Ухвала суду № 81474245, 26.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

26 квітня 2019 рокуСправа № 280/1923/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач) в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №4 ДФС-ФС від 04.04.2019 винесену відповідачем.

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій позивач просить суд зупинити дію постанови про накладення штрафу №4 ДФС-ФС від 04.04.2019 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови. Крім того, оскільки постанова стосується фізичної особи, у разі її примусового виконання можуть бути значні негативні наслідки, що вплинуть в тому числі й на фізичне становище особи, оскільки в примусовому порядку може бути здійснено звернення на житло, в якому він мешкає та на дохід, який забезпечує життєдіяльність його та його сім'ї.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 та 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову можливе зокрема, за наявності мотивів та підстав, які доводять існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі. Така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника повинна бути реальною, виражатися в конкретних діях та наслідках.

Згідно і ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Поряд з тим, статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, існує загроза того, що постанова про накладення штрафу №4 ДФС-ФС від 04.04.2019 буде звернена відповідачем до примусового виконання та сума штрафів у загальному розмірі 125 190,00 грн., буде стягнута з відповідача до вирішення спору по суті, до розгляду правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Заява про забезпечення позову має докази очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Оскільки існує небезпека звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання, то повернення стягнутої суми штрафів у разі визнання постанови протиправним матиме проблемний характер.

Необхідно зазначити, що тільки під час розгляду справи по суті можливо отримати пояснення відповідача та встановити правомірність постанови про накладення штрафу №4 ДФС-ФС від 04.04.2019, однак з огляду на те, що постанова відповідача є виконавчим документом та поза судовим порядком з позивача може бути стягнута сума штрафу, наявна необхідність для забезпечення позову до набрання рішенням у справі законної сили.

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги обставини, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою у зв'язку з чим, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області №4 ДФС-ФС від 04.04.2019 про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190,00 грн. до набрання законної сили рішення суду у адміністративній справі №280/1923/19.

Роз’яснити, що відповідно до ч.1 ст.156 КАС України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч.8 ст.154 КАС України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 26.04.2019

Суддя М.О. Семененко