Постанова № 81918802, 02.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.05.2019

Справа № 331/923/19

Провадження № 3/320/487/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Гнатик Ганна Вікторівна, розглянувши матеріали по протоколу БД № 316792, що надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП НП України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч.1 КУпАП,

в с т а н о в и л а :

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що він 19.02.2019 року, о 15 годині 42 хвилини, рухаючись по вул. Базарна, 2 у м. Запоріжжі, керував ТЗ Volkswagen Golf, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням вимірювальної техніки «Драгер», або медичному закладі відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі, працівником поліції було повідомлено про розгляд справи у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя 05.03.2019 року ( а.с.1).

01.03.2019 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання ОСОБА_1 про направлення справи до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, оскільки він зареєстрований та проживає в м. Мелітополі Запорізької області, має намір заявити під час розгляду справи клопотання про допит свідків, які також проживають у м. Мелітополі Запорізької області, а приїздити йому та свідкам до м. Запоріжжя незручно та дорого.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2019 року, справу про адміністративне правопорушеня у відношенні ОСОБА_1 щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП направлено за підсудністю до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

22.03.2019 року за результатом автоматичного розподілу головуючим суддею у даній справі визначено суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Гнатик Г.В.

Фомін І.Г ОСОБА_4 неодноразово викликався в суд для розгляду данної адміністративноі справи, а саме 02.04.2019 року, 16.04.2019, однак не з`явився, поважну причину не явки суду не повідомив, від отримання повісток з викликом до суду ухилився, вони повернуті суду з відміткою поштового відділення зв`язку «Адресат відсутній» (а.с.31, 34, 37 ), у судові засідання не з`явився. Однак 16.04.2019 року подав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи через його хворобу, додавши копію консультативного огляду.

З копії консультативного огляду вбачається, що 15.04.2019 року, ОСОБА_1 був оглянутий отоларингологом м. Бердянськ. Скарги на закладеність носа, закладеність вух, зниження слуху на обидва вуха. Діагноз: Двосторонній гострий сальпингоотит.

З вказаного вище вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний про наявність на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області адміністративного матеріалу по протоколу, складеного відносно нього за ст. 130 ч.1 КУпАП про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки сам неодноразово звертався до суду з заявами про відкладення розгляду справи судом, через хворобу, яка не дає йому змоги з`явитися до суду, але доказів того, що за станом здоров`я, він не може з`явитися до суду у призначений день та час або у будь-який інший день, суду не надав.

Крім того, складений відносно ОСОБА_1 протокол надійшов до Мелітопольського міськрайоного суду Запорізької області 22.03.2019 року, з цього часу ОСОБА_1 жодного разу до суду не з`явився ні у призначений судом час, ні в будь-який інший. ОСОБА_1 перебуває з 15.04.2019 року на амбулаторному лікуванні, що не перешкодило йому з`явитися до лікаря в м. Бердянськ Запорізької області, що вбачається з копії консультативного огляду.

Оскільки неодноразову неявку до суду, суд вважає способом захисту ОСОБА_1 та ухилення від притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1

З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи.

Згідно ст. 38 КУпАП адміністративного стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня виявлення адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що він 19.02.2019 року, о 15 годині 42 хвилини, рухаючись по вул. Базарна, 2 у м. Запоріжжі, керував ТЗ Volkswagen Golf, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням вимірювальної техніки «Драгер», або медичному закладі відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, зазначений у ст. 266 КУпАП, реалізований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Згідно з п. 12 зазначеної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому у відповідності до п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що він 19.02.2019 року, о 15 годині 42 хвилини, рухаючись по вул. Базарна, 2 у м. Запоріжжі, керував ТЗ Volkswagen Golf, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням вимірювальної техніки «Драгер», або медичному закладі відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Як вбачається з письмових пояснень свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вони були запрошені працівниками поліції у якості свідків, в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Провина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення підтверджена сукупністю доказів, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: даними зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ОСОБА_5 . Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився.

Суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ст. 130 ч.1 КпАП України, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України та накласти стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень у доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.

Зазначену суму штрафу стягнути (реквізити для оплати штрафу): одержувач: ГУК у Запорізькій області; Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 31119149008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300, назва "адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок на доходний рахунок: рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір», призначення платежу: судовий збір, п. 5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Розяснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізні як через пятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення постанови.

Суддя: Г.В. Гнатик