Ухвала суду № 81990196, 21.05.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4857/18 21.05.2019

н\п 1-кс/490/2810/2019

Справа № 490/4857/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гречана С.І.

за участю секретаря Вєтрової О.М.

розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12017150020005267 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,

в с т а н о в и в :

07 травня 2019 року слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області Степанюк І.Г. звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором прокуратури Миколаївської області Мерімерін О.Г. клопотанням про арешт на грошові кошти, які знаходять на банківській карті та перебувають у володінні АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, вул. Лєскова, 9, заборонивши всі операції за даними рахунками.

Вивчивши зазначене клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб накладаються за рішенням суду про накладення арешту.

Арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках є заходом забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України.

Метою накладення арешту є запобігання можливого приховування вказаних коштів та підтвердження факту причетності до скоєння вказаного злочину конкретних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" № 2657-ХП від 02 жовтня 1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-Ш від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" № 2121-Ш від 07 грудня 2000 року документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які являють собою емітовані в установленому законодавством порядку пластикові чи іншого виду картки, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банка) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі – держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.

Аналогічні положення містяться і в "Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженому постановою Правління НБ України від 30 квітня 2010 року №223, за яким спеціальним платіжним засобом, поряд з іншими, також визнається платіжна картка, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого її держатель здійснює платіжні операції, установлені договором з емітентом – банком, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів, тобто проводить операції з їх випуску ( п. 1.4).

Також відповідно до вимог зазначеного "Положення" емітент може надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті спеціальні платіжні засоби, а тим, хто є суб`єктами господарювання, - корпоративні спеціальні платіжні засоби, у тому числі і платіжні картки, які є власністю емітента (банка) і можуть передаватися у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується цей платіжний засіб (п.п. 2.2, 2.3).

Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у накладенні арешту на банківські картки, оскільки пластикова картка є лише засобом доступу до розрахункового рахунку, де можуть зберігатися грошові кошти, на які ініціатор клопотання арешт накласти не просив.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170 - 173 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12017150020005267 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України - відмовити.

На ухвалу протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду.

Слідчий суддя С.І. Гречана