Рішення № 81651421, 10.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/30/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2019 Справа № 908/238/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохової С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Обласної бази спеціального медичного постачання (58002 Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 55, код ЄДРПОУ 00182171)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “2017” (71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 34, кв. 60, код ЄДРПОУ 41110860)

про розірвання договору поставки, стягнення 122 782 грн. 15 коп.

представники сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

01.02.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Обласної бази спеціального медичного постачання до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “2017” про розірвання договору поставки № 1807/03 від 24.07.2018 р., стягнення 107 250 грн. 00 коп. суми передоплати, 15 532 грн. 15 коп. пені.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 р. справу № 908/238/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.02.2019 р. позовну заяву залишено без руху, надано Обласній базі спеціального медичного постачання строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, а саме сплатити судовий збір в розмірі 1 921,00 грн., докази сплати надати суду в оригіналі у вказаний вище строк.

19.02.2019 р. на адресу господарського суду Запорізької області від Обласної бази спеціального медичного постачання, Чернівецька область, м. Чернівці надійшла заява б/н від 14.02.2019 р. (вх. № 08-08/3603/19 від 19.02.2019 р.) про усунення недоліків позовної заяви шляхом надання квитанції № 68 від 13.02.2019 р. про сплату 1 921 грн. 00 коп. судового збору, на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2019 р.

Крім того, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити господарський суд Чернівецької області відповідальним за проведення відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою.

Ухвалою суду від 20.02.2019 р. позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/238/19, присвоєно справі номер провадження 27/30/19. Підготовче судове засідання призначено на 18.03.2019 р.

Справа № 908/238/19 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Клопотання Обласної бази спеціального медичного постачання, Чернівецька область, м. Чернівці про проведення судового засідання в режимі відеоконференції про задоволено. Господарському суду Чернівецької області доручено забезпечити проведення відеоконференції 18.03.2019 р. об 11- 45 год. у приміщенні суду за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14.

18.03.2019 р. судом проведено підготовче засідання у справі № 908/238/19.

Ухвалою суду від 18.03.2019 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 11.04.2019 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача. Господарському суду Чернівецької області доручено забезпечити проведення відеоконференції 18.03.2019 р. об 11- 45 год. у приміщенні суду за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14.

Підготовче засідання 11.04.2019 р. у справі № 908/238/19 здійснювалось в режимі відеоконференцзв’язку.

Ухвалою суду від 11.04.2019 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 22.04.2019 р.

Ухвалою суду від 22.04.2019 р. розгляд справи відкладався на 10.05.2019 р.

02.05.2019 р. Обласна база спеціального медичного постачання звернулася до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.05.2019 р. клопотання Обласної бази спеціального медичного постачання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення, у зв’язку з тим, що відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті https: vr.court.gov.ua у розділі “Бронювання систем відеоконференцзвя`зку”, у господарському суді Чернівецької області 10.05.2019 р. починаючи з 11 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв. вже заброньовано час, у який здійснюється відеоконференцзв`язок.

Оскільки розгляд справи № 909/238/19 в господарському суді Запорізької області призначений на 10.05.2019 р. об 11 год. 30 хв., тому суд позбавлений технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції в господарському суді Запорізької області та господарському суді Чернівецької області.

У судовому засіданні 10.05.2019 р. справу розглянуто судом, прийнято рішення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, 07.05.2019 р. надіслав до відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) клопотання, відповідно до якого просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач у судове засідання жодного разу не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “ 2017” є: 71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 34, кв. 60, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.02.2019 р., ухвали про відкладення підготовчого засідання на 11.04.2019 р., які не отримано відповідачем у зв’язку із закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/238/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, завірені належним чином копії яких надіслані позивачем та яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

24.07.2018 р. між Обласною базою спеціального медичного постачання (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика « 2017» (постачальник) укладено договір поставки № 1807/03.

Відповідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується, на умовах та в порядку визначених цим договором, приймати та оплачувати товар.

Згідно п. 1.2 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, кількість товару, ціна за одиницю товару, що підлягає постачанню, вказується у Специфікаціях до даного договору із зазначенням терміну, умов поставки та оплати товару, які є невід'ємною частиною даного договору після належного їх оформлення.

Згідно п. 1 Специфікації № 1 від 24.07.2018 р. до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу вугілля марки ДГр фракції 0-200 мм в кількості 75 т на загальну суму 107 250 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 і п. 3 Специфікації товар повинен бути поставлений не пізніше 31.08.2018р. за адресами: Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. Горіхова, 1-Б - 50 т та м. Новоселиця, вул. Автомобілістів, 3 -25 т.

Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

01.08.2018р. позивач здійснив відповідачу повну оплату товару в розмірі 107 250 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 51 та п. 1 меморіального ордеру за серпень 2018 року.

Відповідач в супереч умовам договору та Специфікації, в строк не пізніше 31.08.2018 р., а також на день розгляду даної справи в суді не поставив товар, згідно Специфікації.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, 09.11.2018 р. за вих. № 272 позивач звернувся до відповідача з претензією про поставку товар або повернення сплаченої позивачем суми у розмірі 107 250 грн. 00 коп., а також про відшкодування пені, протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов’язання виконав належним чином та здійснив оплату товару.

Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму передплати в розмірі 107 250 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування зазначеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму передоплати в розмірі 107 250 грн. 00 коп.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором поставки № 1807/03 від 24.07.2018 р. в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов’язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі за товар.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, не заперечив проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “ 2017” 107 250 грн. 00 коп. суми передоплати.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 532 грн. 15 коп. пені.

Згідно п. 6.4 договору у випадку прострочення постачання товару, постачальник, на вимогу покупця, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення постачання товару від загальної вартості недопоставленого товару, до моменту його поставки.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлені до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 15 532 грн. 15 коп.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір поставки № 1807/03 від 24.07.2018 р., укладений між Обласною базою спеціального медичного постачання та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика « 2017».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взятих на себе обов'язків, до їх повного виконання.

Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2 договору).

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо постачання товару, в порядку та на умовах, визначених договором та не повернення суми передоплати вимога позивача щодо розірвання договору поставки № 1807/03 від 24.07.2018 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов’язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором поставки № 1807/03 від 24.07.2018 р. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростував.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 842 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Обласної бази спеціального медичного постачання, м. Чернівці, Чернівецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “ 2017”, м. Токмак, Запорізька область задовольнити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “ 2017” (71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 34, кв. 60, код ЄДРПОУ 41110860) на користь Обласної бази спеціального медичного постачання (58002 Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 55, код ЄДРПОУ 00182171) 107 250 (сто сім тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. залишкової суми передоплати за товар, 15 532 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 15 коп. пені, 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір поставки № 1807/03 від 24.07.2018 р., укладений між Обласною базою спеціального медичного постачання (58002 Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 55, код ЄДРПОУ 00182171) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “2017” (71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 34, кв. 60, код ЄДРПОУ 41110860).

Рішення оформлено та підписано 11.05.2019 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.