Постанова № 81582565, 07.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

Постанова

Іменем України

07 травня 2019 року

м. Черкаси

справа № 711/9884/18

провадження № 22-ц/793/716/19

категорія: 311000000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Азот»;

представник відповідача: Леонічева Дар’я Валеріївна

розглянувши у судовому засіданні у місті Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2019 року (ухвалене в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси 18 лютого 2019 року під головуванням судді Позарецької С.М., повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

19 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно наказу ПАТ «Азот» № 11-вк від 16 січня 2018 року його звільнено 22 січня 2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

На час звільнення, відповідачем не було проведено з позивачем розрахунок. Спору про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати немає, оскільки згідно з даними довідки № 709 від 01 листопада 2018 року, наданою ПАТ «Азот», загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 13 184 грн. 28 коп., яка не виплачена.

Позивач зазначив, що згідно виписки про індивідуальні відомості про застраховану особу від 17 жовтня 2018 року, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, його заробітна плата становила у листопаді 2017 року - 8 677 грн. 96 коп., а у грудні 2017 року - 8 687 грн. 06 коп. Середньоденний заробіток становить 403 грн. 84 коп.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що з 23 січня 2018 року по 16 листопада 2018 року кількість днів затримки розрахунку становить 206 днів, тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 83 191 грн. 04 коп. (206 днів х 403 грн. 84 коп. = 83 191 грн. 04 коп.).

Позивач просив суд стягнути з ПАТ «Азот» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 184 грн. 28 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 83 191 грн. 04 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 13 184 грн. 28 коп. з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 23 січня 2018 року по 16 листопада 2018 року в сумі 83 191 грн. 04 коп.

Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 831 грн. 91 коп.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач по справі визнав факт невиплати коштів, однак своєї вини в цьому не вбачав. Суд дійшов іншої думки з цього приводу та зазначив, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві чи блокування (арешт) рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи, судом не встановлено вини ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі, відповідач такі висновки суду не спростував, тому доводи позовної заяви були визнані обгрунтованими і позов було задоволено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2019 року представник ПАТ «Азот» - адвокат Леонічева Д.В. подала до Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу, в якій просила рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2019 року змінити, зазначивши в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати ту обставину, що стягнення необхідно провести з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Судові витрати покласти на позивача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що розділом ІV Податково кодексу України, п. 163.1 ст. 163 визначено, що об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподаткований дохід, який складається із суми оподаткованих доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 та пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом при ухваленні рішення вищевказані положення податкового законодавства не були прийняті до уваги та їм не було надано жодної оцінки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 15 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження. Вимоги ст. 361 ЦПК України апеляційним судом виконані. Згідно положень ч. 3 ст. 359 та ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасникам справи роз'яснено право на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 18 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Свою ухвалу суд мотивував тим, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Позивач ОСОБА_1 працював у ПАТ «Азот» на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

22 січня 2018 року його було звільнено з підприємства відповідно до наказу № 11-вк від 16 січня 2018 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

В зв'язку з невиплатою нарахованої заробітної плати, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав про стягнення невиплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати.

Рішенням суду позовні вимоги були задоволені та захищено порушене право позивача.

Рішення суду оскаржується лише в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при цьому розмір стягнутого середнього заробітку не оскаржується, а відповідач не погоджується з висновком суду про те, що такий заробіток стягнутий без вказівки на відрахування передбачених законодавством податків та обов'язкових платежів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга представника ПАТ «Азот» - адвоката Леонічеовї Д.В. підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 вищевказаного Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення пункт 6 Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Вирішуючи спір а стягуючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 83 191 грн. 04 коп. суд, дійсно стягнув такий розмір без зазначення обов'язку роботодавця відрахувати із вказаної суми обов'язкових платежів до державного бюджету.

Апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд правильно вирішивши спір, не врахував, що якщо сума середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу стягується з роботодавця без утримання податків й інших обов'язкових платежів, то про це зазначається в резолютивній частині рішення суду.

Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Таке відрахування податків й обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становища працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.

Отже, і зарплата, і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду, однак, згідно роз'яснень Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» на суд покладається обов'язок обов'язкового зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення суду та зазначенню, що податок і збори підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Тому, рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 23 січня 2018 року по 16 листопада 2018 року включно в сумі 83 191 грн. 04 грн. підлягає зміні шляхом доповнення вказаного висновку вказівкою «з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України».

Разом з тим, апеляційна скарга в частині стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку судові витрати не підлягають перерозподілу, так як рішення суду першої інстанції не змінено судом апеляційної інстанції в частині суми стягнення коштів.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Азот» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2019 року - адвоката Леонічевої Дар’ї Валеріївни задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення в частині вирішення спору про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 23 січня 2018 року по 16 листопада 2018 року в сумі 83 191 грн. 04 коп. наступним: «з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови виготовлено 07 травня 2019 року.