Рішення № 81886918, 22.05.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/254/19

Номер провадження 2/540/338/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого-судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

в с т а н о в и в :

у березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вони з відповідачем являються батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідача на підставі судового наказу стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.10.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Натомість аліменти вона не отримує, станом на 01.03.2019 року заборгованість становить 41 051,05 грн., у зв`язку з чим вважає, що відповідач повинен сплатити їй пеню за прострочення сплати аліментів. За її підрахунками, загальна сума пені з жовтня 2017 року по 01 березня 2019 року становить 108074,70 грн. Враховуючи, що граничний розмір пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, вважає, що загальний розмір пені необхідно зменшити д суми заборгованості по аліментах – 41051,05 грн., у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь вказану суму.

Сторони в судове засідання не з`явилися, позивач направила заяву про розгляд справи без її участі, просить позов задоволити (а.с.21), відповідач також надав заяву з проханням розглядати справу без його участі та позов визнав (а.с.22). Виходячи з викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6).

На підставі судового наказу Машівського районного суду Полтавської області від 18.10.2017 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.10.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У порядку ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно довідок – розрахунків заборгованості, виданих Машівським РВ ДВС 28.11.2018 та 22.03.2019 року, станом на 01.03.2019 року заборгованість ОСОБА_2 зі плати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 41051,05 грн. (а.с. 8,9).

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача неустойка (пеня) по заборгованості сплати аліментів за період з жовтня 2017 року по 01 березня 2019 року становить 108074,70 грн. (а.с.1).

Розглядаючи розрахунок, суд зазначає, що за постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №572/1762/15-ц, провадження №14-37 цс 18), в якій ВП погодилась з мотивами касаційного цивільного суду, відступивши від висновку ВСУ, викладеного у постанові №6-94 цс 15 від 01 липня 2015 року, зазначивши, що загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), розшифрувавши цю формулу. При цьому пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому бере до уваги розрахунок позивача щодо суми неустойки за прострочені платежі по аліментах.

Також суд ураховує що відповідач позов визнав, а відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У судовому засіданні не установлено, що визнання позову суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки позов заявлено в інтересах малолітньої дитини сторін.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд встановив факт заборгованості за аліментами, що підтверджується розрахунком заборгованості Машівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 28.11.2018 та 22.03.2019, яка виникла з вини відповідача, який з жовтня 2017 р. не сплачував аліменти, але зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, доказів того, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин - не надав, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів як стимул належного виконання обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позов.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України та зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 41051,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.2017 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , інші відомості відсутні.

Суддя С. М. Косик