Рішення № 81964910, 14.05.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4740/18

2/703/832/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів з депозитних рахунків, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення коштів з депозитних рахунків.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі АР Крим Україна помер ОСОБА_2 Спадщину після його смерті прийняв він та його брат - ОСОБА_3 Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2016 було затверджено мирову угоду по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна та визнано за ним право власності на грошові заощадження в АТ «Ощадбанк» та грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь АР Крим, згідно заяви на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 3 грудня 2012 року, грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № SAMDN01000724286551 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь АР Крим, згідно договору від 14 березня 2012 року та грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь АР Крим, згідно договору від 23 жовтня 2012 року. Після оформлення всіх документів на право власності, а саме на грошові заощадження, які перебувають в ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк», він звернувся до банків з проханням виплатити належні йому кошти. АТ «Ощадбанк» грошові заощадження йому було виплачено, а ПАТ КБ «ПриватБанк» у виплаті таких було відмовлено та повідомлено, що для вирішення питання, банку потрібно більше часу так як успадковані депозитні рахунки були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополі. Через деякий час ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав йому листа де повідомив що банк не в змозі здійснити ідентифікацію особи яка має право на отримання депозитних заощаджень та порадили звернутися до банку через службу клієнтської підтримки чи онлайн допомоги. Не погоджуючись з таким рішенням ним було направлено листи до Міністерства Фінансів України та до Національного Банку України з питань повернення вкладів. У надісланих на його адресу відповідях було вказано про обов`язковість виконання судових рішень на всій території України. Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк», жодного рішення, до теперішнього часу, для вирішення питання стосовно повернення йому коштів з депозитних рахунків прийнято не було, звернувся до суду з даною позовною заявою в якій просить стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь АР Крим, згідно заяви на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 3 грудня 2012 року; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь АР Крим, згідно договору від 14 березня 2012 року; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь АР Крим, згідно договору від 23 жовтня 2012 року; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь інфляційні збитки за вказані періоди, які складають 53 347 гривень та відсотки за користування грошовими коштами за період з 03 грудня 2012 року по 18 грудня 2018 року, що складає 6 345 гривень 80 копійок та понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні та відзиві направленому на адресу суду проти задоволення позову заперечувала, оскільки у відповідності до положень ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія АР Крим визначена як тимчасово окупована територія України. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 6 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і міста Севастополя». Рішенням Центрального банку РФ діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПриватБанк» було припинено ще з 21 квітня 2014 року. У травні 2014 року була здійснена фактична конфіскація частини майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу – філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приват Банк», у тому числі і банківських документів, договорів, касових документів, приміщень банку, тощо. Також були арештовані права за зобов`язаннями банку у тому числі і права вимоги, борги за всіма зобов`язаннями, відповідно до судових постанов Державної Ради РФ. Таким чином, відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приват Банк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та міста Севастополя, тому, протоколом засідання правління ПАТ КБ «Приват Банк» від 15 травня 2014 року №18 було прийнято рішення про припинення діяльності усіх відокремлених підрозділів Кримської філії ПАТ КБ «Приват Банк» на території АРК. Оскільки «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «Приват Банк» самостійно вівся облік банківських та інших операцій, відтак, доступ до первинних документів клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приват Банк» на даний час є обмеженим. Вказала, що відповідно до вимог чинного законодавства при розгляді справ щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу судам необхідно, перш за все, дослідити факт укладання відповідного договору,а також факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника. Для цього позивач повинен був надати саме оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій на зарахування коштів, однак, позивач не надав жодного касового документа, який би підтвердив факт зарахування коштів на банківські депозити, відтак вимоги позивача є непідтвердженими належними письмовими доказами. Що стосується стягнення з банку інфляційних витрат вказала, що періоди на які посилається позивач та за які ним нараховані інфляційні збитки, достовірно перевірити неможливо. Зазначила, також, що не підлягає до задоволення і вимога позивач стосовно стягнення з банку заощадження з відсотками та нарахованою компенсацією оскільки законом не передбачено нарахування будь-яких компенсацій за договором, стягненню підлягають лише відсотки, до того ж позивачем позовні вимоги в цій частині сформульовані не чітко та не зрозуміло, відтак, враховуючи вищевикладене, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи приходить до наступного.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2016 року, яка набрала законної сили 19 грудня 2016 року, затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , згідно якої за ОСОБА_1 визнано право власності на грошові заощадження в АТ «Ощадбанк» та грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь, АР Крим, згідно заяви на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 3 грудня 2012 року, грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь, АР Крим, згідно договору від 14 березня 2012 року, грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь, АР Крим, згідно договору від 23 жовтня 2012 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Севастополь АР Крим (а.с. 10).

Відповідно до заяви №SAMDN25000731094165 ОСОБА_2 3 грудня 2012 року подав заявку на оформлення вкладу «Стандарт, 12місяців» із сумою вкладу – 35000 гривень під 18% річних строком на 6 місяців з нарахуванням відсотків по вкладу - 1 місяць (а.с. 12).

23 жовтня 2012 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «Приват Банк» договір № SAMDN80000729946338 вклад «Універсальний» із сумою вкладу – 2000 євро строком на 366 днів по 23 жовтня 2013 року включно під 7% річних з нарахуванням відсотків по вкладу - 1 місяць (а.с. 13).

14 березня 2012 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «Приват Банк» договір № SAMDN01000724286551 вклад «Стандарт. 6 міс» із сумою вкладу – 4000 євро строком на 6 місяців по 14 вересня 2012 року включно під 7% річних з нарахуванням відсотків по вкладу - 1 місяць (а.с. 14).

Листом ПАТ КБ «Приват Банк» від 1 березня 2018 року №20.1.0.0.0/7 -20180223/3894 ОСОБА_1 відмовлено у видачі вкладів у зв`язку з неможливістю здійснити ідентифікацію особи, яка має право на отримання депозитних заощаджень (а.с. 15).

Як вбачається з листа Національного банку України №20-0010/10572 від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 стосовно вирішення питання отримання успадкованих вкладів в ПАТ КБ «Приват Банк» , які були відкриті на території АР Крим у період до окупації та у зв`язку з відмовою банку в поверненні таких роз`яснено право звернутися до суду (а.с. 17).

Аналогічне роз`яснення надано ОСОБА_1 , і в листі Міністерства фінансів України №14010-02/23-426/506 від 19 лютого 2018 року (а.с. 18).

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція №492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо.

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до п. п. 1.3., 1.4., 2.9. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, форми касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, установлюються банком/небанківською фінансовою установою з урахуванням обов`язкових реквізитів, установлених цією Інструкцією, та технічних можливостей платіжного пристрою.

Касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку.

Банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав копії договорів № SAMDN80000729946338 23 жовтня 2012 року вклад «Універсальний» та № SAMDN01000724286551 від 14 березня 2012 року вклад «Стандарт. 6 міс», які містять факсимільне відтворення підпису голови правління та печатки банку, а також копію заяви №SAMDN25000731094165 від 3 грудня 2012 року.

Пунктом 20 договору SAMDN80000729946338 від 23 жовтня 2012 року вклад «Універсальний» та п. 10 договору № SAMDN01000724286551 від 14 березня 2012 року вклад «Стандарт. 6 міс» передбачено, що при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку. Договори містять дані щодо прізвища працівника банку, який здійснював його оформлення та її підпис.

Заява №SAMDN25000731094165 від 3 грудня 2012 року на оформлення вкладу «Стандарт, 12 міс» містить виконавця банку із зазначенням прізвища та номерний знак 0402090300258378056.

Таким чином, форма вищевказаних договорів та заяви відповідають вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 № 492.

Відтак, зібрані у матеріалах справи докази свідчать, що факт виникнення між сторонами договірних правовідносин підтверджений належними доказами, дані обставини не спростовані відповідачем.

Крім того, в своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача посилається на основну підставу неповернення вкладів - припинення діяльності відокремлених підрозділів банку на території АРК згідно з постановою правління Національного банку України від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" та відсутністю доступу до оригіналів договорів з клієнтами.

Однак, суд не може погодитися з такими твердженнями представника відповідача, оскільки, відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.5 постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що висновки представника відповідача про неможливість виплати спірних коштів в зв`язку із розміщенням вкладів у відокремленому підрозділі ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованому у АР Крим, та прийняття рішення про припинення діяльності на території півострова філій ПАТ КБ «ПриватБанк», є безпідставними, оскільки договір укладений між позивачем та юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження якої є м. Дніпропетровськ. Припинення діяльності відокремленого підрозділу само по собі не дає підстав для невиконання юридичною особою банку взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору, крім того, представником відповідача не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інформація щодо укладення договорів та банківських операціях, що здійснювалися на території АРК, зберігалася лише в підрозділах банку на окупованій території, а припинення діяльності відокремлених підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК не є підставою для звільнення ПАТ КБ «ПриватБанк» від виконання своїх зобов`язань за договором вкладу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми невиплачених вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією за укладеними договорами вкладів № SAMDN25000731094165 згідно заяви на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 3 грудня 2012 року; № SAMDN01000724286551 від 14 березня 2012 року; № SAMDN80000729946338 від 23 жовтня 2012 року є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами за період з 3 грудня 2012 року по 18 грудня 2018 року суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

За положеннями ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеними у постановах від 01 червня 2016 року у справі № 2558цс15 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 53347 гривень є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами за період з 3 грудня 2012 року по 18 грудня 2018 року суд зауважує, що заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків за вказаний вище період є необґрунтованими та неконкретизованими, відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Оскільки позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок, відтак суд вважає за необхідне стягнути його з відповідача по справі у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 95, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 1058, 1059 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 № 516, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів з депозитних рахунків задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь, АР Крим, згідно заяви на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 3 грудня 2012 року.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь, АР Крим, згідно договору від 14 березня 2012 року.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь, АР Крим, згідно договору від 23 жовтня 2012 року.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки в сумі 53 347 (п`ятдесят три тисячі триста сорок сім) гривень.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до Перехідних положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає в с АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПАТ КБ «Приват Банк», код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299 ІПН НОМЕР_5 , юридична адреса: 01001, м. Київ вул. Грушевського 1Д.

Повний текст ухвали виготовлено 24 травня 2019 року.

Головуючий О.П.Опалинська