Рішення № 81391378, 23.04.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1235/19

Справа №754/4466/18

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Вільховченко І.І.

представника позивача Савінського К.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №032ВІ10121115001 від 15.11.2012 р. в розмірі 951 933, 37 грн., з яких: 529 611, 61 грн. - заборгованість за кредитом; 335 471, 41 грн. - заборгованість за відсотками, 46 955, 61 грн. - інфляційні втрати за кредитом; 39 894, 74 грн. - інфляційні втрати за відсотками.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Кредитний договір, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов якого виникла вказана заборгованість. Відповідач зобов'язання за договором не виконує, заборгованість за кредитним договором не повертає, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

06.04.2018 р. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.07.2018 р. до суду зі сторони відповідача надійшов відзив, у відповідності до якого вимоги позову не визнає, посилаючись на те, що позивач набув право дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором ще в 2014 році, враховуючи початок проведення антитерористичної операції та п. 5.4 Кредитного договору. Зокрема, зазначив, що з наданих стороною позивача доказів, а саме довідки, вбачається, що 14.07.2017 р. відповідачем було здійснено погашення кредитну в розмірі 5 грн. шляхом внесення готівкових коштів в касі банку. Проте, відповідач не міг здійснити вказаний платіж, оскільки у вказану дату перебував за кордоном. Враховуючи вказане, просив застосувати строки позовної давності.

14.08.2018 р. зі сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у відповідності до якої вказує на те, що відповідач не проживав і не проживає на території проведення антитерористичної операції, не зареєстрований там як суб'єкт підприємницької діяльності, не здійснює там будь-яку політичну, культурну чи іншу діяльність, тощо. У зв'язку з вказаним проведення на сході України антитерористичної операції не впливає на спроможність відповідача виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. Щодо застосування строків позовної давності вказував на те, що перебіг строків перервано вчиненням відповідачем дії, яка свідчить про визнання ним боргу, а саме здійсненням 14.07.2017 р. платежу за кредитом, при цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту його перебування за кордоном в зазначений день.

03.10.2018 р. зі сторони відповідача до суду надійшли заперечення, у відповідності до яких зазначав про пропуск позивачем строків позовної давності та необхідність витребування доказів. Зокрема, представником відповідача подано заяву про забезпечення доказів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.10.2018 р. витребувано в позивача оригінал кредитного договору з усіма додатками, оригінали розрахунково-касових документів, що підтверджують факт внесення 14.07.2017 р. відповідачем у відділенні №031 суми коштів в розмірі 5 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Витребувано в Державної прикордонної служби України відомості щодо перебування відповідача за межами України з 03.07.2017 р. по 04.08.2017 р.

23.10.2018 р. до суду надійшли відомості з Державної прикордонної служби України.

23.11.2018 р. від позивача надійшли витребовувані судом документи, а саме оригінал кредитного договору, Заяву дружини відповідача ОСОБА_4, пам'ятку позичальника, роздруківку меморіального ордеру, виписку по рахунку.

27.11.2018 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, посилаючись на викладене в ньому, заперечував щодо застосування строків позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Встановлено, що 15.11.2012 р. між сторонами укладено кредитний договір №032ВІ10121115001, у відповідності до якого позичальник отримав кредит в розмірі 536 302, 18 грн., зі сплатою 12, 5 % річних, строком до 14.11.2019 р.

У відповідності до п. п. 1.1.1 вказаного договору погашення кредиту здійснюється в строки/терміни, зазначені в п.п. 1.1.1 цього Договору, шляхом договірного списання Кредитором коштів в сумі чергового належного до погашення платежу за Кредитом з поточного рахунку Позичальника №26200010691369 відкритого у Кредитора, згідно з належним чином оформленим Кредитором меморіальним ордером, примірник якого надається Позичальнику на його вимогу разом з випискою за відповідним поточним рахунком згідно з договором банківського рахунку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Стороною відповідача впродовж судового розгляду не заперечувався факт укладання кредитного договору та отримання грошових коштів.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні зобов'язання, відповідачу банком надано кредит, при цьому відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань.

Поміж іншого, відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання».

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Під час розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Як зазначає позивач, та надає до суду довідку станом на 22.02.2018 р. (а.с. 14), останній платіж відповідачем по договору було здійснено 14.07.2017 р. в розмірі 5 (п'ять) грн.

На підтвердження проведення вказаної проплати позивачем надано меморіальний ордер №1577167022 від 14.07.2017 р., який не містить підпису відповідача.

З виписки по рахунку №26200010691369, який вказаний в кредитному договорі, вказана проплата в розмірі 5 (п'яти) грн. була внесена готівкою у відділенні банку №031 та була перерахована на погашення процентів по кредиту. (а.с. 66-67)

При цьому, у відповідності до відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідач з 03.07.2017 р. по 05.08.2017 р. перебував за межами України. (а.с. 107)

Вказане свідчить, що відповідач не міг особисто вносити готівку в відділенні банку 14.07.2017 р.

Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження здійснення відповідачем погашення заборгованості по кредитному договору 14.07.2017 р. в сумі 5 (п'яти) грн. до суду не надано, під час судового розгляду не здобуто.

Судом встановлено, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такого повернення коштів (п. 3.2.3. кредитного договору).

Отже, з матеріалів справи, доказів наданих позивачем, розрахунку заборгованості, вбачається, що останнє погашення відповідачем заборгованості по кредиту відбулось 06.05.2014 р. в розмірі 200 грн., що не спростовувалось відповідачем, отже позивач набув право вимоги за кредитним договором в червні 2014 р., так як з вказаного часу був обізнаний про порушення своїх прав, при цьому до суду звернувся лише 03.04.2018 р., про що свідчить штамп Укрпошти на конверті (а.с. 38).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Також, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки останній платіж був здійснений в травні 2014 року, а банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише в квітня 2018 року, майже через 1 рік з дня виникнення права пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах в зв'язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 559 610,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» - код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29.

Відповідач ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1.

Повний текст рішення суду складено 24.04.2019 р.

Суддя