Ухвала суду № 81764158, 10.05.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

10.05.2019

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5608/17

провадження № 2/361/93/19

УХВАЛА

10 травня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.

за участю секретаря: Плиси В.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди,

в с т а н о в и в :

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває на розгляді вищевказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Негребецька Ю.Е. заявила клопотання про застосування заходу процесуального примусу за невиконання ухвали про забезпечення позову, заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Клопотання мотивоване тим, що незважаючи на ухвалу суду від 04 вересня 2018 року, відповідачем умисно не виконано по сьогоднішній день (08.05.2019 р.) ухвалу про забезпечення позову. Зокрема, 08 вересня 2018 року, тобто через 4 дні після прийняття ухвали про забезпечення позову, відповідач перереєстрував автомобіль марки «ІVЕСО ЕUROСАRGО 150Е27», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на нового власника за договором купівлі-продажу. Представник позивача вважає, що це є триваюче невиконання ухвали про забезпечення позову з боку відповідача, тому просить застосувати до нього захід процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнути у дохід державного бюджету штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, внаслідок умисного невиконання ОСОБА_2 ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2018 року про забезпечення позову, просить допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим та зобов`язати відповідача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання посилаючись на те, що автомобіль він не продав, а передав дружині в рахунок аліментних зобов`язань.

Представник відповідача – адвокат Куксюк А.Л. також заперечував проти задоволення клопотання сторони позивача, посилаючись на те, що відповідач не є тією особою, яка повинна була виконувати ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, тому на нього не може бути накладено штраф. Щодо клопотання про заміну заходу забезпечення позову, то зазначив, що згідно вимог ЦПК України забороняється забезпечувати позов у спосіб, який є тотожним позовним вимогам.

При розгляді вищевказаного клопотання суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 04 вересня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у судовому засіданні задовольнив заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвалою суду накладено арешт в межах позовних вимог на автомобіль марки «ІVЕСО ЕUROСАRGО 150Е27», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу - ОСОБА_2 . Вказаним судовим рішенням постановлено копію ухвали надати заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову та Броварському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області для виконання.

Із протоколу судового засідання (а.с. 130,131) видно, що відповідач разом із своїм представником адвокатом Куксюк А.Л. були присутні у судовому засіданні 04 вересня 2018 року, на якому розглядалася вищезазначена заява про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову не оскаржували.

Із відповіді Регіонального сервісного центру МВС у Київській області (вих. 31/10-4379 від 26.09.2018 р.) вбачається, що 08 вересня 2018 року ОСОБА_2 перереєстрував автомобіль марки «ІVЕСО ЕUROСАRGО 150Е27», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на нового власника за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 18 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У порядку ч. 1 ст.157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 157 ЦПК України встановлено, що - особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. п.1, 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , будучи обізнаним про існування судового рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «ІVЕСО ЕUROСАRGО 150Е27», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проігнорував вимоги такої ухвали, та вчинив дії всупереч ухвалі про забезпечення позову продавши вказаний автомобіль іншій особі.

Суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на те, що не він має виконувати ухвалу про забезпечення позову та на відсутність обтяження у вигляді арешту на автомобіль в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів станом на момент відчуження 08.09.2018 року, є абсолютно безпідставними, оскільки ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Крім того, як пояснила представник позивача у судовому засіданні, через декілька днів після винесення ухвали від 04.09.2018 року, державний виконавець не зміг виконати ухвалу про забезпечення позову, оскільки на той час автомобіль уже не належав на праві власності відповідачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про застосування до ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді стягнення з останнього в дохід державного бюджету штрафу у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» становить 5 763 грн. (1921*3).

Згідно ч. 5 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Щодо клопотання представника позивача про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. У разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.

Заявник просить замінити захід забезпечення позову іншим та зобов`язати відповідача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі позовних вимог.

Проте, даний спір стосується стягнення із відповідача грошової суми, тому зобов`язання внести на депозитний рахунок суду суму у розмір позовних вимог є тотожним до позовних вимог.

За таких обставин, клопотання представника позивача про заміну заходу забезпечення позову є безпідставним, та таким, що суперечить вимогам ст. 150 ЦПК України, тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 148, 150-157, 260 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Негребецької Ю.Е. про заміну одного заходу забезпечення позову іншим залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) у дохід державного бюджету штраф у розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три ) грн.

Стягувач - Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, 18/5, м. Київ, ЄДРПОУ 26255795.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала в частині стягнення штрафу може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 10 серпня 2019 року.

Суддя Н.М.Петришин