Рішення № 81644402, 08.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5927/16-ц

Провадження № 2/201/212/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (треті особи - ОСОБА_4 , Національний банк України) про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_12 (третя особа - ОСОБА_7 .) про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. № 3-7 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 26.04.2016р. було відкрито провадження у справі (а.с. № 48 т. № 1).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 19.07.2007р. між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_8 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у межах максимального ліміту 81 783 швейцарських франків зі сплатою 10% річних з кінцевим терміном повернення до 18.07.2022р. Для забезпечення виконання зобов`язань за укладеним договором №33/144, 19.07.2007р. між банком та ОСОБА_10 ОСОБА_9 був укладений іпотечний договір №657, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., та зареєстрований в реєстрі за №3579 ,за умовами якого відповідачка передала в іпотеку банка належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_4. Зі свого боку банк виконав зобов`язання за договором №33/144, проте позичальник ОСОБА_10 належним чином не виконував зобов`язання по погашенню кредиту, сплати процентів в строки визначені договором (графіком змін ліміту погашення заборгованості), допустив прострочення платежів , у зв`язку з чим станом на 16.02.2016р. заборгованість позичальника становила 117 955 швейцарських франків 29 сантимів, що за офіційним курсом НБУ на 16.02.2016р. складає 3 212 469грн.54коп., з яких заборгованість за простроченим кредитом - 68 344 швейцарських франків 00 сантимів, заборгованість по простроченим відсоткам - 28 523 швейцарських франків 09 сантимів, пеня за прострочення повернення кредиту 13 759 швейцарських франків 35 сантимів, пеня за прострочення сплати відсотків 7 328 швейцарських франків 85 сантимів. Позивач просив суд, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 19.07.2007р. в сумі 3 212 469грн.54коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №657 від 19.07.2007р., посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М. та зареєстрований в реєстрі за №3579, що належить ОСОБА_12 на праві власності, а саме квартиру АДРЕСА_4 , визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, судові витрати покласти на відповідача.

21.09.2016р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_12 до ПАТ «Укрсоцбанк» (треті особи: ОСОБА_13 ., Національний банк України) про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними (а.с. № 72-77 т. № 1).

Ухвалою суду від 21.09.2016р. (без виходу до нарадчої кімнати) зустрічну позовну заяву було прийнято до сумісного розгляду з первісною позовною заявою (а.с. №82 т.№ 1).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 посилався на те, що перед укладення договору про надання відновлюваної кредитної лінії, банком не була виконана переддоговірна процедура визначена ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з тією метою щоб споживач міг зробити свідомий вибір та отримати належну і якісну послугу. Наслідком невиконання банком зобов`язання щодо повідомлення позичальнику про кредитні умови стала помилка позичальника щодо предмету договору - суми та валюти зобов`язання і ця посилка призвела до підписання споживачем договору, зміст якого не відповідає його внутрішній волі і який в подальшому спричинив неправомірне збільшення його грошових зобов`язань на користь банка. Крім того, відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій «Укрсоцбанк» , в якій визначений виключний перелік операцій, які має право здійснювати банк із валютними цінностями, немає дозволу на надання споживчих кредитів в іноземній валюті фізичним особам - резидентам України.

11.10.2016р. до суду надійшли письмові пояснення на зустрічний позов представника НБУ - Гашинського Д.М. (діє на підставі довіреності від 19.07.2016р. - а.с. № 93 т.№ 1), в яких представник третьої особи зазначив, що законодавством України визначена правомочність банків на підставі відповідних ліцензій здійснювати кредитні операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик в іноземній валюті (кредитні операції), які включають у себе як власне надання кредитів, так і отримання процентів та інших платежів за кредитом в іноземній валюті. Відповідач як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті. Також представник зазначив, що до компетенції НБУ не відносяться здійснення контролю за дотриманням банками вимог законодавства про захист прав споживачів, а щодо невідповідності змісту оспорюваного договору внутрішньому волевиявленню позичальника, то оскільки НБУ не є стороною спірного правочину він не має правових підстав надавати оцінку дійсності договору. Відповідні пояснення представник третьої особи просив суд врахувати при розгляду справи, розгляд якої провести за відсутності представника НБУ.

07.11.2016р. до суду надійшли письмові заперечення ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. №102-106 т. № 1) на зустрічну позовну заяву, в якій представник відповідача посилався на те, що при укладенні договору про надання відновлюваної кредитної лінії позивач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, розміром процентної ставки по відношенню до валюти кредиту, а також був застережений проте, що у випадку кредитування в іноземній валюті, валютні ризики під час виконання зобов`язань за договором покладаються на позичальника. Власноручним підписом в заяві на отримання кредиту від 09.07.2007р. позичальник підтвердив, що банком йому надано повну, достовірну та вичерпну інформацію власне про всі умови отримання, користування та повернення кредиту. Крім того, з підписанням даної заяви позичальник засвідчив про відсутність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому банком інформації, як про особу і місце банку, так і про умови кредитування, користування та повернення кредиту. Укладений договір відповідає вимогам законодавства, внутрішній волі сторін, а тому є чинним і обов`язковим для виконання сторонами, оскільки відсутні підстави, при наявності яких можливе визнання договору про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 19.07.2007р. недійсним у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.

29.03.2017р. до суду надійшли додаткові письмові заперечення ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. №156-159 т.№ 1) на зустрічну позовну заяву, в якій представник відповідача зазначив, що положення ст.ст.203,215 ЦК України не передбачають серед підстав недійсності правочину не надання інформації перед укладенням договору про сукупну вартість кредиту. Оскільки свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням його прав при укладенні договору згідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», то позивач згідно до п.6 ст.11 відповідного закону мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору, перебіг цього строку починається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору, проте, відповідним правом позичав не скористався, а статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсним лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих окремих положень договору несправедливими.

30.03.2017р. до суду надійшла заява ОСОБА_12 про призначення судової економічної експертизи по справі, оскільки зважаючи на зміст позовних вимог за обома позовами для повного та всебічного розгляду справи необхідне встановлення, зокрема, наступних обставин: моменту набуття чинності кредитним договором з огляду на момент фактичної передачі банком позичальнику у власність кредитних коштів в сумі, обумовленій договором; способу, суми та валюти, в яких фактично було передано банком у власність позичальника кредитні кошти; дійсного розміру заборгованості позичальника перед банком; наявність чи відсутність відповідності тексту кредитного договору щодо визначення базових умов кредитування чинному законодавству та нормативним актам НБУ; наявність чи відсутність відповідності договірних умов кредитування, викладених в тексті кредитного договору, дійсним умовам кредитування, застосованим банком до позивача (а.с. №165-167 т.№ 1).

Ухвалою суду від 30.03.2017р. заяву ОСОБА_12 про призначення судової економічної експертизи було задоволено частково, а провадження по справі було зупинене (а.с. №177-178 т.№ 1).

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23.01.2018р. до суду надійшов висновок Дніпропетровського НДІСЕ на виконання ухвали суду від 30.03.2017р. Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 26.01.2018р. було поновлено провадження по цивільній справі № 201/5927/16-ц (а.с. № 20-42, 108 т.№ 2)

29.05.2018р. до суду надійшло клопотання представника третьої особи за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_12 про зупинення провадження по цивільній справі №201/5927/16-ц до набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 201/1201/18 за позовом ОСОБА_14 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_12 , ОСОБА_10 про визнання недійсним договору іпотеки (а.с. № 136 т.№ 2).

Ухвалою суду від 30.05.2018р. клопотання про зупинення провадження задоволено, провадження по цивільній справі №201/5927/16-ц зупинене до набрання законної сили рішення по цивільній справі № 201/1201/18. (а.с. №145 т.№ 2)

12.06.2018р. до суду надійшла апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Жовтневого районного суду від 30.05.2018р. про зупинення провадження (а.с. №147-149 т.№ 2).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2018р. апеляційну скаргу ПАТ КБ «Укрсоцбанк» задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2018р. про зупинення провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. №187-189 т.№ 2).

В судові засідання 19.02.2019р. та 08.04.2019р. представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. 18.02.2019р. до суду надійшла заява представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Черкавського Ю.С. (діє на підставі довіреності від 04.02.2019р. - а.с. №196 т № 2) про відкладення судового засідання, яке було призначено на 19.02.2019р. 08.04.2019р. представник надав заяву, в якій зазначив, що вимоги первісного позову підтримує в повному обсязі, просить суд позов банка задовольнити, зустрічний позов просив залишити без розгляду в зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивача ОСОБА_10. (а.с. № 208 т.№ 2).

Відповідачка за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_10 , в судові засідання 19.02.2019р. та 08.04.2019р. не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації (а.с. № 192, 199-200 т.№ 2), яка надана ВОМІ ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області від 06.05.2016р. (а.с. №50 т.№ 1). Конверт, який було направлено відповідачці з судовою повісткою був повернутий з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. №202, 204 т.№ 2).

Позивач за зустрічним позовом, третя особа за первісним позовом ОСОБА_10 в судові засідання в судові засідання 19.02.2019р. та 08.04.2019р. двічі поспіль не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення (а.с. № 192, 199-200, 202, 206 т.№ 2), про причини неявки суд не сповістив.

Представник третьої особи - НБУ в судові засідання 19.02.2019р. та 08.04.2019р. не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення (а.с. № 194, 207 т.№ 2).

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надані сторонами заяви, письмові заперечення, в яких сторонами викладені позиції щодо первісних та зустрічних вимог, які є предметом розгляду у справі, суд розглянув справу 08.04.2019р. відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Підстав для винесення по справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 08.04.2019р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) представнику позивача за основним позовом було відмовлено в задоволенні клопотання про залишення без розгляду зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 у зв`язку з його повторної неявкою в судові засідання 19.02.2019р. та 08.04.2019р., оскільки основний та зустрічний позови взаємопов`язані та їх одночасний розгляд є доцільним та правильним (а.с. № 210 т. № 2).

Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог обох сторін та наданих сторонами письмових доказів, оцінивши докази у їх сукупності за принципами ст. 89 ЦПК України, дійшов до висновку про часткове задоволення первісного позову ПАТ «Укрсоцбанк» та повну відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_12 , з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.07.2007р. між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_19 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності. Надання кредиту здійснюється окремими частинами (Траншами) у межах максимального ліміту 81 783 швейцарських франків, зі сплатою 10% річних з кінцевим терміном повернення до 18.07.2022р., згідно до погодженого графіку змін максимального ліміту заборгованості (а.с. №11-13 т.№ 1).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відновлювана кредитна лінія передбачає певну кількість коштів, якими клієнт може скористатися не один раз, тобто, після повернення частини кредиту, клієнт в подальшому може скористатися наступним траншем кредиту в межах встановленого умовами договору розміру кредитного ліміту.

Згідно висновку судової економічної експертизи №2008/2009-17 від 08.01.2018р. по першому питанню чи підтверджується видача через касу ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» кредитних коштів (Траншів) ОСОБА_20 за договором про надання відновлюваної кредитної лінії, за результатами експертного дослідження наданих сторонами письмових доказів зроблено висновок, що документально підтверджується видача ОСОБА_20 кредитних коштів в сумі 114 028 швейцарських франків 00 сантимів (а.с. №41 т.№ 2), виходячи з чого, суд приходить до висновку, що банк свої зобов`язання за договором № 33/144 виконав належним чином.

Як зазначає позивач, ОСОБА_10 належним чином не виконував зобов`язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків у строки визначені договором, допустив тривале прострочення платежів, у зв`язку з чим, станом на 16.02.2016р. заборгованість за договором №33/144 становить 117 955 швейцарських франків 29 сантимів, що за офіційним курсом НБУ на 16.02.2016р. складає 3 212 469грн.54коп., з яких заборгованість за простроченим кредитом - 68 344 швейцарських франків 00 сантимів, заборгованість по простроченим відсоткам - 28 523 швейцарських франків 09 сантимів, пеня за прострочення повернення кредиту 13 759 швейцарських франків 35 сантимів, пеня за прострочення сплати відсотків 7 328 швейцарських франків 85 сантимів.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його сконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позичені грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за укладеним договором про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144, 19.07.2007р. між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачкою ОСОБА_21 був укладений іпотечний договір №657, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрований в реєстрі за №3579, за умовами якого відповідачка передала в іпотеку банка належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 яка їй належала на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.1999р., право власності зареєстровано ДМБТІ, реєстраційне посвідчення від 25.01.1999р. (а.с. №22-24 т.№ 1).

Згідно до п.п.2.4.3, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.7 іпотечного договору, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем за цим договором та/або позичальником за договором кредиту, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити заборгованість позичальника за договором кредиту, а також витрати на здійснення вимог забезпечених іпотекою. У разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України. Достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов`язань забезпечених договором кредиту.

Згідно до п.п.4.6.1, 4.6.7 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду. У разі звернення стягнення на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статей 590, 591 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У відповідності до висновку судової економічної експертизи, по четвертому питанню зазначено , що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_12 перед ПАТ «Укрсоцбанк» відповідає умовам укладеного між сторонами договору №33/144 від 19.07.2007р. та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором з урахуванням офіційного валюто-обмінного курсу, встановленого НБУ на дату розрахунку 16.02.2016р. в частині заборгованості за кредитом в сумі 68 344 швейцарських франків 00 сантимів (еквівалент за курсом НБУ станом на 16.02.2016р. становить 1 861 324 грн.10коп.). Підтвердити документально в повному обсязі суму заборгованості за відсотками та розмір пені, яка зазначена у розрахунку заборгованості станом на 16.02.2016р. не надається за можливе (а.с. №42 т.№ 2).

Між тим, під час проведення дослідження в обсязі наданих матеріалів, експертом у висновку зазначено, що згідно умов договору експертом проведено нарахування відсотків, сума нарахувань за період з 19.07.2007р. по 16.02.2016р. складає 59 557 швейцарських франків 46 сантимів. Згідно наданих виписок ПАТ «Укрсоцбанк» по рахункам, в яких відображено нарахування та погашення поточних та прострочених сум відсотків по договору №33/144 сума погашення відсотків всього складає 30 556 швейцарських франків 08 сантимів (в тому числі, 22 647 швейцарських франків 48 сантимів погашено поточної заборгованості за відсотками, 7 908 швейцарських франків 60 сантимів погашено прострочену заборгованість за відсотками).

Різниця складає 29 001 швейцарських франків 38 сантимів, що є більшою ніж визначено позивачем 28 523 швейцарських франків 09 сантимів в розрахунку заборгованості.

Підтвердити документально розмір пені визначений за розрахунком банку експерт при проведенні дослідження не мав можливості, оскільки виписки по рахунках, в яких відображено нарахування та сплата пені, на дослідження не надано (а.с. №40 т.№ 2).

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 5 ст. 263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими обставинами справи та наявними у справі доказами.

Під час розгляду справи, суд надавши оцінку встановленим обставинам по справі в сукупності наданих письмових доказів, в тому числі висновків викладеним експертом під час експертного дослідження, приходить до висновку про доведеність позивачем обставин наявності простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 68 344 швейцарських франків 00 сантимів та 28 523 швейцарських франків 09 сантимів заборгованості за простроченими відсотками, та про не доведеність позивачем суми пені нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язань по сплаті кредиту і відсотків, оскільки позивач в обґрунтування відповідних вимог не надав належних доказів (виписки по рахункам) на підтвердження заявленої до стягнення суми по пені, а тому при винесенні рішення, суд за наявними в справі доказами, не має можливості належним чином встановити та перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку пені.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що за рахунок продажу предмета іпотеки в порядку примусового звернення стягнення задоволенню підлягають вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 19.07.2007р. станом на 16.02.2016р. в розмірі 2 236 054грн.98коп., що еквівалентно 96 867 швейцарських франків 09 сантимів (з розрахунку 68 344 швейцарських франків заборгованість за простроченим кредитом + 28 523 швейцарських франків 09 сантимів заборгованість за простроченими відсотками).

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018р., у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Отже, керуючись положеннями ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд при визначенні способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведенню прилюдних торгів, в рішенні суду не зазначає початкову ціну вартості майна.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014р., протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

З іпотечного договору вбачається, що майно виступає як забезпечення зобов`язань за кредитом виданого в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 65,0 кв.м., таким чином, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р., проте, установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_12 про захист прав споживачів та визнання недійсними договору про надання відновлюваної кредитної лінії та іпотечного договору, суд зазначає наступне.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що умови укладеного між сторонами договору №33/144 від 09.07.2007р. є несправедливими, оскільки перед його укладенням кредитором не була виконана встановлена законодавством переддоговірна процедура з тією метою щоб споживач міг зробити свідомий вибір та отримати належну і якісну послугу. Наслідком невиконання банком зобов`язання щодо повідомлення позичальнику про кредитні умови стала помилка позичальника щодо предмету договору - суми та валюти зобов`язання і ця посилка призвела до підписання споживачем договору, зміст якого не відповідає його внутрішній волі і який в подальшому спричинив неправомірне збільшення його грошових зобов`язань на користь банка, а в діях банку наявні ознаки недобросовісної підприємницької практики.

Судом встановлено, згідно заяви на отримання кредиту від 09.07.2007р. позичальник власноручним підписом засвідчив про той факт, що банк надав йому повну, достовірну та вичерпну інформацію, власне про особу та місце знаходження банку та про всі умови отримання, користування, повернення кредиту. Засвідчив про відсутність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому банком інформації про умови отримання, користування та повернення кредиту, а отже, перед укладенням договору про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 09.07.2007р. позичальник ОСОБА_10 був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування та гарантував сплату процентів та погашення кредиту в строки передбачені договором кредиту щомісячно, у відповідності з графіком погашення кредиту (а.с. № 164 т.№ 1). Крім того, укладений між сторонами спірний договір містить детальний розпис погашення у вигляді відповідного графіку змін максимального ліміту заборгованості платежів.

Крім того, про ознайомлення позичальника з сукупною вартістю кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту свідчить і той факт, що із вказаною інформацією позичальник був ознайомлений та погодився при укладенні Додаткових угод №1 до договору № 33/144 від 30.03.2009р. та від 30.04.2009р., з підписанням яких ОСОБА_8 були підписані також Додатки №1 «Детальний розпис сукупної вартості кредиту значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту» (а.с. № 14,21 т.№ 1).

Також матеріалами справи підтверджується той, факт, що позичальник після укладення договору здійснював погашення кредиту, відсотків нарахованих на поточну заборгованість по кредиту, що свідчить про фактичне прийняття позичальником умов кредитування за договором та часткове виконання ним грошових зобов`язань. Належних доказів або правових обґрунтувань на спростування відповідних обставин ОСОБА_8 під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до норм ст.ст.3, 6, 11, 202, 525, 627, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, як різновид правочину, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Згідно ст.2 Закон у України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Положеннями ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» банки зобов`язані в кредитному договорі (договорі про надання споживчого кредиту) або додатку до нього надавати детальний розпис загальної сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача.

Згідно норм ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15,23 цього Закону. Остання передбачає штрафні санкції, а згідно ч.7 ст.15 Закону, у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача - споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені ст.16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою визнання недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину (договору) стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 ст.203 ЦК України.

Положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Так, спірний договір про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування.

Підсумовуюче викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 19.07.2007р. відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки при укладанні спірного договору між його сторонами були дотримані всі передбачені діючим на той час законодавством істотні умови даного виду договорів, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті шляхом наступного виконання.

Враховуючи, що при розгляді справи суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним договору про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 19.07.2007р., не підлягають задоволенню й зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору з підстав недійсності основного зобов`язання.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, виходячи з положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне розподілити судові витрати наступним чином.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», суд вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_22 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 540грн. 82коп. (2 236 054грн.98коп. х 48 187грн. 94коп. : 3 212 469грн.54коп. = 33 540грн. 82коп.).

Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_10 , якому відмовлено в задоволенні зустрічного позову, був звільнений від сплати судового збору за вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати за зустрічним позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними у розмірі 1 102грн. 40коп. відносяться на рахунок держави (по 551грн.20коп. за кожну з позовних вимог - за ставками 2016р. - а.с. № 72-77 т. № 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 215, 526, 530, 628, 629, 589-591, 1054 ЦК України, ст.ст.7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 128-131, 223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 33/144 від 19.07.2007р. укладеним між АКБ «Укрсоцбанк (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_19 станом на 16.02.2016р. в розмірі 2 236 054грн.98коп., що еквівалентно 96 867 швейцарських франків 09 сантимів, з яких: 68 344 швейцарських франків 00 сантимів - заборгованість за простроченим кредитом, 28 523 швейцарських франків 09 сантимів - заборгованість за простроченими відсотками:

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.07.2007р., укладеним між АКБ «Укрсоцбанк (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_23 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М. за реєстровим №3579, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_10 ОСОБА_24 .

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочити виконання рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_25 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 540грн. 82коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (треті особи - ОСОБА_12 , Національний банк України) про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними по сплаті судового збору у розмірі 1 102грн. 40коп. - віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : Ткаченко Н.В.