Рішення № 81447622, 17.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.04.2019

Справа №320/7527/18

2/320/408/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про захист права власності,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист права власності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1, є власником квартири № 11 за адресою: м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_5, буд. 7. Відповідачка, ОСОБА_2 є його сусідкою, та є власницею квартири № 9 у цьому ж будинку. Поточний стан його квартири потребує ремонту як внутрішнього оздоблення, так й технічного обладнання. До проведення ремонту у квартирі проживати не можливо. В його квартирі наявні два балкона. Кожний розміром 0,7 м. Х 1,1 м. (площа 0,77 кв.м.). Один балкон виходить на проспект, у зв’язку із чим його використання для побутових потреб неможливе (сушка речей, у т.ч. дитячих, зберігання речей, вирощування кімнатних рослин тощо), оскільки з боку проспекту наявна велика запиленість та загазованість повітря. Згідно до існуючих містобудівельних вимог цей балкон осклити неможливо. Також виглядом білизни та побутових речей на балконі буде зіпсовано вигляд фасаду будинку та загальний вигляд міста. Другий балкон виходить у двір будинку. Саме його можливо використовувати для задоволення зазначених побутових потреб. Але у зв’язку із його малою площею таке використання значно обмежено. З метою поліпшення експлуатаційних показників (властивостей) квартири та підвищення комфорту проживання він має намір провести у квартирі ремонт, в рамках якого збільшити розмір другого балкону.

З метою дотримання прав та законних інтересів усіх мешканців будинку він замовив проект реконструкції квартири та обстеження відповідними спеціалістами технічного стану будинку на предмет наявності технічної можливості виконати задуманий ремонт квартири та збільшити площу балкону. Згідно до висновків вказаного обстеження від 12.03.2018, перешкод для реконструкції квартири та збільшення площі балкону не виявлено. На цей момент ним отримано згоду від усіх мешканців будинку (власників квартир) окрім Відповідачки. З метою отримання згоди на реконструкцію квартири від Відповідачки він надіслав їй відповідну пропозицію, додатком до якої є проект ремонту в квартирі, технічних звіт про результати обстеження несучих та огорожуючих конструкцій приміщень квартири від 12.03.2018. Звернення Відповідачка отримала 26.07.2018. Відповідачка його звернення залишила без розгляду та відповіді. Обґрунтованого заперечення проти його наміру здійснити зазначений ремонт у квартирі, своїх пропозицій та зауважень щодо часу проведення ремонту тощо не надала. Спілкування із ним уникає. Дії відповідачки дають обґрунтовані підстави вважати, що вона без будь- яких, у тому числі, передбачених законодавством підстав та жодних пояснень відмовила йому у наданні згоди на ремонт та реконструкцію належної йому квартири, чим порушила його права, як власник належної йому квартири. Вважає, що відмова відповідачки надати йому згоду на проведення ремонту та реконструкцію його квартири є незаконною.

З урахуванням викладеного просить: визнати відмову відповідачки у наданні йому згоди на проведення ремонту та реконструкції квартири №11 за адресою: м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_5, буд. 7 із збільшенням балкону незаконною; зобов’язати відповідачку надати йому згоду на проведення ремонту та реконструкції квартири №11 за адресою: м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_5, буд. 7 із збільшенням балкону шляхом підписання відповідної заяви; судові витрати покласти на відповідачку.

19.11.2018 на адресу суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї про захист права власності відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що вона жодним чином не порушує будь-яких прав позивача. Зазначила, що відмова позивачу надати згоду на проведення ремонту та реконструкції квартир № 11 за адресою: м. Мелітополь, проспект Б.Хмельницького, 7 із збільшенням балкону шляхом підписання відповідної заяви, не є її примхою, а обумовлена нормативними актами, які забороняють при проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління. Крім того, твердження позивача з приводу того, що ним отримано згоду від усіх мешканців будинку (власників квартир), крім неї, не відповідає дійсності. В матеріалах даної справи відсутні згоди інших власників квартир. В матеріалах, доданих до позову є згода власника квартири АДРЕСА_1. Згода підписана громадянином ОСОБА_6 Проте, відповідно до інформаційної довідки № 145480607 від 15.11.2018 року, власником вищезазначеної квартири, ще з липня 2013 року є ОСОБА_7 В той же час, ОСОБА_8 власниця квартири № 18, повідомила, що підписала згоду на реконструкцію під неправомірним тиском на неї, і бажає дати свідчення під час розгляду справи. Відповідно до Технічного звіту наданого позивачем по справі, його було зроблено на підставі технічного паспорту квартири № 11, який був виготовлений 19.12.2008 року, тобто 10 років тому. За таких обставин, не можливо встановити чи відповідає технічний паспорт квартири, а також технічний звіт, фактичним обставинам станом на теперішній час. Крім того, у технічному паспорті а також у технічному звіті, зазначено що матеріал перекриття залізобетон. В той же час їй точно відомо що перекриття у будинку - дерев’яні балки. Вказані обставини впливають на міцність будівлі, та мають велике значення для правильного вирішення справи. До позовної заяви додана схема — Разрез 1-1 виготовлена архітектором ОСОБА_9, відповідно до якої нижня частина балкону позивача має починатися безпосередньо над дахом її балкону. Такі обставини зроблять неможливим проведення ремонту даху її балкону та можуть суттєво порушити її право власності на квартиру, у складі якої є балкон, зареєстроване відповідно до вимог діючого законодавства. До матеріалів цивільної справи позивачем надано копію технічного звіту за результатами обстеження несучих та огороджуючи конструкцій приміщень № 11 в частині третього поверху споруди житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Б. Хмельницького 7. У розділі 4.1.1 зазначеного Технічного звіту, встановлено, що перекриття - з/б плити - візуальний огляд не проводився. Вказана інформація не відповідає фактичним обставинам справи та може повністю змінити результати висновків технічного звіту. До Технічного звіту додано також фото датоване 24.02.2018, на якому відображено її балкон та балкон позивача. На вказаному фото також видно, що балконна плита позивача знаходиться нижче ніж дах її балкону. За таких обставин виконати реконструкцію балкону позивача взагалі не представляється можливим. Крім цього, відповідач зазначила, що у своєму листі, позивач погрожує знести її балкон. Звертаю увагу суду що такі дії позивача не можуть розцінюватися як такі що направлені на отримання добровільної згоди від неї, а мають розцінюватися як шантаж та вимагання. А це в свою чергу суттєво порушує її права як власника квартири АДРЕСА_2. Впевнена у тому, що інші згоди здобувалися у такий же спосіб.

15.02.2019 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що заперечення відповідачки є такими, що не заслуговують на увагу та не мають значення для правильного вирішення цієї справи, що є підставою для задоволення позову. Зазначив, що позивач зробив усе, що від нього залежне, для досудового врегулювання спору. На підготовчому засіданні також пропонував укласти мирову угоду з приводу предмету спору. Але відповідачка без пояснень причин врегулювати спір відмовилася. ОСОБА_10 відповідачки та фактичних обставин справи вбачається, що усі її заперечення проти надання згоди на реконструкцію квартири позивача до моменту звернення позивача до суд не існували. Вона без жодних підстав відмовила у наданні позивачу згоди на реконструкцію його квартири. Наведені відповідачкою заперечення проти реконструкції позивачем належної йому квартири не містять пояснення у чому саме, які саме та яким чином будуть порушені її права діями позивача. У підготовчому судовому засіданні особисто відповідачка надала пояснення з яких вбачається, що за надання позивачу згоди на проведення реконструкції вона вимагала в нього зробити ремонт у її квартирі. Саме відмова позивача від задоволення необґрунтованих вимог відповідачки стала причиною її відмови від надання позивачу згоди на проведення реконструкції, а не порушення яких не будь її прав та/або інтересів.

26.03.2019 на адресу суду від відповідачки, ОСОБА_2 надійшли заперечення, відповідно до яких позиція відповідачки щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відмови у їх задоволенні з часу надання відзиву на позов не змінилися. Відповідач наполягає на необхідності відмовити позивачу у задоволенні його вимог про захист права власності. Ще раз наголосила на тому, що відмова позивачу надати згоду на проведення ремонту та реконструкції квартир № 11 за адресою: м. Мелітополь, проспект Б.Хмельницького, 7 із збільшенням балкону шляхом підписання відповідної заяви, не є її примхою, а обумовлена нормативними актами, які забороняють при проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління. Право на реконструкцію балкону не тільки не передбачено діючим законодавством, а й прямо суперечить йому. А значить, будь-якого права на реконструкцію балкону не існує та не підлягає захисту у судовому порядку.

В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що він є чоловіком відповідачки і вони разом проживають в квартирі №9 за адресою: м. Мелітополь, проспект Б.Хмельницького, 7. У квітні 2018 році по сусідству з ними, а саме в квартирі №11 за адресою: м. Мелітополь, проспект Б.Хмельницького, 7, поселився позивач і почав робити ремонт в квартирі, який тривав до Нового 2019 року. Вони ніколи йому претензій не пред’являли. Старша по будинку ходила і збирала підписи, не пояснюючи людям для чого це потрібно. До них особисто приходив позивач і просив надати згоду на будівництво балкону на 7м. Дружина попросила його показати дозвільні документи, яких у нього не було. Не отримавши згоду від пішов. Після чого ними було отримано лист від позивача, в якому він просив їх надати згоду на проведення ремонту та реконструкції в його квартири із збільшенням балкону. Потім позивач поскаржився до державної архітектурно-будівельної інспекції. Після чого до них прийшла комісія з державної архітектурно-будівельної інспекції з перевіркою. Документи на квартиру у них в порядку, порушень немає. Квартира була придбана ними у 2008році. Вони робили в ній ремонт, квартира була згоріла, балки дерев’яні. Влітку 2008 року вони відремонтували балкон. З 2009 року була заборонена така реконструкція, згоду на яку позивач просить надати його дружину. Відмову в наданні згоди на проведення ремонту та реконструкції в його квартири із збільшенням балкону пояснює тим, що такою реконструкцією порушується їх балкон та будинок.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову наполягали. Позивач суду підтвердив, що він дійсно приходив до відповідачки перед початком ремонту в своїй квартирі. Пояснив, що відповідачка пред’являла йому претензії, що через проведення ремонту у його квартирі доведеться робити ремонт у її квартирі. Ним було запропоновано викликати комісію з ЖЕКу на що відповідачка відмовилася, спілкування із ним уникає.

У судовому засіданні відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що право на реконструкцію балкону не тільки не передбачено діючим законодавством, а й прямо йому суперечить.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторін, допитавши свідків, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником квартири № 11 за адресою: м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_5, буд. 7, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.05.2017, копією технічного паспорту на квартиру від 15.06.2018./а.с.10/

ОСОБА_2 є власницею квартири №9 за адресою: м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_5, буд. 7, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.06.2018, копією технічного паспорту на квартиру від 15.11.2008./а.с.9,80-81/

Згідно з ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частина друга статті 383 Цивільного кодексу України встановлює, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

20.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявою про надання інформації відносно дозволу на перепланування або переобладнання квартири №9 за адресою: м. Мелітополь, проспект Б.Хмельницького, 7.

Листом №107/04-44-8 від 27.06.2018 відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області повідомив ОСОБА_1 про те, що функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Мелітополя з 10.10.2017 здійснює відділ ДАБК. Згідно з ОСОБА_9 приймання-передавання документів від 10.10.2017 №85 та архіву відділу ДАБК станом на 23.06.2018 інформація щодо дозволу на виконання будівельних робіт по вищезазначеному об’єкту, у тому числі щодо збільшення розмірів та зміні конструкції балкону, відсутня./а.с.27/

Згідно висновків та пропозицій технічного звіту про результати обстеження несучих та огороджувальних конструкцій приміщень №11 в частині третього поверху будівлі житлового будинку за адресою: м. Мелітополь, проспект Б.Хмельницького, 7, деформацій та пошкоджень, які знижують несучу здатність основних несучих та огороджувальних конструкцій не виявлено. Технічний стан житлового приміщення (кв.11), розташованого на третьому поверсі житлової будівлі в м. Мелітополі, по проспекту Б.Хмельницького, 7, кваліфікується як нормальний. З метою покращення архітектурно-планувальних показників та житлових умов (в частині літніх приміщень), рекомендовано провести реконструкцію при виконанні наступних умов: розробити проектну документацію для проведення реконструкції; провести ремонтно-будівельні роботи, згідно проектної документації./а.с.29-32/

Як встановлено судом, з метою поліпшення експлуатаційних показників (властивостей) квартири та підвищення комфорту проживання відповідач ОСОБА_1 має намір провести у належній йому квартирі ремонт, в рамках якого збільшити розмір другого балкону в даній квартирі, яка знаходиться на третьому поверсі багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМ України № 572 від 08.10.1992року, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп-/2004 у справі №1-2/2004 за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі ст.379 ЦК житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та надані для постійного проживання в них.

Житло є специфічним об’єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема інших мешканців жилого будинку.

Згідно ч.4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.

З наведеного вбачається, що законодавством передбачається надання згоди інших власників квартир у житловому будинку на проведення реконструкції квартири зі зміною зовнішніх геометричних розмірів будівлі в цілому. Отримання такої згоди здійснюється з метою визначення відсутності порушень внаслідок реконструкції майнових прав інших осіб.

Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, передбачено (п.1.4.) Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень. Відповідно до п. 1.4.3. вищенаведених Правил, До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Хоча у п. 1.4.3 і згадується про балкони, проте про балкони які є прибудованими та на рівні першого поверху. В той же час, судом встановлено, що позивач проживає і має намір зробити балкон на 3 поверсі. За таких обставин, вищенаведена норма також не може бути застосована до спірних правовідносин.

Більше того, відповідно до п. 1.4.4. Правил, Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення

тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Статтею 100 Житлового кодексу України встановлено, що виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Статтею 152 Житлового кодексу України встановлено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується.

Таким чином, ст. 100 та 152 ЖК України, регулюють спірні правовідносини у випадку, коли переобладнання або перепланування квартири не передбачають втручання в несучі конструкції будинку.

Також, 22.07.2009 року Міністерством регіонального розвитку та будівництва України було прийнято Наказ № 295 «Про затвердження ДБН В.3.2.-2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», далі Наказ.

Відповідно до п. 8.14 вищенаведеного Наказу, при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна носити системний характер, єдиний для всього будинку, а також улаштування вхідних груп до вбудованих (прибудованих) приміщень тільки за архітектурно планувальним завданнями.

При проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено:

-утеплення і скління існуючих балконів і лоджій;

-улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління;

-улаштування нових віконних прорізів і розширення існуючих віконних і балконних прорізів;

-зміна форм і кольорів віконних рам і балконних дверей.

За таких обставин, відмова відповідача у наданні згоди ОСОБА_1, на проведення ремонту та реконструкції квартири № 11 за адресою м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького буд. 7 із збільшенням балкону шляхом підписання відповідної заяви, обумовлена вищенаведеними нормативними актами, як і зазначено самою відповідачкою у судовому засіданні.

Позивачем не зазначено, яким саме нормативно – правовим актом він обґрунтовує необхідність або можливість проведення реконструкції квартири із збільшенням балкону.

Так само, позивач не наводить будь-якого нормативного обґрунтування із якого випливав би обов’язок відповідача надати згоду на реконструкцію його квартири.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, що також передбачено нормою ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру її порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний спосіб. Суд під час розгляду і вирішення цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

За вимогами ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як зазначено вище, за заявленими вимогами позивач просить зобов'язати відповідача надати згоду на проведення ремонту та реконструкції квартири із збільшенням балкону.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку власників чи наймачів квартир щодо надання згоди на проведення ремонту та реконструкції квартири інших власників із збільшенням балкону.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, що гарантовано Конституцією України.

Позивачем не доведено ані правових підстав заявлених вимог, ані підстав вважати, що вказане перепланування балкону не буде порушувати права інших співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову, що передбачено загальними принципами захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України.

Отже, позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, обраний позивачем спосіб є неналежним і неможливим для відновлення та захисту порушеного цивільного права у заявлений спосіб, тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 265, 354, 355 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про захист права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ін..н.2791613918, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_2, 15.07.1956р.н., ін..н.2065005962, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення складено 26.04.2019.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова