Рішення № 81612698, 12.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2019 р. № 400/271/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. 11-а Північна, 132, Херсон, 73000 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034 третя особа за участю: представника позивача: ОСОБА_2, представника третьої особи: ОСОБА_3Суворовська сільська рада Снігурівського району Миколаївський області, вул. Центральна, 55,с. Суворове,Снігурівський район, Миколаївська область,57355 провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площе. 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площе. 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що тричі зверталась до відповідача з клопотаннями про отримання дозволу на розроблення проекту, але тричі отримувала відмови. При цьому, підстави відмов були кожний раз різні. Підстави відмови, зазначені у листах ГУ Держгеокадастру, не відповідають вимогам ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому свою позицію пояснив наступним чином. Відповідно до ст.118 ЗК України до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. За результатам розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.07.2018 відмовлено у наданні зазначеного дозволу, оскільки наданий графічний матеріал із зазначенням назви населеного пункту до якого здійснено прив’язку, що унеможливлює визначити її місце розташування. Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави вважати, що Земельним кодексом України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об’єктивної оцінки та відповіді на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не віднесено. Між тим, як вбачається з графічних матеріалів, доданих позивачкою до клопотання, вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки не зазначено назви населеного пункту до якого здійснено прив’язку, та біля якого передбачається надання земельної ділянки. За результатами розгляду клопотання від 29.08.2018 позивачці було відмовлено у наданні дозволу, оскільки у змісті клопотання відсутня інформація, яка підтверджує або спростовує факт реалізації позивачкою права безоплатної приватизації. Третій раз було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу, оскільки на той час, вже був виданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою іншій особі.

В судові засідання 19.03.2019 та 12.04.2019 представник відповідача не з’явився. Представник позивача позовні вимоги підтримав. Також, в судовому засіданні представник третьої особи Суворовської сільської ради підтримала позовні вимоги позивачки.

В судовому засіданні 12.04.2019 допитано в якості свідка ОСОБА_4

Суд розглянув справу 12.04.2019 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписаний 15.04.2019.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

04.05.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

18.07.2018 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області листом за №Д-6830/0-4343/0/20-18-СГ відмовило у задоволенні зазначеної заяви, щодо надання дозволу, з тих підстав, що наданий графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, виконаний без зазначення назви населеного пункту, до якого здійснено прив’язку, що унеможливлює визначити її місце розташування.

22.08.2018 ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

01.10.2018 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області листом за №Д-6830/0-5242/0/20-18-СГ відмовило у задоволенні зазначеної заяви, щодо надання дозволу, з тих підстав, що у заяві відсутня інформація, яка підтверджує або спростовує, факт реалізації ОСОБА_1 права безоплатної приватизації.

10.10.2018 ОСОБА_1 втретє звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

12.11.2018 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області листом за №Д-6830/0-5907/0/20-18-СГ відмовило у задоволенні зазначеної заяви, щодо надання дозволу, з тих підстав, що на бажану земельну ділянку вже було видано дозвіл на розробку проекту із землеустрою іншому громадянину.

12.02.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №861/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 1,8582 га, в тому числі ріллі площею 1,8582 га (кадастровий номер 4825785200:01:000:0044) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

06.03.2019 державний реєстратор Снігурівської районної державної адміністрації зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 1,8582 га з кадастровим номером 4825785200:01:000:0044 за ОСОБА_5

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Жодної іншої підстави відмови у наданні дозволу Земельний кодекс України не передбачає.

Всі три підстави, на які посилався відповідач, відмовляючи у наданні дозволу ОСОБА_1, не передбачені ЗК України і, на переконання суду, є штучними. Надання дозволу іншій особі жодним чином не наділяє цю особу будь-якими правами на цю земельну ділянку, а також не є перешкодою для надання дозволів на розробку проекту землеустрою другим здобувачам. В частині 6 ст.118 ЗК України, не передбачено надання заявником відомостей про використання чи ні особою свого права на безоплатну приватизацію. Перевірка цього факту вже входить до повноважень відповідача.

Крім того, жодне з трьох звернень не було розглянуто відповідачем з дотриманням місячного строку, передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у листах №Д-6830/0-4343/0/20-18-СГ від 20.08.2018, №Д-6830/0-5242/0/20-18-СГ від 01.10.2018, №Д-6830/0-5907/0/20-18-СГ від 12.11.2018 є протиправними.

В цій частині позов належить задовольнити.

Щодо способу поновлення прав позивачки, порушення яких визнано судом, то необхідно зазначити наступне.

В теперішній час, земельна ділянка, на яку претендувала позивачка передана у приватну власність іншій фізичній особі. Відповідно ст.118 Земельного кодексу України, відповідач уповноважений на надання дозволів лише земель сільськогосподарського призначення державної власності. Суд не може зобов’язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки, оскільки в теперішній час вона є приватною власністю іншій особи.

Таким чином, поновити права позивачки шляхом, який вона просить – надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідної земельної ділянки, в теперішній час неможливо, оскільки істотно змінились обставини, які виникли вже після подання позовної заяви.

В цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У цьому випадку, суд вбачає, що відмова судом в задоволенні частини позовних вимог сталася не внаслідок їх необґрунтованості, а внаслідок неможливості поновлення порушених прав позивачки саме у такий спосіб. При чому, перешкоди для поновлення прав позивачки саме у такий спосіб виникли вже під час розгляду цієї справи. За таких обставин, суд дійшов висновку, що судові витрати необхідно покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки саме його протиправна поведінка призвела до порушенні прав позивачки те неможливості поновлення її прав навіть судовим рішенням.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. ОСОБА_6 Вадимівни (вул. 11-а Північна, 132,Херсон,73000 НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

3. В задоволенні позовної вимоги про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Суворовської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) на користь ОСОБА_1 (вул. 11-а Північна, 132,Херсон,73000 НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. сорок коп.).

5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 15.04.19