Рішення № 81946991, 23.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6127/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Жовковська Ю.В.

з участю представників:

від позивача – Гейшев О.О.,

від відповідача – Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и в:

фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2018 року за №0364861307, №0364871307, №0364921307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 року №Ф-0364891307 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 року за №0364881307.

Позивач свої вимоги аргументує тим, що ревізорами-інспекторами, встановлено правомірне обчислення позивачем розміру загального оподатковуваного доходу, що становить за період перевірки з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року – 2 865 379 грн. 69 коп., не здійснив його завищення чи заниження, не має кредиторської чи дебіторської заборгованості перед своїми контрагентами за період перевірки, що свідчить про повний розрахунок з контрагентами за товарно-матеріальні цінності за перевіряємий період, та відповідно право ОСОБА_1 віднести кошти, які він витратив на придбання даних товарно-матеріальних цінностей, до валових витрат. Також, позивач зазначає, що ним проведено звірку за період перевірки з 20 вересня 2016 року по 31 грудня 2017 року. В актах звірки позивача з контрагентами-постачальниками зазначені відповідні прибуткові касові ордера, банківські виписки, платіжні доручення, які відповідно підтверджують розрахунок підприємця з його контрагентами за отримані ТМЦ з метою здійснення господарської діяльності. Оскільки, на думку позивача, при проведенні перевірки його господарської діяльності податковим органом не вживались заходи та не здійснювались зустрічні звірки з контрагентами-постачальниками підприємця, у податкового органу відсутні докази щодо завищення документально підтверджених витрат на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходом та документально підтверджених, встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 за 2016 рік завищив документально підтверджені витрати на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 61369 грн. 73 коп., за 2017 рік – на загальну суму 407780 грн. 86 коп., а саме до перевірки не надано в повному обсязі фіскальні чеки, квитанції та інші документи, що підтверджують факт оплати товарно-матеріальних цінностей. Також, продовжує відповідач, на момент підписання акта перевірки позивач усіх первинних документів до перевірки не представив, чим порушено п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначає, що в матеріалах даної справи містяться документально-підтверджені докази, що свідчать про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період здійснення господарської діяльності з 20 вересня 2016 року по 31 грудня 2017 року, здійснив повну оплату та реалізацію поставлених товарно-матеріальних цінностей, які використані ним при здійсненні господарської діяльності, а саме: банківські виписки, платіжні доручення, чеки, квитанції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, книги обліку розрахункових операцій, та які в свою чергу відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вищезазначені документи, також відображені в Актах звірки, що долучені до матеріалів справи та які відповідно підтверджують розрахунок підприємця з його контрагентами за отримані ТМЦ з метою здійснення господарської діяльності. Жодний контрагент-постачальник позивача не заперечує факт оплати товарно-матеріальних цінностей поставлених підприємцю в період з 20 вересня 2016 року по 31 грудня 2017 року, та підтверджує цей факт документально. Не заперечуються цей факт і податковим органом, оскільки, згідно п.1.19 акта перевірки зазначено, що проведеним аналізом наявності у фізичної особи-підприємця заборгованості по розрахунках з контрагентами станом на 20.09.2016 року.

Відповідач у відповіді на відзив та у запереченнях додатково зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором. Також, відповідач вважає, що не погодившись з висновками акта перевірки, позивач мав право, закріплене у п.86.7 ст.86 ПК України, подати заперечення в яких викласти усі свої доводи з приводу формування показників витрат за 2016-2017 року в частині вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, а також надати документи на підтвердження таких доводів. Однак, позивач правом додаткового надання документів після завершення перевірки та до прийняття податкового повідомлення-рішення, а також правом надання заперечень на акт перевірки не скористався. Відтак, долучені до матеріалів справи позивачем докази (листи відповіді контрагентів-постачальників, акти звірок, платіжні доручення, банківські виписки) не є належними, достовірними та допустимими доказами в спростування факту завищення позивачем документального підтвердження витрат на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у заявах по суті міркувань, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у заявах по суті, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлені такі обставини.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року, Головним управління ДФС у Львівській області складено акт від 26.11.2018 року за №2749/13-01-13-07-2997413837.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, підп.177.4.5, підп.177.4.6, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 84447 грн. 11 коп.;

- підп.1.2, підп.1.3, підп.1.5, підп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, підп.168.1.1, підп.168.1.2, п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 року за №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого занизив військовий збір на загальну суму 7037 грн. 26 коп.;

- п.1 ч.4 ст.1, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року за №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 103213 грн. 13 коп.;

- п.44.1 п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України, за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року.

Як наслідок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018 року:

- за №0364871307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 8796 грн. 58 коп., в тому числі 7037 грн. 26 коп. за податковими зобов`язаннями та 1759 грн. 32 коп. штрафних санкцій;

- за №0364861307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105558 грн. 89 коп., в тому числі 84447 грн. 11 коп. за податковими зобов`язаннями та 21111 грн. 78 коп. штрафних санкцій;

- за №0364921307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні та інші санкції у розмірі 510 грн. 00 коп.

Також, було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 року № Ф-0364891307 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 103213 грн. 13 коп. і рішення № 0364881307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 11671 грн. 45 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходом та документально підтверджених, встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 за 2016 рік завищив документально підтверджені витрати на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 61369 грн. 73 коп., за 2017 рік – на загальну суму 407780 грн. 86 коп., а саме до перевірки не надано в повному обсязі фіскальні чеки, квитанції та інші документи, що підтверджують факт оплати товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як передбачено п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Як вбачається з акта перевірки, позивач у період, що перевірявся здійснював господарські операції по купівлі товарно-матеріальних цінностей з ТзОВ «Тедіс Україна», ТзОВ «Львівська пивна компанія», ТзОВ «НС ЗАХІД», ТзОВ «Баядера Логістик», ТзОВ «Олмар», ТзОВ «Хмільний дім», ТзОВ «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім», ТзОВ «Партнер Дістрібюшн» та іншими.

На підтвердження здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні №НЛВ-454449 від 28.10.2016 року, товарно-транспортні накладні, квитанції, платіжні доручення, банківські виписки, тощо.

При цьому, у п.1.19 акта перевірки перевіряючі зазначають, що проведеним аналізом наявності у фізичної особи-підприємця заборгованості по розрахунках з контрагентами станом на 20.09.2016 року встановлено, що дебіторська заборгованість – 0 грн. 00 коп.; кредиторська заборгованість – 0 грн. 00 коп.; станом на 31.12.2017 року заборгованість по розрахунках з контрагентами складає: дебіторська заборгованість – 0 грн. 00 коп.; кредиторська заборгованість – 0 грн. 00 коп. (сторінка 9 акта перевірки).

Також, позивачем долучено до матеріалів справи докази проведення звірки розрахунків із своїми контрагентами-постачальниками за період перевірки з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року. Так, в наявних в матеріалах справи актах звірки зазначені відповідні прибуткові касові ордера, банківські виписки, платіжні доручення, які відповідно підтверджують розрахунок підприємця з його контрагентами за отримані товарно-матеріальні цінності з метою здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з відповідних актів-звірки, встановлено розрахунки з наступними контрагентами-постачальниками: ТзОВ «Павлівський пивзавод» на суму 48 025, 00 грн.; ТзОВ «Торговий дім АВ» на суму 7 039 грн. 08 коп.; ТзОВ «Овація» на суму 13 069 грн. 06 коп.; ТзОВ «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» на суму 77 108 грн. 72 коп.; Спільне підприємство «Київ-Захід» на суму 43 329 грн. 71 коп.; ТзОВ «Тедіс Україна» на суму 916 008 грн. 27 коп.; ТзОВ «НС ЗАХІД» на суму 69 159 грн. 76 коп.; ТзОВ «Баядера Логістик» на суму 112 591 грн. 2 коп.; ТзОВ «Зевс Дистрибюшн» на суму 50 020 грн. 21 коп.; ТзОВ «Українська дистрибуцій на компанія» на суму 127 945 грн. 21 коп.; ТзОВ «Легіон Трейд» на суму 6 310 грн. 41 коп.; ТзОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» на суму 100 882 грн. 08 коп.; ТзОВ «ТС Плюс» на суму 169 229 грн. 78 коп.; ТзОВ «Олмар» на суму 126 674 грн. 56 коп.; ТзОВ «Львівська пивна компанія» на суму 342 727 грн. 07 коп.; ТзОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» на суму 75 284 грн. 94 коп.; ТзОВ «Хмільний Дім» на суму 70 829 грн. 11 коп.; ТзОВ «Партнер Дістрібюшн» на суму 98 252 грн. 00 коп. ; ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» на суму 65 976 грн. 00 коп.

В той же час, на сторінці 12 акта перевірки перевіряючі зазначають, що за перевірений період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року згідно представлених до перевірки документів фізичною особою - підприємцем Думич ОСОБА_2 . не встановлено завищення/заниження загального оподатковуваного доходу.

Дані обставини дають підстави суду вважати, що зазначаючи про завищення позивачем витрат на придбання товарно–матеріальних цінностей у зв`язку з відсутністю підтвердження факту їх оплати, контролюючим органом не встановлено завищення позивачем доходу від реалізації таких товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, відповідач фактично самостійно визнає, що дані товарно-матеріальні цінності реально існували і в подальшому були реалізовані позивачем.

При цьому, донарахувавши платнику суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку із завищенням ним витрат, відповідач одночасно оподаткував суму доходу, отриманого від реалізації товарно-матеріальних цінностей, факт придбання яких, на його думку, не підтверджений відповідними документами.

Отже, за таких обставин доходи платника фактично двічі оподатковуються за результатами перевірки: вперше – під час донарахування грошового зобов`язання у зв`язку із завищенням ним витрат, вдруге – під час оподаткування його доходу в повному обсязі.

Не допущення подвійного оподаткування та захист прав позивача у спірних правовідносинах гарантується визначеними законодавством процедурами.

Так, контролюючий орган, володіючи інформацією (інформація з актів звірки та бухгалтерського обліку) про відсутність заборгованості з придбання товарно-матеріальних цінностей, не вжив передбачених законом заходів для з`ясування цих обставин, що мають значення для прийняття рішення. Зокрема, ним не проводились зустрічні звірки з контрагентами позивача, як передбачено п.73.5 ст.73 ПК України, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Відтак, на думку суду, контролюючим органом порушено принцип «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04)).

Отже, в даному випадку відповідач діяв непослідовно, оскільки, вказуючи про завищення позивачем витрат у зв`язку з їх документальним не підтвердженням, при цьому маючи можливість, а у спірних відносинах обов`язок, їх перевірки шляхом проведення зустрічних звірок, не скориставшись таким, порушив справедливий баланс між обов`язками особи як платника податків і правами особи на мирне володіння своїм майном, який може призвести до подвійної сплати обов`язкових платежів.

Таким чином, дії відповідача суд вважає необґрунтованими, тобто вчинені без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та непропорційними, тобто вчинені без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії.

З приводу тверджень відповідача про те, що позивач не скористався правом додаткового надання документів після завершення перевірки та до прийняття податкового повідомлення-рішення, а також правом надання заперечень на акт перевірки, то такі судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Так, положення статей 9, 77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №814/3061/13-а, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Позивачем до матеріалів справи долучено наступні докази на підтвердження обставин здійснення оплати за отримані від контрагентів-постачальників товарно-матеріальні цінності:

- лист ТзОВ «Баядера Логістик» від 04.03.2019 року за №77, яким товариством підтверджено здійснення позивачем проплат за поставки алкогольної продукції в сумах, що вказані в акті звірки за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року. Також, зазначає, що банківські виписки за період 2016-2017 роки у нього відсутні та перебувають в архіві банківської установи;

- лист ТзОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» від 08.04.2019 року в якому товариству зазначає, що позивач оплатив 100882 грн. 08 коп. за отриману продукцію, що підтверджується актом звірки за 2017 рік. Також, додано відповідні платіжні доручення;

- лист ТзОВ «ТС Плюс», яким надано завірені належним чином банківські виписки по надходженню коштів від позивача за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року, акт звірки взаєморозрахунків за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року, банківські звіти;

- лист ТзОВ «Партнер Дістрібьюшн» від 22.03.2019 року за №362, яким товариство надало виписки з банківських рахунків, платіжні доручення та меморіальні ордери, що свідчать про оплату позивачем поставлених згідно відповідних накладних товарно-матеріальних цінностей за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року;

- листи ТзОВ «Українська дистрибуцій на компанія» про оплату позивачем накладних на поставку продукції у 2017 році;

- лист ТзОВ «Львівська пивна компанія» від 01.04.2019 року за №486, яким товариство повідомило позивача про те, що банківські виписки за період 2016-2017 роки у нього відсутні та перебувають в архіві банківської установи. При цьому, підтвердило здійснення позивачем розрахунки на суми, вказані в акті звірки взаєморозрахунків за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року;

- лист ТзОВ «Овація» від 22.03.2019 року за №4396, яким товариство надало довідки з банку, що свідчать про оплату позивачем накладних за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року;

- лист ТзОВ «Хмільний дім» в якому товариство повідомило про неможливість надати банківські виписки, оскільки не має можливості роздрукувати чеки, дана процедура можлива лише у банку. При цьому, підтвердило оплату протягом 2016-2017 років коштів в сумі 70829 грн. 11 коп., що підтверджується актом звірки;

- лист ТзОВ «Легіон –Трейд» від 04.03.2019 року за №116 в якому товариство повідомило, що в період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року ним було зараховано оплату від позивача за поставлений товар згідно видаткових накладних на загальну суму 6310 грн. 41 коп., що підтверджується відповідним актом звірки;

- лист ТзОВ «Павлівський пивзавод» від 21.03.2019 року за №54, яким товариство повідомило, що за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року позивачу було виписано згідно реалізаційних накладних та відвантажено товар на суму 48025 грн. 00 коп. та отримано оплату готівкою в касу товариства, що підтверджується актом звірки від 21.03.2019 року;

- лист ТзОВ «Тедіс Україна» від 05.04.2019 року в якому товариство повідомило, що позивач протягом 2016-2017 років сплатив за отриману продукцію кошти в сумі 916008 грн. 27 коп., що підтверджується актом звірки;

- лист ТзОВ «Зевс-Дистрибюшин» від 05.04.2019 року №05/04 в якому товариство зазначає, що протягом 2016-2017 років позивач оплатив 50020 грн. 58 коп. за отриману продукцію, що підтверджується в акті звірки;

- лист ТзОВ «Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім» від 28.03.2019 року за №28-3/1, яким товариство підтвердило, що позивач за період з 20.09.2016 року по 31.12.2017 року здійснено оплату в розмірі 77108 грн. 20 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 27.03.2019 року;

- листи ТзОВ «Олмар» від 26.02.2019 року за №18-1 та за №18 в якому товариство підтвердило, що за 2017 рік отримало на свій розрахунковий рахунок від позивача оплату за товар у сумі 118037 грн. 53 коп., а з 20.09.2016 року по 31.12.2016 року – 8637 грн. 03 коп.

З врахуванням вищенаведеної позиції Верховного Суду щодо надання доказів під час розгляду справи, судом беруться до уваги представлені докази в підтвердження обставин здійснення витрат на оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем документально підтверджених витрат на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за 2016 рік на загальну суму 61369 грн. 73 коп. та за 2017 рік на загальну суму 407780 грн. 86 коп. не відповідають критеріям правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, закріпленим у п.3 і п.8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення – рішення від 10.12.2018 року за №0364861307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105558 грн. 89 коп.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 8796 грн. 58 коп., то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.1.2 п.16-1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно з пп.1.3 даного пункту, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Як передбачено пп.1.5 цього ж пункту, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (пп.1.6 п.16-1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України).

Враховуючи те, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у періоді, що перевірявся, суд вважає також неправомірним нарахування останньому податкового зобов`язання зі сплати єдиного внеску у розмірі 103213 грн. 13 коп., а тому податкове повідомлення – рішення від 10.12.2018 року за № 0364871307 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується нарахування грошового зобов`язання по єдиному внеску та застосування штрафних санкцій, то суд виходив з наступного.

Відповідно до абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року за №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Як передбачено ч.5 ст.8 даного Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи те, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у періоді, що перевірявся, суд вважає також неправомірним нарахування останньому податкового зобов`язання із військового збору у розмірі 8796 грн. 58 коп., а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 року за № Ф-0364891307 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 103213 грн. 13 коп. і рішення від 10.12.2018 року за № 0364881307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 11671 грн. 45 коп. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 510 грн. 00 коп., то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп.44.3 даної статті, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як передбачено пп.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи те, що позивачем до перевірки не було надано в повному обсязі фіскальні чеки, квитанції та інші документи, що підтверджують факт оплати товарно-матеріальних цінностей, суд вважає, що до останнього правомірно застосовано штраф у розмірі 510 грн. 00 коп., а тому податкове повідомлення рішення від 10.12.2018 року за № 0364921307 є правомірним.

Як передбачено ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2018 року за №0364861307, №0364871307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 року №Ф-0364891307 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 року за №0364881307, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2018 року за № 0364921307 слід відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018 року за №0364861307, №0364871307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 року №Ф-0364891307 та рішення від 10.12.2018 року за №0364881307.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Ж, 15, 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 травня 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк