Ухвала суду № 81513839, 03.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/8713/19

Провадження № 2/520/3813/19

УХВАЛА

03.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Ганєва А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145,40 кв.м., реєстраційний номер майна - 11819767;

- накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 32501979.

В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 якій вона - ОСОБА_1 приходиться онукою, а саме: донькою ОСОБА_4 (сина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище ім`я по-батькові ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина що складається з: садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145.40 метрів квадратних, реєстраційний номер майна: НОМЕР_1 , станом на 2019 рік оцінюється у 314000 гривень; житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 71,5 метрів квадратних, реєстраційний номер майна: НОМЕР_2 , станом на 2019 рік оцінюється у 585000 гривень.

13 грудня 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Сальнікової З.В. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу №364/2018 до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 лютого 2019 року від Київської державної контори у місті Одесі, на ім`я заявниці надійшов лист, у якому зазначено, що 27.09.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В . було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 за реєстровим номером 2171, не на її користь.

Заявниця зазначила, що вважає, що зазначений заповіт складено шляхом введення в оману померлої, оскільки ОСОБА_3 05.08.2005 року повідомила ОСОБА_1 , що нею складено заповіт на користь останньої, та ніякого іншого заповіту вона не укладала, про що також повідомляла перед смертю її - ОСОБА_1

Також останній стало відомо, що ймовірним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 є - ОСОБА_2 , який також приходиться онуком ОСОБА_3 та на даний час вже намагається розпоряджатись майном померлої на свій розсуд.

У зв`язку з викладеними обставинами, вона - ОСОБА_1. має намір звернутись до суду з позовом про визнання вказаного заповіту недійсним до ОСОБА_2 , як імовірного спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 .

Також заявниця зазначила, що якщо не буде накладено арешт на нерухоме майно померлої, ОСОБА_2 , за час судового розгляду цього позову, може відчужити вказане майно на користь третіх осіб і у разі винесення рішення на її користь, зазначене рішення неможливо буде виконати.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною завою було розподілено судді Калініченко Л.В. та передано останній 23.04.2019 року.

З урахуванням викладених заявник обставин, судом встановлено, що заявниця має намір подати до суду позовну заяву стосовно двох об`єктів нерухомого майна, а саме стосовно:

- садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145,40 кв.м., реєстраційний номер майна - 11819767;

- житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 32501979.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, яке у тому числі в рівному обсязі розташоване на території Київського району міста Одеси, отже позовна заява, яку ОСОБА_1 має подати до суду, про яку висловила намір, підсудна Київському районному суду міста Одеси, а відтак заява про забезпечення позову до подання позовної заяви підсудна Київському районному суду міста Одеси.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає розгляду.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.04.2019 року призначено справу №520/8713/19 за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, до судового засідання з викликом сторін по справі в приміщенні суду на 03 травня 2019 року о 12 годині 30 хвилин.

До дати зазначеного судового засідання, судом встановлено, що 02 травня 2019 року ОСОБА_1 подано до Київського районного суду міста Одеси позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 27.09.2013 року, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В., зареєстрований в реєстрі за №2171 - недійсним.

В судове засідання 03.05.2019 року сторони не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом було ухвалено провести розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні 03.05.2019 року за відсутності сторін по справі.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з заяви та наданих до неї документів вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно нерухомого майна:

- садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145,40 кв.м., реєстраційний номер майна - 11819767;

- житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 32501979.

Зазначене нерухоме майно, входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належало на праві приватної власності останній, що підтверджується відповідними записами в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №148508545 від 07.12.2018 року.

Померлою за час життя, складено 27.09.2013 року заповіт на ім`я ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що вона є також спадкоємцем першої черги, до смерті померлої за нею постійно доглядала, а відтак має право на спадкування зазначеної спадщини, а заповіт вважає таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки він складений ОСОБА_3 шляхом введення її в оман, що в свою чергу позбавляє її на право на спадкування.

З вказаних підстав, позивачка 02 травня 2019 року подала до Київського районного суду міста Одеси позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 27.09.2013 року, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В., зареєстрований в реєстрі за №2171 - недійсним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на: садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145,40 кв.м., реєстраційний номер майна - НОМЕР_1 ; житловий будинок № АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 32501979, які належать на праві власності ОСОБА_3 , померлій 24.11.2018 року, є обґрунтованими, законними та співрозмірними із викладеними позовними вимогами, які заявник має намір заявити у позовні заяві, з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна.

Невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки спірні об`єкти нерухомості входять до складу спадщини, позивач вважає спірний заповіт складений померлою таким, що підлягає недійсним, а відтак прийняття будь-яких рішень стосовно нерухомого майна, до розгляду спору по суті, можуть порушити права позивача на судовий захист та останній, у разі задоволення позовних вимог, для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Відповідно до ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Судом враховується, що за час розгляду цієї заяви, ОСОБА_1 02 травня 2019 року подано до Київського районного суду міста Одеси позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 27.09.2013 року, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О .В., зареєстрований в реєстрі за №2171 - недійсним, на підставі якої заведено цивільну справу №520/8713/19, питання про відкриття провадження якої на цей час не вирішено.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, а саме:

- Накласти арешт на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145,40 кв.м., реєстраційний номер майна - НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Повний текст ухвали суду складено - 03.05.2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.