Рішення № 81976610, 27.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року м. Київ № 320/149/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради

Київської області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (далі по тексту - відповідач, УСЗН Славутицької міської ради),в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 15.11.2018 за № 08-08/2373 про відмову у направленні до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) та працювала (є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області направити до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) та працювала (є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 06.09.1988 по теперішній час проживає у м. Славутичі Київської області, який був віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю. Враховуючи документально підтверджений факт постійного проживання та роботи позивача у м. Славутичі Київської області з 06.09.1988 і по даний час, вона 26.04.2018 звернулася з відповідною заявою до виконкому Славутицької міської ради Київської області про видачу їй довідки встановленого зразка на підтвердження постійного проживання у м. Славутичі Київської області з 06.09.1988 та направлення до Київської обласної державної адміністрації подання щодо видачі їй посвідчення потерпілої особи категорія 4. Проте, листом від 03.05.2018 відповідачем було відмовлено позивачу у видачі довідки встановленого зразка та у направленні відповідного подання до Київської облдержадміністрації. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 було визнано протиправною вказану відмову та зобов`язано виконком Славутицької міської ради Київської області видати ОСОБА_1 довідку встановленого зразка форми №07, яка була нею отримана 22.10.2018.

Так, позивач вказує, що 25.10.2018 вона повторно звернулася до УСЗН Славутицької міської ради з вимогою направити подання до Київської обласної державної адміністрації про видачу їй посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорія 4. Проте, відповідач листом від 15.11.2018 № 08-08/2373 відмовив їй в оформленні подання до Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, оскільки новим Порядком не передбачено видачу посвідчень даній категорії осіб.

Зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в цій зоні не менше чотирьох років.

Також позивач звертав увагу суду, що звертаючись до відповідача з приводу направлення подання до Київської облдержадміністрації на підставі гарантованих їй державою прав на отримання пільг і компенсацій у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наведених обставин, позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує її право на отримання статусу особи потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 4.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у поданому до суду відзиві на позовну заяву від 07.02.2019 вказав, що УСЗН Славутицької міської ради не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.

По-перше, відповідач зазначив, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII виключено абзац п`ятий частини другої статті Закону України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а також виключено визначені категорії зон радіоактивного забруднення та компенсації і пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Крім того, відповідач зазначає, що на час звернення ОСОБА_1 до УСЗН Славутицької міської ради порядок видачі посвідчень був врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян». Так, відповідач звертав увагу суду, що відповідно до зазначеного порядку посвідчення «потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії В видаються тільки повторно (у разі втрати або зіпсування посвідчення або ж у разі зміни прізвища, імені, по батькові), а первинна видача посвідчень (категорія 4) даним нормативним документом не передбачена».

Враховуючи викладене, УСЗН Славутицької міської ради просило суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач заперечуючи проти доводів відповідача 22.02.2019 подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту вказаної відповіді, позивач вказує, що доводи відповідача стосовно застосування Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою КМУ 11.07.2018 № 551 є порушенням принципу верховенства права, незворотності закону у часі. Так, позивач вказує, що відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивач стверджує, оскільки вона вперше звернулася до відповідача із відповідною заявою з приводу вирішення спірного питання, видачі їй довідки встановленого зразка на підтвердження її постійного проживання на території посиленого радіоекологічного контролю в м. Славутичі Київської області не менше 4-х років станом на 1 січня 1993 року та направлення подання до Київської облдержадміністрації на видачу посвідчення, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою КМУ 20.01.1997 № 51, який був чинними на час первинної відмови відповідача від 03.05.2018.

У свою чергу, позивач вказав, що право на отримання статусу потерпілої особи визначається за відповідним підтвердженням факту постійного проживання, роботи або навчання у цій зоні не менше 4-х років станом на 1 січня 1993 та є пожиттєвим, тому просив позов задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що встановлюється з паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12.12.1995 Славутицьким МВГУ МВД України у Київській області (а.с. 11-12).

Згідно даних реєстру територіальної громади міста Славутич, що відображені у довідці про реєстрацію місця проживання від 01.10.2018, ОСОБА_1 у період з 27.06.1989 по 08.12.1995 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи виданої адміністратором відділу адміністрування та дозвільних процедур управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради з 08.12.1995 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).

З матеріалів справи, вбачається, що 26.04.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила видати їй довідку встановленого зразка (додаток 7) та направити до Київської обласної державної адміністрації подання на отримання статусу особи, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю категорії-4 (а.с. 14-15).

До заяви ОСОБА_1 було долучено наступні документи: 1) копія ордеру на службове житлове приміщення № 1619 від 18.08.1988; 2) копія договору найму службового жилого приміщення від 05.09.1988 №324; 3) копія особового рахунку, відкритого на родину на підставі вищевказаних документів, за яким з вересня 1988 року нараховувалася оплата квартирної плати та комунальних послуг з розрахунку на 3-х осіб; 4) копію довідки форми № 3 від 18.05.2010 № 999 з КП "ЖКЦ" ; 5) копія довідки форми № 3 від 27.05.2010 № 1070 з КП "ЖКЦ"; 6) оригінал довідки про реєстрацію місця проживання особи на ОСОБА_1 від 20.04.2018 з Управлінця адміністративних послуг Славутицького міськвиконкому; 6) копія свідоцтва про укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 ; 7) копія свідоцтва про народження сина позивача - ОСОБА_3 ; 8) копія довідки ДЗ СМСЧ № 5 м. Славутич за № 14 від 12.05.2010; 9) копія виписки з амбулаторної карти сина позивача - ОСОБА_3 по ДЗ СМСЧ № 5 м. Славутич за період з 27.09.1988 по 10 січня 1993року; 10) копія трудової книжки чоловіка позивача - ОСОБА_2 , 11) копія заяви позивача до генерального директора ВП «Южноукраїнська АЕС» від 11.02.2015; 12) копія листа архівного відділу Южноукраїнської міської ради від 03.03.2015; 12) копія наказу № 43/к від 10.02.1988 по ВРП Южноукраїнської АЕС про надання відпустки по догляду за дитиною до півтора-річного віку з 04.02.1988 по 11.06.1989; 13) копія наказу № 117/к від 12.05.1989 про звільнення з роботи у зв`язку з виїздом.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 03.05.2018 №05-02/311 відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки встановленого зразка та направленні подання до Київської обласної державної адміністрації щодо отримання статусу особи, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю категорії-4 (а.с. 16-17).

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулася до суду та оскаржила вказану відмову.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі № 810/3928/18, яке набрало законної сили 06 листопада 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, оформлену листом від 03.05.2018 року №05-02/311 у видачі довідки встановленого зразка (додаток 7) про підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_1 та зобов`язано виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області видати ОСОБА_1 довідку встановленого зразка (додаток 7) про підтвердження постійного місця проживання.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача направити подання до Київської обласної державної адміністрації було відмовлено, оскільки суд зазначив, що вона є передчасною.

При цьому, відповідно до правових висновків суду, зазначених у вказаному рішенні суду від 02.10.2018 у справі №810/3928/18, суд зазначив, що матеріали справи та показання свідків, вказують на факт того, що позивач з 06.09.1988 дійсно проживав у м. Славутичі Київської області, а відтак станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, тому відмова відповідача у видачі довідки встановленого зразка (додаток 7), є необґрунтованою та прийнятою без законних на те підстав.

На виконання вказаного рішення суду виконавчим комітетом Славутицької міської ради 22.10.2018 було видано довідку № 07 , передбачену додатком №7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про те, що ОСОБА_1 постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вона станом на 1 січня 1993 року прожила у цій зоні не менше чотирьох років у м. Славутич Київської області з 06.09.1988 по 01.01.2015 р.р.

25.10.2018 позивач повторно звернулася до УСЗН Славутицької міської ради з заявою про оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації для встановлення та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та долучила до вказаної заяви довідку про підтвердження місця проживання ОСОБА_1 , копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Проте, листом від 15.11.2018 № 08-08/2373 позивачу було відмовлено, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Стосовно направлення до департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення категорії 4 серії В, повідомили, що для оформлення відповідного подання немає правових підстав, так як новим Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551, не передбачено видачу посвідчень даної категорії, окрім дублікатів.

Вважаючи, протиправною відмову Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради щодо оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації для встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, позивач звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Як було встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №810/3928/18 позивач з 06.09.1988 дійсно проживав у м. Славутичі Київської області, а відтак станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

Вказане також підтверджується довідкою № 7 від 22.10.2018 виданою виконавчим комітетом Славутицької міської ради.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 06.09.1988 по теперішній час проживає в м. Славутич Київської області, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» №106 від 23.07.1991 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивач вперше звернулася до відповідача із заявою, у якій просила видати їй довідку встановленого зразка (додаток 7) та направити до Київської обласної державної адміністрації подання на отримання статусу особи, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 - 26.04.2018.

У свою чергу, слід зазначити, що відповідно до правової оцінки наданої Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 02.10.2018 у справі № 810/3928/18, суд було встановлено, що відмова УСЗН Славутицької міської ради у видачі довідки встановленого зразка (додаток 7), є необґрунтованою та прийнятою без законних на те підстав.

Оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі № 810/3928/18 було визнано протиправною відмову виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, оформлену листом від 03.05.2018 року №05-02/311 у видачі довідки встановленого зразка (додаток 7) та зобов`язано видати довідку про підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_1 , що призвело як наслідком до того, що відповідачем за результатами розгляду первинної заяви позивача від 26.04.2018 не було оформлено подання до Київської обласної державної адміністрації для видачі позивачу посвідчення категорії 4.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 цієї ж статті, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (чинний на момент первинного звернення позивача із заявою до відповідача про оформлення подання до Київської облдержадміністрації)(далі - Порядок №51).

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» було затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551), який набув чинності 25.07.2018.

Таким чином, слід зазначити, що на час звернення позивача із первинною заявою щодо видачі довідки відповідного зразка про підтвердження місця проживання позивача та оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян № 51, а у період повторного звернення із виданою УСЗН Славутицької міської ради довідкою про підтвердження місця проживання, виданої на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 набрав чинності Порядок № 551.

При цьому, суд зазначає, що застосуванню у даному випадку підлягає Порядок № 51 від 20.01.1997, оскільки позивачем було виконано всі вимоги визначені чинним законодавством для оформлення відповідачем подання до Київської обласної державної адміністрації станом на 26.04.2018, тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян № 551.

Пунктом 6 Порядку №51 передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 10 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і того, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживала у цій зоні не менше чотирьох років, підтверджується документально наявними у справі доказами.

Посилання відповідача - УСЗН Славутицької міської ради, на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 № 76-VІІІ виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, що вказує на те, що позивач з 1 січня 2015 року не проживає на забрудненій території, суд вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки право позивача на отримання посвідчення особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також, суд зазначає, що обов`язковою умовою набуття статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, було необхідність проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Тобто саме по собі проживання або робота на території зони посиленого радіоекологічного контролю без дотримання вимог пункту 4 частини 1 статті 14 вказаного Закону, не відносило особу до потерпілих 4 категорії.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Разом з цим, суд зауважує, що підставою для видачі відповідного посвідчення є подання місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання цієї особи. У даному випадку таким органом є Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради. При цьому Управління не наділено функцією видачі таких посвідчень, і лише здійснює повноваження по підготовці та направленню відповідного подання.

Отже, саме до функцій відповідача входить складання та направлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на підставі отриманих документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправним рішення Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 15.11.2018 за № 08-08/2373 про відмову у направленні до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) та працювала (є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про зобов`язання Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області направити до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) та працювала (є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути на її користь понесені судові витрати: по оплаті судового збору в сумі 704,80 грн. та по оплаті за надання професійної правничої допомоги в сумі 600 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено судом, позивач при звернені до суду з даним позовом сплатив судовий збір у сумі 704, 80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 11.12.2018 № 0.0.1208362370.1.

Таким чином, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 704,80 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: рахунок на оплату № 92 від 30.11.2018 (а.с.26); квитанцію про сплату коштів в сумі 600 грн. за надання правничої допомоги від 30.11.2018 № 0.0.119998497301 (а.с.4) та акт виконаних робіт від 03.12.2018 за договором про надання правової допомоги від 27.11.2018 (а.с.27).

Як зазначено у вказаному акті виконавцем - адвокатом адвокатського об`єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист» Прокопенко О.П. була надана правова допомога за усним договором про надання професійної правничої допомоги від 27.11.2018 по підготовці позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії до Київського окружного адміністративного суду.

Водночас, відповідно до статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VІ договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не надано до суду договору про надання професійної правничої допомоги, що передбачено нормами чинного законодавства, тому суду не надається за можливе встановити взаємозв`язку між сплаченими позивачем коштів за послуги правничої допомоги та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору.

За таких обставин, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що зазначена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 600,00 грн. є необґрунтованою та відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 22208706; 07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7) від 15.11.2018 за № 08-08/2373 про відмову у направленні до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) та працювала (є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 22208706; 07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7) направити до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) та працювала (є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (код ЄДРПОУ: 22208706; місцезнаходження: 07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.