Рішення № 81395692, 24.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2019 року Справа № 280/792/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (вул. Прияружна, буд. 20, м. Запоріжжя, 69021, РНОКПП: НОМЕР_1)

до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2-6, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1Г.) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати викладену у листі від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9 відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною.

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 26 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надіславши її цінним листом з описом вкладення разом із документами, що підтверджують трудовий стаж, зокрема оригіналом трудової книжки. Позивач при зверненні також зазначив, що неодноразово намагався звернутись за призначенням пенсії на особистому прийомі, проте йому було відмовлено у прийнятті документів та заяви встановленого зразку із посиланням на необхідність спочатку принести довідку про підтвердження його пільгового стажу Запорізькому спеціалізованому управлінні - 435 «Промавтоматика». Позивач зазначив, що не має змоги надати додаткові документи про трудовий стаж у ЗДП «Промавтоматика» № 435, оскільки фактично дане підприємство свою діяльність припинило, жодних працівників не має, проте ліквідовано не було, в архів документи з особового складу передано також не було. ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9 ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість зарахування до його пільгового стажу періодів роботи у ЗДП №435 «Промавтоматика» за записами трудовій книжці та відмовлено у призначенні пенсії із поверненням всіх наданих Позивачем документів, без прийняття окремого рішення. ОСОБА_1 вказує, що для призначення пенсії з 55-річного віку Позивач повинен мати 12 років 6 місяців стажу за професією, передбаченою Списком №2, та 27 років загального стажу. Позивач набув 55-річного віку 07 жовтня 2017 року, загальний стаж Позивача не є спірним, оскільки визнається Відповідачем в листі від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9, складає 34 роки 08 місяців 11 днів. Вказує, що необхідний для призначення пенсії пільговий стаж за Списком №2 Позивач здобув, працюючи з 16 липня 1980 року по 10 жовтня 1980 року, з 17 січня 1983 року по 18 січня 1992 року, з 07 грудня 1995 року по 03 лютого 2000 року, з 02 грудня 2003 року по 26 липня 2006 року за професією електрозварника, електрогазозварника у Запорізькому спеціалізованому управлінні - 435 «Промавтоматика», яке у подальшому реорганізовано у Запорізьке дочірнє підприємство «Промавтоматика» № 435 Закритого акціонерного товариства «Променергоавтоматика»; з 07 лютого 2000 року по 13 грудня 2002 року за професією електрогазозварника у ПАТ «Запоріжсталь»; з 25 травня 2009 року по 22 травня 2011 року за професією електрогазозварника у ПрАТ «Запоріжсклофлюс». Звертає увагу, що із листа ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9 вбачається, що із вищевказаних періодів роботи Позивача до його пільгового стажу за Списком №2 враховано лише 4 років 10 місяців 5 днів за періоди роботи на ПАТ «Запоріжсталь» та ПрАТ «Запоріжсклофлюс», що підтверджені уточнюючими довідками підприємств, а щодо пільгового стажу Позивача у ЗДП №435 «Промавтоматика» Відповідач зазначив, що не може його зарахувати, оскільки записи у трудовій книжці не відповідають вимогам пункту 10 порядку №383. Вказану відмову у призначенні пенсії позивач вважає є протиправною, такою, що ґрунтується на мотивах особистого тлумачення Відповідачем окремих норм законодавства і не відповідає критеріям правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Представник ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№10590 від 18 березня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що право на призначення пенсії позивач має в 60 років. Вказує, що записи в трудовій книжці позивача за спірні періоди його трудової діяльності не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, тому позивач зобов'язаний був надати відповідачу довідки, що підтверджують пільговий характер роботи на займаних посадах. Позивачем не було надано необхідних, передбачених законодавством довідок, що підтверджують пільговий характер його роботи. Враховуючи вищевикладене, відповідачем було встановлено, що позивач має загальний стаж роботи 34 роки 08 місяців 11 днів, пільгового стажу по Списку № 2 - 4 роки 10 місяці 5 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 зараховано на підставі: уточнюючої довідки ПАТ „Запоріжсталь" від 08 листопада 2017 року № 659 за період роботи позивача з 07 лютого 2000 року по 13 грудня 2002 року; уточнюючої довідки ПрАТ „Запоріжсклофлюс" від 28 вересня 2017 року № 06/31 за період роботи позивача з 25 вересня 2009 року по 22 травня 2011 року. Для підтвердження пільгового характеру робіт в Запорізькому спеціалізованому управлінні - 435 „Промавтоматика" позивачем не надано уточнюючої довідки підприємства, а запис в трудовій книжці не відповідає вимогам пункту 10 Порядку № 383. Враховуючи наведене вище відповідач вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20 серпня 2018 року.

Представник ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

20 серпня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся із заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказану заяву позивачем надіслано засобами поштового зв’язку цінним листом, разом із доданими документами, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя листом від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9 повідомило, що наявний загальний та пільговий стаж надає право ОСОБА_1 право на призначення пенсії за віком у 60 років.

ОСОБА_1, не погодившись із відмовою відповідача, викладеною у листі від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся з цим позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 2 п. 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах управління має право проводити планові та позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.

Згідно пунктами 3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом від 18 листопада 2005 року № 383 Міністерства праці та соціальної політики України (надалі Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що використання норм Постанови № 637 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Отже суд дійшов висновку, що згідно пункту 1.1 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993року за № 110 (далі – Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Суд звертає увагу, що аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду справи № 334/11778/13-а (адміністративне провадження № К/9901/12505/18), від 19 грудня 2018 року (яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року).

Як свідчать матеріали адміністративної справи 20 серпня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся із заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою позивачем надано супровідну заяву, трудову книжку, копію паспорту, Довідку ІПН, Диплом, військовий квиток, довідку про службу від 15 січня 2016 року, Довідку ПАТ «Запоріжсталь» від 08 листопада 2017 року, Довідку ПрАТ «Запоріжсклофлюс» від 28 вересня 2017 року, Довідку АВ ЗМР від 17 листопада 2017 року, копію листа від 21 березня 2018 року №Ш.1004.1, копію наказу від 23 травня 1996 року та переліку по Списку №2, копію наказу від 21 червня 2002 року та переліку по списку №2, копію листа від 29 березня 2018 року №07-34.

Вказану заяву позивачем надіслано засобами поштового зв’язку цінним листом, разом із доданими документами, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Судом досліджені вищевказані документи.

Зокрема судом досліджено копії сторінок трудової книжки ОСОБА_1 ОСОБА_3 БТ-1 №5483802 від 16 липня 1980 року. У вказаній трудовій книжці зазначені відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Відповідно до трудової книжки, ОСОБА_1, який досяг 55-річного віку 07 жовтня 2017 року, має загальний стаж 34 роки 08 місяців 11 днів, та має пільговий стаж за Списком № 2 не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до архівної довідки від 17 листопада 2017 року № 03-05/24-1439, виданої архівним управлінням Запорізької міської ради, документи ЗСУ - 435 „Промавтоматика" на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, отже надати відомості про стаж роботи та заробіток ОСОБА_1 немає можливості.

Таким чином суд вважає, що відповідачем не спростовано факт того, що позивач всі спірні періоди працював на одному й тому ж підприємстві.

Крім того, судом встановлено, що позивач вичерпав всі можливості отримання уточнюючої довідки у ЗСУ - 435 „Промавтоматика".

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наявними доказами, які знаходяться у матеріалах справи, підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 у періоди з 16 липня 1980 року по 10 жовтня 1980 року, з 17 січня 1983 року по 18 січня 1992 року, з 07 грудня 1995 року по 03 лютого 2000 року, з 02 грудня 2003 року по 26 липня 2006 року за професією електрозварника, електрогазозварника у Запорізькому спеціалізованому управлінні - 435 «Промавтоматика», яке у подальшому реорганізовано у Запорізьке дочірнє підприємство «Промавтоматика» № 435 Закритого акціонерного товариства «Променергоавтоматика».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки позивачем разом із заявою надано трудову книжку із зазначенням в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, а також підтверджено наказами про атестацію робочих місць, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним.

Отже, вимоги позовної заяви про зобов'язання ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 серпня 2018 року суд вважає обґрунтованими, оскільки у відповідача, відповідно до наданих документів, не було законних підстав для відмови у призначенні пенсії за Списком № 2.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладеної у листі від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі було ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 263, КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Прияружна, буд. 20, м. Запоріжжя, 69021, РНОКПП: НОМЕР_1) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2-6, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати викладену у листі від 04 вересня 2018 року №542/Ш-9 відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2-6, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629) у призначенні ОСОБА_1 (вул. Прияружна, буд. 20, м. Запоріжжя, 69021, РНОКПП: НОМЕР_1) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2-6, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (вул. Прияружна, буд. 20, м. Запоріжжя, 69021, РНОКПП: НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 серпня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Прияружна, буд. 20, м. Запоріжжя, 69021, РНОКПП: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2-6, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629) судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 квітня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов