Рішення № 81474252, 19.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2019 року 11 год 50 хв.Справа № 280/4411/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.06.2018:

№ НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 372 566,19 грн., з яких 248 377,46 грн. - основне зобов'язання та 124 188,73 грн. - штрафна санкція;

№ НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 27 219,09 грн., з яких 21 775,27 грн. основне зобов'язання та 5 443, 82 грн. - штрафна санкція;

№ НОМЕР_3 про застосування штрафної санкції на суму 510,00 грн. за платежем з податку на доходи фізичних осіб;

№ НОМЕР_4 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку на суму 645,02 грн., з яких 516,02 грн. основне зобов'язання та 129,00 грн. - штрафна санкція;

№ НОМЕР_5 про зменшення грошового зобов'язання з єдиного податку на суму 1 856,98 грн.;

№ НОМЕР_6 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450 076,25 грн., з яких 360 061,00 грн. основне зобов'язання та 90 015,25 грн. штрафна санкція;

№ НОМЕР_7 про зменшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 498,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ОСОБА_2 перевірки ґрунтуються на аналізі придбання та реалізації товарів за 2015-2017 роки, при здійснення якого враховано відсутність залишків ТМЦ станом на 01.01.2015. Щодо неправомірного формування витрат позивач зазначає, що у зв’язку з постійним використанням автомобіля в господарській діяльності, витрати на придбання бензину були зафіксовані в Книзі обліку доходів та витрат, що підтверджувалися фіскальними чеками на придбання бензину, реєстрами чеків, іншими документами, які були надані для перевірки. Той факт, що дати фіскальних чеків на придбання палива не співпадають із датою виписок видаткових накладних, не може бути підставою для зняття витрат. Крім того, позивач зазначає, що Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування. Відтак, вимоги контролюючого органу про надання відомостей про товарні залишки за 2016 і 2017 роки та на інвентаризаційні відомості є незаконними. Крім того, що стосується аналізу придбання та реалізації товарів за 2015-2017 роки, а також відомостей про встановлення залишків ТМЦ, відповідач посилається виключно на податкові накладні, а не на первинні бухгалтерські документи, що є незаконним. Щодо завищення та заниження податкових зобов’язань з ПДВ позивач зазначає, що актом перевірки встановлені порушення при формуванні показників з ПДВ протягом 2015-2017 років. Зазначені висновки в ОСОБА_2 випливають із обставин, аналогічних питанням ПДФО, ЄСВ та військового збору, які наведені в адміністративному позові і стосуються відсутності відомостей про залишки ТМЦ. Через вказані обставини ОСОБА_2 містить висновок про те, що не підтверджені господарські операції з реалізації товарів на користь покупців та придбання у постачальників, що є грубим порушенням податкового закону. Правильність формування податкового кредиту не залежить від наявності відомостей про товарні залишки або подальшої реалізації товарів.На підставі викладеного, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 24.10.2018 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 12 листопада 2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 29 листопада 2018 року.

29 листопада 2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2018

Протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2018 року судове засідання відкладено до 10 січня 2019 року.

Ухвалою від 10 січня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження, судове засідання відкладено до 04.02.2019.

Ухвалою суду від 04 лютого 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №280/4411/18 до 21 лютого 2019 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення.

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року поновлено провадження у справі та у зв'язку із недосягненням сторонами примирення продовжено розгляд справи.

21 лютого 2019 року представником позивача подано заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог (вх. №7240).

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року у судовому засіданні заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог задоволено. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.06.2018: № НОМЕР_3 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. за платежем з податку на доходи фізичних осіб; № НОМЕР_4 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з єдиного податку на суму 645,02 грн., з яких 516,02 грн.- основне зобов'язання та 129,00 грн. - штрафні санкції; № НОМЕР_5 про зменшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з єдиного податку на суму 1856,98 грн. - залишено без розгляду.

21 лютого 2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2019.

Відповідач позов не визнає, у письмовому відзиві (вх. № 38916 від 29.11.2018), посилається на те, що висновки фахівців ГУ ДФС у Запорізькій області ґрунтуються на чинному законодавстві України та направленні на недопущенні фактів невірного застосування платниками податків норм чинного законодавства та як наслідок, ухиленні від сплати податків та зборів через зменшення розмірів податкового зобов’язання, у зв’язку із завищенням складу витрат (придбаних, проте не реалізованих). Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 05 березня 2019 року представником відповідача подано додаткові пояснення по справі (вх. №8819).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 19.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Суб’єкт підприємницької діяльності – ОСОБА_3 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 16.05.2002, код основного виду економічної діяльності 45.32 (роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів), взятий на податковий облік в контролюючому органі в Пологівській об’єднаній державній податковій інспекції ДФС у Запорізькій області.

Відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання – фізичних осіб на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 23.01.2018 №200 головним державним ревізором – інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_4 проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено ОСОБА_2 від 02.03.2018 №162/08-01-13-05/НОМЕР_8. На адресу ГУ ДФС у Запорізькій області 15.03.2018 ФОП ОСОБА_3О, надано заперечення на ОСОБА_2 документальної планової виїзної перевірки від 02.03.2018 №162/08-13-05/НОМЕР_8 (вх.. №2725/ФОП від 15.03.2018) без надання додаткових документів, які не були надані під час проведення планової документальної перевірки.

Під час розгляду заперечень на вказаний ОСОБА_2 перевірки, яке відбулося 26.03.2018 за участю ФОП ОСОБА_3, підприємцем листом від 26.03.2018 надано додаткові документи, які не були надані ним під час проведення планової документальної перевірки, а саме: інвентаризаційні відомості ТМЦ станом на 31.12.2015, 30.12.2016 та 29.12.2017 (вх. №2999/ФОП від 26.03.2018), а також заява щодо проведення позапланової перевірки з урахуванням доданих документів.

У зв’язку з надходженням на адресу Головного управління ДФС у Запорізькій області заперечень з наданням додаткових документів від ФОП ОСОБА_3 на ОСОБА_2 документальної планової виїзної перевірки від 02.03.2018 №162/08-01-13-05/НОМЕР_8) на підставі вимог п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.5 п.78.1 ст. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове держане соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в межах обставин, зазначених ФОП ОСОБА_3 в запереченнях до ОСОБА_2 перевірки від 02.03.2018.

Документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 проведена в період з 16 травня 2018 року по 22 травня 2018 року, за результатами якої складено ОСОБА_2 від 30.05.2018 №394/08-15-13-05/НОМЕР_8.

Акт з додатками отримано та підписано позивачем 30.05.2018, з висновками перевірки не погоджується.

Відповідно до розділу ІІІ ОСОБА_2 від 30.05.2018 позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення:

1. п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248377,46 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 75590,77 грн., за 2016 рік у сумі 84169,81 грн. та за 2017 рік у сумі 88619,88 грн.;

2. п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску у періоді, що перевірявся на загальну суму – 179190,78 грн., в т.ч. за період з 01.01.2015 - 31.12.2015 на суму 84553,26 грн., за період з 01.07.2016 – 31.12.2016 у сумі 43895,40 грн., за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 на суму 50742,12 грн.;

3. п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового зболру в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21472,32 грн., в т.ч. за 2015 рік у сумі 6388,74 грн., за 2016 рік – у сумі 7340,03грн., за 2017 рік у сумі 7743,55 грн.;

4. п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 №481,у зв’язку з порушенням ведення книги обліку доходів та витрат за перевіряє мий період;

5. п.292.1, п.292.6 ст. 296 Податкового кодексу України, що призвело до завищення нарахованої суми єдиного податку за звітний період 1 кварталу 2016 року на суму 969,78 грн., заниження суми єдиного податку за звітний період 1 півріччя 2016 року на суму 516,02 грн., завищення нарахованої суми єдиного податку за звітний період 1 кварталу 2017 року на суму 161,93 грн., завищення нарахованої суми єдиного податку за 1 півріччя 2017 року на суму 725,27 грн.;

6. п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 259498 грн. та до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 360061 грн.

7. п.51.1 ст. 51, п. 49.2, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за звітні періоди 1 кв. 2015 року, 2 кв.2015 року, 3 кв. 2015 року, 4 кв. 2015 року, 1 кв. 2016 року, 2 кв. 2016 року, 3 кв. 2016 року, 4 кв. 2016 року, 1 кв. 2017 року, 2 кв. 2017 року, 3 кв. 2017 року, 4кв. 2017 року не подано.

На підставі вказаних висновків ОСОБА_2 перевірки від 30.05.2018, ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 №Ф-0017221305 зі сплати єдиного внеску на суму 179190,78 грн.; рішення №0017231305 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.06.2018 на суму 39219,27 грн.; податкові повідомлення-рішення від 04.06.2018:

№ НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО на суму 372566,19 грн., з яких 248377,46 грн. основне зобов’язання, 124188,73 грн. штрафна санкція;

№0017201305 про збільшення грошового зобов’язання з військового збору на суму 27219,09 грн., з яких 21775,27 грн. – основне зобов’язання, 5443,82 грн. – штрафна санкція;

№0017222305 про застосування штрафної санкції на суму 510 грн. за платежем ПДФО;

№0017761305 про збільшення грошового зобов’язання з Єдиного податку на суму 645,02 грн., з яких 516,02 грн. – основане зобов’язання, 129,00 грн. – штрафна санкція;

№0017771305 про зменшення грошового зобов’язання з Єдиного податку на суму 1856,98 грн.;

№0017591305 про збільшення грошового зобов’язання з ПДВ на суму 450076,25 грн., з яких 360061,00 грн. – основне зобов’язання, 90015,25 грн. – штрафна санкція;

№0017731305 про зменшення грошового зобов’язання з ПДВ на суму 259498,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

З результатами оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України від 13.09.2018 №13955/с/99.00.11.02.01-14 скарга ОСОБА_5 відхилена, а податкові повідомлення-рішення без змін.

З врахуванням заяви про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, предметом судового оскарження у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 04.06.2018:

№ НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО на суму 372566,19 грн., з яких 248377,46 грн. основне зобов’язання, 124188,73 грн. штрафна санкція;

№0017201305 про збільшення грошового зобов’язання з військового збору на суму 27219,09 грн., з яких 21775,27 грн. – основне зобов’язання, 5443,82 грн. – штрафна санкція;

№0017591305 про збільшення грошового зобов’язання з ПДВ на суму 450076,25 грн., з яких 360061,00 грн. – основне зобов’язання, 90015,25 грн. – штрафна санкція;

№0017731305 про зменшення грошового зобов’язання з ПДВ на суму 259498,00 грн.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Порядок оподаткування доходів отриманих фізичною особою - підприємцем, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений ст.177 ПК України.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 статті 167 цього Кодексу.

В редакції Податкового кодексу України, що діяла в період 2015 року відповідно до п. 167.1 ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. В редакції на 2016 та 2017 роки ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Об'єктом оподаткування підприємця на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст 177 ПК України ).

Відповідно до п. 177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 2.1.3 ОСОБА_2 перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про майновий стан і доходи за 2015-2017, встановлено, що ФОП ОСОБА_3О занижено чистий оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню на загальну суму 1431487,61грн. , в т.ч. за 2015р. - 425915,81грн. 2016р.- 489335,51грн. та 2017р. - 516236,29грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 2.1 розділу 2 акту перевірки. В ОСОБА_2 перевірки зазначено, що дане порушення вплинуло на базу оподаткування інших податків та зборів, а саме: податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на додану вартість.

Перевіркою правильності проведення ФОП ОСОБА_3 остаточного розрахунку по податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, що підлягає сплаті до бюджету за результатами річного декларування встановлено його заниження в загальній сумі 248377,46грн. у тому числі за 2015рік у сумі 75590,77грн., за 2016рік у сумі 84169,81грн., та за 2017рік у сумі 88619,88грн.

Щодо заниження загального оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_3 у 2015 році на суму 6 973,91 грн. та у 2017 році – 51 925,26 грн.

У п. 171.2 ст. 171 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування у підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій і негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такого підприємця.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів та витрат, у якій за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 ПК України).

Порядок ведення Книги фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування встановлений наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 «Сума витрат, повязаних з придбаням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо повязані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).

Оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених ним товарів.

Перевіркою встановлено та підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, що ФОП ОСОБА_3 за період 2015 рік за поставлений товар отримано від покупців грошові кошти в сумі 1090432,60грн. в т.ч. ПДВ 181738,77грн. - 908693.83грн. без ПДВ, що надійшли на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 № 26004164809 в ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2» м. Київ, МФО 380805 від покупців за поставлений товар. В той же час, згідно з наданою до перевірки підприємцем книгою обліку доходів та витрат за 2015 рік у графі 3 «Розмір отриманих доходів від здійснення діяльності» позивачем вчинено записи, які відрізняються за датою та сумою отриманого доходу згідно наданої банківської виписки по рахунку. Розбіжність складає 6973,91грн.

У звітному 2017 році ФОП ОСОБА_3 за поставлений товар отримано від покупців грошові кошти в сумі 940 354,89 грн., що надійшли на розрахунковий рахунок № 26004164809 в ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2» м. Київ, МФО 380805. Враховуючи дані книги обліку доходів та витрат за 2017 рік позивачем вчинено записи, які відрізняються за датою та сумою отриманого доходу згідно наданої банківської виписки по рахунку. Розбіжність складає 51 925,26 грн.

Наявність вказаного порушення за 2015 рік підтверджена також висновком судового експерта № 2 від 14.12.2018 (арк.справи 249, Том 9), а також визнана позивачем під час розгляду справи по суті.

Відтак, суд доходить висновку, що контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов’язання: з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 № НОМЕР_1 на суму 15 588,95 грн., в т.ч. 10 392,64 грн. за основним зобов’язанням та 5 196,31 за штрафними санкціями; з військового збору за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 № НОМЕР_2 на суму 1 104,36 грн., в т.ч. 883,49 грн. за основним зобов’язанням та 220,87 грн. за штрафними санкціями.

Щодо завищення суми витрат за рахунок придбання бензину у 2015 році на суму 28 294,67 грн., у 2016 році на суму 32 811,71 грн. та у 2017 році на суму 24 830,64 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки щодо вказаного порушення зазначено, що вид діяльності, який передбачає собою можливість здійснення автомобільних перевезень та відповідно надання права віднесення до складу витрат сум коштів, пов’язаних з придбанням ПММ, в межах ведення господарської діяльності у реєстраційних даних ФОП ОСОБА_3 відсутній.

Натомість суд зазначає, що перелік інших витрат, що безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності пов'язаних з отриманням доходів визначений у п. 177.4.4 ПК України.

Судом встановлено, що відповідно до вказаного переліку до складу інших витрат ФОП ОСОБА_3 на підставі первинних документів, чеків, та банківських виписок, відносив вартість придбаного бензину.

Судом досліджені, книга обліку доходів і витрат, податкові декларації про майновий стан і доходи, акти виконаних робіт та рахунки, банківські виписки, Наказ №2 від 02.01.2014 «Про використання автотранспорту в господарських цілях та списання палива на автотранспорт», чеки на придбання бензину, реєстри чеків на бензин та подорожні листи службового легкового автомобіля, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ легковий хетчбек АР 8289ВВ, 2007 року випуску.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ФОП ОСОБА_3 з 07.12.2017 є власником автомобіля ВАЗ 21124, легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_9 та згідно Наказу №2 від 02.01.2014 «Про використання автотранспорту в господарських цілях та списання палива на автотранспорт» використовує вказаний автомобіль в господарській діяльності для перевезення негабаритних вантажів.

У вказаному Наказі №2 від 02.01.2014 зазначено, що для розрахунку витрат пального використовувати ФОП ОСОБА_3 норму витрат пального, що не є більшою за базову лінійну норму витрат палива для легкового хетчбеку -7,4 л/ЮОкм, встановлену «ОСОБА_4 витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (зі змінами).

Фіскальні касові чеки на придбання бензину містять усі обов'язкові реквізити, за формою та змістом відповідають вимогам пункту 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (із змінами та доповненнями, втратив чинність від 11.03.2016)

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 № 3565-VI застосування подорожніх листів суб'єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, стало необов'язковим з 14.08.2011. Самі ж типові форми подорожніх листів були скасовані: легкового авто — з 16.04.2013 згідно з наказом Держстату від 19.03.2013 № 95.

ФОП ОСОБА_3 надано на дослідження подорожні листи, в яких зазначено про роботу транспортного засобу та використання палива, що складаються ним один раз на місяць.

Тобто, наданими та дослідженими судом доказами підтверджується використання придбаного пального у господарській діяльності платника податків, а саме для заправляння автомобілю, який використовувався підприємцем в межах підприємницької діяльності.

Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно було включено до складу витрат вартість придбаного бензину у 2015 році на суму 28 294,67 грн., у 2016 році на суму 32 811,71 грн. та у 2017 році на суму 24 830,64 грн.

Щодо завищення задекларованих валових витрат «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» за 2015 рік в сумі 390 647,23 грн., за 2016 рік в сумі 461 450,79 грн. та за 2017 рік в сумі 439 480,39 грн. суд зазначає наступне.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначений статтею 177 ПК України. Згідно з п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України до складу витрат включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

В ОСОБА_2 перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 , листом від 26.03.2018 надано додаткові документи, які не були надані ним під час проведення планової документальної перевірки, а саме : інвентаризаційні відомості ТМЦ лише у кількісному вигляді товару станом на 31.12.2015, 30.12.2016 та 29.12.2017. Інвентаризаційні відомості ТМЦ станом на 01.01.2015 підприємцем не надано.

Також зазначено, що проведеною документальною невиїзною перевіркою, з урахуванням наданої ФОП інформації щодо залишків товару листом від 26.03.2018р., встановлено наступні залишки ТМЦ : станом на 01.01. 2015р.- 0грн. (залишки відсутні).

Перевіркою встановлено, що залишки товару, надані ФОП листом від 26.03.2018р., наведені у інвентаризаційних відомостях станом на 31.12.2015р., частково є документально не підтвердженими, а саме перевіркою здійснено аналіз придбання та реалізації у 2015р. товарів ФОП ОСОБА_3О.(з урахуванням відсутності залишків станом на 01.01.2015р. ) відповідно до наданих ФОП первинних документів, результати аналізу було відображено у акті перевірки від 02.03.2018р. №162/08-01-13-05/НОМЕР_8 «Дод.2015.1.1 до акту №162/08-01-13-05/НОМЕР_8 від 02.03.2018». Як вбачається із інформації, залишки товару надані ФОП у інвентаризаційних відомостях ТМЦ лише у кількісному вигляді ( дод. 1 «Інвентаризація ТМЦ станом на 31.12.2015») перевищують кількість придбаного товару у 2015р., або наведені найменування товарів взагалі не придбавалися платником у 2015році (згідно первинних документів ) та відповідно фактично завищені платником, що не може бути враховано перевіркою.

Тобто, саме порушення було встановлено контролюючим органом виходячи з тієї інформації, яка була надана платником податків на їх вимогу, а саме інформації про товарні залишки станом на початок звітних періодів: 2015, 2016 та 2017 років.

Проте, слід зазначити, що на позивача, як фізичну особу-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, чинне законодавство не покладає обов’язок з ведення обліку товарних запасів.

В той же час, не ведення обліку товарних запасів, не є беззаперечною підставою вважати, що такі товарні залишки не існували станом на певну дату.

Як зазначалося вище, позивачем у справі на вимогу контролюючого органу була надана інформація про товарні залишки станом на 31.12.2015, 30.12.2016 та 29.12.2017 у кількісному виразі.

З пояснень представника контролюючого органу, наданими під час розгляду справи по суті, що також підтверджується актом перевірки, податковим органом взято за основу інформація про відсутність станом на 01.01.2015 товарних залишків- 0грн. (залишки відсутні), виходячи лише з того, що така інформація підприємцем не була надана.

Однак, суд зауважує, що відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України на платника податків покладається обов’язок вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Враховуючи те, що на позивача, як на платника податків чинним законодавством не покладався обов’язок із ведення обліку товарних запасів, то вимога контролюючого органу щодо надання позивачем таких документів є безпідставною.

Слід зазначити, що в даному випадку контролюючим органом могло ставитись питання про проведення інвентаризації платником податків, однак податкова таким правом не скористалась.

Відтак, суд вважає, що при дослідженні вказаного питання та встановлення порушення платником податків у вигляді завищення задекларованих валових витрат здійснено контролюючим органом на підставі недостовірних відомостей та припущеннях податкового органу про відсутність товарних залишків у позивача станом на 01.01.2015.

Відтак, подальший розрахунок та перевірка правильності формування витрат втрачає сенс та не може вважатись достовірною, оскільки базується на хибних вихідних данних.

Про хибність таких висновків контролюючого органу свідчить також той факт, що результати обрахунку достовірності відображення витрат змінюються, виходячи із того, чи є товарні залишки станом на 01.01.2015 чи ні. Так, позивачем була надана інформація про наявність товарних залишків станом на 01.02.2015, а тому за результатами експертизи не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 418 941,98 грн. та заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 74 544,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, твердження контролюючого органу про завищення задекларованих валових витрат «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» за 2015 рік в сумі 390 647,23 грн., за 2016 рік в сумі 461 450,79 грн. та за 2017 рік в сумі 439 480,39 грн. є передчасними та документально не обгрунтованими.

Щодо донарахування контролюючим органом військового збору.

Відповідно до п.п. 1.1 п.16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Виходячи з посилань на норми п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником військового збору є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезедент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об’єктом оподаткування збором є доходи , визначені статтею 163 цього Кодексу.

Виходячи з посилань на норми п. 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування.

Отже, ФОП ОСОБА_3 є платником військового збору, а об’єктом оподаткування є річний чистий оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається за висновками ОСОБА_2 перевірки від 30.05.2018 №394/08-15-13-05/НОМЕР_8 ГУ ДФС у Запорізькій області за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлені порушення п.п.1.2 п.16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму військового збору в зазначеному періоді на загальну суму 21472,32 грн., в т.ч. за 2015 рік у сумі 6388,74 грн., за 2016 рік – у сумі 7340,03 грн., за 2017 рік – у сумі 7743,55 грн.

У п.2.2.1. п.2.2 ОСОБА_2 перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, який є об’єктом оподаткування військовим збором на загальну суму 1431487,61 грн., в т.ч. 2015 рік – 425915,81 грн., 2016 рік – 489335,51 грн., 2017 рік – 516236,29 грн., в результаті порушень викладених в розділі 2.1 ОСОБА_2 перевірки.

З урахуванням висновків суду, викладених вище, обгрунтованим є лише нарахування військового збору за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 № НОМЕР_2 на суму 1 104,36 грн., в т.ч. 883,49 грн. за основним зобов’язанням та 220,87 грн. за штрафними санкціями (заниження оподатковуваного доходу за 2015, 2017 роки).

Враховуючи те, що судом відхилені доводи контролюючого органу про завищення суми витрат за рахунок придбання бензину у 2015 році на суму 28 294,67 грн., у 2016 році на суму 32 811,71 грн., у 2017 році на суму 24 830,64 грн. та завищення задекларованих валових витрат «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» за 2015 рік в сумі 390 647,23 грн., за 2016 рік в сумі 461 450,79 грн. та за 2017 рік в сумі 439 480,39 грн. нарахування війського збору в цій частині також слід визнати неправомірним.

Щодо встановленого контролюючим органом завищення та заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ за спірні періоди слід вказати на наступне.

Згідно з пп.«а» та «б» п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Відповідно до п. 185.1 (а) ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку за постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно з п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності з п. 192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В п.2.7.1 акту перевірки вказано, що в ході перевірки не підтверджено реалізацію (використання) товару на адресу покупців, зазначених у таблицях на сторінках 86-89 акту перевірки, у зв'язку з відсутністю (не встановлено, не надано до перевірки) первинних документів, які б підтверджували придбання товарів або наявність залишків, які були реалізовані, на складі ФОП ОСОБА_3 До такого висновку контролюючий орган приходить з огляду на те, що позивачем не надано інвентаризаційні відомості ТМЦ станом на 01.01.2015. Відтак, на думку контролюючого органу платником податків безпідставно завищено податкові зобов’язання за 2015 рік на суму 35 397 грн., за 2016 рік на 134 456 грн. та за 2017 рік на 89 645 грн.

В акті перевірки в п. 2.7.1 розділу 2 зазначено, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно занижено податкові зобов'язання по ПДВ у перевіряємому періоді з придбання товарів та включення до складу податкового кредиту у зв'язку зі здійсненням операцій, що не є господарською діяльністю, та відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, а також абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 у 2015-2017 роках у поданих Деклараціях з ПДВ не зазначені суми зобов'язань (обсяги постачання та суми ПДВ) за вищевказаними операціями у р. 4 та 4.1 відповідно, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за 2015-2017 роках.

Перевіркою встановлено (стор.91,92 ОСОБА_2 перевірки), що ФОП ОСОБА_3 включив до складу податкового кредиту протягом 2015 року суму сплачену контрагентам - постачальникам за товар, реалізацію (використання) якого в господарській діяльності не встановлено (відсутністю/ ненаданню) до перевірки первинних документів, які б підтверджували їх використання у господарській діяльності, у т.ч. переробці, виробництві та інформацію стосовно залишку товару, проведеної на підставі інвентаризації в результаті встановлених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 2.1.1 розділу 2 ОСОБА_2 перевірки та відображено у Додатку 4,5 та 6 до ОСОБА_2 позапланової перевірки від 30.05.2018.

Натомість судом встановлено, що податкові накладні ФОП ОСОБА_3 складені на підставі господарських операцій з постачання товарів, що підтверджені видатковими накладними на реалізацію товарів покупцям. Розрахунки покупців з ФОП ОСОБА_3 підтверджені банківськими виписками. Всі податкові накладні складені згідно з п. 187.1 ПК України, за «першою подією» виникнення податкових зобов'язань - датою постачання товарів, заповнені належним чином, у відповідності з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Видаткові накладні за формою та змістом відповідають вимогам ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що «Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію».

Відтак, до складу податкових зобов'язань звітних періодів включено суми ПДВ за податковими накладними, складеними ФОП ОСОБА_3 за господарськими операціями з постачання товарів покупцям.

Також, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту за звітні періоди включено суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від постачальників, що належним чином зареєстровані в ЄРПН та складені постачальниками за господарськими операціями з придбання товарів ФОП ОСОБА_3 Усі первинні документи - видаткові накладні від постачальників за формою та змістом відповідають вимогам ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують здійснення господарських операцій.

При цьому суд зазначає, що наявність чи відсутність товарних залишків станом на певну дату жодним чином не впливає на порядок формування платником податкового кредиту, який залежить лише від наявності належним чином зареєстрованих податкових накладних та мети придбання таких товарів, та не покладає на платника обов'язку із нарахування податкових зобов'язань, оскільки такі товари можуть бути використані у майбутніх податкових звітних періодах.

У зв'язку із викладеним, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450 076,25 грн., з яких 360 061,00 грн. основне зобов'язання та 90 015,25 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 про зменшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 498,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення відповідача, яким позивачу нараховані штрафні санкції, презюмується добросовісність суб'єкта господарювання, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки адміністративний позов судом задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 8 810 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Молодіжна, 21, ідентифікаційний код НОМЕР_8) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 356 977,24 грн., з яких 237 984,82 грн. - основне зобов'язання та 118 992,42 грн. - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з військового збору на суму 26 114,73 грн., з яких 20 891,78 грн. основне зобов'язання та 5 222, 95 грн. - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450 076,25 грн., з яких 360 061,00 грн. основне зобов'язання та 90 015,25 грн. штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 про зменшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 498,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 29 березня 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко