Рішення № 81947005, 23.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №463/1104/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Колодій О.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Паращак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

18.02.2019 до Личаківського районного суду м.Львова надійшла скарга ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ) на дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79058, м.Львів, пр.В.Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009232) (далі – відповідач, Галицький відділ ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області), в якій позивач просив:

- визнати неправомірним та скасувати повідомлення №771 «Про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання» винесене 28.01.2019 державним виконавцем Галицького відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Паращак Соломією Володимирівною про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 зі справи №463/5271/17, в частині накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області штрафу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240,00 грн., половину з яких (17620 грн.) стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), іншу половину (17620 грн.) до Державного бюджету України.

25.02.2019 ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова матеріали скарги ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для оформлення позову відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

04.03.2019 позивачем подано до Личаківського районного суду належним чином оформлену позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить:

- визнати неправомірним та скасувати повідомлення №771 «Про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання» винесене 28.01.2019 державним виконавцем Галицького відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Паращак Соломією Володимирівною;

- зобов`язати Галицький відділ ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області прийняти до виконання ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 зі справи №463/5271/17, в частині накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області штрафу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240,00 грн., половину з яких (17620 грн.) стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), іншу половину (17620 грн.) до Державного бюджету України.

01.04.2019 ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Галицького відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Паращак Соломії Володимирівни про скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2019 визначено головуючого суддю Кузана Р.І.

Ухвалою від 13.05.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Судове засідання призначено на 20.05.2019. Для подання відзиву на позовну заяву відповідачем та відповіді на відзив позивачем судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.05.2019.

Позовна заява обґрунтована таким.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.08.2018 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області строк для подачі звіту про виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 25.01.2018 у справі №463/5271/17, а саме терміном в один місяць з дня набрання вказаною ухвалою законної сили та накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській область штраф в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240,00 грн., половину з яких 17620,00 грн. стягнено на користь ОСОБА_1 іншу половину до Державного бюджету України. 09.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 07.08.2018 у справі №463/5271/17, яка в частині стягнення штрафу є виконавчим документом. Позивач вказує на те, що 14.02.2019 отримав від відповідача ухвалу Личаківського районного суду м.Львова по справі №463/5271/17 від 07.09.2018 та повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №771 від 28.01.2019, яке прийняте державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Паращак С.В. на підставі п.2 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження». Аверін Є.Л. вважає, що оскаржуване повідомлення №771 від 28.01.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач 20.05.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 28.01.2019 державним виконавцем, керуючись п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання оскільки однією із вимог до виконавчого документа є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Відповідач вказує на те, що відсутність вище вказаних даних особи боржника, а також відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) унеможливлює виконання всіх необхідних заходів примусового виконання. Окрім цього, відповідач вважає, що згідно з ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» позивачем пропущено встановлений законом термін на оскарження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії державного виконавця є законними і були здійсненні у межах Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач 22.05.2019 подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує наведені в позовній заяві доводи. Щодо строку звернення до суду, позивач вказує на те, що ним отримано оскаржуване повідомлення 14.02.2019, тоді як до суду він звернувся 18.02.2019, тобто в межах встановленого законом строку.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В задоволені позову просила відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25.01.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання перерахувати пенсію задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2006 № 268», та довідки № 91/18440 від 05.05.2017 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, яка виготовлена Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області починаючи з 20.09.2016 без обмеження граничного розміру; в решті в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м.Львова із заявою про розгляд звіту ГУ ПФ України у Львівській області щодо виконання судового рішення від 25.01.2018.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.08.2018 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області строк для подачі звіту про виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 25.01.2018 у справі №463/5271/17, а саме терміном в один місяць з дня набрання вказаною ухвалою законної сили та накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській область штраф в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240,00 грн., половину з яких 17620,00 грн. стягнено на користь ОСОБА_1 іншу половину до Державного бюджету України.

09.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 у справі №463/5271/17, яка в частині стягнення штрафу є виконавчим документом. До вказаної заяви позивач долучив: оригінал ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 по справі №463/5271/17, копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі №463/5271/17, ксерокопію паспорта, ксерокопію ідентифікаційного коду, ксерокопію пенсійного посвідчення, ксерокопію посвідчення інваліда війни, ксерокопії запитів від 17.12.2018 та 26.12.2018 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на отримання інформації стосовно начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на якого накладено штраф ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 у справі №463/5271/17, ксерокопії відповідей Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №26834/08-27 від 21.12.2018 та №114/08-7 від 02.01.2019.

28.01.2019 державним виконавцем Галицького відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Паращак Соломією Володимирівною прийнято повідомлення №771 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження».

12.02.2019 Галицький відділ ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області рекомендованим листом направив на адресу позивача повідомлення №771 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке отримано ОСОБА_1 14.02.2019.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване повідомлення №771 від 28.01.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є незаконним та підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404- VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України №1404- VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом ст.3 Закону України №1404- VIII ухвала суду є виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №1404- VIII у виконавчому документі серед іншого зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з ч.2 ст. 15 Закону України №1404- VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Зі змісту ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 судом встановлено, що боржником при виконанні цієї ухвали, в частині стягнення штрафу, є фізична особа – начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області. Штраф накладено за непредставлення звіту про виконання рішення суду в повному обсязі. В ухвалі не вказано прізвища, ім`я та по-батькові особи, на яку судом накладено штраф. Строк пред`явлення вказаної ухвали до виконання становить три роки.

Відповідно до ч.2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, відповідальність за непредставлення звіту про виконання судового рішення несе конкретна фізична особа - керівник суб`єкта владних повноважень, відповідальний за виконання рішення.

Водночас, в даному випадку, відсутність в ухвалі Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2018 даних, що ідентифікують боржника, може призвести до того, що боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали буде особа, яка на момент пред`явлення її до виконання буде начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а не та, що допустила порушення вимог закону.

Таким чином, наявність у виконавчому документі даних щодо прізвища, ім`я та (за наявності) по-батькові фізичної особи – боржника є необхідною умовою для відкриття виконавчого провадження.

Частиною 4 ст.4 Закону України №1404- VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо неможливості повернення виконавчого документа стягувачу без виконання за п.6 ч.4 ст. 4 Закону України №1404- VIII за наявності заяви про примусове виконання рішення. Вказана норма закону передбачає дві самостійні підстави для повернення виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання: невідповідність його вимогам закону або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Тобто, за змістом вказаної норми ці підстави не виключають одна одну.

Суд також відхиляє доводи позивача з приводу наявності у державного виконавця повноважень, з метою захисту інтересів стягувача, самостійно одержувати від підприємств, установ та організацій інформацію, що ідентифікують боржника з посиланням на практику Верховного суду, викладену в постановах від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц та від 27.12.2018 у справі № 469/1357/16-ц, оскільки наведені в них обставини не є тотожними з обставинами цієї справи.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що в ст. 18 Закону України №1404- VIII передбачено право виконавця одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, саме під час здійснення виконавчого провадження. Тоді як у цій справі виконавче провадження не відкрито.

Суд зазначає, що державним виконавцем порушено строк повернення позивачу виконавчого документа без прийняття його до виконання, а також невірно вказано норму Закону, якою він керувався при надісланні оскаржуваного повідомлення.

Однак, суд вважає, що допущена відповідачем описка не є суттєвою, а відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України №1404- VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Щодо тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивачем пропущено встановлений законом термін на оскарження рішення та дії виконавця суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з п.1, ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 14.02.2019, коли отримав оскаржуване повідомлення, а до суду він звернувся 18.02.2019, тобто в межах встановленого законом строку.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строку.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що при поверненні позивачу ухвали Личаківського районного суду м.Львова № 463/5271/17 від 07.08.2018 без прийняття до виконання державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України №1404- VIII, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79058, м.Львів, пр.В.Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009232) про скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І. Кузан

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.05.2019.