Рішення № 81947001, 23.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001349

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я. розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання нечинним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про:

- визнання нечинним рішення від 08.02.2019 року №962/03.11-32 про перерахунок нарахованої пенсії за віком та не зарахування стажу роботи в протитуберкульозному кабінеті в подвійному розмірі;

- зобов`язання зарахувати стаж роботи у протитуберкульозному кабінеті Бродівської ЦРЛ у подвійному розмірі та проводити нарахування пенсії з урахуванням такого стажу.

Позивач свої вимоги аргументує тим, що вона в період з 23.02.1979 року по даний час працює на посаді сестри медичної дільничної протитуберкульозного кабінету загально-поліклінічного відділення Бродівської центральної районної лікарні. Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.ст.1, 23 Закону України «Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз» робота медичних працівників, які надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на туберкульоз, зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі та відповідно впливає на розмір призначеної пенсії. Однак, відповідач відмовився перерахувати пенсію за віком у подвійному розмірі посилаючись на те, що у Бродівській центральній районній лікарні не вбачається, що протитуберкульозний кабінет загально-поліклінічного відділення виділений як структурна одиниця протитуберкульозний кабінет. Однак, позивач вважає, що відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підставою для зарахування стажу в подвійному розмірі є факт роботи в інфекційному закладі та надання лікувально-профілактичної (стаціонарної та амбулаторної) допомоги хворим.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що аналізуючи положення статтей 3 та 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», робота в кабінеті зараховується до стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» лише у випадках, коли кабінет є закладом охорони здоров`я або є структурним підрозділом інфекційного відділення в закладі охорони здоров`я. Спеціалістами управління проведено перевірку первинних документів Бродівського центральної районної лікарні. Для перевірки були витребувані штатні розписи, накази, положення про кабінети, посадові інструкції та відомості на заробітну плату за 1972 - 2008 роки. Проте, для перевірки було надано штатний розпис за 2008 рік, посадові інструкції за 2004 рік, накази і відомості на заробітну плату за 1972-2008 роки, штатні розписи за інші роки та положення про кабінети для перевірки не пред`явлено. З проведеної перевірки встановлено, що структура лікарні складається з відділень, в тому числі загально-поліклінічного. Кабінети протитуберкульозний, психіатричний, інфекційних захворювань як структурні одиниці Бродівського ЦРЛ не виділені. Підсумовуючи вище зазначене, період роботи позивача з 01.08.1979 по 19.05.1983 на посаді медсестри оглядового кабінету Бродівської районної центральної лікарні не підлягає до зарахуванню в подвійному розмірі, оскільки займана посада не дає право відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Періоди роботи з 23.02.1979 по 01.08.1979 на посаді медсестри тубкабінету, з 19.05.1983 по 31.12.2003 на посаді дільничої медсестри тубкабінету Бродівської районної центральної лікарні не підлягає до зарахуванню в подвійному розмірі, оскільки даний кабінет, як структурна одиниця Бродівського ЦРЛ не виділений. Окрім того, відповідач вказує на те, що ст.60 даного Закону може бути застосована виключно для цілей визначення наявності чи відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Інших особливостей щодо обчислення стажу роботи, зокрема за період роботи після 01.01.2004 року, законодавством не передбачено.

Ухвалою від 16.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено таке.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 від 08.02.2019 року за №962/03.11.-32 повідомлено останню, що підстав для зарахування стажу роботи у протитуберкульозному кабінеті загально-поліклінічного відділення Бродівської центральної районної лікарні у подвійному розмірі немає. Підставою для такої відмови є те, що за матеріалами пенсійної справи та поданими документами не вбачається, що протитуберкульозний кабінет загально-поліклінічного відділення Бродівської центральної районної лікарні виділений як структурна одиниця.

Не погоджуючись із вищенаведеним рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із бездіяльністю щодо не зарахування стажу роботи, що передбачено ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення”.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за № 1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як передбачено п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 року за № 2586-III, з наступними змінами та доповненнями, туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Пунктом 7 цієї ж частини встановлено, що протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Згідно з ч.1 ст.23 даного Закону, працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.

Відповідно до п.2 Переліку протитуберкульозних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.07.2009 року за №514 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2009 року за №842/16858, до протитуберкульозних закладів належать структурні підрозділи лікарняних, амбулаторно-поліклінічних та санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я, зокрема туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т. ч. дитячий) кабінет.

Як вбачається із спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року за №№625/0/15-05/039-6, 10.01.09/2606, 16918/02-20, заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

В матеріалах справи наняв довідка КНП «Бродівська центральна районна лікарня» від 30.01.2019 року за №54/01-10 відповідно до якої ОСОБА_1 працює на посаді сестри медичної дільничної протитуберкульозного кабінету загально-поліклінічного відділення з 23.02.1979 року по даний час.

Як вбачається з витягу з штатного розпису Бродівської центральної районної лікарні та Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад, працівників яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць по списку №2 у складі інфекційного відділення лікарні діє туберкульозний кабінет поліклініки.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки позивач працює на посаді сестри медичної дільничної протитуберкульозного кабінету у неї наявне право на зарахування часу роботи на даній посаді до стажу роботи у подвійному розмірі.

Щодо тверджень відповідача про те, що протитуберкульозний кабінет загально-поліклінічного відділення Бродівської центральної районної лікарні не виділений як структурна одиниця, то такі не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо вимог позивача про зобов`язання зарахувати стаж роботи у протитуберкульозному кабінеті, то суд зазначає наступне.

Згідно з приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а відтак суд вважає що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 01.02.2019 року щодо перерахування пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання нечинним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 від 08.02.2019 року за №962/03.11.-32, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 та ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне у резолютивній частині рішення зазначити про протиправність та скасування акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а не про визнання його нечинним.

Також, суд виходить за межі позовних вимог та зобов`язує відповідача, у відповідності до абзацу 2 ч.4 ст.245 КАС України, вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить стягувати на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 від 08.02.2019 року за №962/03.11-32.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2019 року щодо перерахування пенсії та у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 травня 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк