Рішення № 81612714, 07.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 р. № 400/1125/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. 6 Слобідська, 3, м. Миколаїв,54003 до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївський області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 про:зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 08.07.2014 № 43719496 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно;

зобов’язати Центральний районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт та вчинити відповідні дії по вилученню (скасуванню) відповідних записів про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1, у тому числі і кошти (окрім квартири № 38, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська (6-а Слобідська) буд. 3) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

зобов’язати Центральний районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області виключити (скасувати) із Єдиного реєстру боржників відомості про позивача.

Відповідачем у справі позивач вказала Центральний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі – Відділ).

Як встановлено судом, 08.07.2014 старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3 виніс постанову ВП № 43719496 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (надалі – Постанова від 07.08.2014, арк. спр. 59-60). Згідно з Постановою від 08.07.2014, арешт в межах суми боргу (1 265 653,34 грн.) було накладено на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачеві.

10.12.2018 позивач подала начальнику Відділу вимогу про зняття арешту, накладеного Постановою від 08.07.2014, з усього майна, крім зазначеної вище квартири (арк. спр. 20). Із заявою аналогічного змісту ОСОБА_1 звернулась до Відділу і 18.12.2018 (арк. спр. 21).

Незадоволення Відділом законних, на думку позивача, вимог стало підставою для звернення ОСОБА_1 29.12.2018 до суду.

Проте, відповідно до матеріалів справи, постановою від 26.12.2018 (арк. спр. 56-57) начальник Відділу, на підставі статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 1404), визнав дії старшого виконавця ОСОБА_3 щодо винесення ним Постанови від 08.07.2014 та оголошення заборони на відчуження майна «… такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст. 11, ст. 32, 52 Закону України «Про виконавче провадження» …» та скасував Постанову від 08.07.2014 в частині що стосується арешту всього майна «… залишивши під арештом квартиру … шляхом внесення змін до обтяження №6299836 …».

Факт внесення на підставі постанови начальника Відділу від 26.12.2018 відповідних змін до обтяження № 6299836 підтверджується «Актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень» (арк. спр. 69-70).

Ухвалою від 07.02.2019 (арк. спр. 106-107) Миколаївський окружний адміністративний суд, з урахуванням того, що Постанову від 08.07.2014 було скасовано постановою начальника Відділу від 26.12.2018, а арешт був знятий, на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, закрив провадження у справі.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 П’ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.04.2019 (арк. спр. 141-143) скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 про закриття провадження у справі та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У постанові суд апеляційної інстанції вказав, що «… при закритті провадження у справі поза увагою суду залишились обставини неповного виконання постанови №43719496 від 26.12.2018. Підтвердженням вищевказаного слугує наявний в матеріалах справи витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №58919215 від 03.04.2019 року, з якого вбачається, що на все рухоме майно ФОП ОСОБА_1 накладено арешт відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №43719496 від 08.07.2014 року та станом на 03.04.2019 року даний арешт не знято. Наведене свідчить, що станом на момент постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі суб’єктом владних повноважень не були виправлені вчинені порушення, які стали підставою для звернення до суду із даною позовною заявою. Крім того, судом першої інстанції не надано обґрунтувань вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача можливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після виправлення суб’єктом владних повноважень таких рішень. Так, з матеріалів справи вбачається, що постанова державного виконавця … від 08.07.2014 скасована начальником … відділу … лише 26.12.2018, тобто більше ніж через чотири роки, протягом яких наявний арешт всього майна позивача порушував її права та законні інтереси, про що зазначено в апеляційній скарзі. Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин відбулося виправлення оскаржуваних порушень суб’єктом владних повноважень, що, у свою чергу, є перешкодою для закриття провадження у справі за п.8 ч.1 ст.238 КАС України …».

Ухвалою від 17.04.2019 суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В. прийняла справу до свого провадження, залучила другим відповідачем у справі Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області і призначила її розгляд на 25.04.2019. Цією ухвалою відповідач був зобов’язаний надати документи, що підтверджують вчинені за результатами прийняття постанови від 26.12.2018 № 43719496 дії щодо внесення змін до обтяження № 6299836, а також письмові пояснення щодо наявності станом на 03.04.2019 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про арешт рухомого майна позивача. Позивачу суд запропонував надати письмові пояснення щодо порушення Постановою від 08.07.2014 її прав та інтересів.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. Позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності; відповідачі представників в судове засідання не направили, тому суд, на підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у письмовому провадженні.

У заяві від 25.04.2019 № 18666 (арк. спр. 152) начальник Відділу просила закрити провадження у справі, зазначивши, що 25.04.2019, на виконання постанови від 26.12.2018, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було припинено обтяження з реєстраційним номером запису 14439404. На підтвердження цієї обставини відповідач надав витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25.04.2019 (арк. спр. 153).

Позивач надала пояснення (арк. спр. 154-155), в яких вказала, що накладений Постановою від 08.07.2014 арешт на рухоме майно (в тому числі на грошові кошти) став у грудні 2018 року перешкодою для приватного нотаріуса Вітовського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 у посвідченні договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Як зазначила ОСОБА_1, обтяження порушує її права, передбачені статтею 319 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 07.05.2019 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог: про скасування постанови старшого державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3 за №43719496 від 08.07.2014р. про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно; про зобов’язання Центрального районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт та вчинити відповідні дії по вилученню (скасуванню) відповідних записів про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1), у тому числі і кошти (окрім квартири №38, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська (6-а Слобідська) буд.3) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

При прийнятті рішення за позовною вимогою про зобов’язання Відділу виключити (скасувати) із Єдиного реєстру боржників відомості про позивача суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У позовній заяві ОСОБА_1 не повідомила про обставини, що, на її думку, свідчать про незаконність включення до Єдиного реєстру боржників відомостей про неї; не зазначила, коли і на якій підставі, на її думку, із вказаного реєстру мали бути видалені ці відомості; не вказала, в чому полягає протиправність дій або бездіяльності Відділу.

Жодних пояснень щодо цієї позовної вимоги Відділ також не надав.

В матеріалах справи наявні:

копія постанови від 08.07.2014 старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що була винесена у виконавчому провадженні № 43719496 (стягувач – ТОВ «ОТП Факторинг Україна», боржник – ОСОБА_1Ю.) з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 18.03.2014 № 1011, надалі – Виконавчий документ (арк. спр. 59-60);

копія постанови від 15.07.2014 старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3, що була винесена у виконавчому провадженні № 43719496, про повернення Виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (арк. спр. 61-63);

копія постанови від 26.09.2017 старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6, що була винесена у виконавчому провадженні № 51393416, про повернення Виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) 37 Закону № 1404 (арк. спр. 64-65).

Суд зазначив, що нормами Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (втратив чинність 05.10.2016) ведення Єдиного реєстру боржників не було передбачено.

Отже, відповідна інформація про ОСОБА_1 могла бути внесена до Єдиного реєстру боржників не раніше 05.10.2016. Виходячи з наявних доказів, відомості про позивача були відображені в Єдиному реєстрі боржників одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 51393416.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1404, Єдиний реєстр боржників – це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

У частині п’ятій статті 9 Закону № 1404 вказано, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Оскільки Виконавчий документ (у виконавчому провадженні № 51393416) було повернуто, як вказано вище, на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1606, відомості про боржника (позивача) виключенню з Єдиного реєстру боржників не підлягали.

За таких обставин суд встановив, що позовна вимога є безпідставною.

В зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, сплачена позивачем за квитанцією від 29.12.2018 № 0.0.122643651.1 сума судового збору (704,80 грн.) розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 9, 77, 205, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. 6 Слобідська, 3, м. Миколаїв, 54003, РНОКПП 290412280) до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 35065742) про зобов’язання виключити (скасувати) із Єдиного реєстру боржників відомостей про позивача відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна