Рішення № 81761344, 13.05.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4097/18

Номер провадження 2/213/523/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Самойленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є дочкою ОСОБА_3 .

16 липня 2001 року приблизно о 09 годині 40 хвилин батько позивача – електрозварник ручного зварювання Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» – під час виконання своїх трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку помер.

Смерть батька позивача настала під час виконання ремонтних робіт насосу 12ГРК-8, а саме: під час нагрівання за допомогою гасорізу носка робочого колесу, який захищає вал насосу 12ГРК-8, склався надлишковий тиск, що призвело до вибуху з відривом носка, внаслідок чого батько позивача отримав травму, несумісну з життям, а саме: відкрита черепно-мозкова травма. Зазначені гасоріз, насос 12 ГРК-8 є джерелом підвищеної небезпеки та належить відповідачу.

Таким чином, смерть батька позивача настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлена неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

Зазначені факти підтверджується актом Форми Н-1 «Про нещасний випадок» від 31.07.2001 року.

Причинами смерті батька позивача згідно з п.7 акту Форми Н-1 стали:

1.Відсутність технологічної інструкції з ремонту насосів 12ГРК-8 (карти безпеки) і стенда для безпечного відкручування колеса насоса. Відсутність в технічному паспорті на експлуатацію та ремонт насосів 12ГРК-8 попередження про наявність небезпечного вузла в робочому колесі, нагрів якого неприпустимий через можливість вибуху.

2.Неякісне проведення інструктажу з охорони праці без вказівки конкретних заходів безпеки під час видачі наряду на виконання робіт з ремонту насоса 12ГРК-8.

Відповідно до п.10 акту ОСОБА_4 -1 нещасний випадок, в результаті якого загинув батько позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадових осіб відповідача.

Внаслідок втрати батька позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач втратила свого рідного батька, коли їй виповнилося всього два роки. Згодом, дізнавшись про смерть батька, позивач зазнала сильного емоційного та психологічного потрясіння. На сьогодні позивач позбавлена батьківського спілкування, турботи та любові рідного батька. Після загибелі батька нормальні життєві зв`язки позивача були знищені, вона постійно відчуває почуття туги та самотності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого її лиха, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про батька постійно переслідують її.

Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 384200 грн.

Представник ПРАТ «ІНГЗК» надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначають, що ОСОБА_3 працював у них на підприємстві електрозварником ручного зварювання виробничої дільниці № 1 РЗФ-2. 16 липня 2001 року з ним стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. За результатами розслідування нещасний випадок був пов`язаний з виробництвом, було складено акт № 14 за формою Н-1, який 31 липня 2001 року було затверджено генеральним директором ВАТ «ІНГЗК». У додатку № 1 до акту «обставини, при яких стався нещасний випадок» зазначено, що за нарядом механіка насосного відділення ОСОБА_5 . бригадир слюсарів ОСОБА_6 і слюсар ОСОБА_7 повинні зняти робоче колесо з насоса 12 ГРК-8, встановленого на стенді для підготовки до ремонту. Прибувши на місце робіт, вони разом з механіком ОСОБА_5 спробували зірвати робоче колесо за допомогою ломиків. Оскільки це не вдалося, ОСОБА_5 дав їм команду спробувати зірвати колесо за допомогою електромостового крана. Спроба зірвати колесо за допомогою електромостового крана також не увінчалося успіхом. У цей час на майданчику працював газоелектрозварник ОСОБА_3 , який отримав наряд на ремонт насоса 12 ГРК-8 № 221, встановленого на фундаменті безпосередньо в насосному відділенні. Він займався вирізкою латки з металу для ремонту уліти насоса № 221 на стенді, оскільки насосне відділення було підтоплене через часткову зупинку фабрики. Побачив, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не вийшло зірвати колесо за допомогою електромостового крану, ОСОБА_3 за власною ініціативою запропонував їм підігріти за допомогою гасорізу носок працюючого робочого колеса, який захищає від насосу. Через нагрівання чавуну, з якого виготовлено носок, в його камері створився надлишковий тиск, що призвело до вибуху з відривом носка, яким ОСОБА_3 була нанесена смертельна черепно-мозкова травма. У додатку № 2 до акту «Причини нещасного випадку» зазначено, що однією з причин нещасного випадку є порушення трудової та виробничої дисципліни з боку ОСОБА_3 , що виразилися у невиконанні ним вимог п. 12 «Інструкції з охорони праці для всіх працівників комбінату» (загальні вимоги безпеки) в частині нагрівання носка робочого колеса без наряду на його виконання зі сторони відповідальних керівників (бригадиру, механіка). У додатку № 3 до акту «Особи, які допустили порушення законодавства та інших нормативних документів з охорони праці» також зазначено, що ОСОБА_8 допустив виконання робіт, не передбачених виданим йому нарядом. Зазначають, що в тому, що стався нещасний випадок, була і вина самого ОСОБА_3

Крім того, на час виникнення правовідносин відшкодування моральної шкоди регулювалося Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року. З огляду на положення цього закону обов`язок з відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому вважають, що така шкода повинна відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц.

Також зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту виникнення моральних страждань. Розмір моральної шкоди є необґрунтованим. Додає, що позивач як дочка загиблого працівника відповідача користується певними пільгами, передбаченими Колективним договором: щороку їй надається матеріальна допомога. Так, в 2018 році наказом № 940 від 21 серпня 2018 року позивачу було надано матеріальну допомогу в розмірі 4026,52 грн до дня знань; наказом № 1356 від 26 листопада 2018 року було надано матеріальну допомогу в розмірі 350 грн. Просять відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 34).

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2019 року залучено до участі у справі третіх осіб (а.с. 67).

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомила. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без її участі.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 . проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, причини неявки не повідомили, пояснення щодо позову та відзиву не надали. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без участі третіх осіб.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 (а.с. 20).

Сторонами визнається та не оспорюється факт, що ОСОБА_3 працював електрозварником ручного зварювання рудозбагачувальної фабрики № 2 ВАТ «ІнГЗК» (змінило назву на ПАТ «ІНГЗК», згодом – на ПРАТ «ІНГЗК).

ІНФОРМАЦІЯ_2 липня ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер (а.с. 9).

Відповідно до п. 6 додатку № 1 до акту про нещасний випадок № 14 від 31 липня 2001 рокуза нарядом механіка дільниці насосного відділення Жука ОСОБА_10 . бригадир слюсарів ОСОБА_6 і слюсар ОСОБА_7 повинні зняти робоче колесо з насоса 12ГРК-8, встановленого на стенді для підготовки до ремонту. Прибувши на місце робіт, вони разом з механіком ОСОБА_5 спробували зірвати робоче колесо за допомогою ломиків. Оскільки це не вдалося, ОСОБА_5 дав їм команду спробувати зірвати колесо за допомогою електромостового крана, а сам пішов за викликом на 17-у секцію фабрики. Спроба зірвати колесо за допомогою електромостового крана також не увінчалося успіхом. У цей час на майданчику працював газоелектрозварник ОСОБА_3 , який отримав наряд на ремонт насоса 12ГРК-8 № 221, встановленого на фундаменті безпосередньо в насосному відділенні. Він займався вирізкою латки з металу для ремонту уліти насоса № 221 на стенді, оскільки насосне відділення було підтоплене через часткову зупинку фабрики. Побачивши, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не вийшло зірвати колесо за допомогою електромостового крана, ОСОБА_3 за власною ініціативою запропонував їм підігріти за допомогою гасорізу носок працюючого робочого колеса, який захищає від насоса. Зносостійкий чавун, з якого виготовлений носок, має низьку теплопровідність, через що в місцях перепаду товщини виникає напруга, що сприяє виникненню тріщин; в камері носка при прогріванні, через імовірне перебування в ній води і залишків мастильних матеріалів, створився надлишковий тиск, що призвело до вибуху з відривом носка, яким ОСОБА_3 була нанесена смертельна черепно-мозкова травма.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до акту причинами нещасного випадку визнано:

-відсутність технологічної інструкції з ремонту насосів 12ГРК-8 (карти безпеки) і стенда для безпечного зняття колеса насоса. Відсутність у технічному паспорті на експлуатацію і ремонт насосів 12ГРК-8 попередження про наявність небезпечного вузла в робочому колесі, нагрівання якого недопустимо через можливість вибуху;

-неякісне проведення інструктажу з охорони праці без зазначення конкретних заходів безпеки при видачі наряду на виконання робіт з ремонту насоса 12ГРК-8;

-порушення трудової і виробничої дисципліни з боку ОСОБА_3 , що виразилося у невиконанні ним вимог п. 12 «Інструкції з охорони праці для всіх працівників комбінату» (загальні вимоги безпеки) в частині виконання роботи з нагрівання носка робочого колеса без наряду на його виконання з боку відповідальних керівників (бригадиру, механіка).

У п. 10 додатку № 3 до акту зазначені особи, які допустили порушення законодавства та інших нормативних актів з охорони праці:

- ОСОБА_5 . – механік насосного відділення виробничої дільниці № 1 РЗФ-2, який не забезпечив видачу наряду на виконання робіт з ремонту насоса 12ГРК-8 зі зняттям робочого колеса із зазначенням конкретних заходів безпеки при їх виконанні та не забезпечив безпечні умови праці, чим порушив вимоги п.п. 2.4.2, 2.4.4 «Положення про систему управління охороною праці у ВАТ «ІнГЗК» і п.п. 3.15, 3.20 Посадової інструкції механіка виробничої дільниці;

- ОСОБА_11 .І. – в.о. начальника дільниці РЗФ-2, який не забезпечив безпечну організацію робіт на дільниці і виконання підлеглими вимог правил і норм з охорони праці, видачу нарядів на виконання робіт у суворій відповідності «Положенню про порядок видачі нарядів», своєчасно не розробив карту безпеки, що регламентує виконання робіт з ремонту насосів 12ГРК-8 зі зняттям робочого колеса, чим порушив вимоги п.п. 2.5.1, 2.5,3., 2.5.8, 3.2 «Положення про систему управління охороною праці у ВАТ «ІнГЗК»; п.п. 3.15, 3.19 Посадової інструкції начальника дільниці;

- ОСОБА_12 .П. – головний механік РЗФ-2, який знизив керівництво роботою з охорони праці у своїй службі, не забезпечив здорові і безпечні умови праці підлеглого персоналу, не розробив технологічну інструкцію (карту безпеки) з ремонту насосів 12ГРК-8 зі зняттям робочого колеса, чим порушив вимоги п.п. 2.8.1, 2.8.9, 3.2 «Положення про систему управління охороною праці у ВАТ «ІнГЗК»; параграф 290 «Єдиних правил безпеки при подрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і огрудкування руд і концентратів»; п.п. 3.21, 3.23 Посадової інструкції головного механіка;

- ОСОБА_13 . – головний інженер РЗФ-2, який не розробив технологічну інструкцію (карту безпеки), що регламентує безпечне проведення ремонтних робіт на насосі 12ГРК-8 із заміною робочого колеса, не забезпечив керівника дільниці № 1 необхідною для організації ремонтів технічної технічною документацією, чим порушив вимоги п.п. 2.10.5; 2.10.6; 3.2 «Положення про систему управління охороною праці у ВАТ «ІнГЗК», параграф 290 «Єдиних правил безпеки при подрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і огрудкування руд і концентратів»; п.п. 3.17, 3.26 Посадової інструкції головного інженера;

- ОСОБА_14 . – головного механіка ВАТ «ІнГЗК», який не організував безпечний ремонт обладнання в умовах фабрики, чим порушив вимогу п. 2.13.8 «Положення про систему управління охороною праці у ВАТ «ІнГЗК» і п. 16 Посадової інструкції головного механіка ВАТ «ІнГЗК»;

- ОСОБА_15 .О. – газоелектрозварник РЗФ-2, який допустив виконання робіт, не передбачених виданим йому нарядом, чим порушив вимоги п. 12 «Інструкції з охорони праці для всіх працівників комбінату» (загальні вимоги безпеки) (а.с. 11-19).

Відповідно до наказу генерального директора ПРАТ «ІНГЗК» від 21 серпня 2018 року «Про надання нецільової матеріальної допомоги до Дня знань 1 вересня 2018 року» надано матеріальну допомогу в розмірі 4026,52 грн сім`ям працівників ПРАТ «ІНГЗК», які загинули внаслідок нещасного випадку на підприємстві, зокрема ОСОБА_2 (а.с. 46-47).

У листопаді 2018 року позивачу як члену сім`ї працівника ПРАТ «ІНГЗК», який загинув на виробництві, надано нецільову благодійну матеріальну допомогу в розмірі 350 грн (а.с. 48-49).

Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона ще в дитинстві втратила рідну людину – свого батька, у залишилась без його підтримки, що призвело до виникнення в неї душевного потрясіння, переживання та страждань. Відчуття того, що вона ніколи не побачить батька, постійно її пригнічують, що негативно відображається на її психологічному стані. Факт смерті батька беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно зі ст. 450 ЦК УРСР організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Бездіяльність відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці, а також порушення самим ОСОБА_3 нормативного акту з охорони праці, призвели до смерті батька позивача, внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Таким чином, відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Щодо твердження представника відповідача про те, обов`язок з відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 210/5258/16-ц, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції, чинній станом на час нещасного випадку, завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 85-88 постанови від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, на які посилається представник відповідача, виклала такий правовий висновок:

85. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).

86. Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України N 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року Закон N 717-V не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

87. Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини першої статті 268 ЦК України).

88. Якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до набрання чинності Законом України N 717-V від 23 лютого 2007 року, тобто до 20 березня 2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.

Суд розцінює такий висновок як спростування твердження Фонду про відсутність законних підстав для відшкодування моральної шкоди. Проте така правова позиція не свідчить про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати завдану шкоду.

Зазначене узгоджується з нормами законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, зокрема Законом України «Про охорону праці» (далі – Закон).

Так, статтею 11 Закону передбачено, що власник зобов`язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім`ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплений обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди. Позивач на власний розсуд обирає осіб, які мають відповідати за завдану шкоду, відповідно до чинного на час виникнення правовідносин законодавства.

З огляду на викладене твердження представника відповідача про те, що шкода має відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду, не заслуговує на увагу.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди суд відхиляє, оскільки сам факт втрати близької людини веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, суттєвість вимушених змін у житті. При цьому суд враховує, що причинами нещасного випадку є, зокрема, відсутність технологічної інструкції з ремонту насосів 12ГРК-8 і стендів, неякісне проведення інструктажу з охорони праці, а основною причиною, на думку суду, є порушення трудової та виробничої дисципліни самим ОСОБА_3 , який самовільно став до роботи, не передбаченої нарядом.

Відповідач як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 84200 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку зі смертю батька.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 440-1, 450 ЦК УРСР, ст. 153 КЗпП України, ст.ст. 11, 12 Закону України “Про охорону праці” станом на 01.01.2000, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00190905) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП:НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 84200 (вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 842 (вісімсот сорок дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва