Рішення № 81933678, 23.05.2019, Зміївський районний суд Харківської області

621/1339/19

2-о/621/43/19

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Овдієнка В. В.,

секретар судового засідання - Іванова О. В.,

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стан по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

представник заінтересованої особи - Локойда Я. В.,

розглянувши у порядку окремого провадження за відсутності учасників справи в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стан по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

в с т а н о в и в:

22.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Антрацит Луганської області її рідної тітки, громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у с. Ворсобіно Ізносковського району Калузької області.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона з 12.06.1992 постійно проживала в м. Антрацит Луганської області. За час проживання вона була зареєстрована за різними адресами: у період з 12.06.1992 по 09.04.2001 за адресою: АДРЕСА_1 ; у період з 10.04.2001 по 14.09.2007 за адресою: АДРЕСА_2 ; у період з 14.09.2007 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, весь час вона фактично проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з нею в зазначеній квартирі фактично проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки наступні особи: її мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована у цій же квартирі з 13.06.1990; рідна сестра її матері та її рідна тітка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Оригінали свідоцтва про народження тітки ОСОБА_3 та свідоцтва про її шлюб було втрачено під час військових дій 2014 року.

Тітка ОСОБА_2 була одинокою, її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Рига Латвійської Республіки. Дітей у тітки ніколи не було.

Крім того, 26.10.1996 ОСОБА_2 подарувала їй свою квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , в якій вона значиться зареєстрованою з часу її придбання за договором купівлі-продажу від 06.04.1996, реєстр № 1845.

З 2014 року м. Антрацит Луганської області є тимчасово не підконтрольною територією.

08.12.2014 вона Управлінням соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради була взята на облік як внутрішньо переміщена особа та була зареєстрована за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Її тітка ОСОБА_2 02.02.2015 Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та була зареєстрована за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Не дивлячись на різні адреси фактичної реєстрації, вона та тітка ОСОБА_2 до березня 2017 року фактично проживали разом за адресою: АДРЕСА_4 .

У березні 2017 року тітка ОСОБА_2 поїхала за місцем своєї реєстрації у м. Антрацит Луганської області, шоб навідати квартиру, яку вона їй подарувала, та своє майно, що знаходиться в цій квартирі. Перебуваючи в м. Антрацит Луганської області тітка ОСОБА_2 зламала шийку правого стегна, після чого не могла самостійно рухатись, обслуговувати себе та потребувала сторонньої допомоги.

З вказаного часу її мати ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_2

27.03.2019 ОСОБА_2 померла і була похована у м. Антрациті Луганської області. Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 28.03.2019, виданого Антрацитівською центральною міською багатопрофільною лікарнею 28.03.2019, остання померла внаслідок хронічної серцевої недостатності II Б - III, атеросклеротичного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця.

02.04.2019 відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції була зареєстрована смерть ОСОБА_2 , актовий запис № 343 та видано свідоцтво про її смерть, яке не є дійсним в україні, тому вона 21.05.2019 звернулась до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , однак в проведенні державної реєстрації смерті останньої їй було відмовлено.

У письмовій відмові Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.05.2019 № 1703-15.13-04-04 зазначено, що державна реєстрація смерті ОСОБА_2 неможлива, оскільки нею, для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 був пред`явлений документ, форма якого не відповідає формі, визначеної наказом Міністерства Охорони здоров`я України за № 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.

Встановлення факту смерті тітки ОСОБА_2 необхідне для зняття померлої з реєстрації, припинення пенсійних виплат, оформлення спадкових прав.

Для проведення державної реєстрації факту смерті тітки ОСОБА_2 наявні об`єктивні перешкоди.

Для захисту прав та свобод встановлення факту смерті ОСОБА_2 є єдиним засобом отримати свідоцтво про її смерть, що буде видано державним органом України.

На даний час вона фактично, тимчасово, без реєстрації проживає в АДРЕСА_6 , а тому вважає за необхідне звернутись за встановленням факту смерті тітки ОСОБА_2 саме до Зміївського районного суду Харківської області.

22.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті на 23.05.2019.

22.05.2019 заявник ОСОБА_1 подала заяву про судовий розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні своєї заяви з підстав, викладених у ній.

22.05.2019 представник заінтересованої особи - ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу, відзиву на заяву не надала.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абз. другого ч. 1, ч. ч. 2, 4, 5 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Постановою Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17 березня 2015 року № 254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до ст. 1, ч. ч. 2-4 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 цього ж Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим … реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.

У разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Частинами 1, 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті …. проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відомостями, що містяться у свідоцтвах про народження Серія НОМЕР_2 , Серія НОМЕР_3 , у свідоцтвах про шлюб Серія НОМЕР_4 , Серія НОМЕР_5 в цілому підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно є племінницею ОСОБА_2 (а. с. 10-13).

Чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Рига Латвійської Республіки, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 (а. с. 16).

Згідно договору дарування квартири від 26.10.1996 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 свою квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , в якій вона значиться зареєстрованою з часу її придбання за договором купівлі-продажу від 06.04.1996, реєстр № 1845 (а. с. 14, 15).

Даними копії паспорта громадянина України Серія НОМЕР_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується, що вона мала зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_3 (а. с. 9).

До заяви про встановлення факту смерті рідної тітки ОСОБА_2 заявник ОСОБА_1 додала копії лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_8 144 та довідки про причину смерті № 144, виданих 28.03.2019 виданих Антрацитівською центральною міською багатопрофільною лікарнею так званої ЛНР 28.03.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в квартирі АДРЕСА_7 , причиною смерті стала хронічна серцева недостатність II Б - III ст., атеросклеротичного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця (а. с. 19, 20).

Також, заявником надано копію свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_9 , у якому зазначено, що воно видане відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції так званої ЛНР 02.04.2019, та з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Антрациті (а. с. 23).

Крім того, заявником надано копії договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 1899, квитанцію № 1899 від 28.03.2019, з яких вбачається, що ОСОБА_2 похована на цвинтарі м. Антрацит (ш-га 3-4) (а. с. 21, 22).

Зі змісту відмови ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації смерті від 21.05.2019 №1703-15.13-04.04 вбачається, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території у м. Антрациті Луганської області, оскільки заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а. с. 24).

Таким чином, заявником ОСОБА_1 доведено, що вона є громадянином України, має зареєстроване постійне місце проживання на території України (а. с. 17); її рідна тітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була громадянкою України, але померла ІНФОРМАЦІЯ_7 на території, яку визнано тимчасово окупованою територією; факт смерті та обставини поховання ОСОБА_2 підтверджується відомостями документів, які не є дійсним в Україні; вказані обставини унеможливлюють отримання племінницею померлої свідоцтва про смерть тітки в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

За таких обставин, з метою захисту прав та законних інтересів громадянина України ОСОБА_1 належить задовольнити подану нею заяву та встановити факт смерті її рідної тітки ОСОБА_2 , що заявникові необхідно для реєстрації смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану України та подальшої реалізації права на спадщину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 206, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 315, 317, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Ворсобіно Ізносковського району Калузької області, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Антрацит Луганської області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повний текст рішення складено 23.05.2019.

Заявник - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_10 .

Заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, місцезнаходження: 61001, м. Харків, Харківська область, вул. Плеханівська, буд. 73, код ЄДРПОУ: 41404009.

Головуючий: В. В. Овдієнко