування, позивачу нормами чинного законодавства надано не було.

Згідно з ч. 9 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Відомості щодо оскарження рішення № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради, а також інформація щодо скасування вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд знаходить обґрунтованим висновок Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим, зроблений в акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року, про отримання позивачем за період з листопада 2007 року по червень 2008 року необґрунтованої виручки у розмірі 47912, 21 грн. та застосування до позивача адміністративного-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 47912, 21 грн. на підставі рішення № 105 від 18.12.2008 року.

Відповідно до акту перевірки № 0457 від 12.12.2008 року ТОВ «Аеросвіт Курорт» також було порушено ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

          Фороською селищною радою 22.05.2008 року було прийнято рішення № 104 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення», яким були встановлені тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в розмірі: водопостачання - 10,44 грн. за 1 м3, водовідведення – 11,65 грн. за 1 м3.

          Зазначені тарифи були доведені до відома споживачів шляхом опублікування в газеті «Кримська газета» від 11.06.2008 року, що не заперечується сторонами по справі.

          Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

У зв’язку з цим відповідач вважає, що позивач мав право застосовувати підвищені тарифи лише з 11.07.2008 року.

Суд погоджується з висновками відповідача в зазначеній частині.

          Таким чином, позивачем у червні було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 20417,21 грн.

          Проте, в акті перевірки відповідач зазначив той факт, що, оскільки сума за спожиті послуги водопостачання та водовідведення іншими споживачами у червні 2008 року склала 19428,96 грн., то сума необґрунтовано отримана позивачем у зазначений період відсутня.

          Перевіркою позивача з питань дотримання вимог законодавства в сфері ціноутворення також було встановлено порушення ТОВ «Аеросвіт Курорт» п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню».

          Порушення позивача виявилось у підвищенні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення з перевищенням максимально встановлених 12% рентабельності, внаслідок чого було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 45314,95 грн.

          Так, п. 3 Рішення Фороської селищної ради від 22.05.2008 року № 104 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення» надані повноваження по встановленню тарифів для інших споживачів з урахуванням витрат та інвестиційної складової, не відшкодованих тарифом для населення.

          Даним рішенням встановлені базові тарифи в розмірі: водопостачання 3,24 грн. за 1 м3, водовідведення – 3,23 грн. за 1 м3, та тарифи для населення в розмірі водопостачання 1,40 грн. за 1 м3, водовідведення – 1,00 грн. за 1 м3.

          Відповідно до п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків.

          Проведеним по даному питанню дослідженням експерта встановлено наступне.

          За наданими на дослідження документами базовий тариф на послуги з водопостачання і водовідведення, застосований позивачем для юридичних осіб у період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року складає 2,70 грн. та 2,69 грн., відповідно за 1 м3 без урахування рентабельності та податку на додану вартість.

          З урахуванням 12% рентабельності та 20% податку на додану вартість базові тарифи послуг з водопостачання та водовідведення будуть складати 3,63 та 3,61 грн., відповідно, що відповідає розрахунку споживача собівартості 1 м3 води та стоків за умовою компенсації витрат, понесених за рахунок відпуску води та комунальні потреби юридичними особами.

Таким чином, твердження відповідача у акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року про завищення ТОВ «Аеросвіт Курорт» при розрахунку тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для інших споживачів невідшкодованих витрат по затвердженим тарифам для населення є необґрунтованим та таким, що не підтверджується первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача за досліджений період, наданими на судову експертизу.

Вивчивши матеріали справи, врахувавши висновки експерта, суд не знайшов порушень з боку позивача в частині встановлення та застосування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення в період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року, тому вважає висновки Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим в цій частині обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Як було зазначено вище, відповідачем до позивача на підставі припису № 105 від 18.12.2008 року та рішення № 105 від 18.12.2008 року були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 279681,00 грн. за порушення вимог законодавства з питань ціноутворення, з них 143736,15 грн. становить необґрунтована отримана виручка за період з 01.11.2007 року по 01.06.2008 року та штраф за зазначене порушення, а також необґрунтовано отримана виручка за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року та штраф у двократному розмірі у загальній сумі 135944,85 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами встановлений відповідною Інструкцією, затвердженою наказом міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 18.12.2001 року № 1047/6238.

Згідно з п 1. 4 зазначеної Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено порушень державної дисципліни цін з боку позивача в період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року, суд вважає протиправним застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135944,85 грн.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку про те, що припис № 105 від 18.12.2008 року в частині зобов’язання позивача усунути порушення ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» шляхом здійснення перерахунків зі споживачами на необґрунтовано нараховану суму за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року та рішення № 105 від 18.12.2008 року в частині застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135944,85 грн., прийняті Державної інспекцією з контролю за цінами в АР Крим необґрунтовано, упереджено, протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню зазначеній частині.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 02.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1.Позовні вимоги задовольнити частково.

          2.Визнати протиправним та скасувати рішення № 105 від 18.12.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт»адміністративного-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 135944,85 грн.

          3.Визнати протиправним та скасувати припис № 105 від 18.12.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» усунути порушення ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» шляхом здійснення перерахунків зі споживачами на необґрунтовано нараховану суму за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року.

          4. В іншій частині позовних вимог – у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Цикуренко А.С.