Ухвала суду № 81476692, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 квітня 2019 року м. Київ № 640/6855/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ»доМіністерства юстиції Українипровизнання протиправними та скасування наказу в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №96/5 від 11.01.2019 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», зазначивши при цьому ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та Фермерське господарство «ХОРСТА», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ», звертаючись з даним позовом, вважає протиправним наказ Міністерства юстиції України з тих підстав, що відповідач, скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2017 №33752588, від 08.02.2017 №33752593, від 01.11.2016 №32141570, від 01.11.2016 №32141521, від 24.09.2016 №31549913, від 05.01.2017 №33349368, від 05.01.2017 №33349366, від 23.12.2016 №33113303, від 01.11.2016 №32141532, від 01.11.2016 №32141590, від 18.11.2016 №32420014, від 04.01.2017 №33332333, від 25.11.2016 №32544619, від 10.04.2017 №34693129, від 25.11.2016 №32544617, від 08.02.2017 №33752603, від 08.02.2017 №33752606, прийняті приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Шелудько Валентиною Петрівною, грубо порушило право користування позивачем земельними ділянками.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ» та ОСОБА_1 17.05.2013 та 09.11.2013 були укладені договори оренди земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності.

В подальшому, 30.12.2016 приватним нотаріусом Шелудько В.П., як державним реєстратором, прийняті рішення №33349366 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,47 га та рішення №33349368 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 3,20 га. В цей же день у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ» зареєстровані права оренди земельних ділянок.

Суміжною земельною ділянкою користується Сільськогосподарський виробничий кооператив «ЧЕРПОВОДИ».

В зв'язку з підозрілою діяльністю певних осіб на землях, що отримані в оренду Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ», задля встановлення актуальних відомостей щодо правового статусу земель та підтвердження прав на такі землі, представники позивача звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. За результатом такого звернення позивачу стало відомо, що рішення приватного нотаріуса Шелудько В.П. від 30.12.2016 скасовані, а відповідні права оренди зареєстровані за Фермерським господарством «ХОРСТА».

Скасування рішень приватного нотаріуса Шелудько В.П. від 30.12.2016 мало місце у зв'язку з задоволенням скарги адвоката Стамбули В.М. в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших від 17.12.2018, які стверджували, що є власниками земельних ділянок, що знаходяться на території Уманського району Черкаської області.

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, вважаючи укладені договори такими, що укладені з порушенням їх істотних умов, без відповідного пакету документів, не перевірила належним чином відомості та запропонувала скасувати рішення, які не стосуються осіб, зазначених у скарзі, оскільки адвокат Стамбула В.М. вказував лише щодо відносин клієнтів з СВК «ЧЕРПОВОДИ», а зокрема, рішення №33349366 від 05.01.2017 та №33349368 від 05.01.2017 були прийняті не в інтересах СВК «ЧЕРПОВОДИ», а в інтересах ТОВ «ЧЕРПОВОДИ».

Втім, наслідками скасування рішень приватного нотаріуса Шелудько В.П. від 30.12.2016 була реєстрація права оренди на спірні земельні ділянки за Фермерським господарством «ХОРСТА».

В діях відповідача позивач вбачає порушення права на мирне володіння майном, втручання у це володіння.

Таким чином, фактично предметом спору у даній справі є порушення оспорюваним наказом відповідача майнових прав (права оренди земельними ділянками) учасників справи, а тому спір не є публічно-правовим, а випливає з господарських відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене та те, що позивач оскаржує спірний наказ не з підстав дотримання відповідачем процедурних питань їх прийняття, а виключно з підстав захисту майнового права, суд дійшов висновку, що даний спір не має ознак публічно-правового спору.

Отже, такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд зауважує, що хоча формально предметом спору є скасування спірного наказу, фактично позов заявлено з метою захисту майнового права, що свідчить про приватноправовий характер спору та його непідсудність адміністративному суду.

Крім того, скасування наказу з проведення реєстраційних дій буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі №915/127/18.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.01.2019 у справі №823/460/16 зазначив, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2019 у справі №П/811/1884/17 зазначив, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №826/26802/15 зазначила «Крім того, на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивачки, прийнято внаслідок допущення держреєстратором протиправних дій, у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого також оспорюється позивачем. Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір».

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 821/592/16.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктами 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на зміст та юридичну природу обставин, зазначених у позовній заяві, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, наявні достатні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі №640/6855/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №96/5 від 11.01.2019 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧЕРПОВОДИ» сплачений згідно квитанції №39 від 12.04.2019 судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко