Ухвала суду № 81433354, 26.04.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.04.2019 Справа № 908/991/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна розглянувши заяву Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (01011 м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) про забезпечення позову № 908/991/19

позивач: Акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» (01011 м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39335937)

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти (рахунки) Позичальника - ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» (Код за ЄДРПОУ 39335937), а саме:

- р/р НОМЕР_1, МФО банку 380805, АТ «ОСОБА_1 Аваль»;

- р/р 260028219, МФО банку 305653, ДОДАТ «ОСОБА_1 Аваль» м. Дніпропетровськ;

- р/р 37510000240910, МФО банку 899998, Казначейство України;

- р/р 26003468023, МФО банку 380805, АТ «ОСОБА_1 Аваль» м. Київ.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019 р., заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує наступним.

23 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», що підтверджується витягом із Статуту (Надалі по тексту «Позивач», «Банк», Кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (Надалі по тексту «Відповідач-2») було укладено Договір про надання овердрафту №015/11204/311327 (Надалі по тексту «Кредитний договір») згідно умов якого ОСОБА_1 зобов'язався надати Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах поточного ліміту - 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп., максимальний ліміт за Кредитним договором складає 600 000 (шістсот тисяч) гривень 00 коп. строком до 22.03.2019 року, а Позичальник зобов'язався використати Овердрафт за цільовим призначенням, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю у розмірі 23% річних, комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором, у строки передбачені Договором, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором. Договір овердрафту являється не забезпеченим майном (Копія Договору про надання овердрафту додається).

Згідно умов п. 5.1 Кредитного договору протягом строку Овердрафту Позичальник зобов'язався здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день Максимального строку Безперервного дебетового сальдо не є Банківським днем, то для погашення такого Дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку на кінець останнього Банківського дня, що передує останньому календарному дню Максимального строю. Безперервного дебетового сальдо. Якщо дата закінчення Строку Овердрафту не є банківським днем, то для погашення Овердрафту Позичальник зобов'язаний забезпечений наявність грошових коштів на Поточному рахунку для погашення Дебетованого сальдо, процентів та інших платежів, на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті закінчення Строку овердрафту. Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості.

Всупереч вимогам п.5.1. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв 'язку з чим за ним виникла кредитна заборгованість.

При можливості добровільно врегулювати заборгованість за кредитом Позичальник взагалі не виходить на зв'язок та не здійснює будь-яких платежів. Банку стало відомо, що директор підприємства в особі ОСОБА_3 іпн НОМЕР_2 виїхав за кордон та не планує виконувати договірні зобов'язання Товариства.

Отже, зважаючи на те, що зобов'язання Боржника за договором овердрафту не забезпечені заставою майна або будь-яким чином, у Банку є обґрунтовані сумніви щодо можливості реального невиконання Боржником майбутнього рішення суду, у випадку задоволення позову.

Розглянувши подане клопотання про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відмови у його задоволенні, на підставі наступного.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник або майнових наслідків заборони відповідачеві відчужувати свою частку у статутному капіталі.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов, забезпечується зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

За змістом ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Як зазначено в абзаці 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 № 16, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі сталою судовою практикою, заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Проаналізувавши доводи Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про забезпечення позову, наведені в обґрунтування поданої заяви, судом встановлено, що заявник не вказує про намір подати позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс», відповідно до ст. 138 ГПК України та не зазначає предмет майбутнього позову.

Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, заявником не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначає у заяві про забезпечення позову.

До заяви лише доданого копію договору про надання овердрафту № 015/11204/311327 та оригінал довідки № 114-39/11-24032/1 від 18.04.2019 р.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, яким чином не вжиття заходу в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

Заявником документально не підтверджено вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» на даний час будь-яких дій щодо списання грошових коштів з рахунків, що належать відповідачу.

Заявник в заяві лише зазначає «При можливості добровільно врегулювати заборгованість за кредитом позичальник взагалі не виходить на зв'язок та не здійснює будь-яких платежів. Банку стало відомо, що директор підприємства в особі ОСОБА_3 іпн НОМЕР_2 виїхав за кордон та не планує виконувати договірні зобов'язання Товариства».

При цьому, в матеріалах заяви відсутні докази, які б свідчили, що дії позичальника свідчать про його намір уникнути від сплати кредитної заборгованості.

Тобто, в матеріалах заяви (станом на 26.04.2019 р.) відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем певних дії на списання грошових коштів з банківських рахунків, тому суд приходить до висновку, що заява Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» ґрунтується лише на його припущеннях та домислах.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «ОСОБА_1 Аваль»,м. Київ у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (рахунки) Позичальника - ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» (Код за ЄДРПОУ 39335937), а саме:

- р/р НОМЕР_1, МФО банку 380805, АТ «ОСОБА_1 Аваль»;

- р/р 260028219, МФО банку 305653, ДОДАТ «ОСОБА_1 Аваль» м. Дніпропетровськ;

- р/р 37510000240910, МФО банку 899998, Казначейство України;

- р/р 26003468023, МФО банку 380805, АТ «ОСОБА_1 Аваль» м. Київ.

Ухвала набрала законної сили 26.04.2019 р.

Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.

Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.

Суддя Світлана Сергіївна Дроздова