Рішення № 81976613, 17.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 року № 810/4448/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Білоцерківвода" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Білоцерківвода" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2018 № 0027895001 про застосування штрафних санкцій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Білоцерківвода» є підприємством, основним видом господарської діяльності якого є надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у м.Біла Церква та водопостачання у м.Умань. Підприємство здійснює свою діяльність за регульованим тарифом.

Позивач вказав, що враховуючи зростання тарифів на відповідні послуги, у держави утворилась заборгованість перед ТОВ «Білоцерківвода» за 2013-2015 роки з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення та фактичною вартістю даних послуг.

Також зазначив, що відповідно до договорів №03/332 від 07.08.2017 та №12/332 від 05.12.2017 для ТОВ «Білоцерківвода» встановлено заборону до проведення взаєморозрахунків за договорами вчиняти дії по погашенню податкового боргу, у тому числі, реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість.

Позивач наголосив на тому, що держава на сьогоднішній день не виконала свої зобов`язання з перерахування на рахунок ТОВ «Білоцерківвода» коштів субвенції, що призвело до утворення у відповідача заборгованості зі сплати податку на додану вартість.

ТОВ «Білоцерківвода» зазначило, що воно не з власної волі не здійснювало перерахування податкових зобов`язань до бюджету, а у зв`язку з невиконанням Державою своїх зобов`язань щодо перерахування субвенції, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість зі сплати податку на додану вартість та прострочення її сплати. Тому позивач вважає, що рішення щодо застосування штрафних санкцій є таким, що суперечить нормативно-правовим актам, безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ "Білоцерківвода" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року. При проведенні зазначеної перевірки встановлено, що позивачем неодноразово порушено терміни сплати податкового зобов`язання. Відповідач зазначив, що Податковим кодексом України не передбачена можливість несплати або відтермінування сплати податку на додану вартість з урахуванням перерахування субвенції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код: 38010130, місце знаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Сухоярська, буд.14) зареєстровано як юридична особа 28.02.2012, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Білоцерківвода» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року. За наслідками перевірки складено акт камеральної перевірки від 29.01.2018 № 6935/50-01/38010130.

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за жовтень, листопад, грудень 2016 року, тобто вимога пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 ПК України.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2018 № 0027895001 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 702 890, 61 грн.

Позивач не заперечував проти порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання, однак зазначив, що у держави утворилась заборгованість перед ТОВ «Білоцерківвода» за 2013-2015 роки з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення та фактичною вартістю наданих послуг відповідно до договорів від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332 про організацію взаєморозрахунків.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захитом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися суд, зазначає наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України платник податків, зокрема, зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи. Крім цього, ПКУ введено поняття податкового обов`язку. Відповідно до ст. 36 ПКУ податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПКУ). Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПКУ). Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПКУ).

Пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 202 ПКУ звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць. Пунктом 203.1 ПКУ встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. (ст. 203 ПКУ)

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу. Правопорушення полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Законодавець у статті 109 Податкового кодексу України не встановлює вину як обов`язковий елемент податкового правопорушення.

Обставини, на які посилається позивач як на відсутність своєї вини, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом126.1 статті126 Податкового кодексу України.

Доводи позивача про те, що саме держава не вчинила дій по погашенню податкового боргу за рахунок субвенції, не є обставиною, що звільняє позивача від застосованих штрафних санкцій. Навіть у випадку отримання передбаченої договорами субвенції податковий борг був би погашений з урахуванням штрафних санкцій.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 п.1 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Згідно з п.2 вказаного Порядку перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Це означає, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між витратами, понесеними в результаті надання підприємством відповідних комунальних послуг, та відповідними тарифами.

А тому право підприємства на отримання субвенції не впливає на обов`язок платника податків здійснити сплату сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період жовтень, листопад, грудень 2016 року, тобто, після 1 січня 2016 року, та нарахованих штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, якими мотивовано позовні вимоги, а відповідач довів правомірність свого рішення, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.