Ухвала суду № 81918799, 17.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.05.2019

Справа № 320/3811/19

(1-кс/320/2522/19)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Гнатик Г.В., за участю секретаря Панченко Н.М., прокурора Курочкіна Д.О., слідчого Токовили В.Л., захисника Лисенка С.Д., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Третього слідчого відділу (Відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі Токовили Віталія Леонідовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 420190803700000041 від 24.04.2019 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, українця, одруженого, працюючого старшим інспектором-черговим сектору реагування патрульної поліції ГУНП в Запорізькій області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Третього слідчого відділу (Відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі Токовило В.Л. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування до ОСОБА_1 підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначив, що 16.05.2019 ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у тому, що він, обіймаючи посаду інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, тобто будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи надану йому владу та службове становище, у порушення статей 19, 68 Конституції України, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», 23 квітня 2019 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись на подвір`ї поблизу будинку № 63 по вул. Героїв України в м АДРЕСА_2 , висунув вимогу громадянину ОСОБА_2 надати йому, ОСОБА_1 , неправомірну вигоду для себе у розмірі 10 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ на 23 квітня 2019 року становить 267 800 гривень),та 15 травня 2019 року близько 19 години 10 хвилин, перебуваючи на території автомобільної стоянки – гаражного кооперативу, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ярослава Мудрого, АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15 травня 2019 року становить 261 600 гривень) за повернення викраденого військового майна, тобто укримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України – одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 40 о/с від 18 січня 2016 року, ОСОБА_1 , призначено на посаду старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Відповідно до ст. ст. 1, 17, 62 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 примітки до ст. 364 КК України, ОСОБА_1 , перебуваючи на займаній посаді, був службовою особою та постійно виконував функції офіційного представника державного органу виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_1 , являється працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладені обов`язки діяти лише відповідно до положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України» на ОСОБА_1 , як працівника правоохоронного органу покладено обов`язки щодо здійснення профілактичної діяльності спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень та вжиття заходів щодо їх припинення, своєчасного реагування на кримінальні, адміністративні правопорушення або події, тощо.

Так, в квітні 2019 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_1 в силу його службового становища стало відомо про викрадення військового майна зі складу військової частини А3840, розташованої у м. Мелітополі, а саме авіаційних блоків у кількості більше 120 штук, на якому працював раніше знайомий йому ОСОБА_2

В подальшому, під час здійснення своєї службової діяльності, ОСОБА_1 отримав інформацію від невстановленої досудовим розслідуванням особи, щодо місцезнаходження викраденого зі складу військової частини А3840 майна, а саме авіаційних блоків у кількості більше 120 штук.

Так, наприкінці квітня 2019 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій, направлених на повернення викраденого майна, а саме авіаційних блоків у кількості більше 120 штук, які викрадені з військової частини А3840.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 , який є його сусідом, являється матеріально відповідальною особою за викрадене військове майно, а також, те, що у подальшому ОСОБА_2 можуть притягнути до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, по якому проводиться досудове розслідування слідчими Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, вирішив одержати від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США за повернення викраденого майна ОСОБА_2

Далі, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, 23 квітня 2019 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: м АДРЕСА_2 Героїв АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 63, зустрівся зі своїм сусідом ОСОБА_2 та висловлюючи погрози притягнення останнього до кримінальної відповідальності, висунув вимогу ОСОБА_2 щодо передачі йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ на 23 квітня 2019 року становить 267 800 гривень) за повернення викраденого військового майна.

Цього ж дня, тобто 23 квітня 2019 року ОСОБА_2 , розуміючи, що у разі неповернення ним викраденого майна, а саме авіаційних блоків, у кількості більше 120 штук, його як матеріальну особу буде притягнуто до кримінальної відповідальності, сприймаючи погрозу ОСОБА_1 , як реальну, погодився на вимогу останнього щодо надання йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США за повернення викраденого майна.

15 травня 2019 року приблизно о 19 год. 10 хв., ОСОБА_1 , будучи службовою особою правоохоронного органу, усвідомлюючи, що його наділено службовими повноваженнями, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, знаходячись на території автомобільної стоянки – гаражного кооперативу, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ярослава Мудрого, 93, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ на 15 травня 2019 року становить 261 600 гривень) за повернення викраденого військового майна.

Після одержання вищевказаних грошових коштів ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 - ч. 3 ст. 368 КК України, а саме:одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування, а саме: повідомленням ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України; протоколом огляду місця події від 15.05.2019; постановою про визнання речовими доказами від 16.05.2019; повідомленням про підозру від 16.05.2019.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути виправдано за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Разом з цим, суспільний інтерес полягає у суспільній небезпеці, пов`язаній із суспільним резонансом у зв`язку із вчиненням тяжкого злочину співробітником правоохоронного органу із використанням службового становища, що викликає великий суспільний резонанс.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, пов`язаний із вимаганням, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, з конфіскацією майна, знаючи про відповідальність передбачену санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме з метою запобігання ОСОБА_1 , переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на інших учасників процесу - свідків, котрі надають викриваючі свідчення відносно останнього та знищити речові докази, місцезнаходження яких наразі слідством не встановлено та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи обставини вчинення злочину ОСОБА_1 поєднаним із вимаганням, сумою отриманої неправомірної вигоди у виді 10 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ на 15.05.2019 становить 261 600 грн.), вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу понад межі передбачені п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 550 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не забезпечить виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.

В судовому засідані слідчий клопотання підтримав, просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні та пояснив, що підозра обґрунтована, ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, також підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників процесу - свідків, котрі надають викриваючи свідчення відносно останнього та знищити речові докази, місцезнаходження яких наразі слідством не встановлено та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам при застосуванні інших більш м`яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту.

Захисник підозрюваного – адвокат Лисенко С.Д. у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, вважає підозру необґрунтованою, також вважає що не має підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, оскільки відсутні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_1 , одружений, має постійне місце проживання, працює. У зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні клопотання, а у разі задоволення обрати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженню № 420190803700000041 від 25.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 був затриманий 15.05.2019 року о 19-20 годині в порядку ст. 208 КПК України. 16.05.2019, ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Матеріали клопотання, а саме, копії: повідомлення ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області; протокол допиту свідка ОСОБА_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_3 ; протокол допиту свідка ОСОБА_4 ; протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК України; протокол огляду місця події від 15.05.2019; постанова про визнання речовими доказами від 16.05.2019; повідомлення про підозру від 16.05.2019, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників процесу - свідків, котрі надають викриваючи свідчення відносно останнього та знищити речові докази, місцезнаходження яких наразі слідством не встановлено та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників процесу - свідків, котрі надають викриваючи свідчення відносно останнього та знищити речові докази, місцезнаходження яких наразі слідством не встановлено та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому є достатні підстави вважати, що підозрюваний, тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Дійсно, ОСОБА_1 , має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиною запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваної, здатним забезпечити її належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із вимаганням, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя призначає заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (80х1921=153 680)грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватись з потерпілими та свідками.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.131, 132, 176-178, 183-184, 193, 194, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу (Відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі Токовили Віталія Леонідовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Запорізькому Слідчому ізоляторі №10 м. Запоріжжя, строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 15 травня 2019 року з 19 години 20 хвилин по 13 липня 2019 року до 19 години 20 хвилин включно.

Строк дії ухвали визначити по 13 липня 2019 року до 19 години 20 хвилин включно.

Одночасно визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 153 680 грн.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р отримувача: 37319085001205 Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, Код банку (МФО): 820172; код отримувача ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження № 420190803700000041 від 25.04.2019 року.

Підозрюваний ОСОБА_1 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватись з потерпілими та свідками.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2019 року.

Слідчий суддя Г.В. Гнатик