Рішення № 81474614, 18.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Київ № 810/3020/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі - відповідач, Борівська селищна рада), в якому просить суд: визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме Борівської селищної ради Фастівського району Київської області в частині не виконання розрахунку при звільненні не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику протиправною та зобов'язати Борівську селищну раду Фастівського району Київської області виконати вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював заступником селищного голови Борівської селищної ради та 07.06.2018 звернувся до в.о. голови Борівської селищної ради ОСОБА_5 із заявою про звільнення з посади заступника голови ради з 08.06.2018 за згодою сторін.

Крім того, позивач вказує, що 07.06.2018 в.о. голови ОСОБА_5 видане розпорядження № 32 про звільнення його з посади заступника голови ради з 08.06.2018. Позивач зазначає, що копія розпорядження була подана головному бухгалтеру для проведення розрахунків.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не було проведено розрахунку при звільненні, не було видано трудову книжку та не надано копію розпорядження про звільнення ОСОБА_1 звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі № 810/3020/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

06.09.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження декілька справ, зокрема даної справи та справи № 810/3789/18 за позовом ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Фастівського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії.

24.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Борівської сільської ради Фастівського району Київської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. голови Борівської сільської ради Фастівського району Київської області ОСОБА_3 № 18 від 11.07.2018 року «Про звільнення з посади заступника селищного голови» в повному обсязі.

Обгрунтовуючи даний позов ОСОБА_1 вказав, що ним було подано заяву про звільнення за згодою сторін з 08.06.2018 та не отримавши жодних документів, він 12.06.2018 звернувся до Борівської селищної ради із вимогою про виконання суб'єктом владних повноважень положень ст.116 Кодексу законів про працю України.

Позивач зазначив, що не отримавши відповідь на вказану вимогу він звернувся з позовом до суду (справа №810/3020/18). У подальшому, як стверджує позивач, 12.07.2018 засобами поштового зв'язку ним було отримано розпорядження № 18 від 11.07.2018 «Про звільнення з посади заступника селищного голови», яким його було звільнено з посади заступника селищного голови.

Позивач вважає вказане розпорядження таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому воно підлягає скасуванню, як протиправне з наступних підстав.

По-перше, вказане розпорядження підписане ОСОБА_3 як в.о. голови Борівської селищної ради, який не був призначений на цю посаду, оскільки депутати селищної ради відмовились поновити на роботі ОСОБА_3, тому спірне розпорядження підписане особою не наділеною селищною радою повноваженнями на прийняття рішень від імені ради.

По-друге, в розпорядженні відповідач послався на п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю, як на підставу звільнення позивча, при цьому передбачених законом дій при звільненні працівника з роботи виконано не було. Позивач стверджує, що він був позбавлений можливості дати пояснення, при цьому на час прийняття оспорюваного розпорядження на розгляді у відповідача був лист з відомостями про те, що ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з 08.06.2018. Також позивач зазначає, що підставою для його звільнення у спірному розпорядженні вказано - прогули, тому у випадку застосування до працівника дисциплінарного стягнення за вказаний проступок повинно бути призначене службове розслідування, за результатами якого застосовується рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Така перевірка, зазначає позивач проведена не була, жодних дисциплінарних стягнень до нього застосовано не було.

Крім того, позивач вказує, що оскаржуваним розпорядженням здійснюючи розрахунок при звільненні з нього вирахувані кошти за ніби-то зниклий ноутбук, однак даний прилад не перебував у його розпорядженні та не був за ним закріплений, разом з тим інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проведена не була. При цьому, факт зникнення ноутбука був виявлений 11.07.2018, в той час як позивач не з'являвся у приміщенні селищної ради з 08.06.2018. Окрім того, розпорядження про відрахування коштів за заподіяну шкоду працівником має бути виконане не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 відкрито провадження у справі №810/3789/18 та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 суд задовольнив клопотання позивача про об'єднання в одне провадження адміністративних справ № 810/3020/18 та № 810/3789/18 з присвоєнням адміністративній справі номеру № 810/3020/18.

Крім того, вказаною ухвалою вирішено розгляд справи № 810/3020/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Підготовче судове засідання, призначене у справі на 31.10.2018 відкладено у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача та виклику свідків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання в адміністративній справі № 810/3020/18 на тридцять днів та призначено наступне підготовче засідання у справі на 19.12.2018.

Підготовче судове засідання, призначене у справі на 19.12.2018 відкладено на підставі статті 181 Кодексу адміністративного судочинства на 23.01.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів судом відкладено підготовче судове засідання на 14.02.2019.

Підготовче судове засідання призначене у справі на 14.02.2019 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, наступне підготовче засідання призначене на 11.03.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2019.

У судовому засіданні, призначеному у справі на 09.04.2019, на підставі статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву до 18.04.2018.

Крім того, в ході судового розгляду судом за клопотанням позивача були допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Разом з тим, за неодноразовими викликами свідка ОСОБА_7 остання у судове засідання не з'явилась.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзиви на позовну заяву вх. № 17571/18 від 22.08.2018, та від 06.09.2018 вх. №18682/18, в яких заперечував щодо задоволення позову, та вказав, що перевіркою журналу реєстрації вхідної кореспонденції та журналу реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови було встановлено відсутність відомостей про подання ОСОБА_1 заяви про звільнення від 07.06.2018 та відсутність розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради «Про звільнення заступника селищного голови з виконавчої роботи Борівської селищної ради ОСОБА_1», про що листом від 25.06.2018 було повідомлено позивача.

У подальшому, вказує відповідач, посадовими особами Борівської селищної ради було встановлено відсутність ОСОБА_1 у період з 08.06.2018 по 21.06.2018 на робочому місці та складено акти «Про відсутність працівника на роботі», про що повідомлено позивача та запропоновано останньому надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці з 08.06.2018 по 21.06.2018.

Разом з тим, відповідач зазначив, що від позивача не надійшло жодних пояснень про причини відсутності на робочому місці у період з 08.06.2018 по 21.06.2018, у зв'язку з чим, розпорядженням в.о. селищного голови № 18 від 11.07.2018 «Про звільнення заступника селищного голови з виконавчої роботи Борівської селищної ради» позивача звільнено з займаної посади за прогул без поважних причин з 12.07.2018.

Відповідач звертав увагу суду, що одночасно в день звільнення всі належні позивачу суми при звільненні було виплачено на його картковий рахунок у день звільнення, при цьому копію оспорюваного розпорядження та трудову книжку було направлено поштою і 13.07.2018 отримано позивачем.

Щодо твердження позивача про необхідність проведення службового розслідування у порядку затвердженому постановою КМУ від 13.06.2000 № 950 перед застосуванням до працівника дисциплінарного стягнення, відповідач зазначив, що такі твердження є хибними, так як відповідно абз.8 п.1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дія цього порядку не поширюється на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, права та обов'язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування щодо яких не встановлюються дисциплінарним статутами або іншими нормативними актами.

Також відповідач зауважив, що твердження позивача щодо того, що «…керівником видається розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення до працівника, наприклад у вигляді звільнення, а потім безпосередньо саме розпорядження про звільнення …» є помилковим, у зв'язку з тим, що відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із видів стягнення за порушення трудової дисципліни.

Крім того, відповідач на спростування доводів позивача щодо вирахування при розрахунку з ним при звільненні коштів за недостачу ноутбука інвентарний номер 10410301 вказав, що з метою забезпечення схоронності матеріальних цінностей, що належать Борівській селищній раді, 01.02.2017 відповідач з позивачем уклали типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У зв'язку із зміною матеріально-відповідальної особи в Борівській селищній раді, на підставі розпорядження відповідача від 09.07.2018 № 19 було проведено інвентаризацію. При проведенні інвентаризації виявлено факт недостачі ноутбука Lenovo idea Pad 650-30 інвентаризаційний номер 10410301, про що складено акт про виявлення недостачі від 11.07.2018. При цьому, відповідач вказує, що ним було по даному факту подана заява до Фастівського відділення поліції Васильківського відділу ГУ НП в Київській області

Підсумовуючи викладене, відповідач стверджував, що вимоги позивача щодо предмету спору безпідставні та не обґрунтовані, тому просив відмовити у задоволенні позову про визнання незаконними дій та протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області у повному обсязі.

Позивач заперечуючи проти доводів Борівської селищної ради, викладених у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив вх. №18697/18 від 06.09.2018 та від 17.09.2018 вх. № 19539/18, в яких заперечував щодо доводів відповідача.

Таким чином, позивач вказує, що станом на час його звільнення діючим керівником Борівської селищної ради був ОСОБА_5, якому позивач подав заяву від 07.06.2018 та який виніс розпорядження про його звільнення. Лише 20.07.2018 рішенням Борівської селищної ради №2 повноваження ОСОБА_5 були достроково припинені.

08.06.2018 ОСОБА_3 приступив до виконання повноважень секретаря селищної ради на підставі внесених відомостей державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Борівська селищна рада на спростовування доводів позивача, викладених у відповіді на відзив подала до суду заперечення на відповідь на відзив від 14.09.2018 №19367. Так, відповідач вказує, що вказані позивачем пояснення безпідставні та не стосуються предмету спору, при цьому в.о голови Борівської селищної ради вказав, що рішенням Фастівського міськрайонного суду від 18.02.2018 (справа № 381/30/63/17, яке набрало законної сили) визнано нечинним та скасовано рішення Борівської селищної ради Фастівського району Київської області від 24.07.2017 р. №1-ХХ-УІІ «Про дострокове припинення повноважень секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_3». Таким чином, на сьогоднішній день повноваження голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області виконує секретар ради ОСОБА_3, що також підтверджується витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У судове засідання призначене у справі на 18.04.2018 з'явилися позивач та представники позивача та відповідача.

Присутній у судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав доводи позовних заяв, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, тому просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи та показання свідків, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням в.о. голови Борівської селищної ради від 31.01.2017 «Про призначення на посаду» ОСОБА_1 призначено на посаду заступника селищного голови з виконавчої роботи Борівської селищної ради з 01.02.2017, з посадовим окладом згідно штатного розпису (том І, а.с.22)

07.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до в.о. селищного голови Борівської селищної ради ОСОБА_5 із заявою про звільнення з 08.06.2018 з посади заступника селищного голови на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (том І, а.с.11).

Як вбачається з копії вказаної заяви у верхньому лівому кутку проставлено резолюцію ОСОБА_5 з таким змістом «головному бухгалтеру провести розрахунок» та проставлено дату 07.06.2018. .

При цьому в ході судового розгляду справи позивач стверджував, що розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, як і не було видано ОСОБА_1 копію трудової книжки та розпорядження про звільнення.

12.06.2018 позивач звернувся до секретаря Борівської селищної ради із клопотанням, яке зареєстроване відповідачем 12.06.2018 вх. №02-17/241, відповідно до змісту якого вимагав негайно виконати вимоги ст. 116 КЗпП виплативши йому усі суми виплат при звільненні, видати належним чином оформлену трудову книжку та розпорядження про звільнення. При цьому позивач вказав, що він з 08.06.2018 звільнений з посади заступника голови Борівської селищної ради розпорядженням № 32 в.о. голови Борівської селищної ради від 07.06.2018 (том І, а.с.23).

У відповідь на вказане звернення, Борівська селищна рада надала позивачу відповідь № 02-17/39 від 25.05.2018 та повідомила про те, що 15.06.2018 в.о. селищного голови було видано та зареєстровано розпорядження № 17 від 15.06.2018 «Про перевірку вхідної документації та журналу реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови Борівської селищної ради». Провівши перевірку та встановивши факт відсутності реєстрації заяви на звільнення заступника селищного голови ОСОБА_1 та відсутність розпорядження в.о. селищного голови № 32 «Про звільнення заступника селищного голови ОСОБА_1» та його реєстрації в журналі реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови, було складено акт перевірки вхідної документації та журналу реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови від 18.06.2018. Також, відповідач додатково повідомив позивача про те, що у період з 08.06.2018 по 21.06.2018 було складено та зареєстровано 10 актів відсутності працівника на роботі та просив позивача надати пояснення про причини не вмотивованої відсутності на робочому місці, як діючого заступника селищного голови в період з 08.06.2018 по 21.06.2018 включно (том І, а.с.26)

Так, як вбачається з розпорядження № 17 від 15.06.2018 підписаного в.о. селищного голови ОСОБА_8 було призначено: 1. Провести перевірку журналу вхідної документації та реєстрації заяви про звільнення заступника селищного голови ОСОБА_1 в період з 06.06.2018 по 08.06.2018 включно; 2. Провести перевірку журналу реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови на предмет реєстрації розпорядження № 32 від 7.06.2018 «Про звільнення заступника селищного голови ОСОБА_1» (том І, а.с. 24).

18.06.2018 посадовими особами Борівської селищної ради (секретарем Борівської селищної ради - ОСОБА_3; керуючим справами - ОСОБА_9; діловодом - ОСОБА_10) було складено акт перевірки вхідної документації та журналу реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови Борівської селищної ради про те, що 21.06.2018 комісія в складі вищевказаних осіб, на підставі розпорядження в.о. селищного голови № 17 від 15.06.2018 перевірили та встановити факт відсутності реєстрації вхідної заяви про звільнення від заступника селищного голови ОСОБА_1 та відсутність реєстрації розпорядження в.о. селищного голови № 32 від 07.06.2018 в журналі реєстрації розпоряджень в.о. селищного голови в період з 06.06.2018 по 08.06.2018 та у папках розпоряджень в.о. селищного голови Борівської селищної ради за 2018 рік (том І, а.с.26).

Крім того, судом також встановлено, що вказаними посадовими особами було складено акти про відсутність працівника на роботі від 08.06.2018; 11.06.2018 -15.06.2018; 18.06.2018 -21.06.2018 про те, що ОСОБА_1, який працює в Борівській селищній раді на посаді заступника голови селищної ради, був відсутнім на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. впродовж вказаних робочих днів, про причини своєї відсутності не повідомив (том І, а.с. 27-36).

Разом з тим, судом встановлено, що вказана відповідь та відповідні акти були направлені на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримані останнім, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявних у матеріалах справи (том І, а.с. 163).

Відповідно до відомостей табелю обліку робочого часу за червень 2018 заступник селищного голови ОСОБА_1 відпрацював у червні 40 годин за 5 днів, зокрема 1 червня 2018 та 4-7 червня 2018 року (том І, а.с.38).

11.07.2018 в.о. селищного голови Борівської селищної ради видано розпорядження № 18 «Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи», відповідно до змісту якого звільнено з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи Борівської селищної ради ОСОБА_1, з 12.07.2018 року, за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні; актів про відсутність на роботі та типового договору про повну індивідуальну відповідальність від 01.02.2017 (том І, а.с.39).

Також, вказаним розпорядженням зобов'язано головного бухгалтера Борівської селищної ради здійснити розрахунок з ОСОБА_1 при звільнені та вирахувати при розрахунку кошти на недостачу ноутбука Lenovo idea Pad 650-30 інвентаризаційний номер 10410301, відповідно до Акту про виявлення недостачі від 11.07.2018.

Зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки (зарахування зарплати за 1-шу половину липня 2018) підтверджується , що ОСОБА_1 на картковий рахунок нараховано суму заробітної плати у розмірі 4779 грн. (том І, а.с. 40).

Як вбачається з відомості по нарахуванню заробітної плати за липень 2018 ОСОБА_1 нараховано розрахункових в сумі 8972,60 грн., з них аванс - 4779,19 грн. та вирахувано нестачі під час інвентаризації в розмірі 2443,75 грн. (том І, а.с. 41).

12.07.2018 засобами поштового зв'язку відповідачем було направлено позивачу відправлення, відповідно до опису якого у ньому містилися: розпорядження № 18 від 11.07.2018; акт про виявлення недостачі від 11.07.2018; типовий договір про повну індивідуальну відповідальність; акти про відсутність працівника на роботі від 08.06.-21.06.2018 та трудова книжка ОСОБА_1

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 085200002853 підтверджується отримання вказаного відправлення позивачем по справі 13.07.2018.

Вважаючи протиправну бездіяльність Борівської селищної ради щодо не проведення розрахунку при звільненні за заявою позивача від 07.06.2018, не видачі трудової книжки та відповідного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з 08.06.2018 та не погоджуючись і розпорядженням про звільнення від 11.07.2018 № 18, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам варто зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР , Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, Кодексом законів про працю Законом України від 10.12.1971 (зі змінами та доповненнями стонам на час виникнення спірних правовідносин, далі - КЗпП України).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, гарантії їх соціального захисту, здійснення механізму обрання, затвердження і призначення на посади в органи місцевого самоврядування визначаються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон «Про місцеве самоврядування в Україні») та Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон №2493-III).

Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», визначено посади в органах місцевого самоврядування: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до статті 1 КЗпП України - Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно визначення, наданого у статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 36 КЗпП України передбачено підстави припинення трудового договору, при цьому першим вказаної статті однією із підстав припинення трудового договору - за згодою сторін.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що під час домовленості між працівником і державним органом про звільнення за угодою сторін, такий працівник повинен залишити посаду у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного органу та працівника.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.11.2018 у справі № 820/6196/18.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач власноручно написав заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 08.06.2018, яка датована 07.06.2018 ( том І,а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що в.о. голови Борівської селищної ради на зазначеній заяві поставив відповідну резолюцію «головному бухгалтеру провести розрахунок».

При цьому, з метою встановлення об'єктивної істиниу у справі судом був допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який перебував на посаді в.о. голови Борівської селищної ради та підтвердив суду, що позивач особисто звернувся до Борівської селищної ради із заявою про звільнення датованою 07.06.2018 та ним, як посадовою особою Борівської селищної ради було погоджено звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін та видано відповідне розпорядження № 32 «Про звільнення заступника селищного голови ОСОБА_1», у трьох примірниках, яке було ним підписане та проставлено печатку. Також свідок підтвердив, що вказана заява ОСОБА_1 від 07.06.2018 була передана бухгалтеру ОСОБА_7, яка здійснювала проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 При цьому свідок, підтвердив, що ним особисто не було здійснено реєстрацію заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади від 07.06.2018.

Крім того, як зазначалося раніше, в ході судового розгляду справи судом було також допитано в якості свідка головного бухгалтера Борівської селищної ради - ОСОБА_6, яка пояснила суду, що 07.06.2018 ОСОБА_1 написав заяву про звільнення, у свою чергу ОСОБА_5, який був в.о. голови Борівської селищної ради видав розпорядження про звільнення. Вказане розпорядження, відповідно до наданих свідком пояснень знаходилося у ОСОБА_7, яка здійснила розрахунок сум належних позивачу при звільнені. У подальшому, як зазначав свідок, нею 08.06.2018 як головним бухгалтером було зроблено платіжні документи, але у зв'язку зі зміною керівництва, казначейство повернуло документи. Крім того, свідок пояснила, що 21.06.2018 нею були зроблені нові платіжні документи, проте за вказівкою в.о. голови ОСОБА_3 позивачу розрахункові не було виплачено. З приводу реєстрації документів, які надходять до селищної ради свідок пояснила, що реєстрація документів відбувається у відповідних журналах, такі дії щодо реєстрації здійснює діловод.

Крім того, судом встановлено, що 17.12.2018 в.о. голови Борівської селищної ради прийнято розпорядження № 31, яким зобов'язано надати письмово пояснення діловоду Борівської селищної ради ОСОБА_12, щодо реєстрації вхідної кореспонденції звернення громадян Борівської селищної ради заяви про звільнення заступником селищного голови з виконавчої роботи ОСОБА_1 07.06.2018 протягом робочого дня (з 08:00 -17:00) (том ІІ, а.с.52).

Так, з письмових пояснень діловода Борівської селищної ради ОСОБА_12 вбачається, що 07.06.2018 протягом робочого дня заступником селищного голови з виконавчої роботи ОСОБА_1 жодних заяв до неї, як діловода не надходило, через журнал 02-17 «Журнал реєстрації вхідної кореспонденції звернення громадян не зареєстровано» (том ІІ, а.с. 53).

Водночас, як відображено у протоколі судових засідань у даній справі, показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були спростовані твердження відповідача щодо того, що посадовими особами Борівської селищної ради було встановлено відсутність з 13.06.2018 заяви позивача про звільнення з посади та розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради № 32 від 07.02.2018.

Отже, поясненнями свідків підтверджено, що заява про звільнення за власним бажанням була написана позивачем та 07.06.2018 між в.о. голови Борівської селищної ради та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Суд зазначає, що у справі відсутня згода Борівської селищної ради на анулювання попередньої домовленості з позивачем про звільнення за угодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

Як вбачається з письмових пояснень позивача, викладених у відповіді на відзив на підставі рішення Борівської селищної ради на підставі заяви ОСОБА_13 достроково припинення повноваження селищного голови, після чого повноваження останнього покладені на секретаря ради - ОСОБА_3

У подальшому рішенням № 1 від 24.07.2017 Борівської селищної ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_3.» вирішено припинити повноваження секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_3 (том І, а.с.134).

Також, 24.07.2017 Борівською селищною радою прийнято рішення № 2 «Про обрання секретаря Борівської селищної ради», яким вирішено обрати секретарем Борівської селищної ради ОСОБА_5 На новобраного секретаря Борівської селищної ради покладено виконання функцій секретаря виконавчого комітету Борівської селищної ради (том І, а.с.135).

Так, судом було встановлено, та сторонами не заперечувалося, що станом на час звернення позивача до Борівської селищної ради із заявою від 07.06.2018 в.о. голови ради був ОСОБА_5

Рішенням Борівської селищної ради Фастівського району Київської області № 2 від 20.07.2018 вирішено достроково припинити повноваження секретаря Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_5 на підставі ч.5 ст. 50 Закону України «Про місцевого самоврядування в Україні» (том І, а.с.59).

У ході судового розгляду справи, було встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду від 18.02.2018 (справа № 381/30/63/17, яке набрало законної сили 22.05.2018) визнано нечинним та скасовано рішення Борівської селищної ради Фастівського району Київської області від 24.07.2017 р. №1-ХХ-УІІ «Про дострокове припинення повноважень секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_3» та зобов'язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області поновити ОСОБА_3 на посаді секретаря Борівської селищної ради (том ІІ, а.с.7-13).

У подальшому, як встановлено у ході судового розгляду справи ОСОБА_3 приступив до виконання посадових обов'язків секретаря Борівської селищної ради. Вказане також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань наявного у матеріалах справи від 11.06.2018 (том І, а.с.77-78)

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем було адресовано заяву про звільнення від 07.06.2018 до належного суб'єкта владних повноважень - в.о. голови Борівської селищної ради - ОСОБА_5, який маючи відповідні повноваження і погодив проставленням резолюції на вказані заяві.

При цьому, суд звертає увагу, що Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181 затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила).

Пунктом 1 розділу І вказаних правил визначено, що правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

Приписами пункту 6 розділу І Правил визначено, що керівник установи відповідає за збереженість службових документів та інформації, яку вони містять, функціонування системи захисту документаційного фонду від незаконного доступу, втрату і несанкціоноване знищення документів, порушення правил користування документами.

За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах відповідають їх керівники.

Пунктом 7 розділу І Правил визначено, що організація діловодства в установах покладається на самостійні структурні підрозділи з діловодства (документаційного забезпечення), загальні відділи, канцелярії тощо або особу, відповідальну за діловодство в установі, - секретаря, діловода (далі - служба діловодства).

Організація діловодства в структурних підрозділах установ покладається на спеціально призначену для цього особу, у посадовій інструкції якої зазначаються ці обов'язки.

Установи організовують діловодство відповідно до затвердженої інструкції з діловодства установи.

Главою 9 розділу ІІ Правил визначено особливості підготовки та оформлення розпорядчих документів. Підготовку розпорядчого документа може ініціювати керівник установи або будь-який структурний підрозділ.

Якщо ініціатором підготовки розпорядчого документа є структурний підрозділ, то необхідність його видання повинна бути обґрунтована в доповідній записці. Рішення керівника виражається резолюцією.

Відповідно до пункту 2 глави 9 розділу ІІ Правил будь-який розпорядчий документ, за винятком спільного, оформлюють на бланку із зазначенням його конкретного виду (постанова, рішення, наказ, розпорядження).

Розпорядчі документи (накази, розпорядження) з кадрових питань (особового складу) також можуть бути складені на підставі міжгалузевих типових уніфікованих форм, затверджених в установленому порядку.

У розпорядчих документах з кадрових питань (особового складу) розпорядча частина починається, як правило, з дієслова у формі інфінітива: "ПРИЙНЯТИ", "ПРИЗНАЧИТИ", "ПЕРЕВЕСТИ", "ЗВІЛЬНИТИ", "ВІДРЯДИТИ", "НАДАТИ", "ОГОЛОСИТИ" тощо. Далі зазначаються великими літерами прізвище працівника, на якого поширюється дія розпорядчого документа, і малими - його ім'я та по батькові.

Формулювання пунктів повинні бути чіткими, конкретними, відповідати нормам Кодексу законів про працю України (КЗпП) або іншим правовим актам. (пункт 7 глава 9 розділу І Правил).У разі призначення або звільнення працівника зазначаються повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат.

У кожному пункті розпорядчого документа з кадрових питань (особового складу) зазначається підстава щодо його видання (заява працівника, контракт, доповідна записка, рішення атестаційної комісії тощо).

Розпорядчі документи з кадрових питань (особового складу) оформлюють у вигляді індивідуальних (стосуються одного працівника) і зведених (стосуються кількох працівників).

Згідно з пунктом 10 глава 9 Розділу ІІ Правил розпорядчий документ набирає чинності з моменту його підписання і реєстрації, якщо в тексті не встановлено інші строки.

З розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов'язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення (пункт 11 глава 9 глава ІІ Правил).

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Правил передбачено, що служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ.

Відповідно до пункту 5 глави 2 розділу ІІІ Правил факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.

Главою 3 розділу ІІІ Правил передбачено вимоги до реєстрації документів.

Так, відповідно до пункту 1 вказаної глави Правил службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації.

Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.

Згідно з нормами пункут 2 глави 3 розділу ІІІ Правил під час реєстрації документів в установі необхідно дотримуватися таких вимог:

- документи реєструються незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення;

- документи реєструються за документопотоками (вхідні, вихідні, внутрішні);

- документи реєструються лише один раз (вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня (якщо документ надійшов у неробочий час), створювані - у день підписання або затвердження).

У відповідності до пунктів 7-10 глави 3 розділу ІІІ Правил в установах може застосовуватись одна з трьох форм реєстрації документів - журнальна, карткова та автоматизована (з використанням спеціальних комп'ютерних програм). Карткова форма реєстрації документів передбачає заповнення реєстраційно-контрольних карток, з яких формуються довідкові і контрольні картотеки. Кількість примірників карток визначається установою і залежить від рівня централізації організації діловодства, кількості виконавців документа та кількості картотек в установі. Як правило, роздруковуються три примірники карток: два - розміщуються в довідковій і контрольній картотеках, один - передається виконавцю разом із документом. Картки виготовляються на щільному папері формату А5 (210 х 148 мм) або А6 (105 х 148 мм).

У разі впровадження автоматизованої форми реєстрації документів формується банк реєстраційних даних в електронній формі, а за наявності локальної мережі - центральний банк реєстраційних даних для використання працівниками інформації про всі документи і місце їх розташування.

У разі застосування карткової або автоматизованої форми реєстрації всіх категорій документів (вхідних, вихідних, внутрішніх) оформлюється реєстраційно-контрольна картка, форму якої наведено в додатку 8 до цих Правил, із зазначенням обов'язкових реквізитів, що наведені в додатку 9 до цих Правил.

Перелік обов'язкових реквізитів реєстраційно-контрольної картки може бути доповнений іншими реквізитами. Порядок розміщення реквізитів у реєстраційно-контрольній картці може визначатися установою.

Журнальну форму реєстрації документів доцільно використовувати лише в установах з обсягом документообігу до 600 документів на рік, використовуючи форми журналів, наведені в додатках 5 - 7 до цих Правил.

Пунктом 6 глави 4 розділу ІІІ Правил передбачено, що за виконання документа відповідають особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівника установи, та працівники, яким безпосередньо доручено виконання.

Системно проаналізувавши вказані норми, суд дійшов висновку, що заяви та відповідні документи, що надійшли до установи, організації, органу місцевого самоврядування повинні бути зареєстровані у встановленому законом порядку та передані на розгляд посадовій особі.

Згідно статті 5 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Причиною звернення позивача з даним позовом до суду, стало несвоєчасне виконання Борівською селищною радою - здійснення розрахунку та видачі відповідного розпорядження та трудової книжки позивачу при звільненні на підставі заяви від 07.06.2018 за згодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Таким чином, оскільки Кодексом законів про працю України встановлено чіткі строки, протягом яких роботодавець повинен провести розрахунок з працівником, що звільняється, не проведення таких розрахунків є суттєвим порушенням трудового законодавства.

Судом встановлено, що відповідна заява позивача від 07.06.2018 зареєстрована відповідачем не була. При цьому, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було надано суду доказів існування журналу внутрішньої кореспонденції, відповідно у якому повинні реєструватися заяви, що надійшли від працівників органу місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідна заява була подана позивачем 07.06.2018, а також позивачем було досягнуто згоди із керівником установи про звільнення за згодою сторін та було підготовлено відповідне розпорядження, вказана заява і відповідне розпорядження повинні були бути зареєстровані у відповідному журналі внутрішної кореспонденції та журналі розпоряджень. Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, журнал внутршіньої кореспонденцції не ведеться в установі, що не заперечував представник відповідача, а розпорядження також не було зареєстровано.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що за наявності таких документів як заява та розпорядження, існування яких підтверджено показаннями свідків, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем, надати копію розпорядження про звільнення позивачу для ознайомлення та видати трудову книжку. Проте, оскільки такі дії відповідачем вчинені не були, Борівська селищна рада допустила бездіяльність.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Борівської селищної ради щодо не вчинення 08.06.2018 дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1, не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1, прийняте відповідачем у подальшому розпорядження від 11.07.2018 про звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем були вчинені всі необхідні дії в наслідок яких позивач мав бути звільнений за згодою сторін саме 08.06.2018.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи, що судом визнано протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 дій по розрахунку при звільненні позивача, не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1 та у свою чергу визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_11 №18 від 11.07.2018 «Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи", з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Борівську селищну раду прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1

Суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, що були викладені у позовній заяві на обґрунтування протиправності бездіяльності при проведенні розрахунку з ним при звільненні, невидачі розпорядження про звільнення та невидачі трудової книжки, що також свідчить про протиправність оспорюваного розпорядження, оскільки встановлені під час розгляду справи та викладені у цьому рішенні суду обставини та надана їм правова оцінка є достатніми для висновку про факт порушення охоронюваних законом прав позивача та необхідність їх захисту.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи позивача, зокрема з приводу того, що в.о. голови Борівської селищної ради не має належним повноважень на підписання процесуальних документів від імені ради, суд виходить з того, що такі обставини не є предметом даного спору, а їх оцінка не має значення для його вирішення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок щодо доказування не виконав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки вимога позивача про зобов'язання відповдіача виконати вимоги саттті 116 КЗпПУ не підлягає задоволенню, з огляду на ту обставину, що станом на час розгляду справи в суді позивачу було здійснено розрахунок відповідних сум при звільненні та надіслано трудову книжку, що позивач не заперечував.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений відповідно до квитанції від 18.06.2018 № 18-708711 в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1, не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_11 №18 від 11.07.2018 "Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи".

4. Зобов'язати Борівську селищну раду Фастівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359896; місцезнаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16) прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Боровської селищної ради Фастівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359896; місцезнаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 квітня 2019 р.